Анакінра
| |
| Систематична назва (IUPAC) | |
| рекомбінантний людський білок антагоніста рецептору інтерлейкіну-1 | |
| Ідентифікатори | |
| Номер CAS | |
| Код ATC | |
| PubChem | ? |
| DrugBank | |
| Хімічні дані | |
| Формула | C759H1186N208O232S10 |
| Мол. маса | 17257,6 г/моль |
| Фармакокінетичні дані | |
| Біодоступність | 95% |
| Метаболізм | НД |
| Період напіврозпаду | 4-6 год. |
| Виділення | Нирки |
| Терапевтичні застереження | |
| Кат. вагітності | |
| Лег. статус | |
| Шляхи введення | підшкірно |
Анакінра англ. Anakinra, лат. Anakinrum) — рекомбінантний та модифікований людський білок, який є антагоністом рецептора інтерлейкіну-1.[1][2] Анакінра розроблена компанією «Swedish Orphan Biovitrum»[3], та схвалена FDA у 2001 році[1], а Європейським агентством з лікарських засобів у березні 2002 року.[3]
Фармакологічні властивості[ред. | ред. код]
Механізм дії препарату полягає у зв'язуванні з рецептором інтерлейкіну-1, що призводить до інгібування дії інтерлейкіну. Наслідком цього є зменшення продукції прозапальних цитокінів, зменшення проліферації клітин та вироблення гострофазних білків.[4] Анакінра застосовується при ревматоїдному артриті у дорослих, у тому числі в комбінації з іншими антиревматичними препаратами.[1] Як експериментальний препарат анакінра застосовується при синдромі Стілла (варіанті ювенільного ревматоїдного артриту)[5], кріопірин-асоційованому періодичному синдромі[3], у тому числі при мультисистемному запальному захворюванні новонароджених.[2] Згідно даних клінічного дослідження, анакінра може давати позитивний ефект при цитокіновому штормі.[6] як експериментальний препарат, застосовується також для лікування цукрового діабету.[4] Проте, на відміну від етанерцепту, анакінра протипоказана особам із активним або латентним туберкульозом, оскільки може спричинити в них лейкопенію.[3]
Фармакокінетика[ред. | ред. код]
Анакінра повільно розподіляється в організмі після підшкірного застосування, максимальна концентрація препарату досягається протягом 3—7 годин після застосування препарату. Біодоступність анакінри становить 95 %. Даних за проникнення препарату через плацентарний бар'єр та виділення в грудне молоко людини немає. Метаболізм препарату мало досліджений, імовірно анакінра, як і більшість біологічних препаратів, метаболізується в ретикулоендотеліальній системі. Анакінра виводиться з організму з сечею. Період напіввиведення препарату з організму становить 4—6 годин, і цей час не змінюється при печінковій та нирковій недостатності.[1]
Покази до застосування[ред. | ред. код]
 | Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря. |
Анакінра застосовується при ревматоїдному артриті в дорослих, як самостійний препарат, так і в комбінації з іншими антиревматичними препаратами.[1]
Побічна дія[ред. | ред. код]
При застосуванні анакінри побічні ефекти спостерігаються нечасто, найчастішими побічними явищами при застосуванні препарату є лейкопенія і нейтропенія, гарячка, шкірний висип, головний біль, реації в місці введення препарату, загострення або реактивація інфекцій.[5]
Протипокази[ред. | ред. код]
Анакінра протипоказана при застосуванні при підвищеній чутливості до препарату.[1] Не рекомендоване застосування з іншими імунобіологічними препаратами для лікування ревматоїдного артриту, зокрема з абатацептом, через незначну кількість сумісного застосування цих препаратів.
Форми випуску[ред. | ред. код]
Анакінра випускається у вигляді розчину для ін'єкцій у вигляді шприца по 100 мг.[1]
Експериментальне застосування[ред. | ред. код]
На початку травня 2020 року повідомлено, що італійські лікарі виявили ефективність анакінри при коронавірусній хворобі 2019. На їх думку. анакінра особливо ефективна при цитокіновому штормі, який є частим ускладненням коронавірусної хвороби.[7]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж Anakinra [Архівовано 26 серпня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ а б Опыт применения ингибитора ил 1ß (анакинра) у пациента с CINCA/NOMID-синдромом [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ а б в г UK Anakinra label (англ.). UK Electronic Medicines Compendium. 5 жовтня 2017. Архів оригіналу за 23 березня 2018. Процитовано 23 березня 2018.
- ↑ а б Антигеннеспецифическая иммунотерапия при сахарном диабете 1 типа [Архівовано 21 жовтня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ а б CHMP рекомендовал одобрить препарат для лечения болезни Стилла [Архівовано 1 березня 2022 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Canna SW, Behrens EM (Квітень 2012). Making sense of the cytokine storm: a conceptual framework for understanding, diagnosing, and treating hemophagocytic syndromes. Pediatric Clinics of North America. 59 (2): 329—44. doi:10.1016/j.pcl.2012.03.002. PMC 3368378. PMID 22560573. (англ.)
- ↑ Рятує від смерті: італійські лікарі знайшли ліки від важкої форми COVID-19. Архів оригіналу за 8 травня 2020. Процитовано 11 травня 2020.
Посилання[ред. | ред. код]
- Анакінра на сайті rlsnet.ru [Архівовано 17 січня 2021 у Wayback Machine.](рос.)