Анадіплозіс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Анадіплозіс (також Анадиплозис (Зіткнення)[1]) (з грец. ἀναδίπλωσις — повторення, подвоєння) — це стилістичний засіб повторення останнього слова або групи слів одного речення на початку наступного речення.

« Наприклад: Ха! Як як ж тебе висміюю! / Висміюєш? Боже збав! (Schiller).  »
« Наприклад: Кораблем грається вітер і хвиля, / Вітер і хвиля граються безсердечно. (Goethe).  »

Ця стилістична фігура — сполука епіфори з анафорою [2] «ланцюговою сув'яззю».

Серед інших назв цього засобу — «акромонограма» (грец. akros — зверхній, зовнішній; грец. mono — один; грец. gramma — риска, знак, напис)[3]. Також вживається термін «епістрофа».

Примітки[ред.ред. код]

  1. Словник літературознавчих термінів
  2. конкатенацією (лат. catena — ланцюг)
  3. Термін запропонував О. Квятковський

Література[ред.ред. код]

  • Іваненко С. М., Карпусь А. К. Лінгвостилістична інтерпретація тексту: Підр. — Київ: КДЛУ, 1998. — 12с.