Аменемхет IV

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Аменемхет IV
Невеликий сфінкс із гнейсу, підписаний іменем Аменемхета IV. Британський музей. Лондон
Невеликий сфінкс із гнейсу, підписаний іменем Аменемхета IV. Британський музей. Лондон
Давньоєгипетський фараон
Панування бл. 1807-1798 до н. е., 
XII династія
Попередник Аменемхет III
Наступник Нефрусебек
Тронне ім'я (преномен)mȝˁ-ḫrw-Rˁ — маа-херу-Ра —
«Правогласний Ра»
M23 L2
Hiero Ca1.svg
N5 U5
D36
P8 G43
Hiero Ca2.svg
Власне ім'я (номен)Jmn-m-ḥȝt — Аменемхет —
«Амон попереду» / «Амон на чолі»
G39 N5
 
Hiero Ca1.svg
M17 Y5
N35
G17 F4
Hiero Ca2.svg
Ім'я Гораḫpr-ḫprw — хепер-хеперу —
«Той, хто воскрес»
G5
L1 L1 Z3 G43
Srxtail2.GIF
Ім'я небті[s]ḥȝb-tȝwj — [се]-хаб-тауї —
«Той, хто прикрасив свято у Двох землях»
G16
Ba15 S29 Ba15a V28 D58 W4 N17
N18
Золоте ім'я Гораbjk-nbw sḫm-nṯrw — бік-небу сехем-нечеру —
«Золотий Сокіл один з наймогутніших богів»
G8
S42 G5
S12
R8A

Аменемхет IV — давньоєгипетський фараон з XII династії.

Життєпис[ред.ред. код]

Нетривалий період був співправителем свого батька Аменемхета III. Існує, окрім того, думка, що він не був рідним сином свого попередника[1]. У той час він займався будівництвом храмів у Медінет-Мааді та у Файюмі.

За його правління тривали експедиції до Синаю та Ваді-ель-Худі. Сам фараон залишив по собі вкрай мало пам'ятників. Йому приписують північну з двох пірамід у Мазгуні (52,5 × 52,5 м), але жодних написів, що підтверджують це, не виявлено. Нині від неї збереглась лише підземна частина.

Аменемхет IV помер, не залишивши спадкоємців чоловічої статі, тому йому спадкувала його зведена сестра Нефрусебек (Себекнефрура). Відповідно до Туринського апірусу, Аменемхет IV правив 9 років, 3 місяці та 27 днів.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ryholt, K. The Political Situation in Egypt during the Second Intermediate Period. Copenhagen, 1997. P. 209–211 [1])

Джерела[ред.ред. код]

  • Grajetzki, W. The Middle Kingdom of Ancient Egypt: History, Archaeology and Society. L., 2006. P. 61
  • Эрлихман В. В.: Правители мира