Амвросій Прихильний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Амвро́сій Прихи́льний (справжнє ім'я — Ваберене Нутклаус, лат. Vaberene Nutclauss, ? — 1641, Львів) — український[1] архітектор доби Ренесансу. Італієць за походженням. Будував у формах італійського Відродження в поєднанні з місцевими архітектурними традиціями. Фундатор шпиталя святого Лазаря.

Біографія[ред. | ред. код]

Дім А. Прихильного, Львів

Його батька звали Сімоне.[2] Походив із місцевості Вальтелліна на півночі Ломбардії. Справжнє ім'я — Ваберене Нутклаус (лат. Vaberene Nutclauss). Вступивши до львівського цеху будівничих, отримав прізвисько Прихильний. У 1588 році був підмайстром у Петра Барбона. Від 1591 року цехмістр цеху будівничих. У 1592 році одержав право громадянина Львова (почав добиватись у 1592, остаточно отримав у 1595 році[2]). Був кумом скульптора Станіслава Дріара.[3] У 1596—1605 роках був молодшим цехмістром, у 1613 і 1630 — старшим цехмістром мулярів.[2] Товаришував з іншим архітектором-італійцем — Адамом Покорою. 1605 року спільно з Покорою придбав будинок на вулиці Зарванській (нині Староєврейська, 26), а 1611-го перебудував його. Того ж року Прихильний продав свій будинок на вулиці Грабарській (нині Драгоманова) львівському будівничому Якубові Мадлайну.[4] 1620 року подарував свою земельну ділянку при Сокільницькій дорозі (нині вулиця Коперника) шпиталю святого Лазаря і став одним із його співзасновників та пожиттєвим провізором (опікуном). 1634 року розпочав будівництво мурованого шпиталю на місці збудованого ним раніше дерев'яного. За припущенням історика Владислава Лозінського, був неписьменним.[5]

Друга дружина — Зузанна з Бжеських[6]. У заповітах — своєму та спільному з дружиною — забезпечив фундуші для закінчення будівництва костелу св. Лазаря.[2] Помер бездітним, усе майно заповів шпиталю, доручивши Мартинові Годному завершити будівництво. Був похований у криптах костелу при шпиталі.[7]

Роботи[ред. | ред. код]

Світлини[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
  2. а б в г д е ж Mańkowski T. Ambroży, (†1641)… — S. 85.
  3. Любченко В. Ф. Львівська скульптура XVI—XVII століть. — Київ : Наукова думка, 1981. — С. 211.
  4. Вуйцик В. С. До історії львівських кам'яниць. Вулиця Староєврейська, 26 // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 2004. — Вип. 14. — С. 143.
  5. Łoziński W. Sztuka lwowska w XVI i XVII wieku. Architektura i rzeźba. — Lwów, 1901. — S. 55.
  6. Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : Antykwa, drukarnia Pasaż, 2011. — T. 19. — S. 200. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). (пол.)
  7. Вуйцик В. С. Шпиталь і костел Св. Лазара у Львові // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 2004. — Вип. 14. — С. 99—100.
  8. Вуйцик В. С. Львівські хвіртки. До історії міських фортифікацій // Галицька брама. — 1999. — № 9—10 (57—58). — С. 14.
  9. Вуйцик В. С. Фортифікатори Львова XV—XVII ст. // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 1994. — № 2. — С. 20—21.

Джерела[ред. | ред. код]