Амалія Скрам

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Амалія Скрам
Amalie Skram2.jpg
Ім'я при народженні фр. Berthe Amalie Alver - senere Amalie Skram
Псевдо Amalie Mueller
Народилася 22 серпня 1846(1846-08-22)[1]
Берґен, Шведсько-норвезька унія[2]
Померла 15 березня 1905(1905-03-15)[1] (58 років)
Копенгаген, Данія, Королівство Данія[2]
Громадянство
(підданство)
Flag of Norway.svg Норвегія
Діяльність письменник
Мова творів норвезька[3]
Magnum opus The People of Hellemyr[d]
У шлюбі з Bernt Ulrik August Müller[d] і Erik Skram[d]
Діти Ludvig Müller[d]
Johanne Skram Knudsen[d]

Амалія Скрам (Амалія Альвер): 22 серпня 1846, Берген, Норвегія — 15 березня 1905, Копенгаген, Данія) — норвезька письменниця та феміністка, чиї літературні твори були створені в жанрі натуралізму та робили акцент на жіночому погляді на гострі суспільні проблеми.

Вона переїхала в Данію в 1894 році та оселилася в Копенгагені із чоловіком, письменником Еріком Скрамом.

Амалія Скрам була однією із впливових письменниць в скандинавській літературній течії під назвою «Modern Breakthrough» («Сучасний прорив»)

Життя[ред. | ред. код]

Ранні роки життя[ред. | ред. код]

Берта Амалія Альвер народилася у місті Берген в Норвегії. Її батьками були Монс Монсен Альвер та Інгеборга Ловіза Сівертсен.

У Амалії було чотири брати. У батьків був маленькій бізнес, але вони збанкротіли, коли Амалії було 17 років. Її батько був вимушений емігрувати із Норвегії в Сполучені Штати Америки для того, щоб уникнути ув'язнення. Він був спекулянтом-невдахою та залишив дружину та п'ятьох дітей.

Мати Амалії змушує доньку взяти шлюб із чоловіком, який був набагато старший за неї. Бернт Ульрік Огюст Мюллер (1837—1898) був капітаном корабля, а ще раніше був власником млина.

Амалія прожила із чоловіком 13 років у шлюбі, народила йому двох синів . Вона страждала від нервових розладів, пов'язаних із невірністю чоловіка та проблемами подружнього життя.

Після декількох років, проведених в лікарні для психічно хворих людей, Амалія розлучається із чоловіком. Разом із двома синами вона прямує до Крістіанії (тепер — місто Осло) та починає свою літературну діяльність. вона Вознайомилася із творчою богемною спільнотою, а саме — письменниками Арне Гарборгом та Бьорнстьєрне Мартініусом Бйорнсоном, з якими вона підтримувала дружні та літературні контакти тривалий час.

Переїзд до Данії

У 1884 році Амалія знову виходить заміж. Цього разу — за данського письменника Еріка Скрама (1847—1923), сина керівника залізниці Густава Скрама. Вона переїхала до Данії до свого чоловіка. Від цього подружнього союзу народжується донька.

Проте Амалії не судилося стати щасливою домогосподаркою та зразковою дружиною. До того ж, психічне захворювання дало про себе знати, і вона знову потрапила до психіатричної лікарні.

В 1900 році шлюб Амалії та Еріка був розірваний. Амалія Скрам померла через шість років в Копенгагені.

Літературна спадщина[ред. | ред. код]

Літературні роботи Амалії Скрам можна поділити на три категорії:

  1. Романи, які висвітлюють проблеми шлюбу — де вона активно робить акцент на табуйованих темах — жіночій сексуальності, підлеглому та підкореному статусу жінки того періоду. Ці роботи сприймалися в консервативному суспільстві, як відверта провокація та ставлення до її книжок було ворожим на початку її літературної діяльності.
  2. Новели, присвячені міжгенераційній проблематиці, в яких описувалася доля декількох поколінь однієї родини.
  3. Роботи, присвячені клінікам для психічно хворих людей та опису жорстоких умов, в яких проживали пацієнти цих лікувальних закладів. Роботи Амалії Скрам на кшталт «Професор Ієронімус» мали резонанс у данському суспільстві та стали поштовхом до змін у роботі цих закритих та ізольованих інституцій.

Амалія Скрам стала відомою прибічницею того жіночого руху, який зараз є загальновизнаним європейським трендом. Після смерті Амалії, книги письменниці були майже забуті, але її творчість знову відкрита для данських та норвезьких читачів в 60-х роках XX-го століття.

Кращою її роботою вважається тетралогія Hellemyrsfolket («Люди Геллемиру»), де Амалія Скрам розповідає про чотири покоління однієї родини, про амбіції та почуття, а також про процеси зародження та розпаду родини.

Визнання[ред. | ред. код]

Із 1994 року норвезькі автори, які зробили значний внесок у привернення уваги до жіночих проблем, отримують Премію Амалії Скрам, яка є travel-стипендією.

Пам'ятник Амалії Скрам — робота скульптора Майї Рефсум був відкритий у Бергені в 1949 році на території Саду Конвенту.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. [4]
  2. [5]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Encyclopædia Britannica
  2. а б Скрам Амалия // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  3. data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  4. Amalie Skram. Wikipedia (en). 2018-01-05. Процитовано 2018-03-02. 
  5. Amalie Skram | Norwegian novelist. Encyclopedia Britannica (en). Процитовано 2018-03-02.