Амірхан Фатіх Заріфовіч
| Амірхан Фатіх Заріфовіч | ||||
|---|---|---|---|---|
| тат. Фатыйх Әмирхан тат. فاتح اميرخان | ||||
 | ||||
| Народився |
1 січня 1886 Казань, Казанський повітd, Казанська губернія, Російська імперія[1] | |||
| Помер |
9 березня 1926[1] (40 років) Казань, Татарська АРСР, РСФРР, СРСР[1] ·туберкульоз | |||
| Поховання | Татарське кладовище в Ново-Татарській слободі Казані | |||
| Місце проживання |
Q55580557?[2] Mäcit Ğäfuri streetd[3] | |||
| Діяльність | письменник, публіцист | |||
|
| ||||
 Амірхан Фатіх Заріфовіч у Вікісховищі | ||||
Фатіх Амірхан (справжнє ім'я Мухамметфатих Заріфовіч Амірханов, тат. Фатыйх Әмирхан, Fatıyx Əmirxan нар. 1 січня 1886, Казань — 9 березня 1926, Казань, Татарстан) — татарський письменник і публіцист .
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 1 січня 1886 року в Ново-Татарській слободі в родині імама мечеті «Иске Таш». Навчався в одній з найпопулярніших на той час медресе «Мухаммадія».
У 1905—1907 роках працював секретарем журналу «Тербіете-етфаль» (Виховання молоді) в Москві. У 1907 році організував у Казані щотижневу газету «Ель-Іслах».
У 1909 році переклав на татарською підручник мови есперанто.
Від 1912 до 1917 року керував націоналістичною газетою «Кояш» (Сонце), писав до літературно-художнього журналу «Анг» і гумористичного журналу «Ялт-йолт». Дружив з поетом Габдуллою Тукаєм.
Життя Ф. Амірхана було сповнене моральних пошуків, сумнівів, розчарувань. Письменник мав великі надії на революційні перетворення в Росії. У культурному відродженні татар Амірхан був переконаним західником.
З щирою радістю Амірхан зустрів Лютневу революцію. У 1920 році вітав освіту Татарської АРСР.
Останні дні публіцист прожив у будинку на перехресті вулиць Велика Червона і Жуковського (д. № 12/46 по вулиці Жуковського) в родині брата, Ібрагіма Амірхана, заступника голови суду.
Невиліковна хвороба (у нього були паралізовані обидві ноги), потрясіння від світової війни 1914—1918 років, Громадянської війни, голоду в Поволжі призводять Амірхана до містицизму, який не покидає його до самої смерті.
Письменник помер 9 березня 1926 року і був похований на мусульманському (татарському) кладовищі поряд з могилами батька, дядька, діда[4]. Похований був Амірхан «і по-світському, і з муллами по-релігійному обряду»[5], хоча не раз у своїх творах висловлював своє бачення релігії, сильно відмінне від того ісламу, який є. Повість «Фатхулла-хазрет» (велика частина написана в 1909 році, закінчена в 1910). Дія переноситься в 1950 рік. Релігія дуже змінилася, обряди змінилися, а більшість казанських татар не хочуть проявляти релігійних почуттів навіть в свято, але їх за це не вважають грішниками або невірними. Про ту релігію, що була на початку 20 століття вони кажуть: «в ті часи між релігією і ідолопоклонством не було відмінності».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Амирхан Фатих Зарифович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ https://kartarf.ru/dostoprimechatelnosti/275597-dom-v-kotorom-s-1923-po-1926-god-zhil-vydayushchiysya-tatars
- ↑ (unspecified title) — (untranslated): 1910.
- ↑ Могила Фатиха Амирхана. Архів оригіналу за 14 серпня 2018. Процитовано 15 квітня 2020.
- ↑ Гасырлар авазы - Эхо веков. Научно-документальный журнал. archive.li. 10 листопада 2014. Архів оригіналу за 10 листопада 2014. Процитовано 27 квітня 2019.
Пам'ять[ред. | ред. код]
У Казані на честь Фатіха Амірхана названий міський проспект, що розташувався в Ново-Савиновському районі Казані.
Література[ред. | ред. код]
- Аги Ф. Амірхан // Літературна енциклопедія: В 11 т. Т. 1. — М .: Изд-во Ком. акад., 1930. — Стб. 112.
- Валєєв Н. Фатіх Амірхан: Невідомі сторінки // Татарстан. — 2005. — № 9.
- Амірхан Фатіх Заріфовіч // Коротка літературна енциклопедія / Гл. ред. А. А. Сурков . - М. : Радянська енциклопедія, 1962—1978.
|
