Анан бінт Абдулла
| Анан бінт Абдулла | |
|---|---|
| Псевдо | ‘Inān  |
| Народилася | Ірак |
| Померла | 841 Єгипет |
| Поховання | Ірак |
| Країна |  Аббасидський халіфат |
| Діяльність | поетеса, співачка, композиторка, раб |
| Знання мов | арабська |
| Суспільний стан | кайнаd[1] |
| Конфесія | іслам |
| Волосся | біляве волосся |
Анан бінт Абдулла (араб. عنان بنت عبد الله, пом. 841)[2] — видатна поетеса та кайна періоду Аббасидів, охарактеризована істориком Х століття Абу ль-Фарадж аль-Ісфахані як поетеса-рабиня, яка виконує найважливішу роль в арабській традиції[3]. Згодом вона стала наложницею Гаруна ар-Рашида[4].
Анан була муваладою (донькою арабського батька та матері-рабині) в родині Абд-Аллаха[5], мала двох сестер[6]. Її описували як білявку[7]. Вона виросла в регіоні Аль-Ямама в центрі Аравійського півострова, де її виховали як поетесу та співачку-рабиню[8][9]. Її продали Абу Халідові ан-Натіфі, який привіз її до Багдада[10].
Там її незабаром високо оцінили в літературних колах за її поезію, розум і дотепність.[11] Вона була відома своїми репліками, які часто набували сексуального або навіть вульгарного відтінку.[12] Значна частина її збережених творів складається з відповідей на виклики поетів-чоловіків на змаганнях з асамблеї.[13]
За оцінкою Фуада Метью Касвелла,
До її салону в домі аль-Натіфі приходили відомі поети та літератори того часу, зокрема Абу Нувас, Дібіль аль-Хузаді, Марван б. Абі Хафша, аль-Аббас б. аль-Анаф і наставник аль-Мамуна аль-Язіді аль-Хім'ярі.
Її господар Абу Халід ан-Натіфі дозволяв їй, як співочій рабині в своєму домі, без ревнощів «з легкістю надавати послуги (гостям)».[14] Фактично, він іноді змушував її робити це і принаймні один раз фізично насильство над нею батогом.[14] З листування Анан бінт Абдалла випливає, що вона не відчувала любові до свого господаря, але була змушена служити йому сексуально.[14] Відповідно, Анан дуже хотіла покинути дім свого господаря[15] і зв’язалася з Джафаром ібн Яг’єю,[16] сином Ях’ї ібн Халіда, який, як і його батько, був тимчасовим візиром халіфа Гаруна ар-Рашида. Завдяки своєму листуванню з Джа'фаром ібн Яг'я вона спочатку домоглася того, щоб її дві нужденні сестри, які також були рабинями, були представлені халіфу і зрештою продані йому.[17] Тепер Анан також намагалася домовитися про власний продаж халіфу.[17]
Чи дізнався Гарун аль-Рашид про неї через дії Джафара, незрозуміло поза сумнівом[18] але точно відомо, що халіф дізнався про Анан і зробив пропозицію за неї її власнику, Абу Халідові аль-Натіфі. Він вимагав покупної ціни в сто тисяч динарів, і аль-Рашид в принципі погодився на це, якщо він зможе заплатити суму сріблом.[19] Невдовзі після того, як халіф зробив пропозицію, у Багдаді були оприлюднені вірші відомого поета Абу Нуваса. АТой оголосив, надзвичайно грубою та вульгарною мовою, Анан «повією всього Багдада» і що «ніхто, хто не є сином повії чи сутенера, не її купить».[20] За одним повідомленням, Абу Нувас написав вірші за вказівкою головної дружини Гаруна ар-Рашида, Зубайди бінт Джафар, яка хотіла відмовити свого чоловіка від покупки співачки-рабині.[21] Хоча Анан все ж таки представили халіфові, [22] рішення було передбачуваним, оскільки монарх не міг завершити покупку, не завдавши значної шкоди власній репутації.[23] За одним звітом, він відмовився від купівлі, посилаючись на ціну, а також на її погану репутацію, а за іншими - лише на підставі ціни.[23] Анан була спустошена відмовою і у своїх віршах проклинала Абу Нуваса.[24]
Після смерті ан-Натіфі ар-Рашид наказав виставити Анан на аукціон, нібито щоб сплатити борги її покійного господаря. Через агента ар-Рашид придбав її за 225 000 дирхемів (у той час 1 динар дорівнював 7 дирхемам). Як наложниця ар-Рашида, Анан народила йому двох синів, які померли молодими.
За іншою версією історії поетеси, після смерті ан-Натіфі Анан отримала свободу.[25] Це відбулося або через рішення в заповіті ан-Натіфі, або через можливе народження спільної дитини.[25] Відповідно до принципу Умм аль-Валад, рабиня, яка народила дитину для свого господаря, більше не могла бути продана і після смерті свого власника отримувала свободу. У випадку народження дитини це повинно було відбутися до зустрічі Анан з халіфом.
Існують також суперечливі повідомлення про смерть Анан; знову в звітах Абу аль-Фардш аль-Ісфахані. За однією з версій, Анан вирушила до Хорасану з Гаруном ар-Рашидом, де він помер у 809 році, а сама вона померла незабаром.[26] За іншою традицією, вона пішла до Єгипту і померла там 226 (840/841) року ісламського календаря.[27]
Анан була відома своїми репліками, схожими на рапіру, часто сексуальними або навіть вульгарними за тоном, і це стало важливим аспектом її слави та сумнівної репутації[28]. Значна частина її збереженого доробку — це відповіді на виклики поетів-чоловіків у поетичних змаганнях. Значна частина її вцілілих віршів — це діалоги з відомим поетом Абу Нувасом[29].
Багдадський історик Ібн ас-Саї (1197–1276) описав Анан у своїй біографічній енциклопедії «Дружини халіфів»[30] як «першу поетесу, яка прославилася в період Аббасидів»[31] і як « найобдарованішу поетесу свого покоління».[31] Ібн Фадлаллах аль-Умарі (1301–1349) згадує її у своїй історичній праці «Масалік аль-Абсар».[32]
У виконанні Еріка Ормсбі одна з віртуозних, але непристойних перепалок між Анан та Абу Нувасом виглядає так:[33]
Одного разу вона запитала його, чи добре він вміє декламувати вірші. Абу Нувас, певна річ, самовпевнено відповів, що він у цього майстер.
— Тоді спробуй продекламувати ось цей рядок, — запропонувала Анан:
- Я їв сирійську гірчицю на пекарському блюді…
- (akaltu ʽ l-khardalah sh-shā'mi fī ṣafḥati khabbāzī…)
Абу Нувасбив рядок на метричні фути і, сам того не підозрюючи, прочитав:
- Акалту ʽ л-хар … ті-тум ті-тум
що означає:
- Я з'їв лайно… тум-ті-тум…
Придворні вибухнули сміхом. Не бажаючи здаватися, Абу Нувас вирішив помститися:
— А ти можеш продекламувати цей вірш? — запитав він, з удаваною серйозністю:
- Тримайте подалі від нас свій храм, о сини дрововоза…!
- (ḥawwilū ʽ annā kanīsatakum yā banī ḥammālati l-ḥaṭabi …)
Анан повторила рядок у ритмічному розмірі, але коли промовила останні склади, вийшло щось на кшталт:
- ḥawwilū ʽ an tum-ti tum-ti nākanī ….
що прозвучало так:
- Тримайся подалі… тум-ті-тум… він трахнув мене…
Цього разу вся зала розсміялася вже з неї. Так вони по черзі підколювали один одного, змагаючись у дотепності.
- Ibn al-Sāʽī, Consorts of the Caliphs: Women and the Court of Baghdad, ed. by Shawkat M. Toorawa, trans. by the Editors of the Library of Arabic Literature (New York: New York University Press, 2015), pp. 11–19 (видання та англійський переклад однієї середньовічної антології)
- Fuad Matthew Caswell, The Slave Girls of Baghdad: The 'Qiyān' in the Early Abbasid Era (London: I. B. Tauris, 2011), pp. 56–81 (широке цитування перекладених англійською мовою віршів)
- ↑ Caswell F. M. The Slave Girls of Baghdad. The Qiyān in the Early Abbasid Era // I.B. Tauris — 2011.
- ↑ Classical Poems by Arab Women: A Bilingual Anthology, ed. and trans. by Abdullah al-Udhari (London: Saqi Books, 1999), p. 124.
- ↑ Fuad Matthew Caswell, The Slave Girls of Baghdad: The 'Qiyān' in the Early Abbasid Era (London: I. B. Tauris, 2011), p. 56.
- ↑ Fuad Matthew Caswell, The Slave Girls of Baghdad: The 'Qiyān' in the Early Abbasid Era (London: I. B. Tauris, 2011), pp. 73-81.
- ↑ Ibn al-Sāī, Consorts of the Caliphs: Women and the Court of Baghdad, ed. by Shawkat M. Toorawa, trans. by the Editors of the Library of Arabic Literature (New York: New York University Press, 2015), p. 11.
- ↑ Fuad Matthew Caswell: The Slave Girls of Baghdad: The 'Qiyān' in the Early Abbasid Era, I. B. Tauris, London 2011, S. 78.
- ↑ Ibn al-Sāʿī:Consorts of the Caliphs: Women and the Court of Baghdad
- ↑ Dies bei Ibn al-Sa'i mit Verweis auf Abu al-Faradsch al-Isfahani als Quelle. Siehe: Shawkat M. Toorawa und Library of Arabic Literature: Ibn al-Sa'i – Consorts of Caliphs, New York University Press, New York 2017, S. 8.
- ↑ Fuad Matthew Caswell: The Slave Girls of Baghdad: The 'Qiyān' in the Early Abbasid Era, I. B. Tauris, London 2011, S. 56.
- ↑ Fuad Matthew Caswell, The Slave Girls of Baghdad: The 'Qiyān' in the Early Abbasid Era (London: I. B. Tauris, 2011), pp. 56-57.
- ↑ Fuad Matthew Caswell: The Slave Girls of Baghdad: The 'Qiyān' in the Early Abbasid Era, I. B. Tauris, London 2011, S. 57.
- ↑ Fuad Matthew Caswell: The Slave Girls of Baghdad: The 'Qiyān' in the Early Abbasid Era, I. B. Tauris, London 2011, S. 63.
- ↑ Fuad Matthew Caswell: The Slave Girls of Baghdad: The 'Qiyān' in the Early Abbasid Era, I. B. Tauris, London 2011, S. 56–81.
- ↑ а б в Fuad Matthew Caswell: The Slave Girls of Baghdad: The 'Qiyān' in the Early Abbasid Era, I. B. Tauris, London 2011, S. 57.
- ↑ Fuad Matthew Caswell: The Slave Girls of Baghdad: The 'Qiyān' in the Early Abbasid Era, I. B. Tauris, London 2011, S. 73.
- ↑ Fuad Matthew Caswell: The Slave Girls of Baghdad: The 'Qiyān' in the Early Abbasid Era, I. B. Tauris, London 2011, S. 74–78.
- ↑ а б Fuad Matthew Caswell: The Slave Girls of Baghdad: The 'Qiyān' in the Early Abbasid Era, I. B. Tauris, London 2011, S. 78.
- ↑ Fuad Matthew Caswell: The Slave Girls of Baghdad: The 'Qiyān' in the Early Abbasid Era, I. B. Tauris, London 2011, S. 78.
- ↑ Fuad Matthew Caswell: The Slave Girls of Baghdad: The 'Qiyān' in the Early Abbasid Era, I. B. Tauris, London 2011, S. 73.
- ↑ Fuad Matthew Caswell: The Slave Girls of Baghdad: The 'Qiyān' in the Early Abbasid Era, I. B. Tauris, London 2011, S. 71.
- ↑ Fuad Matthew Caswell: The Slave Girls of Baghdad: The 'Qiyān' in the Early Abbasid Era, I. B. Tauris, London 2011, S. 73.
- ↑ Fuad Matthew Caswell: The Slave Girls of Baghdad: The 'Qiyān' in the Early Abbasid Era, I. B. Tauris, London 2011, S. 74.
- ↑ а б Fuad Matthew Caswell: The Slave Girls of Baghdad: The 'Qiyān' in the Early Abbasid Era, I. B. Tauris, London 2011, S. 80.
- ↑ Fuad Matthew Caswell: The Slave Girls of Baghdad: The 'Qiyān' in the Early Abbasid Era, I. B. Tauris, London 2011, S. 72–73.
- ↑ а б Shawkat M. Toorawa und Library of Arabic Literature: Ibn al-Sa'i – Consorts of Caliphs, New York University Press, New York 2017, S. 9.
- ↑ Fuad Matthew Caswell: The Slave Girls of Baghdad: The 'Qiyān' in the Early Abbasid Era, I. B. Tauris, London 2011, S. 81.
- ↑ Shawkat M. Toorawa und Library of Arabic Literature: Ibn al-Sa'i – Consorts of Caliphs, New York University Press, New York 2017, S. 12.
- ↑ Fuad Matthew Caswell, The Slave Girls of Baghdad: The 'Qiyān' in the Early Abbasid Era (London: I. B. Tauris, 2011), p. 63.
- ↑ Fuad Matthew Caswell, The Slave Girls of Baghdad: The 'Qiyān' in the Early Abbasid Era (London: I. B. Tauris, 2011), p. 64-76.
- ↑ Shawkat M. Toorawa und Library of Arabic Literature: Ibn al-Sa'i – Consorts of Caliphs, New York University Press, New York 2017, S. 8–12.
- ↑ а б Shawkat M. Toorawa und Library of Arabic Literature: Ibn al-Sa'i – Consorts of Caliphs, New York University Press, New York 2017, S. 8.
- ↑ Yasemin Gökpinar: Höfische Musikkultur im Klassischen Islam – Ibn Faḍlallāh Al-ʻUmarī (gest. 749/1349) über die dichterische und musikalische Kunst der Sängersklavinnen, Brill, Boston 2019, S. 93.
- ↑ Eric Ormsby, 'Questions for stones: On classical Arabic Poetry [Архівовано 2021-12-09 у Wayback Machine.]', Parnassus: Poetry in Review, 25 (2001), 18-39.
