Амедео Модільяні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Амедео Модильяні [1]
Amedeo Clemente Modigliani
Amedeo Modigliani 1919.jpg
фотопортрет
Ім'я при народженні Amedeo Clemente Modigliani
Дата народження 12 липня 1884(1884-07-12)
Місце народження Ліворно
Дата смерті 24 січня 1920(1920-01-24) (35 років)
Місце смерті Париж
туберкульоз, tuberculous meningitis[d], Отруєння[d] і менінгіт
Місце поховання Пер-Лашез[2]
Національність італієць
Громадянство Італія Італія
Жанр портрет
Навчання Accademia delle Arti del Disegno[d] і Флорентійська академія мистецтв
Напрямок модернізм
Вплив експресіонізм
Твори Girl in the shirt (Red-haired girl)[d], Nudo seduto[d] і Ritratto di Lunia Czechowska con ventaglio[d]
Автограф Modigliani, Amedeo 1884-1920 Signature.jpg
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі
Amedeo Modigliani 053.jpg

Амеде́о Кліме́нте Модилья́ні (італ. Amedeo Clemente Modigliani; нар. 12 липня 1884, Ліворно, Італія — пом. 24 січня 1920, Париж, Франція) — видатний італійський художник і скульптор XX сторіччя.

Біографія[ред.ред. код]

Дитинство[ред.ред. код]

Амедео Модільяні народився у єврейській сім'ї в Ліворно, у родині його називали Дедо. З дитинства мав серйозні проблеми зі здоров'ям: перехворів запаленням плеври. Модильяні роками страждав від туберкульозу. У зв'язку з хворобами та потягом до малярства Амедео залишає школу. З метою лікування його мати Еудженія Гарсін забирає юного Моді на зимовий період до Флоренції, Риму, Неаполя i Венеції. Для Модильяні ці подорожі мали величезний вплив на прийняття рішення обрати шлях художника.

Початок мистецької кар'єри[ред.ред. код]

Дедо вмовив матір відвідувати уроки малюнка і живопису. У серпні 1898 року Модильяні почав відвідувати лекції малюнка. У 1902 році Амедео став учнем Школи Ню (Scuola libera di Nudo), яку очолював Джованні Фатторі.

Молодий митець відчув розчарування від науки старого майстра та виїхав до Венеції, де також навчався в Школі Ню. Однак він незабаром перекинувся на вуличне малювання. Тут Амедео почав вживати алкоголь та наркотики.

Париж[ред.ред. код]

До Парижа Модильяні виїхав через намову художника Ортіза де Сарати (Ortiz de Zarate). З 1907 року він мешкав у Парижі, де зустрічався з мистецькою богемою, зокрема з Пабло Пікассо, Хуаном Грісом, Морісом Утрілло, Дієго Ріверою, Хаймом Сутіном та письменниками Андре Салмоном (Andre Salmon), Ґійомом Аполлінером i Максом Жакобом. Художник, незважаючи на чисельні дружні стосунки і знайомства, не приєднався до жодного мистецького гурту. Він бажав йти своєю дорогою та створити свій стиль, якого на початку кар'єри йому бракувало. Моді приєднався до кола єврейських художників. Дуже зблизився з Морісом Утрілло, у якому він віднайшов споріднену душу та компаньйона для пиятик. Модильяні виставив кілька своїх робіт у «Салоні Незалежних» і «Салоні Відкинутих».

1906 — Модильяні переїжджає до Парижа, де вступає до Академії Колароссі.

Перша персональна виставка — галерея Берте Вайля.

Амедео Модільяні — автор 16 портретів Анни Ахматової. Вони сиділи на дерев'яних лавках у Люксембурзькому саду, бо він був бідним, і не міг заплатити за окремі стільці.[3]

Модільяні помер від туберкульозу чи туберкульозного менінгіту[3] в Парижі в 1920 році.

Після смерті[ред.ред. код]

У 2004 році режисером Міком Девісом знято фільм «Модильяні».

Книга споминів Жака Ліпшиця в перекладі Артура Рудзицького надрукована в журналі «Всесвіт» у 1990 р.

Картину «Оголена, що лежить» з серії із 30 портретів у стилі ню, яку замовив його покровитель — польський поет Леопольд Зборовський, була продана за 170,4 млн. $ 9 листопада 2015 року на нью-йоркському авкціоні «Крітіс».[3]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ця сторінка має Властивість Вікіданих P910: основна категорія теми сторінки із значенням "Q9014528", але не має ні назви українською мовою ні відповідника в Українській Вікіпедії. Виправити це, за необхідності, можна за посиланням d:Q9014528. Вимкнути це повідомлення можна вказавши у картці параметр |mcat=-.
  2. Bauer P. Deux siècles d'histoire au Père Lachaise Versailles: 2006. — P. 557. — ISBN 978-2-914611-48-0
  3. а б в Михайло Кіт. 3,8 мільярда віддали… — С. 32.

Джерела[ред.ред. код]

  • Михайло Кіт. 3,8 мільярда віддали за портрет оголеної // Газета по-українськи. — К., № 91 (1843) за 13 листопада 2015. — С. 32.

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]