Американський рисак

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Американський рисак
Сучасний американський рисак
Країна США США
Ріст 150-175 см
Маса 400-500 кг

Американська стандартбредна порода[1] — легкоупряжна порода, виведена в США на початку XIX століття цілеспрямовано для перегонів риссю та інохіддю на іподромах і є найжвавішою з усіх рисистих порід.

Характеристики породи[ред. | ред. код]

Проміри[ред. | ред. код]

У зв'язку з тим, що при виведенні цієї породи коннозаводчиками на зріст та екстер'єрні[en] дані не звертали увагу, стандартбреди не мають єдиного чіткого екстер'єру і обмежень за зростом. Коні цієї породи мають зріст від 142 до 163 см, іноді й вище. За екстер'єром стандартбред найчастіше нагадує чистокровного верхового коня з трохи подовженою спиною та коротшими ногами.

Масть[ред. | ред. код]

Масті — насамперед гніда, руда, рідше ворона та сіра. Сірих коней зазвичай намагаються не допускати до розведення. Незважаючи на невелику кількість коней з білими відмітинами в породі, трапляються випадки і білої масті. Відомим представником стандартбредної рисистої породи білої масті є жеребець Вайт Бліс (White Bliss).

Особливості[ред. | ред. код]

Стандартбредні рисисті коні відомі своєю майстерністю у запряжних перегонах, це найшвидші рисаки у світі. Через свою швидкість американського рисака часто використовують для модернізації інших рисистих порід, таких як орловський рисак та французький рисак, метисом яких є російський рисак.

В Австралії, Канаді, Новій Зеландії, Великій Британії та Сполучених Штатах проводяться змагання як для рисаків, так і для іншохідців. У континентальній Європі всі забіги проводяться переважно між рисаками.

Історія[ред. | ред. код]

Порода почала називатись стандартбредною після того як з 1879 року до племінних книг стали заносити тільки коней з певним стандартом жвавості: рисакам потрібно було пробігти милю (1609 м) не довше ніж за 2 хв 30 с, а інохідцям — за 2 хв 25 с. Перша племінна книга нової породи вийшла в 1871 році, а через вісім років за породою затвердилася її сьогоднішня назва — стандартбредна (Standartbred), в перекладі означає «виведений за стандартом».

Однією з версій виняткової жвавості американських рисаків є той факт, що порода походить від чистокровних верхових коней. Проте, як відомо, при виведенні породи використовувалися також норфолькські рисаки, канадські інохідці, коні арабські, варварійські та породи морган. Вважається, що всі сучасні американські рисаки мають єдиного прабатька — гнідого Гамблетоніана X (Гамблетоніана Рисдіка).

Сьогодні в породі існують окремі лінії рисаків та іншохідців. До ліній іншохідців відносяться лінії Директа, Ебідейла, Нібл Гановера і сина останнього, Найт Дрима. Лінії рисаків — Воломайта, Скотленда, Аскворті.

Стандартбредний кінь в Україні[ред. | ред. код]

Американський рисак на марці Румунії (1970)

Відносне захоплення схрещуванням зі стандартбредним рисаком у російських кінних заводах призвело до того, що останнім часом родоводи російських рисаків занадто насичені кличками стандартбредних розплідників, часто невисокої якості, що негативно впливає на призову роботоздатність, погіршує запряжний тип та екстер'єрні якості коней[2].

Російська рисиста порода поглинається американською стандартбредною, а українська верхова порода — німецькими породами (що є вихідними)[3], втім, особливих успіхів у спортивних помісей не спостерігається[4].

В Україні більшість сучасних американських виробників є синами та онуками знаменитого рисака Спіді Крауна (Спіді Скот — Міссайл То 1968), який дав світового рекордиста жеребця Пракаса (1 хвилина 53 секунди). Досить вдалим виявилося використання спермопродукції таких плідників американської стандартбредної породи як: Кіллер Гановер, Джилл'с Краун, а також плідників Костелло та Рей Ганна. Останні два є діючими, але перспективним з них є тільки Рей Ганн, інший плідник Костелло майже не задіяний у відтворенні через поважний вік (він народився в 1990 році)[5].

Американська стандартбредна порода активно використовується для удосконалення рисистих порід коней[6].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. В. В. Калашников. Американская стандартбредная порода // Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2005. — Т. 1. А — Анкетирование. — С. 604. — ISBN 5-85270-329-X. (рос.)
  2. Ткачова І. В. Генетика, селекція, біотехнологія. Архів оригіналу за 14 березня 2022. Процитовано 28 січня 2021. 
  3. Ткачова І. В. Використання жеребців-плідників західноєвропейських порід для удосконалення української верхової породи. Науковотехнічний бюлетень / НААН, Ін-т тваринництва. — Харків, 2015. — № 114. — С. 162—166.
  4. Ткачова І. В. Збереження та удосконалення заводських порід коней в умовах обмеженого генофонду // Науково-технічний бюлетень ІТ НААН. — 2018. № 118. — С. 186
  5. Корнієнко О. О., Алещенко О. О Ефективність використання атестованих плідників російської рисистої породи та імпортного генофонду при роботі з нею // Вісник ЦНЗ АПВ Харківської області. 2015. Випуск 19. С. 192
  6. Коновалова Г. К. Проблемы использования генофонда стандартбредной породы в рысистом коневодстве России: дисс… докт. с.-х. наук (06.02.01) / Коновалова Г. К. — Москва, 2004. — 287 с

Література[ред. | ред. код]

  • Ливанова Т. К., Ливанова М. А., Всё о лошади. — М.: АСТ-ПРЕСС СКД, 2002. — 384 с.: ил. — (Серия «1000 советов»)

Посилання[ред. | ред. код]