Анатолій Бєлов
| Анатолій Бєлов | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народження |
13 вересня 1977 (46 років) Київ, Україна | |||
| Країна |
 Україна | |||
| Жанр | графіка, перформанс | |||
| Навчання | НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського[1] | |||
| Діяльність | художник, письменник, музикант | |||
| Сайт | byelov.livejournal.com | |||
|
| ||||
Анатолій Бєлов (13 вересня 1977, Київ) — український графік, перформер, режисер, музикант, фронтмен квір-гурту «Людська подоба».
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 1977 року в Києві. Навчався у художній школі імені Тараса Шевченка (факультет живопису) з 1989 до 1995 року, а з 1999 до 2004 року — у Національному технічному університеті України КПІ (поліграфічний факультет).
Був співзасновником групи «Р.E.П.»(Революційний Експериментальний Простір), яка виникла під час української Помаранчевої революції у Києві 2004 року. До її складу входять художники: Микита Кадан, Анатолій Бєлов, Ксенія Гнилицька, Жанна Кадирова, Володимир Кузнєцов, Ярослав Коломійчук, Лада Наконечна, Леся Хоменко, Артур Бєлозьоров, Саша Макарська, Віктор Харкевич, Леся Целованська, Володимир Щербак, Аліна Якубенко, Кирило Гриньов.[2]
Пізніше — гурту «Emblika Quali».
Бєлов брав участь у резиденціях Центру сучасного мистецтва Джоржда Сороса в Києві (2005) та Асоціації сучасного мистецтва Rotor у Ґраці (2009).
Займається музичною практикою у гурті «Людська Подоба» (експеріментальна електронна поп-музика), який створили у 2012 році разом з Гошею Бабанським[3], і у власному проєкті «Cybele».
Живе та працює в Києві.
Головними мотивами творчості Бєлова є тілесність, сексуальність, квір та фемінізм.
У 2013 році Бєлов стає відомим своєю короткометражною стрічкою «Секс, лекарственное, рок-н-ролл». За цей проєкт автор отримав Приз глядацьких симпатій премії PinchukArtCentre. Зараз ця робота знаходиться в музейній колекції MOCAK в Кракові. Згодом Анатолій Бєлов з Оксаною Казміною представив ще один кінопроєкт «Свято життя». Презентація фільму відбулася на Київській бієнале сучасного мистецтва The School of Kyiv.
Роботи Анатолія находяться в колекції Queer Archives Institute (Варшава), в постійній колекції музею сучасного мистецтва MOCAK (Краків, Польща), в колекції Art Collection Deutshe Telekom (Берлін, Німеччина), в приватних колекціях Наталії Жеваго (Україна), Миколи Воронова (Україна), Людмили Березницької (Україна).
Особисте життя[ред. | ред. код]
Ідентифікує себе як квір-фемініст:
Для меня важно говорить о гомофобии и слышать голос ксенофобии, так как это преступления против человека и культивируемая ненависть. Об этом нужно говорить, с этим необходимо бороться. Голос меньшинства должен быть в обществе: каждый человек может быть меньшинством, если не испугается. И дело не обязательно в сексуальной ориентации[4].
Виставки[5][ред. | ред. код]
| Рік | Виставка | Місце проведення | Примітки |
|---|---|---|---|
| 2007 | Ми не маргінали! | STREET-ART ПРОЕКТ, Київ | |
| 2008 | В темряві | Галерея Худграф, Київ | |
| Спільний простір | Київ | кураторський проєкт групи Р. Е. П. | |
| Нова українська мова | Карась Галерея, Київ | ||
| 2009 | Почом(у) мораль? | Київ | вуличний проєкт |
| Погляди | Центр сучасного мистецтва, Київ | кураторський проєкт Худради | |
| Ремонтні роботи | галерея Лавра, Київ | ||
| Бажання, Бажання (спільно з Дмитром Мойсеєвим) | арт-центр Я Галерея, Київ | ||
| Нова історія | Національний художній музей, Харків | кураторський проєкт групи SOSка | |
| Моє порно — моє право! | Львів | проєкт арт-центру Я Галерея, в рамках Тижня актуального мистецтва | |
| INK ON YOUR FLOOR | Forum Stadtpark Graz, Грац, Австрія | ||
| Гомофобія сьогодні — геноцид завтра | на залізничній станції у Вільнюсі | проєкт арт-центру Я Галерея — інсталяція
та вулична робота в рамках проєкту SOStine | |
| 2010 | Abstract Vision Test | арт-центр Я Галерея, Київ | куратор — Наталія Філоненко |
| Если/Якщо/If | PERMM, Перм, Росія | ||
| Гомофобія сьогодні — геноцид завтра! | клуб Ackerkeller, Берлін | в рамках кураторського проєкту Адама Нанкервиса «White Snuff» | |
| Баланс | Non Stop Media, Харків | спец-проєкт арт-центру Я Галерея | |
| «Якщо» | Музей сучасного мистецтва, Перм, Росія | графічна інсталяція, куратор — Катерина Дьоготь | |
| 2011 | Подорож на схід | Галерея «Арсенал», Білосток, Польща | проєкт Анки Лазар і Моніки Шевчик, куратор — Моніка Шевчик |
| 2012 | Оживаючі фігури | арт-центр Я Галерея, Київ | куратори — Франсуаза Лакосте, Павло Гудімов |
| Українське тіло | Центр Візуальної Культури, Київ | ||
| 2013 | Українські новини | ЦСМ «Замок Уяздовський», Варшава, Польща |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://pinchukartcentre.org/ua/exhibitions/artists/23964
- ↑ Микита Кадан. Р. Е. П. Український Ермітаж //Центр Сучасного Мистецтва. К.:2005
- ↑ Право на ошибку – интервью с украинским художником Анатолием Беловым (рос.). 34mag[be-x-old]. Архів оригіналу за 21 березня 2019. Процитовано 21 березня 2019.
- ↑ Анатолий Белов: Каждый человек может быть меньшинством, если не испугается. www.theinsider.ua. Архів оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 21 березня 2019.
- ↑ Анатолій Бєлов. Я Галерея (укр.). Архів оригіналу за 7 лютого 2019. Процитовано 15 березня 2019.
Посилання[ред. | ред. код]
- Сторінка в Живому Журналі [Архівовано 9 березня 2018 у Wayback Machine.]
- Belov, Anatoly at Indexmod blockchainpedia [Архівовано 21 березня 2019 у Wayback Machine.]
