Ананченко Федір Гурійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ананченко Федір Гурійович
Народився 1891(1891)
село Розсуха Чернігівської губернії, тепер Брянської області, Російська Федерація
Помер 11 грудня 1956(1956-12-11)
місто Київ
Поховання Байкове кладовище
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union (dark version).svg СРСР
Діяльність політик
Alma mater Українська промислова академія
Військове звання старший політрук
Партія КПРС
Нагороди
Орден Леніна Орден Вітчизняної війни II ступеня

Федір Гурійович Ананченко (1891(1891), село Розсуха Чернігівської губернії, тепер зняте з обліку село Погарського району Брянської області, Російська Федерація — 11 грудня 1956, місто Київ) — український радянський діяч, міський голова Сталіно (1931—1933), міністр соціального забезпечення УРСР. Депутат Верховної Ради УРСР 2—4-го скликань. Кандидат у члени ЦК КП(б)У в 1949 — грудні 1956 р.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у бідній селянській родині. З 13-ти років наймався робітником на різні роботи. У 1906 році прибув на Донбас, де працював учнем слюсаря та слюсарем паровозного депо на станції Розівка.

З 1917 року — у Червоній гвардії, а з 1918 — у Червоній армії, учасник громадянської війни в Росії.

Член ВКП(б) з 1920 року.

Після демобілізації — на керівній господарській та радянській роботі. У 1920—1927 р. — на керівних посадах в системі кооперації.

У 1928—1930 р. — голова виконавчого комітету Луганської окружної ради депутатів трудящих УСРР.

У 1931—1933 р. — голова виконавчого комітету Сталінської міської ради депутатів трудящих. Потім обирався головою виконавчого комітету Макіївської міської ради депутатів трудящих Донецької області.

У 1936—1937 р. — студент Української промислової академії у Харкові.

До 1939 року працював інженером у газовій промисловості Донецької (Сталінської) області.

У 1939—1941 роках — заступник голови виконавчого комітету Сталінської обласної ради депутатів трудящих.

У 1943 року — уповноважений ЦК ВКП(б) і РНК СРСР в Куйбишевській області РРФСР.

Учасник німецько-радянської війни. З квітні 1943 р. — у Радянській армії: уповноважений оперативних груп з організації ремонту автомашин і використанню трофейних механізованих засобів та з організації ремонту танків Військової ради Воронезького фронту.

У 1943—1946 роках — знову заступник голови виконавчого комітету Сталінської обласної ради депутатів трудящих.

25 жовтня 1946 — 11 грудня 1956 р. — міністр соціального забезпечення Української РСР.

Похований на Байковому кладовищі у Києві.

Звання[ред. | ред. код]

  • старший політрук

Нагороди[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  • [1]
  • газета «Социалистический Донбасс» (Сталино) — 1947 рік — 14 січня.