Амбелауанці
| Амбелауанці | |
|---|---|
| Самоназва | Suku Ambelau |
| Кількість | близько 8300 осіб |
| Ареал | Буру |
| Близькі до: | буруанці, лісела, каєлі |
| Мова | амбелау, індонезійська |
| Релігія | іслам |
Амбелауанці (індонез. Suku Ambelau) — народність, основне населення індонезійського острова Амбелау (індонез. Pulau Ambelau). Належать до східно-індонезійської антропологічної групи. Проживають також на острові Буру (індонез. Pulau Buru) і деяких інших островах Малайського архіпелагу[1][2].
Чисельність, станом на кінець 2000-х років, становить близько 8300 осіб[3]. З етнографічної точки зору споріднені з більшістю корінних народів острова Буру. Рідною мовою народності є австронезійська мова амбелау (індонез. Bahasa Ambelau). За віросповіданням мусульмани — суніти[1][2].
Амбелауанці островів Амбелау і Буру утворюють 22 патрилінійні локалізовані роди, що поділяються на екзогамні лініджі[1].
Розселення[ред. | ред. код]
Становлять абсолютну більшість населення як на Амбелау загалом, так і окремо в кожній з семи адміністративно-територіальних одиниць (сіл і поселень), на які поділена територія острова. Велика частина амбелауанців, як і інших жителів острова, проживає в прибережних районах[4].
Найбільша громада амбелауанців за межами Амбелау — близько 700 осіб — проживає на південному сході острова Буру в селі Ваетава (індонез. Waetawa). Її представники зберігають високий ступінь етнічної ідентичності та підтримують тісні культурні, соціальні та господарські зв'язки зі своїми одноплемінниками на Амбелау. Деяка кількість амбелауанців живе в інших районах Буру, на острові Амбон, деяких інших островах індонезійській провінції Малуку, а також у столиці Індонезії Джакарті[2][4].
У період нідерландської колонізації, зокрема, в першій половині XVII століття, значну частину амбелауанців вивезли на Буру для робіт на плантаціях прянощів, чималу кількість винищили[1].
Мова[ред. | ред. код]
Рідною для народності є мова амбелау (також амбелауанська), що належить до центрально-Молуккської гілки центрально-малайсько-полінезійських мов[2]. Амбелауанці активно використовують цю мову в побуті і в суспільному житті як на Амбелау, так і на Буру. При цьому значна їх частина на функціональному рівні володіє державною мовою Індонезії — індонезійською або ж поширеним на Молуккських островах амбонським діалектом малайської мови, так званим Мелаю Амбон (індонез. Melayu Ambon, який фактично являє собою спрощену індонезійську мову з тією або іншою часткою місцевої лексики)[1].
Релігія[ред. | ред. код]
Абсолютну більшість — 94 % — амбелауанців становлять мусульмани-суніти, решта представників народності — християни-протестанти[3]. При цьому деяка частина зберігає пережитки традиційних місцевих вірувань[5].
Спосіб життя[ред. | ред. код]
Амбелауанці островів Амбелау і Буру утворюють 22 патрилінійні локалізовані роди, що поділяються на екзогамні лініджі[1].
Основне заняття — сільське господарство. Гористий рельєф і кам'янисті ґрунти Амбелау ускладнюють розвиток традиційного для цієї частини Індонезії рисівництва. На порівняно невеликих ділянках родючого ґрунту, переважно на узбережжі, вирощують кукурудзу, саго, батат, какао, кокосову пальму, а також прянощі — гвоздику і мускатний горіх[6].
Поширене полювання, головним чином на дику свиню бабіруссу[ru]. Рибальство розвинене не скрізь (найбільше — в селах Масавой і Уліма на Амбелау), основний промисловий вид — тунець[6].
Деяка кількість амбелауанців, що проживають на Амбелау, регулярно працює на Буру, головним чином, на виробництві саго[1].
Традиційні житла — каркасні будинки з бамбуку, часто на палях. Дахи покриті пальмовим листям або очеретом, від середини XX століття все більшого поширення набуває черепиця[7].
Національний костюм амбелауанців за фасоном схожий на одяг більшості народів Індонезії — саронг і довгопола сорочка у чоловіків, саронг і коротша кофта у жінок. Однак традиційні колірні переваги в одязі досить своєрідні — зокрема, у святкових вбраннях переважають різні відтінки червоного. Крім того, святкове вбрання передбачає досить своєрідні головні убори — у чоловіків гострий ковпак з плюмажем, у жінок пов'язка з плюмажем[8].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж НРМ, 1998, с. 41.
- ↑ а б в г Simons, Gary F. and Charles D. Fennig (eds.). 2018. Ethnologue: Languages of the World, Twenty-first edition. Dallas, Texas: SIL International. Online version: Ambelau. A language of Indonesia (англ.)
- ↑ а б Ambelau. Joshua Project. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 17 листопада 2014 року.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|datepublished=(довідка) - ↑ а б Local Knowledge, 2009, с. 24-25.
- ↑ Local Knowledge, 2009, с. 25.
- ↑ а б Local Knowledge, 2009, с. 24.
- ↑ Local Knowledge, 2009, с. 26-27.
- ↑ Ambelau (англ.). Ohio University Library Holding. Архів оригіналу за 25 квітня 2012. Процитовано 12 березня 2010.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|datepublished=(довідка)Світлина подружжя амбелауанців у святковому одязі в електронній бібліотеці Університету штату Огайо
Література[ред. | ред. код]
- Тишков В. А. (главный редактор). Народы и религии мира. — М. : Большая Российская энциклопедия, 1998. — 928 p. — ISBN 5-85270-155-6.
- Local Knowledge And Fishery Management. — Bogor : Center for Coastal and Marine Resources Studies, Bogor Agricultural University, Indonesia, 2009.