Аналітична функція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Аналіти́чна фу́нкція — функція, яка збігається зі своїм рядом Тейлора в околі будь-якої точки області визначення.

У випадку функції комплексної змінної ця властивість збігається із властивістю голоморфності.

Означення[ред. | ред. код]

Означення 1[ред. | ред. код]

Однозначна функція називається аналітичною в точці , якщо вона розкладається в ряд Тейлора в околі з центром у цій точці, і цей розклад збігається до функції (в цьому околі). Тобто це функції, які можуть бути виражені степеневими рядами.

Дійсна функція дійсного аргументу називається аналітичною функцією у точці числової осі, якщо можна вказати такий окіл точки , в якому визначена і може бути виражена формулою виду:

де  — дійсні числа.

Можна показати, що , , де

(Дивись Тейлора ряд).

Зауваження[ред. | ред. код]

Функція, аналітична в кожній точці інтервалу , називається аналітичною функцією на цьому інтервалі. Така функція необмежено диференційована на , але обернене твердження взагалі не має сили, як показує хоч би приклад функції

де

що

не є А. ф. у точці x = 0.

Аналогічно визначається дійсна аналітична функція кількох дійсних аргументів. Усі ці визначення без принципових ускладнень поширюються і на комплекснозначні функції.

Означення 2[ред. | ред. код]

Функцію комплексного аргументу називається аналітичною функцією від у точці комплексної числової площини, якщо визначена в певному круговому околі точки і може бути виражена в цьому околі формулою виду:

де  — певні комплексні числа.

Можна показати, що

,

(див. Тейлора ряд).

Означення 3[ред. | ред. код]

Функція, аналітична в кожній точці якоїсь області комплексної числової площини, називається аналітичною в області .

Зауваження[ред. | ред. код]

Виявляється, що аналітичність в області є наслідком звичайної її диференційовності в . Аналітична функція кількох комплексних аргументів визначають аналогічно. Аналітичні в області функції тісно пов'язані з гармонічними функціями в цій області, що часто зустрічаються при розв'язуванні так званих плоских задач математичної фізики. Цим в основному пояснюється і важливе застосовне значення самих аналітичних функцій.

Розвиток теорії аналітичних функцій[ред. | ред. код]

У розвитку теорії аналітичних функцій важливу роль відіграли праці Леонарда Ейлера, Оґюстена-Луї Коші, Бернгард Рімана, Карла Вейєршраса.

В дореволюційній Росії істотні результати в застосуванні цієї теорії одержали Софія Василівна Ковалевська, Микола Єгорович Жуковський, С. О. Чаплигін, Г. В. Колосов. Після Жовтневої соціалістичної революції великих успіхів у розвитку теорії аналітичних функцій та їх застосуванні здобули наукові школи, очолювані академіком АН СРСР і УРСР М. О. Лаврентьєвим і професором Г. М. Голузіним. Розроблення проблематики теорії аналітичних функцій в СРСР тісно пов'язане з потребами народного господарства (авіабудівництва, будівництва гідротехнічних споруд та ін.). В УРСР над розробленням проблем теорії аналітичних функцій працюють члени-кореспонденти АН УРСР Наум Ахієзер і М. Г. Крейн, професори Б. Я. Левін, Володимир Олександрович Марченко, Г. М. Положій, В. А. Зморович, П. П. Фільчаков та ін.

Аналітична калібрувальна функція[ред. | ред. код]

Вираз, в якому вимірювану величину x елемента i представлено як функцію концентрації c або якоїсь певної величини q для одно- або багатокомпонентних систем, де взаємовпливом елементів можна знехтувати: xi = Fi(ci) або xi = Fi (qi).

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]