Амірхан Фатіх Заріфовіч

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Амірхан Фатіх Заріфовіч
тат. Фатыйх Әмирхан
Amirxan.JPG
Народився 1 січня 1886(1886-01-01)
Казань, Казанський повітd, Казанська губернія, Російська імперія[1]
Помер 9 березня 1926(1926-03-09)[1] (40 років)
Казань, Татарська АРСР, РСФРР, СРСР[1]
·туберкульоз
Поховання Татарське кладовище в Ново-Татарській слободі Казані
Місце проживання
Діяльність письменник, публіцист
Мова творів татарська

Фатіх Амірхан (справжнє ім'я Мухамметфатих Заріфовіч Амірханов, тат. Фатыйх Әмирхан, Fatıyx Əmirxan нар. 1 січня 1886, Казань — 9 березня 1926, Казань, Татарстан) — татарський письменник і публіцист .

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1 січня 1886 року в Ново-Татарській слободі в родині імама мечеті «Иске Таш». Навчався в одній з найпопулярніших на той час медресе «Мухаммадія».

У 1905—1907 роках працював секретарем журналу «Тербіете-етфаль» (Виховання молоді) в Москві. У 1907 році організував у Казані щотижневу газету «Ель-Іслах».

У 1909 році переклав на татарською підручник мови есперанто.

Від 1912 до 1917 року керував націоналістичною газетою «Кояш» (Сонце), писав до літературно-художнього журналу «Анг» і гумористичного журналу «Ялт-йолт». Дружив з поетом Габдуллою Тукаєм.

Обкладинка підручника есперанто татарською мовою з дарчим написом Фатіха Амірхана Габдуллі Тукаю

Життя Ф. Амірхана було сповнене моральних пошуків, сумнівів, розчарувань. Письменник мав великі надії на революційні перетворення в Росії. У культурному відродженні татар Амірхан був переконаним західником.

З щирою радістю Амірхан зустрів Лютневу революцію. У 1920 році вітав освіту Татарської АРСР.

Останні дні публіцист прожив у будинку на перехресті вулиць Велика Червона і Жуковського (д. № 12/46 по вулиці Жуковського) в родині брата, Ібрагіма Амірхана, заступника голови суду.

Невиліковна хвороба (у нього були паралізовані обидві ноги), потрясіння від світової війни 1914—1918 років, Громадянської війни, голоду в Поволжі призводять Амірхана до містицизму, який не покидає його до самої смерті.

Могила Фатіха Амірхана

Письменник помер 9 березня 1926 року і був похований на мусульманському (татарському) кладовищі поряд з могилами батька, дядька, діда[4]. Похований був Амірхан «і по-світському, і з муллами по-релігійному обряду»[5], хоча не раз у своїх творах висловлював своє бачення релігії, сильно відмінне від того ісламу, який є. Повість «Фатхулла-хазрет» (велика частина написана в 1909 році, закінчена в 1910). Дія переноситься в 1950 рік. Релігія дуже змінилася, обряди змінилися, а більшість казанських татар не хочуть проявляти релігійних почуттів навіть в свято, але їх за це не вважають грішниками або невірними. Про ту релігію, що була на початку 20 століття вони кажуть: «в ті часи між релігією і ідолопоклонством не було відмінності».

Примітки[ред. | ред. код]

Пам'ять[ред. | ред. код]

У Казані на честь Фатіха Амірхана названий міський проспект, що розташувався в Ново-Савиновському районі Казані.

Література[ред. | ред. код]

  • Аги Ф. Амірхан // Літературна енциклопедія: В 11 т. Т. 1. — М .: Изд-во Ком. акад., 1930. — Стб. 112.
  • Валєєв Н. Фатіх Амірхан: Невідомі сторінки // Татарстан. — 2005. — № 9.
  • Амірхан Фатіх Заріфовіч   // Коротка літературна енциклопедія   / Гл. ред. А. А. Сурков .   - М.   : Радянська енциклопедія, 1962—1978.