Анабазис Кіра
| Анабазис | ||||
|---|---|---|---|---|
| дав.-гр. Ἀνάβασις | ||||
 | ||||
| Жанр | мандри[d] і історіографія[d] | |||
| Тема | the Ten Thousandd і історія Античної Греціїd | |||
| Автор | Ксенофонт | |||
| Мова | давньогрецька | |||
| Країна | Стародавня Греція | |||
| Переклад | О. Кислюк[1] | |||
| У «Гутенберзі» | 1170 | |||
|
| ||||
 Цей твір у Вікісховищі | ||||
 Цей твір у Вікіджерелах | ||||
Анабазис[2], також «Анабасис» (дав.-гр. Ἀνάβασις), або «відступ десяти тисяч», — головний твір Ксенофонта, в якому він описав відступ десяти тисяч грецьких найманців-гоплітів з Месопотамії на північ до Трапезу після нещасливої для них битви при Кунаксі (401 до н. е.).
Зміст[ред. | ред. код]
Загибель Кира Молодшого залишила найнятих ним грецьких воїнів посеред незнайомої, ворожої їм країни. Харч на прожиток вони добували в сутичках з місцевими жителями. Пробираючись на північ під керівництвом Ксенофонта та інших аристократів, греки дізналися про звичаї та звички народів Вірменського нагір'я. Коли елліни після тривалих поневірянь нарешті побачили водну гладь Понта Евксинського, вони видали захоплений вигук Таласса! Таласса! («Море! Море!») — їх виснажливий та сповнений небезпек перехід добігав кінця.
Авторство[ред. | ред. код]
Ксенофонт у своїй «Геллініці» не розповідав про відступ Кира, а натомість відсилав читача до «Анабазису» «Фемістогена з Сіракуз» — Суда десятого століття також описує Анабазис як твір Фемістогена, «що зберігся серед твори Ксенофонта», у записі Themistogeneis. (Фемістоген із Сіракуз, історик. Кірос анавасин, який у Ксенофонта перенесено: та інші речі про власну країну. Дж. С. Ватсон у своїх «Зауваженнях щодо авторства анабазиса» посилається на різні тлумачення слова «перенесений», які дають викликають різні інтерпретації та різні проблеми). Окрім цих двох посилань, немає ніяких авторитетів щодо існування сучасного анабазису, написаного «Фемістогеном із Сиракуз», і, власне, жодної згадки про таку особу в будь-якому іншому контексті.[3]
Наприкінці першого століття Плутарх у своїй «Славі афінян» сказав, що Ксенофонт приписав Анабазис третій особі, щоб відмежувати себе як суб'єкта від себе як письменника. Хоча приписування Фемістогену піднімалося багато разів, погляд більшості вчених значною мірою збігається з поглядом Плутарха, і, звичайно, що всі томи написані Ксенофонтом.
Структура[ред. | ред. код]
Твір «Анабасис» поділяється на сім книг, хоча такий поділ було зроблено після Ксенофонта.
- Книга перша: Армія Кира вирушає в похід, битва при Кунаксі.
- Книга друга: Підсумки битви, перемовини й перемир'я з царем, загибель грецьких воєначальників.
- Книга третя: Обрання нових ватажків, початок відступу десяти тисяч до Кардуцьких гір.
- Книга четверта: Перехід через край кардуків, зима у Вірменії, після довгих блукань — вихід до моря біля Трабзону.
- Книга п'ята: Мандри берегом моря до Котіори.
- Книга шоста: Вибори нового єдиного ватажка. Похід до Гераклеї. Нові блукання узбережжям й численні втрати. Прибуття до Хризополіса.
- Книга сьома: Перехід на службу до Севта з метою відвоювати своє царство. Прибуття до Мідії. Прибуття до міста Лампсак і нарешті до Пергама, де командування армією взяв на себе Тіброн. Приєднання до інших грецьких військ з метою вступити у війну за Тіссаферн та Фарнабаз.
Публікація[ред. | ред. код]
Твір Ксенофонта був, можливо, першою в історії автобіографією, однак з'явився під псевдонімом «Фемістоген Сиракузький». Мабуть, знаменитий афінянин не бажав визнавати своє авторство, оскільки книга сприймалася сучасниками як апологія його власних військових талантів та ідей[4]. Адже в порівнянні з іншими грецькими вождями Ксенофонт в «Анабасисі» постає ідеалом розважливості та передбачливості.
Вплив[ред. | ред. код]
Прямий та лапідарний стиль викладу Ксенофонта здобув шанувальників вже в античні часи. Від цього тексту йде традиція античних авторів, підтримана зокрема Цезарем в «Записках про галльську війну», описувати власні дії від третьої особи. Полібій («Загальна історія» III 6, 9) вважав[5], що книга Ксенофонта надихнула Александра Македонського на підкорення Азії; тієї ж думки дотримувався і Євнапій.
У елементарному курсі давньогрецької мови «Анабасисові» відводилася та ж роль, що й «Запискам про галльську війну» при вивченні латини, — це були вступні тексти в літературу відповідних мов[6]. Багато поколінь європейських підлітків виросли на цьому читанні.
Історичні ремінісценції[ред. | ред. код]
- «Чеським Анабасисом»[7] іноді називають евакуацію чеського корпусу з Росії 1918 року. Так само, як і гопліти, чехи рухалися суходолом в протилежному від батьківщини напрямку, щоб потім дістатися додому морським шляхом[8].
- Під час операції «Динамо» після битви при Дюнкерку лондонська газета The Times помістила на першій сторінці статтю із заголовком «Анабасис», в якій порівнювала сподівання британських військовиків з радісним криком греків при вигляді моря[9].
Літературні ремінісценції[ред. | ред. код]
- Вірш «Слава морю» з відсилання до Ксенофонтові входить до збірки «Північне море» Генріха Гейне.
- Вигук «Море! Море!» і Ксенофонтова книга не раз згадуються в «Уліссі» Джойса.
- Глава книги Ярослава Гашека «Пригоди бравого солдата Швейка», в якій Швейк, відставши від свого полку, «наздоганяє» його, рухаючись пішки в протилежному напрямку, називається «будейовицьким Анабасисом Швейка».
Переклади українською[ред. | ред. код]
- Ксенофонт. Анабазис. Перекл. Михайла Соневицького. — Нью-Йорк: Наукове Товариство ім. Шевченка, 1986. — 237 с. [Архівовано 13 квітня 2021 у Wayback Machine.]
- Ксенофонт. Анабазис. Переклад Олександра Кислюка. — Київ: Український письменник, 2011. – 317 с. 978-966-579-306-9
Див. також[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Robin Lane Fox: The Long March. Xenophon and the Ten Thousand. Yale University Press, New Haven CT u. a. 2004, ISBN 0-300-10403-0.
- John W. I. Lee: A Greek Army on the March. Soldiers and Survival in Xenophon's Anabasis. Cambridge University Press, Cambridge u. a. 2007, ISBN 978-0-521-87068-9.
- Otto Lendle: Kommentar zu Xenophons Anabasis. (Bücher 1 — 7). Wissenschaftliche Buchgesellschaft, Darmstadt 1995, ISBN 3-534-12813-3.
- Oliver Stoll: Gemeinschaft in der Fremde. Xenophons «Anabasis» als Quelle zum Söldnertum im Klassischen Griechenland? In: Göttinger Forum für Altertumswissenschaft. 5, 2002, S. 123—183, hier online (PDF; 434 KB) [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.].
- Robin Waterfield: Xenophon's Retreat. Greece, Persia, and the End of the Golden Age. Belknap Press, Cambridge MA 2006, ISBN 0-674-02356-0.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Анабазис / Ксенофонт; пер. з давньогрецької О. Кислюк. К.: Український письменник, 2011 — 320 с. ISBN 978-966-579-306-9
- ↑ Пор. український переклад О. Кислюка «Анабазис»
- ↑ Harvard University, 430-354 B. C. (1894). Xenophon's Anabasis : or expedition of Cyrus and the Memorabilia of Socrates. London ; New York : George Routledge and Sons.
- ↑ A Short History of Greek Literature — Jacqueline de Romilly — Google Books. Процитовано 26 лютого 2013.
- ↑ Anabasis — Xenophon, Maurice W. Mather, Joseph William Hewitt — Google Books. Процитовано 26 лютого 2013.
- ↑ The Expedition of Cyrus — Xenophon,, Robin Waterfield, Tim Rood — Google Books. Архів оригіналу за 26 червня 2014. Процитовано 26 лютого 2013.
- ↑ czech anabasis — My library — Google Books. Процитовано 26 лютого 2013.
- ↑ The Republic of the Ushakovka: Admiral Kolchak and the Allied Intervention... — Richard Michael Connaughton — Google Books. Процитовано 26 лютого 2013.
- ↑ The Expedition of Cyrus — Xenophon,, Robin Waterfield, Tim Rood — Google Books. Архів оригіналу за 26 червня 2014. Процитовано 26 лютого 2013.
Посилання[ред. | ред. код]
У Вікіджерелах є Anabasis- У Вікіджерелах є Κύρου Ανάβασις
- Ξενοφώντος. Ἀνάβασις. (авдіозапис) (укр.).
- Стаття Анабисис [Архівовано 17 травня 2015 у Wayback Machine.] в Encyclopædia Iranica
- The Project Gutenberg EText [Архівовано 24 вересня 2009 у Wayback Machine.]
- Xenophons Anabasis [Архівовано 11 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (англійський переклад)
- https://diasporiana.org.ua/istoriya/9377-ksenofont-anabazis/ [Архівовано 13 квітня 2021 у Wayback Machine.]
(Український переклад Михайла Соневицького)
|
