Аморі VI де Монфор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Аморі VI де Монфор
фр. Amaury VI de Montfort
Scheffer Henry (1798-1862) - Amaury VI de Montfort.jpg
Народився 1195(1195)
Монфор-л'Аморі
Помер 1241
Отранто
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of France (XII-XIII).svg Франція
Національність француз
Діяльність Constable of France
Титул граф Тулузи
Термін 1218—1224 роки
Попередник Симон де Монфор
Наступник Райммунд VII
Конфесія католицтво
Рід Монфори
Батько Симон де Монфор
Мати Аліса де Монморансі
Брати, сестри  • Amicie de Montfort[d], Симон де Монфор, 6-й граф Лестер і Guy, Count of Bigorre[d]
У шлюбі з Беатріс В'єнська
Діти 1 син і 4 доньки

Аморі VI де Монфор (*Amaury VI of Montfort, 11951241) — граф Тулузи у 12181224 роках (як Аморі I), сеньйор Монфор (як Аморі IV).

Життэпис[ред. | ред. код]

Походив з невеличкого лицарського роду на півночі Франції. Старший син Симона де Монфор та Аліси де Монморансі. Народився у родинному замку Монфор-л'Аморі. У 1209 році разом з батьком рушив у хрестовий похід проти катарів Лангедоку. Протягом 1209—1212 років брав участь у більшості облог лангедокських міст. У 1213 році звитяжив у битві при Мюре, де хрестоносці здолали об'єднані війська Арагону з його васалами, та Тулузи. 1214 року пошлюбив доньку дофіна В'єнського.

У 1216 році почалося потужне повстання в Лангедоку проти північнофранцузьких загарбників. 1217 року було втрачено Тулузу. 1218 року загинув батько Аморі. Тоді ж Аморі де Монфора папські легати оголосили новим графом Тулузи. Його підтримав французький король Філіпп II Август, який надав суттєву військову допомогу. Втім протягом 1219 року Аморі I зазнав низки поразок (насамперед у битві при Базьєж), втративши фактично більшість із загарбаного.

Подальша боротьба викликала значні фінансові збитки. До того ж зменшилася кількість охочих брати участь у поході до Лангедоку. При цьому допомога французького короля також не сприяла успіхам. 1220 року загинув брат Аморі I — Гі, граф Біггор. 1221 року зазнав чергової поразки у битві при Кастальнодері. Зрештою, опинившись в скруті, втративши потужну фортецю Каркассон, 1224 року Аморі де Монфор поступився новому французькому королю Людовику VIII правами на графство Тулузьке, яким він вже майже не володів. Натомість отримав грошову компенсацію і титул графа Монфор.

У 1225 року прибув до Буржа, звідки король Людовик VIII розпочав новий хрестовий похід проти Лангедоку. Аморі де Монфор брав участь в облозі Авіньйону, який було захоплено 1226 року. Слідом за цим був учасником захоплення міст Нарбон, Монпельє і Каркассон.

1230 року призначається конетаблем Франції, успадкувавши його від вуйка Матьє II де Монморансі. 1238 року приєднався до Хрестового походу баронів на чолі із Теобальдом I, королем Наварри. 1239 року разом з іншими прибув до міста Аскалон у Палестині. Тут зазнав нищівної поразки, потрапив у полон, звідки його доправлено до Каїра. В полоні Аморі де Монфор перебував до 1241 року, поки його не було викуплено. Під час повернення на батьківщину помер у м. Отранто (Південна Італія).

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Беатріс, донька Гіга VI. дофіна В'єнського.

Діти:

  • Жан (д/н—1249), граф Монфор
  • Лаура (д/н—1270), дружина Фердинанда II де Омаля
  • Маргарет (д/н), дружина Жана III, графа Суассона
  • Аделаїда (1220—1280), дружина Симона де Несле
  • Пернелла (д/н—1275), абатиса монастиря Порт-Рояль

Джерела[ред. | ред. код]

  • Georges Bordonove, La Tragédie Cathare, Paris, Pygmalion — Gérard Watelet, coll. " Les Grandes Heures de l'Histoire de France ", 1991, 462 p. (ISBN 2-85704-359-7)