Амелі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Амелі
Le Fabuleux destin d'Amélie Poulain
Ameli poster (ukr).jpg
Жанр Комедія
Мелодрама
Драма
Режисер Жан-П'єр Жене
Сценарист Гійом Лоран
Жан-П'єр Жене
Оповідач Андре Дюссольє
У головних
ролях
Одрі Тоту
Матьє Кассовіц
Руфус
Лорелла Кравотта
Серж Мерлін
Жамель Деббуз
Клотільда Моллет
Клер Мор'е
Ізабелль Нанті
Домінік Пінон
Оператор Бруно Делбоннел
Композитор Ян Тірсен
Кінокомпанія UGC, Miramax
Тривалість  122 хв.
Мова  французька
Країна  Німеччина Німеччина
Франція Франція
Рік  2001
IMDb: ID 0211915
Кошторис  $13 000 000
www.die-fabelhafte-welt-der-amelie.de

Commons-logo.svg Амелі у Вікісховищі

«Амелі́» (фр. Le Fabuleux Destin d’Amélie Poulain) — романтична кінокомедія 2001 року французького кінорежисера Жана-П'єра Жене. Оригінальна назва фільму перекладається з французької як «Казкова доля Амелі Пулен». Фільм характеризувався новітнім творчим використанням комп'ютерної графіки та цифрової обробки зображення і змальовував дещо ідеалізовану картину паризького життя на Монмартрі. Стрічка завоювала кілька нагород, зокрема премії «Сезар», «BAFTA» і номінацію на премію «Оскар».

Сюжет[ред.ред. код]

Дитячі роки Амелі проходять у вигаданому світі і самотності. Її відлюдкуватий батько помилково діагностував у неї ваду серця (він приділяв їй замало часу, тому під час проведення щомісячних медичних обстежень Амелі дуже хвилювалася), і дівчині довелося здобувати шкільні знання вдома, втративши можливість знайти друзів. Мати Амелі трагічно загинула, коли їй на голову з верхівки собору Нотр-Дама звалилася туристка-самогубець з Канади. Батько у садку сім'ї Пулен спорудив мініатюрний мавзолей для праху загиблої. Навіть там панує іграшковий, казковий світ.

Подорослішавши, Амелі покидає батьківський дім. Вона працює у кафе «Два вітряки» на Монмартрі, намагається займатися сексом з чоловіками, але її спроби «виявляються непереконливими».

Амелі досить винахідлива і вміє знаходити задоволення в маленьких повсякденних радощах: опускати руку в мішок з квасолею, надламувати чайною ложечкою скоринку крем-брюле, пускати «млинці» по каналу Сен-Мартен.

Але ввечері 30 серпня її життя змінюється: зовсім випадково Амелі знаходить у своїй кімнаті схованку з олов'яним солдатиком, скляними кульками та іншими дитячими скарбами, які належали невідомому хлопчику, що сидів колись у її квартирі, а тепер він уже дорослий п'ятдесятирічний чоловік. Треба повернути «скарби» власникові! І Амелі вирішує для себе: якщо вдалий задум збудить у ній які-небудь почуття, то вона все життя присвятить турботі про щастя інших людей; якщо ж ні — тим гірше … У нашому світі така мета життя здасться дивною … Але не у світі Амелі.

І ось вона, хоч і з великими труднощами, знаходить власника цієї схованки. Амелі заворожено чекає його реакції. Сидячи за стійкою бару в кафе вона чує його слова, що він щасливий отримати таку звісточку з дитинства. Вирішено! Відтепер Амелі буде втручатися в життя інших людей. Після історії з поверненням «скарбів», вона допомагає одній з працівниць «Двох Млинів» знайти кохання в образі чоловіка з диктофоном, повертає надію жінці, яка мешкає в тому самому будинку що і вона, підробивши листа від її покійного чоловіка. Не забуває вона й про свого батька: якщо він так досі ніде й не побував, то нехай його улюблений керамічний гном побуває! Амелі просить знайому стюардесу фотографувати гнома в різних містах на тлі визначних пам'яток і відсилає фотографії батькові.

Ось тут і відбувається зав'язка … Спізнившись на потяг, Амелі залишається ночувати у метро, а вранці вона натикається на хлопця, що вигрібає сміття під однією з фотокабінок. Побачивши її, він ніби лякається, а потім, побачивши когось, біжить за ним. Дорогою він губить альбом. Його знаходить Амелі. У цьому альбомі вклеєні розірвані фотографії однієї й тієї ж людини. У нього ніби мертве обличчя … Без емоцій … Неживий … Цими думками Амелі ділиться зі Скляною Людиною, одним із мешканців її будинку. Разом вони вирішують розгадати таємницю: що за людину зображено на цих дивних фотографіях?

Як виявилося, Ніно, того самого хлопця, що загубив альбом з фотографіями, хвилює те саме питання. Амелі вдається розгадати таємницю, і вона підкидає Ніно підказки-загадки: свою фотографію в масці Зорро, стрілки на асфальті, шаради. У результаті вони приводять його просто до тієї таємничої неживої людини, яку зображено на фотографіях. А він виявляється звичайним майстром, що лагодить фотокабіни, коли в них щось ламається, а ці фото — просто пробні знімки, перевірка!

Ніно та Амелі нарешті зустрічаються, знаючи, хто з них хто. І виявляється, що вони створені одне для одного. Таким чином, допомагаючи іншим, Амелі допомогла і самій собі.

Актори[ред.ред. код]


Нагороди і номінації[ред.ред. код]

Нагороди (51 нагорода)[ред.ред. код]

Номінації (51 номінація)[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Фільми Франції Це незавершена стаття про французький фільм.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.