Амосова Катерина Миколаївна

Амосова Катерина Миколаївна
Народилася	8 лютого 1956 (67 років); Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР; Україна
Діяльність	лікарка, кардіолог, викладачка університету, головна редакторка
Alma mater	Київський медичний інститут (1978)
Галузь	кардіологія
Заклад	Національний медичний університет імені О.О. Богомольця
Посада	ректор
Вчене звання	професор[d] і член-кореспондент
Науковий ступінь	доктор медичних наук[d] (1988) і кандидат наук (1983)
Відомі учні	Дуда Олександр Костянтинович
Членство	Національна академія медичних наук України і Європейське товариство кардіологів
Батько	Амосов Микола Михайлович
Діти	Анна Мішалова
Нагороди	; Знакова постать (2008)
	Амосова Катерина Миколаївна у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Амосова.

|Діти=

Катери́на Микола́ївна Амо́сова (нар. 8 лютого 1956, Київ, Українська РСР, СРСР) — науковиця у галузі кардіології, член-кореспондент Національної академії медичних наук України (2000), доктор медичних наук (1988), професор (1990), Заслужений діяч науки і техніки України (2002), лауреатка Державної премії України в галузі науки і техніки (2000), з 2014 по 2018 рік — ректор НМУ імені О. О. Богомольця. Донька видатного лікаря Миколи Амосова.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася 8 лютого 1956 року в Києві. Її батько — академік НАН і АМН України Микола Михайлович Амосов. Мати — Денисенко Лідія, закінчила Київський медичний інститут, працювала хірургом, фізіотерапевтом.

У 1978 році закінчила Київський медичний інститут. 1983 року захистила кандидатську дисертацію. У 1988 році докторську дисертацію на тему «Дилатаційна кардіоміопатія». З 1990 року — завідувач кафедри госпітальної терапії № 1 Національного медичного університету імені академіка О. О. Богомольця.

У 2006 році балотувалася у народні депутати України від Партії екологічного порятунку «ЕКО+25 %» першим номером у списку.^[2]

З 23 лютого 2014 року за наказом Міністерства охорони здоров'я виконувала обов'язки ректора Національного медичного університету імені Олександра Богомольця^[3]. Висунула свою кандидатуру на посаду ректора НМУ та обрана на цю посаду в 2014 році.

Розпорядженням МОЗ звільнена з посади ректора Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця, проте рішенням Окружного адміністративного суду відновлена на посаді з 16 квітня 2017 року.^[4],^[5] З березня 2018 року припинила виконувати обов'язки ректора^[6]

Одружена з професором Володимиром Мішаловим. Має доньку Анну.

Наукова робота[ред. | ред. код]

Одна із провідних учених у галузі кардіології. Основні напрями наукової діяльності: вивчення патогенезу, діагностики та лікування гострої та хронічної серцевої недостатності, гострих коронарних синдромів, ішемічної хвороби серця, легеневої гіпертензії, кардіоміопатій. Уперше в Україні встановила роль ентеровірус-індукованих змін жирно-кислотного спектру клітинних мембран в патогенезі нестабільної стенокардії, значущість імунного запалення і оксидантного стресу в розвитку діастолічної серцевої недостатності і різних форм легеневої гіпертензії, дозозалежність плейотропних ефектів статинів та інгібіторів ангіотензинпертворюючого ферменту (АПФ) у хворих з гострим коронарним синдромом. Вперше довела ефективність інгібіторів АПФ при мікросудинній стенокардії. Встановила роль набутого імунодефіциту та аутоімунних порушень у розвитку дилятаційної кардіоміопатії і розробила нові критерії її діагностики та диференційної діагностики.

Авторка понад 400 наукових праць, в тому числі 6 монографій, 26 авторських свідоцтв. Індекс Гірша Амосової за базою даних Scopus станом на листопад 2020 року дорівнює 10 (16 публікацій були процитовані 4761 раз у 1996—2020 роках)^[7]. Підготувала 5 докторів та 49 кандидатів наук.

Головний редактор журналу «Серце і судини^[8]», член редколегії низки профільних науково-практичних часописів, серед яких: «Військова медицина України», «Клінічна фармація», «Кровообіг та гемостаз», «Лікарська справа», «Український терапевтичний журнал», «Медична освіта».

Віцепрезидент Української асоціації кардіологів, член Європейського товариства кардіологів (ESC), Президії товариств кардіологів та ревматологів України, голова Київського міського товариства терапевтів,

Публіцистична діяльність[ред. | ред. код]

Займається публіцистичною діяльністю, підіймаючи у своїх записах теми охорони здоров'я в Україні, реформування медичної освіти в цілому та, зокрема, в Національному медичному університеті імені О. О. Богомольця. Має низку публікацій у розділі «погляди» інтернет видань «Новое Время» та «Українська Правда. Життя».^[9]

Нагороди[ред. | ред. код]

Лауреатка Всеукраїнської премії «Жінка ІІІ тисячоліття» в номінації «Знакова постать» (2008).
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня (2017)^[10].

Примітки[ред. | ред. код]

↑ http://nmuofficial.com/administratsiya-universytetu/
↑ Виборчий список Політичної партії Партія екологічного порятунку «ЕКО+25 %». Архів оригіналу за 20 листопада 2016. Процитовано 25 травня 2014.
↑ У Києві студенти-медики після юридичних перипетій незабаром отримають нового ректора 24.02.2014 ТСН. Архів оригіналу за 29 березня 2014. Процитовано 6 березня 2014.
↑ Керівнцитво університету на офіційній сторінці НМУ [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.]}}
↑ Судова ухвала про поновлення К. Амосової. Архів оригіналу за 19 березня 2019. Процитовано 3 березня 2019.
↑ Ректори, директори і декани. Національний медичний університет імені О.О.Богомольця. Архів оригіналу за 12 квітня 2021. Процитовано 6 листопада 2020.
↑ Scopus preview - Amosova, Kateryna M. - Author details - Scopus. www.scopus.com. Процитовано 6 листопада 2020.
↑ Серце і судини. heartandvessels.com.ua. Архів оригіналу за 12 серпня 2020. Процитовано 6 листопада 2020.
↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 22 лютого 2017. Процитовано 21 лютого 2017.
↑ Указ Президента України № 398/2017 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 26-ї річниці підтвердження всеукраїнським референдумом Акта проголошення незалежності України 1 грудня 1991 року». Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 8 березня 2018.

Джерела[ред. | ред. код]

Національний медичний університет імені О. О. Богомольця (кафедра внутрішньої медицини № 2)
Національна бібліотека ім. Вернадського [Архівовано 12 жовтня 2011 у Wayback Machine.]
МОЗ України виконує домовленості із студентським активом НМУ ім. О. О. Богомольця
Л. Ф. Конопльова Амосова Катерина Миколаївна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2022. — ISBN 966-02-2074-X.

Посилання[ред. | ред. код]

Амосова, Катерина Миколаївна [Архівовано 25 лютого 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ

Біографії Наука Медицина

[[http://nmuofficial.com/administratsiya-universytetu/_http://nmuofficial.com/administratsiya-universytetu/]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-1] ttp://nmuofficial.com/administratsiya-universytetu/

[2] Виборчий список Політичної партії Партія екологічного порятунку «ЕКО+25 %». Архів оригіналу за 20 листопада 2016. Процитовано 25 травня 2014.

[3] У Києві студенти-медики після юридичних перипетій незабаром отримають нового ректора 24.02.2014 ТСН. Архів оригіналу за 29 березня 2014. Процитовано 6 березня 2014.

[4] Керівнцитво університету на офіційній сторінці НМУ [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.]}}

[5] Судова ухвала про поновлення К. Амосової. Архів оригіналу за 19 березня 2019. Процитовано 3 березня 2019.

[6] Ректори, директори і декани. Національний медичний університет імені О.О.Богомольця. Архів оригіналу за 12 квітня 2021. Процитовано 6 листопада 2020.

[7] Scopus preview - Amosova, Kateryna M. - Author details - Scopus. www.scopus.com. Процитовано 6 листопада 2020.

[8] Серце і судини. heartandvessels.com.ua. Архів оригіналу за 12 серпня 2020. Процитовано 6 листопада 2020.

[9] Архівована копія. Архів оригіналу за 22 лютого 2017. Процитовано 21 лютого 2017.

[10] Указ Президента України № 398/2017 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 26-ї річниці підтвердження всеукраїнським референдумом Акта проголошення незалежності України 1 грудня 1991 року». Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 8 березня 2018.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]