Амос Оз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Амос Оз
івр. עמוס עוז
Amos oz675.jpg
Ім'я при народженні івр. Amos Os
Народився 4 травня 1939(1939-05-04)[1][2][…]
Єрусалим, Велика Британія[4]
Помер 28 грудня 2018(2018-12-28)[5][6][7] (79 років)
Петах-Тіква, Центральний округ, Ізраїль
·злоякісна пухлина
Поховання Kibbutz Hulda Cemeteryd
Громадянство
(підданство)
Flag of Israel.svg Ізраїль
Національність євреї
Діяльність письменник, мовознавець, журналіст, романіст, перекладач, есеїст, педагог, викладач університету, дитячий письменник, автор, поет
Alma mater Єврейський університет і Gymnasia Rehaviad
Мова творів іврит[8]
Жанр оповідання і роман
Членство Європейська академія наук і мистецтвd і Американська академія мистецтв і наук
Партія Мерецd
Конфесія юдаїзм
Діти Fania Oz-Salzbergerd
Нагороди
кавалер ордена Почесного легіону офіцер ордена Мистецтв та літератури Великий хрест ордена Громадянських заслуг

Prize of the International Book Fair in Torinod

Літературна премія імені Бяликаd (1986)

Премія Ізраїлю (1998)

Siegfried Lenz prized (2014)

Премія Франца Кафки (2013)

Stefan Heym international awardd (2008)

Премія принцеси Астурійської в галузі літературиd (2007)

премія Гете (2005)

премія Феміна зарубіжному авторуd (1988)

Премія миру німецьких книгарів (1992)

Міжнародна премія Каталоніїd (2004)

Bernstein Prized (1983)

Ze'ev Prized (1979)

почесний доктор Єврейського університету в Єрусалиміd (2006)

премія Зіґфріда Унзельда (2010)

Премія Дена Девідаd (2008)

Mount Zion Awardd (2017)

Abraham Geiger Prized (2017)

почесний доктор Тель-Авівського університетуd

honorary doctorate of the Weizmann Instituted (2006)

Brenner Prized (1976)

Newman Prized (жовтень 2013)

Heinrich Heine Prized (2008)


CMNS: Амос Оз у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Амос Оз (івр. עמוס עוז‎, народжений Амос Клаузнер, 4 травня 1939(19390504) — 28 грудня 2018(20181228)) — ізраїльський романіст, новеліст та есеїст, писав івритом. Учасник арабо-ізраїльських воєн 1967, 1973, пізніше діяч антивоєнного руху за примирення між двома народами. Професор університету Бен-Ґуріона в Беєр-Шеві. Лауреат численних міжнародних літературних премій, номінант на Нобелівську премію 2009 року[9].

Біографія[ред. | ред. код]

Мати письменника народилася в Рівному, дід тримав у місті млин. Батько — Клаузнер Ієгуда Ар'є, народився в Одесі.[10]

У віці п'ятнадцяти років Амос Оз переселився до кібуц Хульда. Служив у бригаді «Нахаль», брав участь у сутичках на сирійському кордоні[11]. 1961 року, після закінчення військової служби, повернувся в кібуц і працював сільськогосподарським робітником. Перші короткі розповіді опублікував у двадцять років. Спершу публікувався в основному в журналі «Кешет». Уже перший авторський збірник, «Землі шакала» (1965), викликав значний інтерес.

Вивчав філософію і літературу в Єврейському університеті (закінчив перший ступінь в 1964 році) і в Оксфордському університеті (1969-1970). Протягом 25 років викладав у школі кібуца і писав прозу. 1986 року покинув кібуц, перебрався в місто Арад і викладав в університеті імені Бен-Гуріона в Беєр-Шеві. Останні роки жив у Тель-Авіві.

Брав участь у Шестиденній війні у складі танкових військ на Синайському півострові й у війні Судного дня на Голанських висотах. З часу Шестиденної війни 1967 року Оз опублікував безліч статей та есеїв про арабо-ізраїльський конфлікт.

Амос Оз викладав в Оксфордському університеті, Єврейському університеті в Єрусалимі та в Коледжі Колорадо.

Роман Оза «Мій Міхаель» (1968) включений Міжнародною асоціацією видавців до списку ста найкращих романів XX століття. 1997 року президент Франції Жак Ширак нагородив Оза орденом Почесного легіону. З 1991 року — дійсний член Академії мови іврит. Лауреат Премії імені Бялика (1986), Премії Ізраїлю з літератури (1998), Премії Ґете (2005), премії Кафки (2013)[12]. Почесний доктор Антверпенського університету (2008). 2009 року Оз вважався основним претендентом на Нобелівську премію з літератури[13], але через війну її отримала німецька письменниця Герта Мюллер.

28 грудня 2018 року Амос Оз помер після тривалої боротьби з раком.

Творчість[ред. | ред. код]

Написав сучасні психологічні та історичні романи:

  • «Повість про любов і пітьму»
  • «Чорний ящик»
  • «Юда»
  • «Мій Міхаель»
  • «До самої смерті»
  • «Можливо, десь іще»
  • «Гора злої ради»

Твори для дітей «Сумхі».

Книжки А. Оза перекладено на більш ніж 40 мов світу[14].

Переклади українською[ред. | ред. код]

  • Амос Оз. До самої смерті / пер. з івриту Віктор Радуцький та Анатолій Григорук // Всесвіт. — 1991. — № 3. — С. 76–98.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. SNAC — 2010.
  2. Encyclopædia Britannica
  3. Filmportal.de — 2005.
  4. Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118855379 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  5. http://en.isabart.org/person/26083
  6. Енциклопедія Брокгауз
  7. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  8. а б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  9. Помер відомий ізраїльський письменник з українським корінням
  10. КЛОЗНЕР Иегуда-Арье — Российская Еврейская Энциклопедия. www.rujen.ru. Процитовано 2019-05-05. 
  11. Remnick, David (2004-11-01). The Spirit Level. The New Yorker (en). ISSN 0028-792X. Процитовано 2019-01-02. 
  12. Лауреатом престижной премии Франца Кафки стал израильский писатель Амос Оз. podrobnosti. 2013-05-28. Процитовано 2019-01-02. 
  13. Ушел из жизни легендарный писатель, его "прощальное" интервью впечатляет: "Я был предателем". Політека (uk). 2018-12-28. Процитовано 2019-01-02. 
  14. Помер відомий ізраїльський письменник з українським корінням