Ананьїв

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ананьїв
Ananyiv big gerb.png Ananyiv prapor.png
Герб Ананьєва Прапор Ананьєва
Будівля дворянського зібрання 2, Ананьїв.jpg
Колишня будівля дворянського зібрання в Ананьїві. Тепер - будинок культури.
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Одеська область
Район Ананьївський район
Код КОАТУУ 5120210100
Засноване 1753
Статус міста з 1941 року
Населення 8331 (01.01.2017)[1]
Площа 5 км²
Густота населення 1687 осіб/км²
Поштові індекси 66400—409
Телефонний код +380-4863
Координати 47°43′36″ пн. ш. 29°57′39″ сх. д. / 47.72667° пн. ш. 29.96083° сх. д. / 47.72667; 29.96083Координати: 47°43′36″ пн. ш. 29°57′39″ сх. д. / 47.72667° пн. ш. 29.96083° сх. д. / 47.72667; 29.96083
Висота над рівнем моря 83 м
Водойма р. Тилігул
Відстань
Найближча залізнична станція Жеребкове
До станції 15 км
До обл./респ. центру
 - залізницею 230 км
 - автошляхами 160 км
До Києва
 - автошляхами 347 км
Міська влада
Адреса 66400, Одеська область, Ананьївський район, м. Ананьїв, вул. Незалежності, 20
Міський голова Маковецький Павло Ілліч

Commons-logo.svg Ананьїв у Вікісховищі

Карта
Ананьїв. Карта розташування: Україна
Ананьїв
Ананьїв
Ананьїв. Карта розташування: Одеська область
Ананьїв
Ананьїв

Ана́ньїв — місто, адміністративний центр Ананьївського району Одеської області України розташоване на річці Тилігул за 15 км від залізничної станції Жеребкове. Відстань до облцентру становить 160 км і проходить автошляхом Р71 та E95.

Походження назви[ред. | ред. код]

За народним переказом, назва слободи походить від імені першого поселенця — запорізького козака Ананя (Ананія). За іншими джерелами, тут проживали єврейські поселенці, а назва міста походить від імені тюркського хана Анана.[2] Згідно фактів, викладених в книзі Олександра Середи «Османсько-українське степове порубіжжя в османсько-турецьких джерелах XVIII ст.», місто раніше називалося «Нані», що в перекладі з тюркської мови означає «вільшняк», або з фарсі (корінь «нан» — це хліб, що випікається на вугіллі) «хлібодарний».

Історія міста[ред. | ред. код]

Територія, на якій розмістилося місто, була заселена з давніх часів. Поблизу Ананьєва виявлені залишки неолітичного поселення (VI—V тисячоліття до н. е.), На його околиці є кургани епохи бронзи (II тисячоліття до н. е.).

Місто виникло в середині 18 століття як слобода Анані (Ананів), з 1834 перейменоване в Ананьїв. Було адміністративним центром Ананьївського повіту.

Вперше згадується 1767 року, також є версія щодо 1753 р. Колишня слобода - одна з так званих «ханських слобід», яких було багато у 18 столітті між Бугом і Дністром - на території, що належали Кримському ханству і Османській імперії. Тут селилися селяни-утікачі з України і Молдови.

За Ясським мирним договором 1791 року ця територія відійшла до Росії. Ананьїв увійшов до складу Вознесенського намісництва, а в 1803 році — Херсонської губернії. У 1792 році поселення приписано до казенного відомства.

Будинок жіночої прогімназії — тепер Ананьївська центральна районна лікарня

У 1834 році Ананьїв став повітовим містом Херсонської губернії. Через 10 років в ньому проживало 1773 осіб, а в 1859 році — вже 8935 осіб (4759 чоловіків і 4176 жінок), переважно міщан і державних селян. Землі у жителів було мало, тому що царська влада роздала її поміщикам. До того ж в 1834 році для потреб міста місцева влада відібрала в ананьївців 9375 десятин. Таким чином, на початку 50-х років XIX ст. на 2074 ревізькі душі припадало всього 2429 десятин землі. Як повідомляли чиновники херсонському губернатору, в «Ананьєві державні селяни прийшли в повний розлад і накопичили на 1 січня 1853 понад 50 тис. руб. недоїмок». Втративши надію стягнути борг, влада перевела державних селян на становище міщан, а землі передали міській управі. Напередодні реформи 1861 року в Ананьєві проживали 67 поміщицьких селян, доля яких була ще більш важкою. Якщо в 40-х роках XIX ст. тут були сукновальня, що виробляла 700 аршин сукна на рік (на 2,3 тис. руб.), і 3 винокурні (виробляли продукції на 7,9 тис. руб.), то до кінця сторіччя в місті вже налічувалося близько 20 напівкустарних підприємств, головним чином із переробки сільськогосподарської сировини. Серед них — свічкосалотопний і миловарний заводи, 3 фабрики фруктових та газованих вод, 2 олійниці, 5 цегельних заводів, тютюнова фабрика, 2 парових і кінний млин. Всі ці підприємства випускали продукції на 16 тис. руб. на рік. У них налічувалося 23 постійних робітників, а сезонних — значно більше. Успішно розвивалася торгівля, зокрема зерном. Серед міст Херсонської губернії Ананьїв за торговим обсягом посідав дев'яте місце. Ярмарки влаштовувались два рази в році, базари — щодня. Торгували зерном, борошном, овочами, місцевими промисловими і ремісничими виробами.

З розвитком економіки в місті зростала кількість промислових робітників, ремісників, а також інтелігенції — інженерів і техніків, яких запрошують на роботу власники підприємств, викладачів двох гімназій та інших навчальних закладів.

За  часів постреволюційних подій 1917—1920 рр. Ананьїв пережив багато потрясінь та змін влади. Особливою героїчною сторінкою історії міста можна вважати повстання мешканців Ананьєва проти більшовицького свавілля, яке відбулося у квітні 1920 року. Тоді понад 60 повстанців скинули в місті владу комуністів. Їм на допомогу прийшли частини армії УНР, які проходили цими містами у Першому зимовому поході.

1923 року, після скасування губернсько-повітового адміністративного устрою, Ананьїв стає центром новоутвореного району. Складно проходив на Ананьївщині період колективізації. Було утворено 13 колгоспів, у зміцнені яких велику роль відіграла Ананьївська МТС, створена в 1929 році.

Великі людські втрати зазнав Ананьївський район внаслідок штучного Голодомору, організованого більшовиками у 1932-33 роках. У деяких селах (Долинське, Новоселівка, Гандрабури) від голоду померло до півсотні і більше людей (про що свідчать данні Інституту національної пам'яті та результати дослідницької роботи учнівських груп після Помаранчевої революції).

У міжвоєнні роки сталися значні зміни в міській промисловості. Перед Другою світовою війною працювали цегельний, спиртовий і маслоробний заводи, 8 промислових артілей та райхарчкомбінат. Почалося будівництво водопроводу, діяв радіовузол. В місті відкрилося 2 середні школи, на базі педагогічних курсів було організовано школу, яка готувала вчителів початкових класів; працював технікум механізації сільського господарства.

Коли почалася Друга світова війна, сотні ананьївців пішли на фронт. Тисячі жителів міста (жінки й підлітки) копали протитанкові рови; був  сформований винищувальний батальйон.

04.02.1941 смт Ананьїв отримав статус міста районного підпорядкування.

7 серпня 1941 році в Ананьїв увійшли нацистські окупанти.

В період нацистської окупації, який почався 7 серпня 1941 року, в місті панувало мародерство, встановлення «нового порядку», масовий терор, жорстока розправа над єврейським населенням міста (страчено, за різними оцінками, біля 5000 людей). В Ананьєві діяли кілька підпільних більшовицьких груп, майже всі учасники яких згодом були розстріляні. Іменами підпільників В. Єрмоленко, І. Виноградова, В. Буженка пізніше названо вулиці міста. 31 березня 1944 року Ананьїв було звільнено від німецьких загарбників.

Вже у 1945—1946 рр. відновили роботу цегельний та маслозавод, 8 промартілей, які об'єдналися в райхарчокомбінат. Знову відкрито освітні та педагогічну школи, дитячі будинки.

У 1965 році введено в експлуатацію хлібозавод потужністю випічки 35 тонн хліба на добу. Значного розвитку в місті набула державна та кооперативна торгівля: діяло 60 торговельних закладів, зокрема 24 магазини та 15 підприємств громадського харчування. Стали до ладу 3-поверховий універмаг та ресторан «Супутник». Закінчено електрифікацію всього району. Відкрито консервний завод, де у 70-х роках вироблялось понад 70 видів овочевої, фруктової, м'ясної та м'ясо-рослинної консервованої продукції, яка експортувалася в різні країни, зокрема, Німеччину та Голландію.

1994 року в Ананьїв провели природний газ.

За часів незалежної України, Ананьїв переживає складні та суперечливі політичні та соціально-економічні перетворення в країні, яка скинула з себе радянське та московське ярмо, сплачуючи дорогу ціну за свою свободу. Ананьївці брали участь в подіях на Майдані 2004 року та у Революції гідності 2013 року. Триває війна на Сході країни і ананьївщина вже заплатила життям своїх хлопців за європейський вибір та Свободу.

Сьогодні в місті розвивається малий бізнес, діють понад сотні суб'єктів підприємницької діяльності, розвиваються фермерські господарства. Місто Ананьїв постановою Кабінету Міністрів України внесено до списку історичних населених пунктів нашої держави.

Ананьїв славний своїми видатними земляками. Тривалий час в Ананьєві мешкав відомий український композитор, поет-перекладач Петро Ніщинський, чия музична творчість стала надбанням українського національного мистецтва. З Ананьєвом тісно пов'язана доля академіка живопису Євгена Столиці, видатного громадського діяча та агронома Євгена Чикаленка, композитора та педагога М. М. Вілінського, академіка С. І. Вольфковича, вченого М. С. Харченка, шахового композитора Ю. Н. Рухліса, художниці Г. Д. Чернової, майстра декоративного розпису  Р. М. Палецького.

В Ананьєві народилися і почали свій творчий шлях відомий український поет Тарас Федюк, сценарист Юрій Тарабанчук, письменник Юрій Сисін, поет та автор-виконавець Валерій Ткаченко, краєзнавець Павло Гарачук. Славиться наш край землеробами, своїми самодіяльними поетами, композиторами, художниками, співаками й музикантами. Його сучасну культуру створювали і створюють Заслужені вчителі України Віра Могилевська та Василь Радзивилів, Заслужений діяч культури України Юрій Дембіцький, Григорій Бондарчук, Георгій Белали та інші відомі земляки.

Восени 2018 року було відкрито великий пам'ятник во славу чину бійців армії УНР. https://fakty.ictv.ua/ua/videos/pershyj-pam-yatnyk-voyinam-unr-na-pivdni-ukrayiny/

Населення[ред. | ред. код]

Таблиця зміни чисельності населення
1897 1959 1970 1979 1989 2001 2016
16 684 7,978 9986 11 139 10 515 9476 8436


Мовний склад населення (2001)
українська мова російська молдовська
87,88 % 9,43 % 2,08 %

Пам'ятники[ред. | ред. код]

Пам’ятник П.І. Ніщинському

Пам'ятники: О. С. Пушкіну, Т. Г. Шевченку, П. І. Ніщинському, меморіал воякам Армії УНР — учасникам Першого зимового походу[3], пам'ятник полеглим у роки Другої Світової війни, обеліск пам'яті учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, меморіал на честь учасників бойових дій АТО (встановлений у 2017 р.).

Заклади культури[ред. | ред. код]

У місті діють декілька музейних закладів. В 1977 році в Ананьєві відкрито Історико-художній музей, який є філією Одеського художнього музею.[4] Також працює Музей оркестру народних інструментів.

Промисловість та сільське господарство[ред. | ред. код]

РТС.

У районі вирощують зернові, виноград та розводять велику рогату худобу (свині, вівці).

Освіта[ред. | ред. код]

ВСП «Ананьївський агроекономічний технікум» Уманського національного університету садівництва, ДНЗ «Ананьївський професійний аграрний ліцей» (колишні назви: бухгалтерський технікум, з 2014 р. має статус коледжу, училище механізації сільського господарства), середні школи: КУ «ЗОШ І-ІІІ ступенів — інтернат», НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів — гімназія», НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів — ліцей», сільські школи тощо.

Персоналії видатних мешканців Ананьєва[ред. | ред. код]

Культура[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. М. Т. Янко. Топонімічний словник-довідник Української РСР. К., «Радянська школа», 1973. — 179 с. стор. 15
  3. Благодійний фонд "Героїка". www.facebook.com (uk). Процитовано 2018-07-25. 
  4. Ананьевский историко-художественный музей имени Евгения Столицы. Филиал Одесского художественного музея - ОХМ. ofam.od.ua. Процитовано 2016-04-03. 

Література[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Головна сторінка — Ананьїв-інфо. www.ananiev.info (ru-RU). Процитовано 2017-06-16.