Амонали

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Амона́ли — сімейство аміачно-селітряних вибухових речовин, що складаються з суміші амонію нітрату (80—90%), горючою складовою частиною є пудра алюмінію та нітросполуки (тротил, ТЕН, гексоген). Властивості амоналів схожі з властивостями амонітів, але за рахунок наявності алюмінію їх потенційна енергія і температура вибуху значно вищі. Серед промислових вибухових речовин амонали представлені амоналом водостійким та скельними амоналами №3 та №1. Застосовуються також гранульовані амонали, які мають назву ґрамонол.

Переваги[ред. | ред. код]

  • Виготовлення без рідкісних реактивів та обладнання.
  • Проста технологія виготовлення.
  • Витримує удари будь-якої сили, поштовхи і навіть простріл кулею,
  • Не чутливий до променя вогню.
  • Достатня потужність.

Недоліки[ред. | ред. код]

  • Гігроскопічність.
  • Низька бризантність.[1]

Фізико-хімічні властивості[ред. | ред. код]

Сріблясті суміші, дають пил на повітрі, у воді частково розчиняється. При нагріванні вище 200°C плавляться і спалахують без детонації. Гігроскопічні. При тривалій трясці чи пересипанні здатні розшаровуватись. Стійкі. У герметичній упаковці можуть зберігатись роками. Активно реагують з кислотами та лугами.

Вибух амоналу не обовязково є детонацією. Розкладання може протікати по типу вибухового горіння, часткової чи згасаючої детонації.[1]

Деякі типові суміші амоналів[ред. | ред. код]

Аммонал - 200 (ВА-4) (водостійкий) NH4NO3 – 80.5%, алюмінієвої пудри – 4.5%, тротил – 15%.

  • Фугасність 410 – 430 мл.
  • Швидкість детонації 4000-4500м/с.
  • Теплота вибуху 1180 ккал/кг.
  • Критичний діаметр без оболонки 12-14 мм.
  • Бризантність 17.5 мм. (тротил - 16мм).
  • Чутливість до удару 16-32%.

Являє собою однорідний дрібний порошок сіро-сталевого кольору, малосипкий, має стабільні властивості при зберіганні, не придатний для механізованого заряджання. Випускається у патронах діаметром 31-32 мм для висадження міцних порід будь-якої обводненості.

Аммонал скельний №1[2] NH4NO3 – 66%, тротил – 5%, гексоген – 24%, алюміній – 5%.

Однорідний порошок сіро-сталевого кольору. Водостійкий, не злежується при зберіганні, надійно детонує. Призначений для прохідницьких робіт у скельних породах. Випускається в патронах діаметром 32 − 36, 60, 90, 100, 120 мм.

  • Фугасність 450 − 480 мл.
  • бризантність 22 − 28 мм

Аммонал скельний №3 NH4NO3 – 72%, тротил – 5%, гексоген – 15%, алюміній – 8%.

Використовувався для підривних робіт.

  • Фугасність -450-470 мл.
  • Швидкість детонації 4000-
  • 4500м/с Критичний діаметр без оболонки 8-10мм.
  • Теплота вибуху 1350ккал/кг.

Однорідний порошок сіро-сталевого кольору, є найпотужнішим з порошкових патронованих вибухових речовин. Не злежується, водостійкий, надійно детонує при діаметрі 24-26 мм. Призначений для висадження міцних порід будь-якої обводненості зарядами зменшеного діаметра. Не придатний для механізованого заряджання. Випускається в патронах великого діаметра. Застосовуються в кар'єрах і шахтах, безпечних за газом і пилом, при висадженні міцних обводнених порід (випускається тільки в патронах діаметром 32—36, 60, 90, 100, 120 мм).

Аммонал М-10 Склад: NH4NO3 – 76%, алюміній – 10%, тротил – 14%.

  • Фугасність 425мл.
  • Швидкість
  • детонації 3800-4800м/с.
  • Теплота вибуху 1354ккал/кг.
  • Критичний діаметр без оболонки 8-10мм.
  • Об'єм продуктів вибуху 791л/кг.
  • Чутливість до удару 4-16%.

Minol 2 Склад :NH4NO3 – 40%, алюміній – 20%, тротил – 40%.

Використовувався англійцями для спорядження боєприпасів (глибинні бомби) під час та після II світ. війни.

  • Швидкість детонації 5820 м/с при 1.68 г/см3.
  • Бризантність 95% від тротилу (пісочна проба).
  • Термічна стабільність у вакуумі 0.105мл газу з 0.25г при 120°З 22ч.
  • Фугасність 163% від тротилу.
  • Працездатність у балістичній мортирі 143% від тротилу.[3]

Грамонал А-8 Склад : NH4NO3 – 80%, алюміній – 8%, тротил – 12%.

  • Фугасність 420 – 440 мл.
  • Швидкість детонації 3800-4000м/с.
  • Критичний діаметр без оболонки 30-40мм

Грамонал А-45 Склад : NH4NO3 – 40%, алюміній – 45%, тротил – 15%.

  • Фугасність 440 – 460 мл.
  • Швидкість детонації 5800-6300м/с.
  • Критичний діаметр без оболонки 60-80мм

№7 Склад : H4NO3 – 79%, алюміній – 8.5%, пентоліт – 11.5%, стеарат – 1.0.

  • Теплота вибуху 5.38 МДж/кг.
  • Фугасність 400 мл.
  • Швидкість детонації 4300м/с. при щільності. 1.15 г/см3.[4]

Використовувався для підривних робіт.

№8 Склад : NH4NO3 – 82.4%, алюміній – 6%, тротил – 10.6%, добавки (мін. олія, стеарати) – 1%.

  • Теплота вибуху 5.04 МДж/кг.
  • Фугасність 440 мл.
  • Швидкість детонації 4400м/с. при щільності. 1.05г/см3.

Для підривних робіт.

№9 Склад : NH4NO3 - 67%, алюміній - 10%, ТЕН - 19%, віск -4% Суміш РНР.

Використовувався для спорядження осколково-фугасних снарядів.[5]

№10 Склад : NH4NO3 – 65%, алюміній – 15%, тротил – 20%.

Використовувався у боєприпасах.

№11 Склад : NH4NO3 - 25%, алюміній - 25%, тротил - 50%.

Максимальна розрахункова теплота вибуху 7.21 МДж/кг.

Використовувався для спорядження боєприпасів. [6]

Технологія виготовлення[ред. | ред. код]

Виготовлення найпростішого амоналу зводиться до змішування складових частин аммоналу в скляній або металевій банці. Можна помішувати суміш ложкою або просто струшувати закриту банку. [1]

Застосування[ред. | ред. код]

З амоналу можна робити потужніші фугасні, уламкові, протипіхотні вибухові пристрої.[1] Крім того, сімейство амоналів використовується у підривних роботах. У II Світову амонали використовувались як начиння боєприпасів, замінником тротилу в динаміті. [6]

Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Блажений, Авдєй (2003). Азбука домашнего тероризма (російська). с. 306. 
  2. О.О.Швець, Ю.О.Фтемов, Р.Л.Колос. I // Вибухова справа. Основи ведення підривних робіт: Навчальний посібник. — Львів : Національна академія сухопутних військ, 2016. — С. 59—60. — 352 с.
  3. Urbanski, T (1967). Chemistry and Technology of Explosives (англійська). Oxford: Pergamon Press. с. 266. 
  4. Andrzej Maranda, Barbara Golabek and Johann Kasperski. (2002). DETONATION AND APPLICATION CHARACTERISTICS OF THE LATEST GENERATION OF EMULSION EXPLOSIVES (Англійська). Pardubice. 
  5. Urbanski, T (1984). Chemistry and Technology of Explosives Vol 4 (англійська). Oxford: Pergamon Press. с. 515–546. 
  6. а б Vandal (2012). Довідка з вибухових речовин,порохів та піротехнічних сумішей (російська). с. 310.