Стефурак Анастасія Михайлівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анастасія Стефурак
Народження 1 березня 1990(1990-03-01) (28 років)
Микуличин (Івано-Франківська область)
Національність Україна Україна
Діяльність ілюстратор
Напрямок книжкова ілюстрація
Сайт www.behance.net/Anastasia_Stefurak

Анастасія Стефурак (нар. 1 березня 1990, Львів) — українська художниця-ілюстраторка.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася у с. Микуличин Івано-Франківської області. У віці двох років переїхала до Івано-Франківська. З дитинства мріяла ілюструвати книжки, із семи років відвідувала художні гуртки. Навчалася в Івано-Франківській дитячій художній школі ім. О. Сорохтея.

У 2007 році вступила до Львівської національної академії мистецтв на кафедру графічного дизайну. Під час навчання брала участь у конкурсах станкової графіки (техніка суха голка). Для дипломної роботи на 4-му курсі проілюструвала книгу Рея Бредбері «451° за Фаренгейтом». У 2013 році закінчила магістратуру в ЛНАМ. Її дипломним проектом стала книжка «Українські прислів'я», проілюстрована самою Настею і видана у «Видавництві Старого Лева».

Сьогодні живе у Львові.

Творчість[ред. | ред. код]

Працювала графічним дизайнером у студії дизайну, співпрацює з «Видавництвом Старого Лева». Для видавництва проілюструвала видання «Мій дідусь був черешнею» і «Чоловік, який вирощував комети» (2016) Анджели Нанетті (2015), «Стильна книжка для панянки» Оксани Караванської (2015), «Лялечки» Оксани Куценко (2016), «Шевченко від А до Я» Леоніда Ушкалова (2017) а також створила обкладинки більш ніж до 15 книжок[1].

Працює в техніках комп'ютерної графіки, колажу. Подобається напрямок магічного реалізму в літературі та образотворчому мистецтві[2]. Улюбленим ілюстратором є Ґабріель Пачеко[3].

У 2017 році проілюструвала роман Сильвії Плат «Під скляним ковпаком», що вийшов у «Видавництві Старого Лева». В оформленні видання намагалася відтворити атмосферу Нью-Йорка 1950-х років.

«Для цього я віддала перевагу чорно-білій гамі у поєднанні з пастельним рожевим відтінком, який був популярним у масовій культурі того періоду, – говорить художниця. – Окрім того, рожевий колір, ніжний і фемінний, – по суті це розбілений відтінок червоного – кольору крові. В одному з розділів, коли стан головної героїні погіршується, кольорова гама переходить в темно-сірі тони, а на двох розворотах стає чорним проваллям, після чого знову з'являються світлі кольори. Для відчуття ретро атмосфери використано текстури, потертості, фотографії Нью-Йорка, зображено речі того періоду: косметику, намисто, телефон, друкарську машинку, крісло, стиль одягу і зачісок. На декількох ілюстраціях головна героїня зображена з чоловіками в поп-арт стилі, напрямку мистецтва 1950-60-х»[4].

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ті, що малюють між слів. Ще 7 українських ілюстраторів, вартих уваги. Українська правда _Життя. Процитовано 2016-11-25. 
  2. Стефурак Анастасія. Видавництво Старого Лева. Процитовано 2016-11-25. 
  3. Анастасія Стефурак: «Дивує, коли кажуть, що художник малює всюди. Мені потрібна самотність для творчості». Високий замок online (uk-UA). 2014-09-20. Процитовано 2016-11-25. 
  4. Під скляним ковпаком. Видавництво Старого Лева. Процитовано 2017-11-27.