Анастасій Калиш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
о. Анастасій Калиш, ЧСВВ
Олександр
Протоігумен Провінції Найсвятішого Спасителя Чину святого Василія Великого (1920—1930)
Загальна інформація
Народження 28 березня 1875(1875-03-28)
с. Барані Перетоки, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорська імперія
Смерть 13 вересня 1930(1930-09-13) (55 років)
м. Львів, анексована ЗУНР
Служіння в церкві
Конфесія УГКЦ
Рукоположення 28 серпня 1898
Постриг 28 липня 1895
(довічні обіти в ЧСВВ)
Могила знаходиться на 21 полі Личаківського кладовища у м. Львові. Це спільна могила з о.Висаріоном Василієм Куликом.
Це спільна могила о.Висаріона Василія Кулика та о.Анастасія Калиша.

Анастасій Калиш (хресне ім'я Олександр; 28 березня 1875, с. Барані Перетоки — 13 вересня 1930, Львів) — український церковний і громадський діяч, священик УГКЦ, василіянин, педагог, протоігумен Галицької провінції Найсвятішого Спасителя Василіянського Чину в 1920—1930 роках.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 28 березня 1875 року в селі Барані Перетоки на Сокальщині (нині Перетоки Сокальського району Львівської області).

4 вересня 1890 року вступив на новіціят до Василіянського Чину в Добромильський монастир, де склав перші обіти (1 травня 1892) і розпочав гуманістичні та риторичні студії. Продовжував подальшу освіту у василіянських студійних монастирях: вивчав філософію у Лаврівському монастирі, богослов'я у Кристинопільському Свято-Юрському монастирі і в Кракові в колегії оо. єзуїтів. 28 липня 1895 року склав вічні монаші обіти, а 28 серпня 1898 року отримав священиче рукоположення.

Був ігуменом монастирів у Кристинополі (1902—1904) та Лаврові (1909—1914). Під час Першої світової війни перебував у Австрії. Від 1917 року — консультор (радник) Провінційної управи ЧСВВ. У 1918 році з о. Онуфрієм Бурдяком виїхав до Кам'янця-Подільського аби відновити діяльність василіян на Поділлі; у Кам'янці-Подільському мав намір збудувати церкву й монастир. Від 1920 року проживав у Львівському монастирі святого Онуфрія. 4 жовтня 1920 року обраний на уряд протоігумена Галицької провінції, отримав фактично повноваження головного настоятеля Василіянського Чину.

У 1921 році відвідав василіянські місії у Канаді й Бразилії. Сформував у Лаврові групу високоосвічених професорів з докторськими ступенями, здобутими в Римі й Інсбруці; відновив монастир у Добромилі; доклав зусиль для розвитку друкарства у Жовкві; сприяв реформуванню василіянських монастирів на Закарпатті, в результаті чого постала окрема василіянська Свято-Миколаївська провінція.

Переклав з німецької мови книжку о. М. Мешлера Т. І. «Пресвята Діва Марія. Її чудесне життя і блаженне Успіння» (Жовква, 1924).

Помер 13 вересня 1930 року у Львові. Похований 15 вересня[1] на 21 полі Личаківського цвинтаря у спільній могилі з василіянином о. Виссаріоном Куликом. На могилі — пім'ятник-обеліск, увінчаний хрестом із написом: «о. Анастазій Александер Калиш, ЧСВВ Протоігумен Ч. С. Василія В. *28.03.1875 — †13.09.1930. Вічная йому память»[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Посмертні згадки // Діло. — 1930. — Ч. 205 (16 верес.). — С. 6.
  2. Криса Л., Фіґоль Р. Личаківський некрополь. Путівник. — Львів, 2006. — С. 224. — ISBN 966-8955-00-5.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]