Аморі VI де Монфор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Аморі VI де Монфор
Amaury VI de Montfort
Scheffer Henry (1798-1862) - Amaury VI de Montfort.jpg
Народився 1195(1195)
Монфор-л'Аморі
Помер 1241
Отранто
Поховання собор Святого Петра
Громадянство Flag of France.svg Франція
Національність француз
Діяльність Constable of France[d]
Титул граф Тулузи
Термін 1218—1224 роки
Попередник Симон де Монфор
Наступник Райммунд VII
Конфесія католицтво
Батько Симон де Монфор
Мати Аліса де Монморансі
Рід Монфори
Брати, сестри  • Amicie de Montfort[d]
 • Симон де Монфор, 6-й граф Лестер
 • Guy, Count of Bigorre[d]
Дружина Беатріс В'єнська
Діти 1 син і 4 доньки

Аморі VI де Монфор (*Amaury VI of Montfort, 11951241) — граф Тулузи у 12181224 роках (як Аморі I), сеньйор Монфор (як Аморі IV).

Життэпис[ред.ред. код]

Походив з невеличкого лицарського роду на півночі Франції. Старший син Симона де Монфор та Аліси де Монморансі. Народився у родинному замку Монфор-л'Аморі. У 1209 році разом з батьком рушив у хрестовий похід проти катарів Лангедоку. Протягом 1209—1212 років брав участь у більшості облог лангедокських міст. У 1213 році звитяжив у битві при Мюре, де хрестоносці здолали об'єднані війська Арагону з його васалами, та Тулузи. 1214 року пошлюбив доньку дофіна В'єнського.

У 1216 році почалося потужне повстання в Лангедоку проти північнофранцузьких загарбників. 1217 року було втрачено Тулузу. 1218 року загинув батько Аморі. Тоді ж Аморі де Монфора папські легати оголосили новим графом Тулузи. Його підтримав французький король Філіпп II Август, який надав суттєву військову допомогу. Втім протягом 1219 року Аморі I зазнав низки поразок (насамперед у битві при Базьєж), втративши фактично більшість із загарбаного.

Подальша боротьба викликала значні фінансові збитки. До того ж зменшилася кількість охочих брати участь у поході до Лангедоку. При цьому допомога французького короля також не сприяла успіхам. 1220 року загинув брат Аморі I — Гі, граф Біггор. 1221 року зазнав чергової поразки у битві при Кастальнодері. Зрештою, опинившись в скруті, втративши потужну фортецю Каркассон, 1224 року Аморі де Монфор поступився новому французькому королю Людовику VIII правами на графство Тулузьке, яким він вже майже не володів. Натомість отримав грошову компенсацію і титул графа Монфор.

У 1225 року прибув до Буржа, звідки король Людовик VIII розпочав новий хрестовий похід проти Лангедоку. Аморі де Монфор брав участь в облозі Авіньйону, який було захоплено 1226 року. Слідом за цим був учасником захоплення міст Нарбон, Монпельє і Каркассон.

1230 року призначається конетаблем Франції, успадкувавши його від вуйка Матьє II де Монморансі. 1238 року приєднався до Хрестового походу баронів на чолі із Теобальдом I, королем Наварри. 1239 року разом з іншими прибув до міста Аскалон у Палестині. Тут зазнав нищівної поразки, потрапив у полон, звідки його доправлено до Каїра. В полоні Аморі де Монфор перебував до 1241 року, поки його не було викуплено. Під час повернення на батьківщину помер у м. Отранто (Південна Італія).

Родина[ред.ред. код]

Дружина — Беатріс, донька Гіга VI. дофіна В'єнського.

Діти:

  • Жан (д/н—1249), граф Монфор
  • Лаура (д/н—1270), дружина Фердинанда II де Омаля
  • Маргарет (д/н), дружина Жана III, графа Суассона
  • Аделаїда (1220—1280), дружина Симона де Несле
  • Пернелла (д/н—1275), абатиса монастиря Порт-Рояль

Джерела[ред.ред. код]

  • Georges Bordonove, La Tragédie Cathare, Paris, Pygmalion — Gérard Watelet, coll. " Les Grandes Heures de l'Histoire de France ", 1991, 462 p. (ISBN 2-85704-359-7)