Амальгамація

Амальґамаційні чаші (бігуни) в млині у Комсток-Лоуд, Вірджинія-Сіті (Невада), 1900.

Амальгама́ція —

1. Метод добування благородних металів із тонко подрібнених руд або пісків способом змочування металевих частинок ртуттю. Амальгамація відома понад 2000 років. Основний недолік амальгамації — складність забезпечення вимог техніки безпеки.
2. Покриття металу, скла амальґамою.
3. Одержання суміші різнорідних речей (див. амальгама).

Амальгамація — це спосіб збагачення тонко подрібнених руд або пісків кольорових та благородних металів, оснований на вибірковому змочуванні металів ртуттю. При такому змочуванні метали утворюють сплави — амальґами, які відділяють від незмочених ртуттю часток пустої породи. Різновид амальгамації, при якому змочуваність покращують шляхом дії постійного струму, називають електроамальґамацією. Найбільшого поширення амальгамація набула при вилученні золота.

Суть процесу

Амальгамація ґрунтується на властивості цих металів розчинятися у ртуті; при цьому благородні метали утворюють амальгами, які відділяються від пустої породи і піску. Від ртуті метали відділяються тоді, коли амальгама нагрівається.

У зв’язку з неповним добуванням благородних металів методом амальгамація в сучасній металургії її застосовують переважно як допоміжний процес при досконалих способах добування цих металів із руд і концентратів (див. Ціанування).

Розрізняють:

• Амальгамацію внутрішню — процес при якому вловлювання протікає при подрібненні в момент розкриття дорогоцінних металів;
• Амальгамацію зовнішню — вловлювання здійснюється амальґамованою поверхнею мідних листів закріплених на шлюзах і в амальгаматорах.

Наукові основи процесу амальгамації створено в результаті численних досліджень радянського вченого І. М. Плаксіна.

Цікаві факти

Процес амальгамації відомий здавна. Аль-Біруні пише:

«Коли руда золота дроблена й змелена, його [золото] відділяють промиванням від породи, а потім збирають за допомогою ртуті; після цього воно відтискається у клапті шкіри таким чином, що розчинене в ртуті золото виходить через пори шкіри, а потім ртуть видаляється випарюванням на вогні.»

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.