Амбросій Параска Юхимівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Амбросій Параска Юхимівна
Амбросій Параска Юхимівна.jpg
Народилася 22 жовтня 1910(1910-10-22)
Задубрівка, Заставнівський повіт, Герцогство Буковина, Австро-Угорщина
Померла 1 жовтня 1997(1997-10-01) (86 років)
Чернівці, Чернівецька область, Україна
Країна Flag of Hungary (1896-1915; angels; 3-2 aspect ratio).svg Австро-Угорщина
Flag of Ukraine.svg ЗУНР
Flag of Romania.svg Королівство Румунія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність поетеса, письменниця
Членство Спілка радянських письменників України
Партія ВКП(б)

Пара́ска Юхи́мівна Амбро́сій (нар. 22 жовтня 1910, Задубрівка — пом. 1 жовтня 1997, Чернівці) — українська народна поетеса; член Спілки письменників України з 1950 року.

Біографічні відомості[ред. | ред. код]

Народилася 22 жовтня 1910 року в селі Задубрівці (нині Заставнівський район, Чернівецької області, Україна) в бідній селянській сім'ї. Змалку залишилася сиротою. У п'ятирічному віці захворіла на дитячий параліч, залишилася інвалідом. Не могла ходити до школи, вчилася грамоти від рідних. З 1922 року почала вишивати, заробляючи на життя як надомниця.

У 1937 році брала участь у діяльності підпільної комсомольської організації. Тоді розпочала писати вірші. Перший вірш «Проти фашизму» був надрукований у робітничій газеті. Після приєднання Бессарабії та Північної Буковини до СРСР її вірші почала розміщувати обласна газета «Радянська Буковина».

Під час німецько-радянської війни, у період окупації буковини румуно-німецькими військами, за звинуваченням у підпільній роботі її ув'язнили до тюрьми у Чернівцях, а потім до Садгірського концтабору.

З 1945 року працювала бригадиром у вишивальних артілях імені Юрія Федьковича та «Червоний килим». Була обрана депутатом: у 1947 році (на кілька каденцій) Садгірської районної ради; у 1963 році — Кіцманської районної ради. З 1949 року працювала завідувачем бібліотеки в селі Задубрівцях. Член ВКП(б) з 1950 року. Була персональною пенсіонеркою. Померла в Чернівцях 1 жовтня 1997 року.

Творчість[ред. | ред. код]

Під впливом фольклору, поезії Тараса Шевченка, Юрія Федьковича, Івана Франка складала власні вірші, коломийки, колядки . Широко розгорнула поетичну діяльність у післявоєнний період. Для її творів характерне широке використання народно-поетичних засобів. Авторка збірок поезій:

  • «Буковинські співанки» (Київ, 1950, 1951);
  • «На сонячній дорозі» (Київ, 1957);
  • «Квітує моя Буковина» (Станіслав, 1960);
  • «Степові квіти» (Київ, 1960);
  • «Квіти з полонини» (Київ, 1965);
  • «Наша пісня — доля наша» (Ужгород, 1967);
  • «Самоцвіти» (Ужгород, 1970);
  • «Проліски» (1976);
  • «Сонячні вершини» (Ужгород, 1980);
  • «Косарик» (Київ, 1986).

Багато її віршів перекладено мовами народів СРСР, зорема білоруською, башкирською, удмуртською, чеською. Вони друкувалися також у канадських газетах «Українське життя» і «Українське слово». На її слова писали музику Богдан Крижанівський, Степан Сабадаш, Г. Шевчук.

Вшанування[ред. | ред. код]

27 жовтня 2006 року Чернівецька міська рада ухвалила, що одна з нових вулиць міста (в масиві, відведеному під індивідувальну житлову забудову) буде вулицею імені Параски Амбросій.

У мистецтві[ред. | ред. код]

Погруддя поетеси виконав скульптор Микола Ісопенко[1].

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]