Амед Бакайоко

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бакайоко.
Амед Бакайоко
фр. Hamed Bakayoko[1][2][[d:Q3126401#P1559[LANGUAGE!:UK]|[…]]]
Прапор
Прапор
 12-й Прем'єр-міністр Кот-д'Івуару
8 липня 2020 — 10 березня 2021
Попередник: Амаду Гон Кулібалі
Наступник: Патрік Аші
 
Народження: 8 березня 1965(1965-03-08)[4][5][…]
Абіджан, Кот-д'Івуар[7][8][…]
Смерть: 10 березня 2021(2021-03-10)[9] (56 років)
Фрайбург, Баден-Вюртемберг, Німеччина
Причина смерті: злоякісна пухлина[10]
Поховання: Сеґела[11]
Країна: Кот-д'Івуар[6][7][4]
Освіта: University Joseph Ki-Zerbod[2][3][…]
Партія: Rally of the Republicansd[13][14]

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Амед Бакайоко (фр. Hamed Bakayoko; 8 березня 1965 — 10 березня 2021) — івуарійський політик, дванадцятий прем'єр-міністр Кот-д'Івуару.

Біографія[ред. | ред. код]

Молоді роки й освіта[ред. | ред. код]

Амед Бакайоко народився 8 березня 1965 року в Абіджані[15][16][17].

Належить до благочестивого мусульманського роду; серед його предків — засновник міста Коро на північному заході Кот-д'Івуару[18][19]. У 7-річному втратив матір[20][18]. Надалі його виховував батько хаджі Анліу (пом. 2018)[21][18]. Старший брат — Зума (заступник мера Плато), дві сестри — Фатіма й Амінат[22][18].

Навчався у сучасному коледжі Аджаме та класичному ліцеї Абіджана, а 1984 році закінчив коледж Африканської Божої матері зі ступенем бакалавра категорії «D»[15][16][18]. Під час навчання працював у студентських газетах[23][24]. Зацікавившись політикою та революційними перетвореннями Тома Санкари, поїхав вчитися до Буркіна-Фасо[20][18][19]. 1985 року закінчив Університет Уагадугу з дипломом про загальну університетську освіту. В 1985—1988 роках навчався у Вищій школі медичних наук Університету Уагадугу на першому циклі медичної освіти. Повернувшись до Кот-д'Івуару, в 1988—1990 роках пройшов другий цикл освіти на медичному факультеті Університету Абіджана, після чого полишив медицину, яку вивчав лише під тиском батька[16][17][18][25].

Кар'єра[ред. | ред. код]

1978 року став президентом кооперативу початкової школи та головним редактором журналу сучасного ліцею Аджаме. 1980 обійняв посаду президента Асоціації школярів і студентів Кот-д'Івуару від мусульманської секції. 1986 року обійняв посаду президента Асоціації івуарійських школярів і студентів у Буркіна-Фасо[26][16][17]. Був активним членом Руху студентів і школярів Кот-д'Івуару, 1990 року став засновником і головою молодіжного руху студентів і школярів при Демократичній партії[16][18].

1991 у 25-річному віці заснував щоденну газету «Le Patriote», в якій сам же був журналістом і видавничим директором, поставивши собі за мету захищати президента Фелікса Уфуе-Буаньї від нападів опозиції[16][17][25][24][18]. Після смерті Уфуе-Буаньї, 1994 року відсидів чотири місяці й шістнадцять днів в абіджанській в'язниці за звинуваченням в образі очільника держави за опублікований лист читача, в якому новий президент Анрі Конан-Бедьє був названий «карликом», його газету було закрито[18][19][27].

1994 році заснував першу в країні приватну комерційну радіостанцію «Radio Nostalgie», генеральним директором якої був до 2003 року. 1997 почав відповідати за стрімке покриття мережею радіостанції практично всієї Африки, одночасно завів безліч зв'язків у політичних колах африканських країн. 2001 році обійняв посаду президента Національної ради протегування преси Кот-д'Івуару, а також обіймав посаду національного секретаря фінансів Демпартії[23][16][18][25][24].

13 березня 2003 року був призначений на посаду міністра новітніх інформаційних технологій і комунікації в уряді прем'єр-міністра Сейду Діарри[28][29]. Бакайоко зберіг свою посаду в урядах Шарля Конана Банні[30][31], Гійома Соро[32]. Його попередником був Ліа Бі Дуауа[33], а наступником — Гуаруа Хуга Бі[34].

4 грудня 2010 року очолив міністерство внутрішніх справ в уряді Соро за умов політичної кризи й існування паралельного уряду Жільбера Аке, де міністром внутрішніх справ був Еміль Гір'єулу[de][35]. 11 квітня 2011 року, після перемоги того, як і Алассан Уаттара і Лоран Гбагбо оголосили себе президентами, Бакайоко був перепризначений на посаду міністра внутрішніх справ[19][25][36]. 1 червня того ж року, під час формування нового уряду Соро, Бакайоко зберіг свою посаду[27][37], так само, як і за врядування Жанно Ахуссу-Куадіо, Данієля Каблана Дункана й Амаду Гона Кулібалі[38][39][40][41].

11 грудня 2011 року був обраний депутатом Національних зборів від міста Сеґела[42][43]. 19 липня 2017 року був призначений на посаду міністра оборони в уряді Кулібалі[44][45]. На новій посаді того ж року зайнявся врегулюванням ситуації з армійськими заколотами[46][20]. 13 жовтня 2018 року був обраний мером міста Абобо[47][48], виборовши понад 60 % голосів у тій найбільш населеній громаді країни й одночасно оплоті урядової партії[20].

Від 2 травня до 2 липня 2020 року, під час хвороби Кулібалі, Бакайоко виконував обов'язки прем'єр-міністра Кот-д'Івуару[49][50][51]. Протягом двох тижнів після смерті Кулібалі — 8 липня 2020, посада залишалася вакантною, що під час відсутності голів обох палат парламенту на території Кот-д'Івуару створило вакуум влади[52], укупі з втратою кандидата від правлячої партії на президентських виборах[53]. Політичну ситуацію погіршила відставка віцепрезидента Дункана[54], через що почали ширитись чутки про те, що Уаттара буде балотуватись на третій термін[55], а новим прем'єр-міністром стане власне Бакайоко[56].

30 липня він нарешті очолив уряд, зберігши за собою посаду міністра оборони[57][58]. 3 серпня Бакайоко здійснив в уряді кілька перестановок[59][60]. 4 серпня офіційно обійняв посаду на короткій церемонії в канцелярії прем'єр-міністра в Абіджані[61][62]. У березні 2021 року, за повідомленням німецького радіо- і телевізійного сайту Deustche Welle, Амед Бакайоко перебував в Університетському лікарняному центрі (CHU) у Фрібурзі з 6 березня 2021 року для лікування раку та перебував у критичному стані. Там же 10 березня 2021 року Бакайоко й помер.

Нагороди[ред. | ред. код]

Державні[ред. | ред. код]

  • серпень 2011: командор Національного ордена Республіки Кот-д'Івуар[63].
  • грудень 2017: командор ордена Морських заслуг[64].
  • листопад 2019: почесна медаль Поліції з пальмами[65].
  • січень 2020: командор ордена Комунікаційних заслуг[66].
  • лютий 2020: командор ордена Сільськогосподарських заслуг[17].

Іноземні[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ https://www.jeuneafrique.com/dossiers/deces-dhamed-bakayoko-la-cote-divoire-face-a-la-disparition-d-hambak/
  2. ↑ а б https://business.abidjan.net/qui/2-gouvernement/746-bakayoko-hamed
  3. ↑ а б https://www.gouv.ci/doc/photos/CV-Hamed_BAKAYOKO.pdf
  4. ↑ а б в http://www.defense.gouv.ci/uploads/cv_hamed_b.pdf
  5. ↑ https://cotedivoirenews.info/biographie-hamed-bakayoko-le-parcours-dun-homme-ambitieux/
  6. ↑ а б https://abidjan.net/qui/profil.asp?id=746
  7. ↑ а б http://www.gouv.ci/doc/photos/CV-Hamed_BAKAYOKO.pdf
  8. ↑ https://apr-news.fr/fr/portraits/hamed-bakayoko
  9. ↑ Ivory Coast Prime Minister Hamed Bakayoko dies at 56 — Al Jazeera English.
  10. ↑ Décès d’Hamed Bakayoko, le Premier ministre ivoirien
  11. ↑ https://l-frii.com/hamed-bakayoko-le-lieu-ou-repose-lancien-premier-ministre-cree-la-polemique-photo/
  12. ↑ https://www.bbc.com/afrique/monde-56335053
  13. ↑ https://www.afrique-sur7.fr/439366-rhdp-hamed-bakayoko-mabri-toikeusse
  14. ↑ https://www.connectionivoirienne.net/2020/03/13/rhdp-cote-divoire-hamed-bakayoko-se-conforme-au-leadership-de-gon-cest-nous-les-grands-joueurs-de-ce-pays/
  15. ↑ а б Hamed Bakayoko (PDF). Уряд Кот-д'Івуару. Архів оригіналу (PDF) за 15 липня 2021. Процитовано 11 серпня 2020.
  16. ↑ а б в г д е ж Hamed Bakayoko. Abidjan.net. Архів оригіналу за 3 серпня 2020. Процитовано 11 серпня 2020.
  17. ↑ а б в г д Côte d’Ivoire: Voici le CV complet d’Hamed Bakayoko (Biographie). Afriksoir.net. 31 липня 2020. Архів оригіналу за 7 вересня 2020. Процитовано 11 серпня 2020.
  18. ↑ а б в г д е ж и к л м Marwane Ben Yahmed (13 червня 2016). Côte d’Ivoire: jusqu’où ira Hamed Bakayoko?. Jeune Afrique. Архів оригіналу за 19 вересня 2020. Процитовано 11 серпня 2020.
  19. ↑ а б в г Qui est Hamed Bakayoko, le nouveau Premier ministre ivoirien?. Le Point. 30 липня 2020. Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 11 серпня 2020.
  20. ↑ а б в г Anna Sylvestre-Treiner (7 листопада 2018). Côte d’Ivoire: la machine Hamed Bakayoko. Jeune Afrique. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 11 серпня 2020.
  21. ↑ Côte d’Ivoire: décès du père du ministre de la Défense Hamed Bakayoko. L'Expression. 9 листопада 2018. Процитовано 11 серпня 2020.
  22. ↑ Anliou Bakayoko. necrologie.ci. 8 листопада 2018. Процитовано 11 серпня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  23. ↑ а б Daddieh, 2016, с. 97.
  24. ↑ а б в Côte d'Ivoire: remaniement-surprise aux postes-clés. Le Point. 19 липня 2017. Архів оригіналу за 14 липня 2020. Процитовано 11 серпня 2020.
  25. ↑ а б в г Hamed Bakayoko, un parcours exceptionnel. 7info.ci. 30 липня 2020. Архів оригіналу за 14 серпня 2020. Процитовано 11 серпня 2020.
  26. ↑ а б Hamed Bakayoko. Уряд Кот-д'Івуару. Процитовано 11 серпня 2020.
  27. ↑ а б Jean-Pierre Bejot (30 липня 2020). Hamed Bakayoko: Ce qui est légal et ce qui est légitime. LeFaso.net. Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 11 серпня 2020.
  28. ↑ Gouvernement Diarra (Formé le 13 Mars 2003). Abidjan.net. Архів оригіналу за 7 серпня 2017. Процитовано 11 серпня 2020.
  29. ↑ Jean-Pierre Bejot (9 вересня 2011). Hamed Bakayoko, ministre de l’Intérieur: itinéraire d’un enfant gâté. LeFaso.net. Архів оригіналу за 2 листопада 2021. Процитовано 11 серпня 2020.
  30. ↑ 8ème Gouvernement de la 2ème République (Formé le 28 décembre 2005). Abidjan.net. Архів оригіналу за 7 серпня 2017. Процитовано 11 серпня 2020.
  31. ↑ 9ème Gouvernement de la 2ème République (Formé le 16 Septembre 2006). Abidjan.net. Архів оригіналу за 7 серпня 2017. Процитовано 11 серпня 2020.
  32. ↑ 10ème Gouvernement de la 2ème République (Formé le 7 avril 2007). Abidjan.net. Архів оригіналу за 18 жовтня 2020. Процитовано 11 серпня 2020.
  33. ↑ Gouvernement Affi N’Guessan (Formé le 05 Août 2002). Abidjan.net. Архів оригіналу за 7 серпня 2017. Процитовано 11 серпня 2020.
  34. ↑ 11ème Gouvernement de la 2ème République (Formé le 4 mars 2010). Abidjan.net. Архів оригіналу за 11 жовтня 2020. Процитовано 11 серпня 2020.
  35. ↑ Pascal Airault (13 грудня 2010). Hamed Bakayoko: «beaucoup de fonctionnaires sont prêts à basculer dans notre camp». Jeune Afrique. Архів оригіналу за 20 вересня 2020. Процитовано 11 серпня 2020.
  36. ↑ 12ème Gouvernement de la 2ème République (Guillaume K. Soro). Abidjan.net. Архів оригіналу за 7 серпня 2017. Процитовано 11 серпня 2020.
  37. ↑ 13ème Gouvernement de la 2ème République (Guillaume K. Soro). Abidjan.net. Архів оригіналу за 8 серпня 2017. Процитовано 11 серпня 2020.
  38. ↑ 14è Gouvernement de la 2ème République (Jeannot AHOUSSOU KOUADIO). Abidjan.net. Архів оригіналу за 17 жовтня 2020. Процитовано 11 серпня 2020.
  39. ↑ 15è Gouvernement de la 2ème République (Daniel Kablan Duncan). Abidjan.net. Архів оригіналу за 8 серпня 2017. Процитовано 11 серпня 2020.
  40. ↑ 16è Gouvernement de la 2ème République de Daniel Kablan Duncan. Abidjan.net. Архів оригіналу за 13 жовтня 2020. Процитовано 11 серпня 2020.
  41. ↑ 1 er Gouvernement de la Troisième République de Côte d`Ivoire (Amadou Gon Coulibaly). Abidjan.net. Архів оригіналу за 22 вересня 2017. Процитовано 11 серпня 2020.
  42. ↑ André Silver Konan (14 грудня 2011). Côte d’Ivoire : polémique autour du taux de participation aux législatives. Jeune Afrique. Архів оригіналу за 5 листопада 2019. Процитовано 11 серпня 2020.
  43. ↑ Seguela, commune (N°203). Abidjan.net. Архів оригіналу за 22 жовтня 2017. Процитовано 11 серпня 2020.
  44. ↑ Baudelaire Mieu (19 липня 2017). Côte d’Ivoire: Hamed Bakayoko nommé ministre de la Défense. Jeune Afrique. Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 11 серпня 2020.
  45. ↑ 1 er Gouvernement de la 3ième République de Côte d`Ivoire de Amadou Gon Coulibaly (Réaménagement du 19 juillet 2017). Abidjan.net. Архів оригіналу за 25 вересня 2017. Процитовано 11 серпня 2020.
  46. ↑ Côte d’Ivoire: Hamed Bakayoko nommé au poste de Premier ministre. Radio France internationale. 30 липня 2020. Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 11 серпня 2020.
  47. ↑ Côte d'Ivoire: Municipales, Hamed Bakayoko élu à Abobo. Afrique-sur7.fr. Процитовано 11 серпня 2020.
  48. ↑ Élu maire par 43 conseillers sur 43 présents — Hamed Bakayoko: «Ce que le Président m’a demandé de faire pour Abobo». Abidjan.net. 10 грудня 2018. Архів оригіналу за 20 грудня 2018. Процитовано 11 серпня 2020.
  49. ↑ K. Richard Kouassi (8 липня 2020). De retour de Paris: Amadou Gon Coulibaly juge Hamed Bakayoko. Afrique Sur 7. Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 31 липня 2020.
  50. ↑ Primature: Hamed Bakayoko a présidé son Premier Conseil de gouvernement en tant que Premier ministre par intérim. Abidjan.net. 6 травня 2020. Архів оригіналу за 13 травня 2020. Процитовано 31 липня 2020.
  51. ↑ Benjamin Roger (30 липня 2020). Hamed Bakayoko nommé Premier ministre, le fidèle de Ouattara récompensé. Jeune Afrique. Архів оригіналу за 30 липня 2020. Процитовано 31 липня 2020.
  52. ↑ François Hume-Ferkatadji (25 червня 2020). L'absence de Premier ministre inquiète et agace l'opposition ivoirienne. Radio France internationale. Архів оригіналу за 29 липня 2020. Процитовано 31 липня 2020.
  53. ↑ Disparition d'Amadou Coulibaly: quelles conséquences pour la présidentielle ivoirienne?. Radio France internationale. 10 липня 2020. Архів оригіналу за 24 липня 2020. Процитовано 31 липня 2020.
  54. ↑ En Côte d’Ivoire, le vice-président Daniel Kablan Duncan démissionne. Le Monde. 13 липня 2020. Архів оригіналу за 28 липня 2020. Процитовано 31 липня 2020.
  55. ↑ Marwane Ben Yahmed (18 липня 2020). Côte d’Ivoire: pourquoi Alassane Ouattara sera candidat. Jeune Afrique. Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 31 липня 2020.
  56. ↑ Côte d’Ivoire: Alassane Ouattara a choisi le successeur du Premier ministre Amadou Gon Coulibaly. Jeune Afrique. 17 липня 2020. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 31 липня 2020.
  57. ↑ Communiqués de la Présidence de la République (PDF). Уряд Кот-д’Івуару. 30 липня 2020. Архів оригіналу (PDF) за 2 серпня 2020. Процитовано 31 липня 2020.
  58. ↑ Côte d'Ivoire: Hamed Bakayoko nommé Premier ministre. Le Figaro. 31 липня 2020. Архів оригіналу за 31 липня 2020. Процитовано 31 липня 2020.
  59. ↑ Baudelaire Mieu (3 серпня 2020). Côte d’Ivoire: le gouvernement de Hamed Bakayoko légèrement «réajusté». Jeune Afrique. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 11 серпня 2020.
  60. ↑ Côte d’Ivoire: léger réaménagement du Cabinet du chef de l’Etat et du gouvernement. Abidjan.net. 3 серпня 2020. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 11 серпня 2020.
  61. ↑ Côte d'Ivoire: Hamed Bakayoko prend fonction en tant que Premier ministre. Синьхуа. 4 серпня 2020. Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 11 серпня 2020.
  62. ↑ Primature: le nouveau Premier ministre, Hamed Bakayoko a officiellement pris fonction. Abidjan.net. 5 серпня 2020. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 11 серпня 2020.
  63. ↑ Cérémonie officielle de la Fête nationale au palais présidentiel: de nombreuses personnalités décorées en présence du Président Alassane Ouattara. Abidjan.net. 9 серпня 2011. Архів оригіналу за 5 березня 2013. Процитовано 11 серпня 2020.
  64. ↑ Côte d’Ivoire/ Hamed Bakayoko fait commandeur de l’Ordre du mérite maritime. Agence ivoirienne de presse. 21 грудня 2017. Архів оригіналу за 14 жовтня 2020. Процитовано 11 серпня 2020.
  65. ↑ Daniel Assouman (25 листопада 2019). Cote d'Ivoire: Baptême de la 42e promotion de la police/Diomandé Vagondo - «Je réitère mon engagement à œuvrer pour l'amélioration de vos conditions de vie». AllAfrica. Архів оригіналу за 3 серпня 2020. Процитовано 11 серпня 2020.
  66. ↑ Décoration: Ally Coulibaly et Hamed Bakayoko élevés au grade de commandeur dans l’ordre du Mérite de la Communication. Abidjan.net. 23 січень 2020. Архів оригіналу за 23 січня 2020. Процитовано 11 серпня 2020.
  67. ↑ Bakayoko On. Min. Hamed. Grande Ufficiale dell'Ordine della Stella d'Italia. Президент Італії. 28 грудня 2015. Процитовано 11 серпня 2020.
  68. ↑ La Première Dame, Dominique Ouattara lors de la décoration du Ministre d’Etat Hamed Bakayoko: «Je suis fière de lui». dominiqueouattara.ci. 15 лютого 2016. Архів оригіналу за 18 жовтня 2020. Процитовано 11 серпня 2020.
  69. ↑ Cérémonie de remise de diplôme et des insignes de «Grand Officier de l’Ordre de l’Étoile d’Italie» au Ministre Hamed Bakayoko. Abidjan.net. 15 лютого 2016. Процитовано 11 серпня 2020.
  70. ↑ TAC 8: Le président, le Premier ministre et le ministre de la Défense ivoiriens distingués à Ouagadougou. Президент Буркіна-Фасо. 11 серпня 2019. Архів оригіналу за 18 жовтня 2020. Процитовано 11 серпня 2020.
  71. ↑ 8ème Traité d'Amitié et de Coopération (TAC). Уряд Кот-д'Івуару. 31 липня 2019. Архів оригіналу за 15 серпня 2020. Процитовано 11 серпня 2020.

Література[ред. | ред. код]

  • Cyril K. Daddieh. Historical Dictionary of Cote d'Ivoire (The Ivory Coast). — Rowman & Littlefield, 2016. — 716 с. — ISBN 9780810873896
Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Довідкові видання
Нормативний контроль


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Амед_Бакайоко&oldid=42157766