Амур і Психея, діти
 | |
| Творець: | Адольф Вільям Бугро  |
|---|---|
| Час створення: | 1890 |
| Висота: | 119,5 см |
| Ширина: | 71 см |
| Матеріал: | олійна фарба і полотно |
| Жанр: | міфологічний живопис і ню |
| Музей: | невідомо |
«Амур і Психея, діти» (фр. L'Amour et Psyché, enfants) — картина французького художника Вільяма Бугро написана в 1890 році. Нині зберігається в приватній колекції. Вона була виставлена в Паризькому салоні в 1890 році.[1]. На картині зображені грецькі міфологічні персонажі Ерос і Психея, які обіймаються і цілуються. Бугеро був художником класичного стилю в епоху неокласицизму. Для картини характерне розмите тло, на якому делікатно стоять фігури. На ній зображено початок забороненого роману Амура і Психеї, популярного міфологічного сюжету.
Відродження інтересу до класичної грецької та римської міфології в середині XVIII століття спричинило появу художніх інтерпретацій історії про Амура та Психею. Царська дочка Психея була настільки вродливою, що чоловіки їй поклонялися. Це розгнівало Венеру, матір Амура і богиню краси. Вона наказала Амуру вразити її своєю стрілою, щоб вона закохалася в найогиднішу істоту. Натомість Амур дряпає себе власною стрілою і закохується в Психею. Він таємно одружується з нею за умови, що вона ніколи не побачить його обличчя. Він тікає, коли її цікавість бере гору. Психея блукає землею та підземним світом у пошуках свого коханого[2]. Зрештою вони знову зустрічаються, і вона отримує дар безсмертя. Їхній тріумф над спротивом Венери та їхня відмінність у смертності робить цю тему популярною.
Амура, римського відповідника Ероса, часто зображують як фантастичне, пустотливе крилате немовля з луком і стрілами. Ерос, грецький еквівалент, часто зображується у вигляді юнака, а Психея — у вигляді молодої жінки. Бугеро вирішив зобразити Амура та Психею маленькими дітьми, майже немовлятами. Він зобразив Психею з крилами метелика, оскільки слово «психея» в давньогрецькій також означає «метелик»[3]. Психея є символом трансформації душі, коли вона перетворюється з людської на безсмертну. Рішення намалювати персонажів як дітей є посиланням на їхню невинність до того, як Венера перешкодила їхньому коханню. На інших картинах Бугро зобразив Амура і Психею як більш знайомих молодих коханців.
Образи Амура та Психеї розміщені на довгому вертикальному полотні. Амур ставить ногу на хмару для рівноваги, і таким чином врівноважує раму. Їхні руки ніжно переплітаються. Бугро зображає Амура і Психею в момент ніжного подиху, легким поцілунком в щоку Психеї. Її рука майже відштовхує Амура, вона опускає очі та відводить погляд від нього. Блакитна тканина пливе за ними та на навколишні хмари. У фокусі уваги опиняються персонажі, які перебувають над земним світом і граціозно граються у небі.
Манера, в якій Бугро зобразив дітей, чітка і змістовна. Їхня світла шкіра випромінює ніжний рожевий відтінок, символ їхньої чистоти[4]. З їхніх плечей ніжно виростають крила. Бугро відтворює казкові мотиви дитинства та юного кохання за допомогою використання пастелі та м'яких, оксамитових мазків. Картина переважно блакитна, незвичайний колір для зображення історії кохання[4]. Не використовуючи рожеві та червоні кольори, художник відходить від теми забороненого кохання і звертається до ідеї молодого кохання. Кольори прохолодні та чіткі. Бугро ретельно передає ніжність і округлість форм Амура і Психеї. Картина сповнена фактури легких тканин, золотистого волосся та гладенької шкіри.
Бугро кілька разів надихався історією про Амура і Психею:
- Psyché et l'Amour («Психея і Амур», Салон 1889 року, № 260; Всесвітня виставка 1900 року, № 242)
- Psyché «Психея», 1892)
- «Викрадення Психеї», Салон 1895 р., № 258)
-
«Психея і Амур» (1889) -
«Психея» (1892) -
«Викрадення Психеї» (1895)
- Wissman, Fronia E. Bouguereau. San Francisco: Pomegranate Artbooks, 1996.
- Cavendish, Richard. Man, Myth and Magic: the Illustrated Encyclopedia of Mythology Volume 7. New York: Marshall Cavendish, 1995.
- Manos-Jones, Maraleen. The Spirit of Butterflies: Myth, Magic, and Art. New York: Henry N. Abrams, 2000.
- Elliot, Virgil. Traditional Oil Painting: Advanced Techniques and Concepts from the Renaissance to the Present. New York: Watson-Guptil, 2008.
 | |
|---|---|
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |