Амос Оз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Амос Оз
івр. עמוס עוז
Amos oz675.jpg
Ім'я при народженні івр. Amos Klausner
Народився 4 травня 1939(1939-05-04)[1][2][3]
Єрусалим, Британський мандат у Палестині[4]
Помер 28 грудня 2018(2018-12-28) (79 років)
Петах-Тіква, Центральний округ, Ізраїль
·злоякісна пухлина
Громадянство
(підданство)
Flag of Israel.svg Ізраїль
Національність євреї
Діяльність письменник, мовознавець, журналіст, романіст, перекладач, есеїст, педагог, викладач університету, дитячий письменник, автор
Alma mater Єврейський університет і Gymnasia Rehavia[d]
Мова творів іврит[5]
Жанр оповідання і роман
Членство Європейська академія наук і мистецтв[d] і Американська академія мистецтв і наук
Партія Мерец[d]
Конфесія юдаїзм
Діти Fania Oz-Salzberger[d]
Нагороди
Кавалер ордена Почесного легіону
офіцер ордена Мистецтв та літератури

Prize of the International Book Fair in Torino[d]

Літературна премія імені Бялика[d]

Премія Ізраїлю

Siegfried Lenz prize[d]

Премія Франца Кафки

Stefan Heym international award[d]

Премія принцеси Астурійської в галузі літератури[d]

премія Гете

премія Феміна зарубіжному автору[d]

Премія миру німецьких книгарів

Міжнародна премія Каталонії[d]

Bernstein Prize[d]

Ze'ev Prize[d]

Великий хрест ордена Громадянських заслуг

почесний доктор Єврейського університету в Єрусалимі[d]

премія Зіґфріда Унзельда

Премія Дена Девіда[d]

Mount Zion Award[d]

Abraham Geiger Prize[d]

почесний доктор Тель-Авівського університету[d]

honorary doctorate of the Weizmann Institute[d]

Brenner Prize[d]

Newman Prize[d]

Сайт: amos-oz.com

Амос Оз у Вікісховищі?
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Амос Оз (івр. עמוס עוז‎, народжений Амос Клаузнер, 4 травня 1939(19390504) — 28 грудня 2018(20181228)) — ізраїльський романіст, новеліст та есеїст, писав івритом. Учасник арабо-ізраїльських воєн 1967, 1973, пізніше діяч антивоєнного руху за примирення між двома народами. Професор університету Бен-Ґуріона в Беєр-Шеві. Лауреат численних міжнародних літературних премій, номінант на Нобелівську премію 2009 року[6].

Біографія[ред. | ред. код]

Мати письменника народилася в Рівному, дід тримав у місті млин. Родина батька — вихідці з Одеси. [джерело?].

У віці п'ятнадцяти років Амос Оз переселився до кібуц Хульда. Служив у бригаді «Нахаль», брав участь у сутичках на сирійському кордоні[7]. 1961 року, після закінчення військової служби, повернувся в кібуц і працював сільськогосподарським робітником. Перші короткі розповіді опублікував у двадцять років. Спершу публікувався в основному в журналі «Кешет». Уже перший авторський збірник, «Землі шакала» (1965), викликав значний інтерес.

Вивчав філософію і літературу в Єврейському університеті (закінчив перший ступінь в 1964 році) і в Оксфордському університеті (1969-1970). Протягом 25 років викладав у школі кібуца і писав прозу. 1986 року покинув кібуц, перебрався в місто Арад і викладав в університеті імені Бен-Гуріона в Беєр-Шеві. Останні роки жив у Тель-Авіві.

Брав участь у Шестиденній війні у складі танкових військ на Синайському півострові й у війні Судного дня на Голанських висотах. З часу Шестиденної війни 1967 року Оз опублікував безліч статей та есеїв про арабо-ізраїльський конфлікт.

Амос Оз викладав в Оксфордському університеті, Єврейському університеті в Єрусалимі та в Коледжі Колорадо.

Роман Оза «Мій Міхаель» (1968) включений Міжнародною асоціацією видавців до списку ста найкращих романів XX століття. 1997 року президент Франції Жак Ширак нагородив Оза орденом Почесного легіону. З 1991 року — дійсний член Академії мови іврит. Лауреат Премії імені Бялика (1986), Премії Ізраїлю з літератури (1998), Премії Ґете (2005), премії Кафки (2013)[8]. Почесний доктор Антверпенського університету (2008). 2009 року Оз вважався основним претендентом на Нобелівську премію з літератури[9], але через війну її отримала німецька письменниця Герта Мюллер.

28 грудня 2018 року Амос Оз помер після тривалої боротьби з раком.

Творчість[ред. | ред. код]

Написав сучасні психологічні та історичні романи:

  • «Повість про любов і пітьму»
  • «Чорний ящик»
  • «Юда»
  • «Мій Міхаель»
  • «До самої смерті»
  • «Можливо, десь іще»
  • «Гора злої ради»

Твори для дітей «Сумхі».

Книжки А. Оза перекладено на більш ніж 40 мов світу[10].

Переклади українською[ред. | ред. код]

  • Амос Оз. До самої смерті / пер. з івриту Віктор Радуцький та Анатолій Григорук // Всесвіт. — 1991. — № 3. — С. 76–98.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]