Амано Юкія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Заголовок цієї статті — японське ім'я. Воно складається з прізвища та особового імені, яке слідує за ним: іменем цієї особи є Юкія, а прізвищем — Амано.
Амано Юкія
яп. 天野之弥
Народився 9 травня 1947(1947-05-09)[3][4][5]
Юґавара, Повіт Ашіґара-Шімо, Префектура Канаґава, Японія
Помер 18 липня 2019(2019-07-18)[1][2] (72 роки)
Відень, Австрія
Країна  Японія
Діяльність дипломат, політик, учасник міжнародних форумів
Alma mater University of Tokyo Graduate School for Law and Politicsd, Університет Франш-Контеd, Університет Ніцци і Токійський університет
Знання мов японська, англійська і французька
Заклад Організація Об’єднаних Націй[6]
Посада генеральний директор МАГАТЕ (2009-2019)
Партія Ліберально-демократична партія Японії
Нагороди
Медаль «25 років незалежності Республіки Казахстан»

Амано Юкія (яп. 天野之弥, あまのゆきや, МФА[amano jukʲija]; нар. 9 травня 1947(19470509) — пом. 18 липня 2019) — японський дипломат, генеральний директор Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) (2009-2019). До цього представник Японії в цій організації, голова ради керівників МАГАТЕ (20052006), надзвичайний і повноважний посол Японії при міжнародних організаціях у Відні (20052009). Обіймав різні дипломатичні посади, працював над питаннями ядерної енергетики і питаннями нерозповсюдження ядерної зброї. Був одружений. Володів японською, англійською та французькою мовами.

Біографія[ред. | ред. код]

Амано Юкія народився 9 травня 1947 року в містечку Юґавара префектури Канаґава, неподалік від Токіо. В березні 1972 року він закінчив юридичний факультет Токійського університету, а в квітні влаштувався на роботу в Міністерство закордонних справ Японії. 1973 року Амано продовжив навчання у французькому Університеті Франш-Конте (Université de Franche-Comté), а в 19741975 роках навчався в університеті Ніцци.

Амано працював у посольствах Японії в Лаосі, Бельгії та США, з 1988 по 1990 рік він був старшим науковим співробітником та директором з координації досліджень в Японському інституті міжнародних відносин. Пізніше він працював викладачем і дослідником в університеті Яманасі, токійському Софійському університеті, Візергедівскому центрі міжнародних відносин при Гарвардському університеті (Weatherhead Center for International Affairs, Harvard University) і Монтерейскому інституті міжнародних відносин (Monterey Institute of International Studies).

1990 року Амано став директором центру публікацій та інформації Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) в Японії, але потім продовжив працювати в японському Міністерстві закордонних справ. 1993 року він очолив департамент Міністерства закордонних справ з атомних досліджень, в тому ж році був призначений директором департаменту з ядерної енергетики. 1994 року Амано став радником японської делегації на Конференції з роззброєння у Швейцарії (Conference on Disarmament), брав участь в укладанні міжнародних договорів про нерозповсюдження ядерної зброї в 1995 році і про всеосяжну заборону ядерних випробувань у 1996 році. 1997 року він став головним консулом Японії в Марселі.

1999 року Амано був призначений на посаду заступника керівника департаменту японського Міністерства закордонних справ Японії у справах науки і контролю за озброєннями. З 2000 по 2001 роки він був головою групи з ядерної безпеки організації «Великої сімки» (G7). 2001 року Амано працював експертом при президії ООН, а наступного року повернувся до Японії, ставши головою Відділу у справах науки і контролю за озброєннями Міністерства закордонних справ. Протягом 2004 — 2005 років він очолював Відділ у справах науки, роззброєння та нерозповсюдження ядерної зброї.

В жовтні 2005 року Амано став представником Японії в Міжнародному агентстві з атомної енергії (МАГАТЕ), і в тому ж році був обраний головою ради керівників організації (обіймав цю посаду до 2006 року). У 20052009 роках він був надзвичайним і повноважним послом Японії при міжнародних організаціях у Відні. 2005 року, коли Нобелівська премія миру дісталася МАГАТЕ та генеральному директору організації Мохамеду ель-Барадеї, одна з двох нагород була вручена Амано як представнику агентства.

2008 року Амано був висунутий японським урядом на посаду генерального директора МАГАТЕ. У липні 2009 року після шостого туру голосування Амано набрав необхідні дві третини голосів ради організації й був обраний на посаду генерального директора агентства на чотирирічний термін. Його основним суперником в останньому турі голосування був представник ПАР в МАГАТЕ Абдул Самад Мінті (Abdul Samad Minty). За Амано голосували представники індустріально-розвинених держав, у той час як Мінті віддали перевагу країни, що розвиваються, а також Росія. У вересні призначення Амано було підтверджено формальним голосуванням генеральної конференції МАГАТЕ, в листопаді 2009 року він вступив на посаду, змінивши на цій посаді ель-Барадеї.

BBC припускало, що на посаді глави МАГАТЕ Амано буде займатися проблемою розповсюдження ядерної зброї, при цьому підкреслювалося, що його країна піддалася атомним бомбардуванням в ході Другої світової війни[7]. На думку російських аналітиків, Амано мав намір деполітизувати МАГАТЕ[7][8] і, на відміну від свого попередника, буде підтримувати позицію США з питань ядерної програми Ірану. Також він мав приділяти пильну увагу Північної Кореї[9]. У вересні 2009 року Амано підтримав російський проект створення міжнародного центру зі збагачення урану в Ангарську. Проекти подібних центрів пропонували США (спільно з Казахстаном) і Німеччина, однак Амано вважав, що саме російський проект дозволить отримати доступ до дешевої атомної енергії всім країнам, у яких немає власних заводів зі збагачення урану[10][11].

Амано належать праці з питань нерозповсюдження ядерної зброї. 1994 року він опублікував статтю про морське поховання радіоактивних відходів Росією після участі в двосторонньої комісії, що вивчала можливі способи утилізації ракетного палива з російських підводних човнів.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б https://www.okaz.com.sa/article/1738193
  2. а б https://www.dw.com/ar/%D9%88%D9%81%D8%A7%D8%A9-%D8%A7%D9%84%D9%8A%D8%A7%D8%A8%D8%A7%D9%86%D9%8A-%D9%8A%D9%88%D9%83%D9%8A%D8%A7-%D8%A3%D9%85%D8%A7%D9%86%D9%88-%D8%A7%D9%84%D9%85%D8%AF%D9%8A%D8%B1-%D8%A7%D9%84%D8%B9%D8%A7%D9%85-%D9%84%D9%84%D9%88%D9%83%D8%A7%D9%84%D8%A9-%D8%A7%D9%84%D8%AF%D9%88%D9%84%D9%8A%D8%A9-%D9%84%D9%84%D8%B7%D8%A7%D9%82%D8%A9-%D8%A7%D9%84%D8%B0%D8%B1%D9%8A%D8%A9/a-49698299
  3. Hayes D. C. Encyclopædia Britannica
  4. Енциклопедія Брокгауз / Hrsg.: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus, Wissen Media Verlag
  5. Munzinger Personen
  6. https://www.iaea.org/newscenter/pressreleases/announcement — 2019.
  7. а б Profile: Yukiya Amano. — BBC News, 02.07.2009
  8. Вячеслав Юрин. Новым главой МАГАТЭ избран Юкия Амано из Японии. — Deutsche Welle, 02.07.2009
  9. Артем Опарин. Японский мирный атом. — РБК Daily, 15.09.2009
  10. Андрей Терехов. Новый глава МАГАТЭ поддержал Москву. — Независимая газета, 16.09.2009
  11. Андрей Федяшин. МАГАТЭ и ядерное наследство Эль-Барадеи. — Новости-Азербайджан, 26.05.2009

Посилання[ред. | ред. код]