Амос Оз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Амос Оз
івр. עמוס עוז
Amos oz675.jpg
Народився 4 травня 1939(1939-05-04)[1][2][…]
Єрусалим, Підмандатна Палестина[4]
Помер 28 грудня 2018(2018-12-28)[5][6][7] (79 років)
Петах-Тіква, Центральний округ, Ізраїль
·злоякісна пухлина
Поховання Kibbutz Hulda Cemetery[d]
Громадянство
(підданство)
Flag of Israel.svg Ізраїль
Національність євреї
Діяльність письменник, мовознавець, журналіст, романіст, перекладач, есеїст, педагог, викладач університету, дитячий письменник, автор, поет
Alma mater Єврейський університет і Gymnasia Rehavia[d]
Мова творів іврит[8]
Жанр оповідання і роман
Членство Європейська академія наук і мистецтв[d] і Американська академія мистецтв і наук
Партія Мерец[d]
Конфесія юдаїзм
Діти Fania Oz-Salzberger[d]
Нагороди
кавалер ордена Почесного легіону офіцер ордена Мистецтв та літератури Великий хрест ордена Громадянських заслуг

Prize of the International Book Fair in Torino[d]

Літературна премія імені Бялика[d] (1986)

Премія Ізраїлю (1998)

Siegfried Lenz prize[d] (2014)

Премія Франца Кафки (2013)

Stefan Heym international award[d] (2008)

Премія принцеси Астурійської в галузі літератури[d] (2007)

премія Гете (2005)

премія Феміна зарубіжному автору[d] (1988)

Премія миру німецьких книгарів (1992)

Міжнародна премія Каталонії[d] (2004)

Bernstein Prize[d] (1983)

Ze'ev Prize[d] (1979)

почесний доктор Єврейського університету в Єрусалимі[d] (2006)

премія Зіґфріда Унзельда (2010)

Премія Дена Девіда[d] (2008)

Mount Zion Award[d] (2017)

Abraham Geiger Prize[d] (2017)

почесний доктор Тель-Авівського університету[d]

honorary doctorate of the Weizmann Institute[d] (2006)

Brenner Prize[d] (1976)

Newman Prize[d] (жовтень 2013)

Сайт: amos-oz.com

Commons-logo.svg Амос Оз у Вікісховищі?
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Амос Оз (івр. עמוס עוז‎, народжений Амос Клаузнер, 4 травня 1939(19390504) — 28 грудня 2018(20181228)) — ізраїльський романіст, новеліст та есеїст, писав івритом. Учасник арабо-ізраїльських воєн 1967, 1973, пізніше діяч антивоєнного руху за примирення між двома народами. Професор університету Бен-Ґуріона в Беєр-Шеві. Лауреат численних міжнародних літературних премій, номінант на Нобелівську премію 2009 року[9].

Біографія[ред. | ред. код]

Мати письменника народилася в Рівному, дід тримав у місті млин. Батько — Клаузнер Ієгуда Ар'є, народився в Одесі.[10]

У віці п'ятнадцяти років Амос Оз переселився до кібуц Хульда. Служив у бригаді «Нахаль», брав участь у сутичках на сирійському кордоні[11]. 1961 року, після закінчення військової служби, повернувся в кібуц і працював сільськогосподарським робітником. Перші короткі розповіді опублікував у двадцять років. Спершу публікувався в основному в журналі «Кешет». Уже перший авторський збірник, «Землі шакала» (1965), викликав значний інтерес.

Вивчав філософію і літературу в Єврейському університеті (закінчив перший ступінь в 1964 році) і в Оксфордському університеті (1969-1970). Протягом 25 років викладав у школі кібуца і писав прозу. 1986 року покинув кібуц, перебрався в місто Арад і викладав в університеті імені Бен-Гуріона в Беєр-Шеві. Останні роки жив у Тель-Авіві.

Брав участь у Шестиденній війні у складі танкових військ на Синайському півострові й у війні Судного дня на Голанських висотах. З часу Шестиденної війни 1967 року Оз опублікував безліч статей та есеїв про арабо-ізраїльський конфлікт.

Амос Оз викладав в Оксфордському університеті, Єврейському університеті в Єрусалимі та в Коледжі Колорадо.

Роман Оза «Мій Міхаель» (1968) включений Міжнародною асоціацією видавців до списку ста найкращих романів XX століття. 1997 року президент Франції Жак Ширак нагородив Оза орденом Почесного легіону. З 1991 року — дійсний член Академії мови іврит. Лауреат Премії імені Бялика (1986), Премії Ізраїлю з літератури (1998), Премії Ґете (2005), премії Кафки (2013)[12]. Почесний доктор Антверпенського університету (2008). 2009 року Оз вважався основним претендентом на Нобелівську премію з літератури[13], але через війну її отримала німецька письменниця Герта Мюллер.

28 грудня 2018 року Амос Оз помер після тривалої боротьби з раком.

Творчість[ред. | ред. код]

Написав сучасні психологічні та історичні романи:

  • «Повість про любов і пітьму»
  • «Чорний ящик»
  • «Юда»
  • «Мій Міхаель»
  • «До самої смерті»
  • «Можливо, десь іще»
  • «Гора злої ради»

Твори для дітей «Сумхі».

Книжки А. Оза перекладено на більш ніж 40 мов світу[14].

Переклади українською[ред. | ред. код]

  • Амос Оз. До самої смерті / пер. з івриту Віктор Радуцький та Анатолій Григорук // Всесвіт. — 1991. — № 3. — С. 76–98.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. SNAC — 2010.
  2. Encyclopædia Britannica
  3. Filmportal.de — 2005.
  4. Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118855379 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  5. http://en.isabart.org/person/26083
  6. Енциклопедія Брокгауз
  7. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  8. а б ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  9. Помер відомий ізраїльський письменник з українським корінням
  10. КЛОЗНЕР Иегуда-Арье — Российская Еврейская Энциклопедия. www.rujen.ru. Процитовано 2019-05-05. 
  11. Remnick, David (2004-11-01). The Spirit Level. The New Yorker (en). ISSN 0028-792X. Процитовано 2019-01-02. 
  12. Лауреатом престижной премии Франца Кафки стал израильский писатель Амос Оз. podrobnosti. 2013-05-28. Процитовано 2019-01-02. 
  13. Ушел из жизни легендарный писатель, его "прощальное" интервью впечатляет: "Я был предателем". Політека (uk). 2018-12-28. Процитовано 2019-01-02. 
  14. Помер відомий ізраїльський письменник з українським корінням