Анатолій Гургула

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Слуга Божий
Анатолій Гургула
Народився 1905
Томашівці, Калуський район, Івано-Франківська область
Помер 27 лютого 1980(1980-02-27)
Томашівці, Калуський район, Івано-Франківська область, Українська РСР, СРСР
Національність українець
У шлюбі з Ірина Гургула

о. Анатолій Гургула (1905, с. Томашівці — 27 лютого 1980, с. Томашівці, нині Калуського району Івано-Франківської області) — український священник, слуга Божий української греко-католицької церкви.

Життєпис[ред. | ред. код]

Навчався у Львівській гімназії та духовній академії (1932). Парох у селах Нараїв, Золотники, м. Підгайцях, Убині (Львівська область), Томашівці.

Після ліквідації греко-католицької церкви радянською владою, о. Анатолій продовжував служити підпільно. Напередодні загибелі до о. Анатолія прийшли якісь люди, нібито з привітом від брата Ярослава, котрий втік буцімто з-під арешту до Аргентини. Розмовами вони приспали пильність о. Анатолія, а далі повели мову про віру, переконання, яких старий священик не вмів приховати. Тоді ж отця разом з дружиною Іриною було піддано жорстоким тортурам. Незабаром після цього візиту, у ніч з 26 на 27 лютого 1980 року, оселя Гургулів спалахнула пекельним вогнем. Подружжя Гургулів загинули, а хата вигоріла дотла. Щодо брата, о. Ярослава Гургули, то його останки виявили у 1990-х роках у горезвісному урочищі Дем'янів лаз під Івано-Франківськом, де радянські каральні органи розстрілювали інакодумців.

Беатифікаційний процес[ред. | ред. код]

Від 2001 року триває беатифікаційний процес прилучення о. Анатолія Гургули до лику блаженних[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Катерина Лабінська (23 вересня 2010). «Маю моральну певність, що усі ці люди дійсно потерпіли за віру». risu.ua. Релігійно-інформаційна служба України. Архів оригіналу за 19 липня 2021. Процитовано 9 березня 2024.

Джерела[ред. | ред. код]