Амелі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Амелі»Picto infobox cinema.png
Le Fabuleux destin d'Amélie Poulain
Ameli poster (ukr).jpg
Жанр Комедія
Мелодрама
Драма
Режисер Жан-П'єр Жене
Продюсери Гельмут Брюер
Жан-Марк Дешам
Арне Міркамп ван Ембден
Клоді Оссар
Сценарист Гійом Лоран
Жан-П'єр Жене
Оповідач Андре Дюссольє
У головних
ролях
Одрі Тоту
Матьє Кассовіц
Руфус
Лорелла Кравотта
Серж Мерлін
Жамель Деббуз
Клотільда Моллет
Клер Мор'е
Ізабелль Нанті
Домінік Пінон
Оператор Бруно Дельбоннель
Композитор Ян Тірсен
Художник Aline Bonettod[1]
Кінокомпанія UGC, Miramax
Дистриб'ютор MOKÉPd і FandangoNow[d]
Тривалість 122 хв.
Мова французька
Країна Німеччина Німеччина
Франція Франція
Рік 2001
Кошторис $13 000 000
Касові збори $173.9 million[2]
IMDb ID 0211915
www.die-fabelhafte-welt-der-amelie.de
CMNS: Амелі у Вікісховищі

«Амелі́» (фр. Le Fabuleux Destin d’Amélie Poulain, «Казкова доля Амелі Пулен») — романтична кінокомедія 2001 року французького кінорежисера Жана-П'єра Жене з Одрі Тоту у головній ролі. Фільм вирізнявся новітнім для свого часу творчим використанням комп'ютерної графіки та цифрової обробки зображення і змальовував дещо ідеалізовану картину паризького життя на Монмартрі. Стрічка завоювала премії «Сезар», «BAFTA», її номінували на «Оскар».

На 13 серпня 2021 року фільм займав 117-у позицію у списку 250 найкращих фільмів за версією IMDb.

Сюжет[ред. | ред. код]

Дитячі роки Амелі проходять у вигаданому світі і самотності. Її відлюдкуватий батько діагностував у неї ваду серця (він приділяв їй замало часу, тому під час проведення щомісячних медичних обстежень Амелі дуже хвилювалася), і дівчині довелося навчатись вдома, втративши можливість знайти друзів. Мати Амелі трагічно загинула, коли на неї з верхівки собору Нотр-Дама звалилася туристка-самогубця з Канади. Батько у садку сім'ї Пулен спорудив мініатюрний мавзолей для праху загиблої, де панував іграшковий, казковий світ.

Подорослішавши, Амелі покидає батьківський дім, працює у кафе «Два вітряки» на Монмартрі, а її секс з чоловіками «виявляється непереконливим».

Амелі досить винахідлива і вміє знаходити задоволення в маленьких повсякденних радощах: опускати руку в мішок з квасолею, надламувати чайною ложечкою скоринку крем-брюле, пускати «млинці» каналом Сен-Мартен.

Але ввечері 30 серпня її розмірене життя змінюється: випадково Амелі знаходить у своїй кімнаті схованку з олов'яним солдатиком, скляними кульками та іншими дитячими скарбами, які належали невідомому хлопчику, що був колись у її квартирі, а тепер п'ятдесятирічний. Амелі вирішує передати знахідку власникові, і якщо вдалий задум збудить у ній які-небудь почуття, то вона займеться турботою про щастя інших людей; якщо ж ні — тим гірше… У нашому світі така мета життя здасться дивною… Але не у світі Амелі.

Амелі знаходить власника схованки, заворожено чекає його реакції. Сидячи за стійкою бару в кафе, вона чує його слова, що він щасливий отримати таку звісточку з дитинства. Вирішено! Відтепер Амелі буде втручатися в життя інших людей. Вона допомагає працівниці і відвідувачу «Двох Млинів» знайти взаємне кохання, повертає душевний спокій сусідці, підробивши лист від її покійного чоловіка. Також влаштовує таємну навколосвітню «подорож» для батька, який мріяв подорожувати, але не робив цього: Амелі просить знайому стюардесу фотографувати гнома в різних містах на тлі визначних пам'яток і відсилає фотографії батькові.

Зав'язка починається, коли, спізнившись на потяг, Амелі залишається ночувати у метро, а вранці помічає хлопця, що вигрібає сміття під однією з фотокабінок. Побачивши її, чоловік полохається, а потім біжить за кимось. Дорогою він губить альбом, який Амелі підбирає. В альбомі вклеєні розірвані фотографії однієї й тієї ж людини. У нього ніби мертве обличчя… Без емоцій… Неживий… Цими думками Амелі ділиться зі Скляною Людиною, одним із мешканців її будинку. Разом вони вирішують розгадати таємницю: що за людину зображено на дивних фотографіях?

Як виявилося, Ніно, хлопця, що загубив альбом з фотографіями, хвилює те ж питання. Амелі вдається розгадати таємницю, і вона підкидає Ніно підказки-загадки: свою фотографію в масці Зорро, стрілки на асфальті, шаради. У результаті вони приводять його просто до тієї таємничої неживої людини, яку зображено на фотографіях. А він виявляється звичайним майстром, що лагодить фотокабіни, а ці фото — пробні знімки, перевірка.

Ніно та Амелі нарешті зустрічаються, знаючи, хто з них хто. І виявляється, що вони створені одне для одного. Таким чином, допомагаючи іншим, Амелі допомогла і самій собі.

Акторський склад[ред. | ред. код]


Нагороди і номінації[ред. | ред. код]

Нагороди (51 нагорода)[ред. | ред. код]

Номінації (51 номінація)[ред. | ред. код]

Саундтрек[ред. | ред. код]

Докладніше: Amélie (саундтрек)

Саундтрек до фільму випустили 2001 року на лейблі Virgin Records. Французький композитор-мультиінструменталіст Ян Тірсен написав 22 з 24 композицій альбому. Amélie очолив французький чарт, а також посів друге місце в чарті Billboard Top World Music Albums[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://web.archive.org/web/20200301175009/https://www.europeanfilmawards.eu/en_EN/film/amelie.5641
  2. Amélie (2001). Box Office Mojo. IMDb. Архів оригіналу за 29 липня 2013. Процитовано 25 вересня 2011. 
  3. WebCite query result. www.webcitation.org. Процитовано 18 липня 2020. 

Посилання[ред. | ред. код]