Американська Середньоконтинентальна рифтова система
Американська Середньоконтинентальна рифтова система або Рифт Ківіно є 2000 км завдовжки геологічний рифт в центральній частині Північноамериканського континенту і південно-центральній частині Північноамериканської плити. Вона утворилася, коли континентальна зона північноамериканського кратону, зазнала розділ, за часів мезопротерозою, близько 1,1 млрд років тому. Але рифт не мав розвитку, і був похован пізніше товстим шаром породи уздовж більшої частини західного і східного авлакогену.
Ці авлакогени мають з'єднання під озером Верхнє, яке розташовано в рифтовій долині. Північний берег озера в провінції Онтаріо та штаті Міннесота є північним авлакогеном рифтової системи. Від трійника на схід авлакоген прямує півднем центру Мічигана. Західний авлакоген прямує від озера Верхнє на південний захід через штату Вісконсин, Міннесота, Айова та Небраска до північного сходу Канзасу.[1].
Утворення і затухання[ред. | ред. код]
Гірські породи утворюючи рифт, складаються з габро і гранітів утворені материнською магмою і базальтовою магмою з лави. Авлакоген, можливо, був результатом дії гарячих точок, які підготували трійник[2]. Гарячі точки утворили купол, покриваючий область озера Верхнє. Базальтова лава прямувала від центральної осі розколу, схожою на сьогоденне рифтоутворення в Афарській улоговині Східно-Африканської рифтової системи. На південно-захід і південь прямують два авлакогену трійнику, а третій авлакоген прямує на північ Онтаріо, як затока Ніпігон[3][4]. Цей апвелінг має в своєму складі озеро Ніпігон, Онтаріо.
Цілком можливо, що рифт був дією Гренвільського орогенезу на сході, що відбувався в той же час. Пізніше стискаючи сили Гренвільського орогенезу призвели до припинення рифтогенезу[5][3]. Якби рифтогенез тривав, урешті-решт відбулася б руйнація Північноамериканського кратону і створення моря. Середньоконтинентальний рифт, судячи по всьому, прогресував до точки інтрузії океану.[6] [7][5] .Але приблизно через 15-22 мільйонів років рифтогенез припинився Середньоконтинентальний рифт є найглибшим не здійсненним рифтом серед виявлених[6]
Рифт сьогодні[ред. | ред. код]
Озеро Верхнє займає басейн утворений рифтом[3]. Біля озера породи утворені рифтогенезом можуть бути знайдені на поверхні півострова Ківіно. Але в більшості випадків рифт похований під пізнішими осадовими породами до 9 км товщиною.
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ Explore for Minnesota Gas. Midcontinent Rift Gas. Minnesota Geological Survey, University of Minnesota. April 2006. Архів оригіналу за 15 липня 2006. Процитовано 5 травня 2007. Map of Midcontinent Rift area.
- ↑ Middle Proterozoic and The Mid-continent Rift. Minnesota's Rocks and Waters. Winona State University. Архів оригіналу за 19 грудня 2008. Процитовано 13 квітня 2008.
{{cite web}}: Недійсний|deadurl=404(довідка) (Powerpoint presentation) - ↑ а б в Van Schmus, W. R.; Hinze, W. J. (May 1985). The Midcontinent Rift System (PDF). Annual Review of Earth and Planetary Sciences. 13: 345—83. doi:10.1146/annurev.ea.13.050185.002021. Архів оригіналу (PDF) за 30 травня 2008. Процитовано 10 червня 2007.
- ↑ Kean, William F. (24 листопада 2000). Keweenawan Rift System. Field Trips, Northern Wisconsin and Upper Michigan. University of Wisconsin-Milwaukee. Архів оригіналу за 29 червня 2013. Процитовано 8 червня 2007.
- ↑ а б Ojakangas, R. W.; G. B. Morey and J. C. Green (1 червня 2001). The Mesoproterozoic Midcontinent Rift System, Lake Superior Region, USA. Sedimentary Geology. 141—142: 421—442. doi:10.1016/S0037-0738(01)00085-9. Архів оригіналу за 25 квітня 2008. Процитовано 15 квітня 2008. (Abstract)
- ↑ а б Reeves, T.K.; Carroll, Herbert B. (April 1999). Geologic Analysis of Priority Basins for Exploration and Drilling (PDF). U.S. Department of Energy, Office of Scientific and Technical Information. Архів оригіналу (PDF) за 29 червня 2013. Процитовано 10 червня 2007.
- ↑ Schneider, D. A.; D. K. Holm and V. Chandler (Fall 2006). A Superior Swath: Proterozoic Geology of the North American Midcontinent. American Geophysical Union. Abstract #T42A-06. Архів оригіналу за 4 грудня 2015. Процитовано 15 квітня 2008.