Анастасія Ярославна
| Анастасія Ярославна | |
|---|---|
Шома Орлаї. Анастасія Ярославна проклинає свого сина Шаламона (1074). (На передньому плані, спиною до глядача, зображена королева Юдіт.) | |
| Королева Угорщини | |
| 1046 — 1060 | |
| Попередник | - |
| Наступник | Рикса Болеславовна |
| Народився | 1023 Київ, Київська Русь |
| Помер | 1074 Адмонт, Ліцен, Штирія |
| Похований | Адмонтське абатство |
| Відомий як | королева-консорт |
| Рід Рюриковичі | |
| Батько | Ярослав Мудрий[1] |
| Мати | Інгігерда Шведська[1] |
| У шлюбі з | Андрій I[1] |
| Діти | |
| Релігія | Християнство |
Анастасі́я Яросла́вна (*бл. 1028[2] — кінець ХІ століття, після 1074 року) — дочка Великого князя Київського Ярослава Мудрого та його другої дружини Інґіґерди, видана близько 1046 року за угорського короля Андрія I.
Постать Анастасія Ярославни посідає важливе місце в історії міжнародних зв’язків Київськоії Русі XI ст. Династичні шлюби дітей Ярослава Мудрого стали одним із ключових інструментів специфічної зовнішньої політики України-Русі, спрямованої на інтеграцію держави до європейського політичного простору. Шлюб Анастасії з угорським королем Андраш I (Андрієм І) є прикладом такого дипломатичного союзу наповненого візантійськими політичними маркерами.
Анастасія Ярославна була однією з доньок Ярослава Мудрого та шведської принцеси Інгігерди (Ірини). Точна дата її народження не встановлена; більшість дослідників датують її народження приблизно 1023 р., хоча в науковій літературі трапляються й інші припущення.
У першій половині XI ст. Київська Русь була однією з найвпливовіших держав Східної Європи. Ярослав Мудрий активно використовував династичні шлюби як засіб зміцнення міжнародного авторитету держави. Його доньки були пов’язані шлюбними союзами з правлячими династіями Франції, Норвегії, Угорщини та інших країн. Це сприяло встановленню стабільних політичних і культурних контактів між Україною-Руссю та європейськими державами.
Шлюб української принцеси Анастасії Ярославни з угорським принцем Андрашем І відбувся приблизно у 1038–1039 рр., саме в Києві, доказом цього є народження першої доньки Аделаїди. Джерела ХІ століття не називають дружину Андраша на ім'я, воно з'являється вперше у польського історика 15 століття Яна Длугоша.
У місті Київ на тлі політичних змін в Угорському королівстві. Андраш, який разом з братом Левенте, перебував, майже 12 років, у вигнанні, знайшов підтримку при дворі короля-князя Ярослава Мудрого. Цей союз мав важливе політичне значення для обох сторін:
- Для Андраша І шлюб із донькою київського князя забезпечував підтримку потужної східноєвропейської держави та зміцнював його позиції в боротьбі за угорський престол.
- Для Ярослава Мудрого союз з Угорщиною сприяв розширенню дипломатичних контактів України-Русі та посиленню її впливу в Центральній Європі.
- Для Київської Русі шлюб став свідченням високого міжнародного статусу держави, оскільки її князівська династія визнавалася рівною правлячим династіям Європи.
Після повернення Андраша до Угорщини та здобуття ним престолу у 1046 р. Анастасія стала королевою Угорщини. У подружжя народилися діти, серед яких найвідомішим був Шаламон (Соломон), майбутній король Угорщини. Анастасія Ярославна відігравала помітну роль при угорському королівському дворі. Хоча джерела не містять великої кількості конкретних відомостей про її діяльність, дослідники відзначають її однозначний вплив на зміцнення україно-угорських відносин і підтримку позицій її сина Шаламона в боротьбі за престол.
Після смерті Андраша І у 1060 р. Анастасія, ймовірно, підтримувала політичні інтереси свого сина. В умовах боротьби за владу в Угорщині вона могла виконувати роль посередниці між різними політичними групами та сприяти збереженню династичних зв’язків із Україною-Руссю.
Цікаво, що до Анастасії доля угорських королев була маловідомою. У 1057 році після інсульту короля Андраша ситуація в країні стала тривожною. Королева, аби укріпити позиції свого сина Соломона, влаштовує його заручини з трирічною німецькою принцесою Юдіт. Але цей крок призводить до негативних наслідків. Брат Андраша, Бейла І, бажаючи захопити владу, заручився підтримкою Польщі і зібрав військо. У 1060 році Бейла в битві біля річки Тиса переміг Андраша, який згодом помер. Анастасія з дітьми ще до битви поїхала до Німеччини. У Баварії вона робила все, щоб повернути престол синові.
У 1061, рятуючись від короля Бели І, Анастасія з сином Шаламоном та його дружиною Юдіт, що була сестрою німецького імператора Генріха IV, перебралися на якийсь час до Німеччини. За свідченням німецьких джерел, у серпні 1063 року вона зустрілася в Регенсбурзі з королем-Генріхом IV. Пізніше, аби віддячити за свій прихисток Німеччині, Анастасія подарувала баварській державі знаменитий «меч Аттіли», що, за переказами, належав ватажку стародавніх гунів. У 1063 році влада знову була в руках Анастасії та її сина Шоломона. Відомо, що Анастасія часто конфліктувала з сином — той начебто був доволі жорстоким і кривавим правителем, що не подобалося його матері. У 1074 році ситуація загострилася і Соломон навіть підняв руку на Анастасію (знову ж таки за однією з версій). Цю сцену можемо бачити на картині угорського художника Шома Орлаї «Анастасія Ярославна проклинає свого сина Шаламона».
Окремі джерела також пов’язують ім’я Анастасії з потужним розвитком християнської культури в Угорщині. Як представниця київської князівської династії, вона, з-за допомоги монахів Київської та Чернігівської Лавр, які обрали місцем перебування півострів Тігань, впровадила методики централізованої християнізації угорського простолюду, а не лише аристократії і, власне, була носієм культурних традицій Візантії- і України-Русі. Власне, король і королева забезпечували церкви та школи книгами, за якими могли навчатися вчителі та священники. Жінка активно займалася будівництвом нових церков і монастирів в Угорщині.
Анастасія була прихильницею заснування православних монастирів в Угорщині. Тому не дивно, що деякі історики вважають, що вона сприяла заснуванню такого монастиря на Чернечій горі (Жоржині) в Закарпатті. Тоді тут уже існувало поселення ченців з Києво-Печерського монастиря, очевидно, що прийшли сюди слідом за королевою. Згодом у 1240—1241 рр. під час монгольської навали поселення було зруйновано.
- Дипломатичний аспект. Її шлюб з Андрашем І зміцнив політичний союз між Київською Руссю та Угорщиною.
- Династичний аспект. Анастасія стала матір’ю угорського короля Шаламона, що забезпечило продовження зв’язків між українською та угорською правлячими династіями.
- Культурний аспект. Її перебування в Угорщині сприяло взаємопроникненню культурних традицій Київської Русі та Угорського королівства.
- Історико-символічний аспект. Постать Анастасії Ярославни є свідченням високого міжнародного статусу Київської Русі в XI ст.
Анастасія Ярославна була однією з найвизначніших представниць династії Рюриковичі, чия доля пов’язала Київську Русь з Угорським королівством. Її шлюб з Андраш I став важливим політичним союзом, що сприяв зміцненню міжнародного авторитету України-Русі та розвитку українсько-угорських відносин. Попри обмеженість джерел, Анастасія Ярославна постає як значуща історична постать, яка уособлює
Основними джерелами для вивчення життя Анастасії Ярославни є угорські хроніки, руські літописи та пізніші європейські історичні праці. Водночас джерельна база має певні обмеження: не всі події її життя зафіксовані в сучасних їй джерелах; існують розбіжності щодо дати народження, дати смерті та окремих обставин її перебування в Угорщині; частина відомостей походить із пізніших хронік, що потребує критичного аналізу. В українській та угорській історіографії Анастасія Ярославна розглядається насамперед як символ династичних зв’язків між двома державами. Її постать є важливим елементом історичної пам’яті про роль Київської Русі в європейській політиці XI ст.
В шлюбі Анастасії Ярославни з королем Андрієм народились:
- Аделаїда (1040 — 27 січня 1062), дружина князя Богемії Вратислава ІІ
- Соломон I (1053—1087), король Угорщини
- Давид Угорський (п. 1053 — п. 1094), князь Угорщини.
- Євфемія (бл. 1050 — 2 квітня 1111), княгиня Моравська (за іншими гипотезами вона була донькою Бели I).