Амбарцум Лимонджян

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Амбарцум Лимонджян
вірм. Համբարձում Լիմոնջյան
Hamparsum.JPG
Основна інформація
Дата народження 1768[1]
Місце народження Константинополь, Османська імперія
Дата смерті 29 червня 1839(1839-06-29)
Місце смерті Стамбул, Османська імперія
Громадянство Османська імперія
Національність вірмени
Професії композитор, музикознавець, теоретик музики, музикознавство, винахідник
Файли у Вікісховищі?

Амбарцум Лимонджян (також Бабб Амбарцум) (вірм. Համբարձում Լիմոնջյան; 1768, Константинополь29 червня 1839 року, там само) — вірменський композитор і музикознавець. Винайшов новий вірменський нотний запис, що широко застосовувався на Закавказзі в XIX столітті, за допомогою якого записав вірменські церковні співи.

Біографія[ред. | ред. код]

Амбарцум Лимонджян народився в 1768 році в Константинополі, в бідній родині. Слідом за батьком, він повинен був стати кравцем, але вступив на службу переписувачем до вірменського архітектора Григору Пальяну. Потім, завдяки вокальним даним, він опиняється в будинку Ованеса Тюзьяна, де навчається музичного мистецтва. Крім співу Лимонджян вивчає вірменську церковну, грецьку та європейську музику, досконало опановує танбуром. Незабаром він сам починає викладати, спеціалізуючись на вірменському церковному співі.

Шлюб і діти[ред. | ред. код]

Амбарцум Лимонджян одружився у віці 27 років та мав шестеро дітей, один з яких, Зеноп Лимонджян (1810-1866) також став музикантом та грав на наї . [2]

Смерть[ред. | ред. код]

Помер Амбарцум Лимонджян у віці 71 рік у своєму будинку в районі Константинополя Гаскьой. Похований на вірменському цвинтарі Сурп Аґоп.

Нотопис Лимонджяна[ред. | ред. код]

Для фіксації мелодії Лимонджян винаходить власну систему нотного запису (у Туреччині відому як «нотопис Лимонджяна»), яка замінює складний арабський запис і до початку XX століття отримує широке розповсюдження спочатку в Константинополі, а потім у Закавказзі. З її допомогою починають записувати не тільки церковну музику, але й національні міські та народні пісні[3].

Подальшу роботу з вдосконалення вірменської системи нотного запису продовжили інші вірменські музиканти, зокрема, учень Лимонджяна, Аристакес Ованісян. Завершив її формування Нікогайос Ташчян[3]. Завдяки «нотопису Лимонджяна» тисячі музичних творів Османської імперії збереглися до нинішніх часів[4].

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Шавердян, Олександр Ісаакович. Нариси з історії вірменської музики XIX-XX століть: дорадянський період.  — Москва: Державне музичне видавництво, 1959. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]