Ампіцилін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ампіцилін
Ampicillin Structural Formulae V.1.svg
Ampicillin 3d structure.png
Систематична назва (IUPAC)
(2S,5R,6R)-6-([(2R)-2-amino-2-phenylacetyl]amino)
-3,3-dimethyl-7-oxo-4-thia-1-azabicyclo[3.2.0]heptane-2-
carboxylic acid
Ідентифікатори
Номер CAS 69-53-4
Код ATC J01CA01
PubChem 6249
DrugBank DB00415
Хімічні дані
Формула C16H19N3O4S 
Мол. маса 349,41 г/моль
SMILES eMolecules & PubChem
Фармакокінетичні дані
Біодоступність 40% (перорально)
Зв'язування від 15 до 25%
Метаболізм від 12 до 50%
Період напіврозпаду приблизно 1 година
Виділення від 75 до 85% через нирки
Терапевтичні застереження
Кат. вагітності

A (Австралія), B (США)

Лег. статус
Використання перорально, внутришньовенно

Ампіцилін, Ампіциліну тригідрат (Ampicillin trihydrate), (6R)-6-(а-феніл-D-гліциламіно) пеніциланової кислоти. Напівсинтетичний антибіотик пеніцилінового ряду, таблетки білого кольору

Фармакологічні властивості[ред.ред. код]

Ампіциліну тригідрат активний відносно грампозитивних (на які діє бензилпеніцилін) та ряду грамнегативних (кишкова паличка, шигели, сальмонели, протей, клебсієла пневмонії) мікроорганізмів. Препарат руйнується пеніциліназою і тому не впливає на пеніциліназоутворюючі штами стафілококів.

Фармакологічні кінетика[ред.ред. код]

Добре всмоктується при прийомі внутрішньо, не руйнуючись у кислому середовищі шлунка, проникаючи у тканини та біологічні рідини організму. Виводиться переважно нирками, причому в сечі утворюються дуже високі концентрації незміненого антибіотика. Ампіциліну тригідрат при повторних введеннях не кумулює, що дає змогу застосовувати його тривало у великих дозах.

Показання до застосування[ред.ред. код]

Ампіциліну тригідрат призначають при пневмоніях, бронхітах, бронхопневмоніях, абсцесах легенів, перитоніті, сепсисі, ангіні; інфекціях (включаючи змішані) сечо- та жовчовивідних шляхів (пієліт, пієлонефрит, цистит, холангіт, холецистит), шлунково-кишкового тракту, в тому числі сальмонельозу, інфекціях м'яких тканин та інших захворюваннях, викликаних чутливими до дії антибіотика мікроорганізмами. Ефективний при лікуванні гонореї.

Спосіб застосування та дози[ред.ред. код]

Ампіциліну тригідрат приймають внутрішньо незалежно від прийому їжі. Разова доза для дорослих становить 0,5 г, добова — 2-3 г. Дітям препарат призначають у добовій дозі 100 мг/кг маси тіла. Добову дозу розподіляють на 4 — 6 прийомів. Тривалість терапії Ампіциліну тригідратом установлюється індивідуально залежно від тяжкості, форми захворювання та ефективності лікування (від 5-10 днів до 2-3-х тижнів і більше).

Побічна дія[ред.ред. код]

При застосуванні Ампіциліну тригідрату можливі алергічні реакції — анафілактичний шок, шкірні висипи, кропивниця, набряк Квінке та ін., диспепсичні розлади (нудота, блювота, діарея). При анафілактичному шоку, який спостерігається рідко, проводять невідкладні заходи щодо його усунення. При перших ознаках алергії препарат відміняють і здійснюють десенсибілізуючу терапію. В ослаблених хворих при тривалому лікуванні може розвинутись суперінфекція, викликана стійкими до препарату мікроорганізмами (дріжджоподібні гриби, грамнегативні мікроорганізми). Таким хворим при лікуванні препаратом доцільно призначати вітаміни група В та вітамін С, а при необхідності — ністатин або леворин. Препарат посилює ефект пероральних антикоагулянтів.

Протипоказання[ред.ред. код]

Застосування Ампіциліну тригідрату протипоказано при підвищеній чутливості до препаратів групи пеніциліну. При бронхіальній астмі, сінній гарячці та інших алергічних захворюваннях і станах препарат застосовують при одночасному призначенні десенсибілізуючих засобів. При недостатності печінки препарат застосовують під контролем функціонального стану органу.

Джерела[ред.ред. код]