Амброзіанська бібліотека

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Амброзіанська бібліотека
італ.
Milano Ambrosiana.JPG
Будівля бібліотеки, фасад на площу Пія ХІ
45°27′49″ пн. ш. 9°11′09″ сх. д. / 45.46361388891666167° пн. ш. 9.186005555583331983° сх. д. / 45.46361388891666167; 9.186005555583331983Координати: 45°27′49″ пн. ш. 9°11′09″ сх. д. / 45.46361388891666167° пн. ш. 9.186005555583331983° сх. д. / 45.46361388891666167; 9.186005555583331983
Країна: Flag of Italy.svg Італія
Тип: публічна
Розташування Municipio 1 of Miland
Адреса Мілан, площа Пія ХІ
E-mail mailto:info@ambrosiana.it
Заснована 1602 рік, відкрита 8 грудня 1609 р.
Сайт: Sito ufficiale

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Амброзіанська бібліотека (італ. Biblioteca Ambrosiana) — одна з найстаріших бібліотек Італії, розташована в місті Мілан.

Заснування[ред. | ред. код]

Фундатором бібліотеки був кардинал Федеріко Борромео, на той час архієпископ Мілану. Освічений аристократ, князь церкви, він прийняв рішення заснувати бібліотеку в 1602 році. За його метою, вона ставала центром збереження рукописів і книг, потрібних для боротьби з протестантизмом.

Досить швидко бібліотека переросла первісне призначення і стала культурним осередком в Мілані з декількома відділами і функціями (богословськими, освітніми, мистецькими, суто бібліотечними).

За різними підрахунками бібліотеку вважають то другою за роком відкриття в Західній Європі (після бібліотеки Бодлеан в Англії ), то четвертою найдавнішою в Італії:

  • перша — бібліотека володаря Малатести, заснована в місті Чезена (1454 р. )
  • друга — після бібліотеки Бодлеан в Англії ( 1602 р.)
  • третя — Biblioteca Angelica, відкрита в Римі у 1604 р.

Приміщення[ред. | ред. код]

Читальна зала новоствореної бібліотеки відкрита 8 грудня 1609 року. Її особливістю були вільно розставлені видання, які не прикували ланцюгами до полиць, як то було заведене з середньовіччя аби зашкодити крадіжкам. Поряд була церква Санта-Мария-делла Роза. Її зруйнували у 1831 р. і в 18261836 рр. за проектом міланського архітектора Джакомо Моралья вибудували сучасне приміщення в стилі пізнього класицизму. Будівля використовувалась і як бібліотека, і як пінакотека. Приміщення зайняло дві третини площі колишнього монастиря і церкви Санта-Мария-делла Роза, має декілька фасадів. Біля входу до бібліотеки встановлено мармурову скульптуру засовника — кардинала Федеріко Борромео.

В 1943 році в роки Другої світової війни вибух пошкодив будівлю і ту її частину, де зберігали лібрето стародавніх опер. Всі вони були втрачені. Відновлювально-реставраційні роботи розпочалися 10 років поспіль у 1952 р. за проектом архітектора Луїджи Каччіа Домініоні.

У 19901997 роках відбулася чергова реставрація будівлі.

Складові частини[ред. | ред. код]

Це не тільки бібліотека, а справжній культурний осередок міста. Про це подбав ще засновник бібліотеки - Федеріко Борромео, що окрім рукописів і видань передав сюди свою збірку картин і скульптур, заснувавши Пінакотеку. На базі бібліотеки створили також Амброзіанську художню академію і школу по вивченню мов.

Фонди бібліотеки[ред. | ред. код]

Альбрехт Дюрер, Келія Св.Єроніма, малюнок 1511 р.
Караваджо. Кошик з фруктами. 1599 р.

Вже в XVII ст. розпочалися пошуки нових видань і рукописів для бібліотеки. Серед перших надходжень — рукописи бенедиктинського монастиря Боббіо (1606), рукописи, придбані в країнах Західної Європи і Близького Сходу, зібрання бібліофіла з міста Падуя — Пінеллі (1608 ), звідки привезли 70 пакунків з виданнями та 800 рукописів.

По смерті кардинила-фундатора, заклад почав отримувати видання і рукописи за заповітом. Серед надходжень — 12 рукописів Леонардо да Вінчі (серед яких і Атлантичний кодекс), альбом з малюнками художника Рубенса, гравюри майстрів Італії і Європи, живопис майстрів Італії тощо. В роки військового захоплення Ломбардії військами Наполеона, частка фондів Амброзіанської бібліотеки була конфіскована і перевезена у Париж. Лише частку вивезених фондів вдалося повернути в Мілан. Фонди бібліотеки складають:

  • 30.000 рукописів
  • 12.000 пергаментів
  • 2.300 інкунабул ( першодруків )
  • 10.000 малюнків
  • 30.000 гравюр, середньовічні печатки, нумізматичні колекції, археологічні знахідки.

Живопис Амброзіанської пінакотеки[ред. | ред. код]

Малюнки Леонардо в Амброзіані[ред. | ред. код]

Малюнки з рукописів[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]