Амелі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Амелі»
Le Fabuleux destin d'Amélie Poulain
Жанр Комедія
Мелодрама
Драма
Режисер Жан-П'єр Жене
Продюсери Гельмут Брюер
Жан-Марк Дешам
Арне Міркамп ван Ембден
Клоді Оссар
Сценарист Гійом Лоран
Жан-П'єр Жене
Оповідач Андре Дюссольє
У головних
ролях
Одрі Тоту
Матьє Кассовіц
Руфус
Лорелла Кравотта
Серж Мерлін
Жамель Деббуз
Клотільда Моллет
Клер Мор'е
Ізабелль Нанті
Домінік Пінон
Оператор Бруно Дельбоннель
Композитор Ян Тірсен
Художник Aline Bonettod[1]
Кінокомпанія UGC, Miramax
Дистриб'ютор MOKÉPd
Тривалість 122 хв.
Мова французька
Країна Німеччина Німеччина
Франція Франція
Рік 2001
Кошторис $13 000 000
Касові збори $173.9 million[2]
IMDb ID 0211915
www.die-fabelhafte-welt-der-amelie.de
CMNS: Амелі у Вікісховищі

«Амелі́» (фр. Le Fabuleux Destin d’Amélie Poulain, «Казкова доля Амелі Пулен») — романтична кінокомедія 2001 року французького кінорежисера Жана-П'єра Жене з Одрі Тоту у головній ролі. Фільм вирізнявся новітнім для свого часу творчим використанням комп'ютерної графіки та цифрової обробки зображення і змальовував дещо ідеалізовану картину паризького життя на Монмартрі. Стрічка завоювала премії «Сезар», «BAFTA», її номінували на «Оскар».

На 1 березня 2024 року фільм займав 109-у позицію у списку 250 найкращих фільмів за версією IMDb.

Сюжет[ред. | ред. код]

Дитячі роки Амелі проходять у вигаданому світі і самотності. Її відлюдкуватий батько діагностував у неї ваду серця (він приділяв їй замало часу, тому під час проведення щомісячних медичних обстежень Амелі дуже хвилювалася), і дівчині довелося навчатись вдома, втративши можливість знайти друзів. Мати Амелі трагічно загинула, коли на неї з верхівки собору Нотр-Дама звалилася туристка-самогубця з Канади. Батько у садку сім'ї Пулен спорудив мініатюрний мавзолей для праху загиблої, де панував іграшковий, казковий світ.

Подорослішавши, Амелі покидає батьківський дім, працює у кафе «Два вітряки» на Монмартрі, а її секс з чоловіками «виявляється непереконливим».

Амелі досить винахідлива і вміє знаходити задоволення в маленьких повсякденних радощах: опускати руку в мішок з квасолею, надламувати чайною ложечкою скоринку крем-брюле, пускати «млинці» каналом Сен-Мартен.

Але ввечері 30 серпня її розмірене життя змінюється: випадково Амелі знаходить у своїй кімнаті схованку з олов'яним солдатиком, скляними кульками та іншими дитячими скарбами, які належали невідомому хлопчику, що був колись у її квартирі, а тепер п'ятдесятирічний. Амелі вирішує передати знахідку власникові, і якщо вдалий задум збудить у ній які-небудь почуття, то вона займеться турботою про щастя інших людей; якщо ж ні — тим гірше… У нашому світі така мета життя здасться дивною… Але не у світі Амелі.

Амелі знаходить власника схованки, заворожено чекає його реакції. Сидячи за стійкою бару в кафе, вона чує його слова, що він щасливий отримати таку звісточку з дитинства. Вирішено! Відтепер Амелі буде втручатися в життя інших людей. Вона допомагає працівниці і відвідувачу «Двох Млинів» знайти взаємне кохання, повертає душевний спокій сусідці, підробивши лист від її покійного чоловіка. Також влаштовує таємну навколосвітню «подорож» для батька, який мріяв подорожувати, але не робив цього: Амелі просить знайому стюардесу фотографувати гнома в різних містах на тлі визначних пам'яток і відсилає фотографії батькові.

Зав'язка починається, коли, спізнившись на потяг, Амелі залишається ночувати у метро, а вранці помічає хлопця, що вигрібає сміття під однією з фотокабінок. Побачивши її, чоловік полохається, а потім біжить за кимось. Дорогою він губить альбом, який Амелі підбирає. В альбомі вклеєні розірвані фотографії однієї й тієї ж людини. У нього ніби мертве обличчя… Без емоцій… Неживий… Цими думками Амелі ділиться зі Скляною Людиною, одним із мешканців її будинку. Разом вони вирішують розгадати таємницю: що за людину зображено на дивних фотографіях?

Як виявилося, Ніно, хлопця, що загубив альбом з фотографіями, хвилює те ж питання. Амелі вдається розгадати таємницю, і вона підкидає Ніно підказки-загадки: свою фотографію в масці Зорро, стрілки на асфальті, шаради. У результаті вони приводять його просто до тієї таємничої неживої людини, яку зображено на фотографіях. А він виявляється звичайним майстром, що лагодить фотокабіни, а ці фото — пробні знімки, перевірка.

Ніно та Амелі нарешті зустрічаються, знаючи, хто з них хто. І виявляється, що вони створені одне для одного. Таким чином, допомагаючи іншим, Амелі допомогла і самій собі.

Акторський склад[ред. | ред. код]


Нагороди і номінації[ред. | ред. код]

Нагороди (51 нагорода)[ред. | ред. код]

Номінації (51 номінація)[ред. | ред. код]

Саундтрек[ред. | ред. код]

Докладніше: Amélie (саундтрек)

Саундтрек до фільму випустили 2001 року на лейблі Virgin Records. Французький композитор-мультиінструменталіст Ян Тірсен написав 22 з 24 композицій альбому. Amélie очолив французький чарт, а також посів друге місце в чарті Billboard Top World Music Albums[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://web.archive.org/web/20200301175009/https://www.europeanfilmawards.eu/en_EN/film/amelie.5641
  2. Amélie (2001). Box Office Mojo. IMDb. Архів оригіналу за 29 липня 2013. Процитовано 25 вересня 2011. 
  3. WebCite query result. www.webcitation.org. Архів оригіналу за 12 січня 2014. Процитовано 18 липня 2020. 

Посилання[ред. | ред. код]