Амедічі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Амедічі
57°55′56″ пн. ш. 123°43′17″ сх. д. / 57.93223200002777418° пн. ш. 123.72144200002777836° сх. д. / 57.93223200002777418; 123.72144200002777836
Витік
Гирло Алдан
• координати 57°55′56″ пн. ш. 123°43′17″ сх. д. / 57.93223200002777418° пн. ш. 123.72144200002777836° сх. д. / 57.93223200002777418; 123.72144200002777836
Басейн Басейн Лени
Країни:  Росія
Регіон Саха
Довжина 313 км
Площа басейну: 6020 км²
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Амедічі[1] (якут. Амедичи) — річка в Якутії, ліва притока річки Алдан (басейн Лени)[2].

Походження назви[ред. | ред. код]

Гідронім «Амедічі» походить від якут. слова «амут» — озеро. Річка має багато озер[3][4].

Відпрацьоване старателями русло річки Амедічі

Опис[ред. | ред. код]

Довжина 313 км, площа басейну 6020 км2[1]. Починається на північних схилах Станового хребта[5], тече Алданським нагір'ям[6][7][8][9][10][2]. Живлення змішане, з переважанням дощового. Влітку бурхливі паводки, взимку перемерзає. Характерний полій[11].

Амедічі — золотоносна річка. В кінці 20-х — початку 30-х років дослідником М. І. Зайцевим у верхів'ях Амедічі поряд із річками Кабактан[5] та Налдикан, що впадають у неї, відкриті поклади розсипного золота[12]. Аж до 1992 року видавалися ліцензії золотодобувним компаніям на видобуток золота на річці Амедічі[13].

Береги Амедічі після видобутку золота довго не заростають

Історія[ред. | ред. код]

У басейні річки розташовані археологічні пам'ятки — стоянки Алдакай-I, Алдакай-II, Ягідний-I та Ягідний-II. Вони були виявлені Середньоленським загоном археологічно-етнографічної експедиції Музею археології та етнографії Якутського державного університету під керівництвом М. М. Кочмара в експедиціях 1997—2001 рр[14]. Найбільш збереглася пам'ятка Алдакай-I, яка являє собою поселення з залишками жител, які раніше на території Якутії не зустрічалися[15]. Дослідник С. О. Воробйов відносить поселення Алдакай-I до епохи бронзи[16].

У 2008 році уряд Якутії затвердив стоянки Алдакай-I, Алдакай-II, Ягідний-I та Ягідний-II об'єктами культурної спадщини (розпорядження № 402-р «Про затвердження об'єктів культурної спадщини — виявлених нерухомих пам'яток історії та культури по розділу „Археологія“» від 24.04.2008 р.)[17].

Притоки[ред. | ред. код]

Перераховано за порядком від гирла до витоку.

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Глушков А. В. Реки востока России. Путеводитель-справочник. — Якутск, 2016. — С. 48—51.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Амедичи / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)
  2. а б в Аркуш карти O-51-80.
  3. Имена из глубины веков | МБУ "Нерюнгринская городская библиотека". nergb.ru. Архів оригіналу за 21 жовтня 2020. Процитовано 19 жовтня 2020. 
  4. Infourok. Материал к уроку "Топонимика Южной Якутии". Инфоурок. Архів оригіналу за 21 жовтня 2020. Процитовано 19 жовтня 2020. 
  5. а б в г Аркуш карти O-51-113 Кабактан. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1985 р. Видання 1992 р. (рос.)
  6. а б в г д Аркуш карти O-51-114.
  7. а б в г Аркуш карти O-51-102.
  8. а б Аркуш карти O-51-103.
  9. а б Аркуш карти O-51-91.
  10. а б в г д е ж и к л Аркуш карти O-51-79.
  11. Амедичи. water-rf.ru (рос.). Архів оригіналу за 20 жовтня 2020. Процитовано 19 жовтня 2020. 
  12. В. В. Карелин, В. Н. Гусев, Н. П. Поляков. Из сборника «50 лет геологической службы Республики Саха (Якутии)». — М., 2007. — С. 33—60.
  13. Сводный государственный реестр участков недр и лицензий — Российский Федеральный Геологический Фонд. www.rfgf.ru. Архів оригіналу за 20 жовтня 2020. Процитовано 19 жовтня 2020. 
  14. Технический отчёт ООО «Геокорд» «Археологическое обследование территории(включая полевые археологические исследования) территории объекта: «Реконструкция (восстановление) аэродрома аэропорта Нерюнгри, Республика Саха (Якутия)». — М., 2017. — С. 52—53.
  15. Воробьёв С. А. Алдакай I – поселение эпохи бронзы в Южной Якутии // Древние культуры Северо-Восточной Азии: Астроархеология. Палеоинформатика. — Новосибирск : Наука, 2003. — 25 ноября. — С. 44–65.
  16. Дьяконов В. М. Многолинейность развития культур бронзового века Якутии // Этноистория и археология Северной Евразии: теория, методология и практика исследования. — Иркутск; Эдмонтон : Изд-во Иркут. гос. техн. ун-та, 2007. — 25 ноября.
  17. Об утверждении объектов культурного наследия - выявленных недвижимых памятников истории и культуры по разделу "Археология", Распоряжение Правительства Республики Саха (Якутия) от 24 апреля 2008 года №402-р. docs.cntd.ru. Архів оригіналу за 22 жовтня 2020. Процитовано 19 жовтня 2020. 

Посилання[ред. | ред. код]

  • Амедичи // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1969—1978.