Дрофань Анатолій Павлович
| Анатолій Павлович Дрофань | ||||
|---|---|---|---|---|
 Погруддя Анатолія Дрофаня на батьківщині — у місті Ічні | ||||
| Народився |
17 листопада 1919 м. Прилуки, тепер Чернігівська область, Україна | |||
| Помер |
25 травня 1988 (68 років) м. Київ, УРСР | |||
| Поховання | Байкове кладовище | |||
| Громадянство |
 СРСР | |||
| Національність | українець | |||
| Діяльність | прозаїк | |||
| Сфера роботи | творче та професійне письмоd[1], дитяча та підліткова літератураd[1] і перекладацтво[d][1] | |||
| Alma mater | Філологічний факультет Київського університету[d] | |||
| Мова творів | українська | |||
| Роки активності | 1945 — 1988 | |||
| Напрямок | історико-біографічна проза, дитяча література, сатира | |||
| Жанр | оповідання, повість, історичний і біографічний роман | |||
|
| ||||
Дрофа́нь Анато́лій Па́влович (17 листопада 1919, м. Прилуки, нині місто Чернігівської області, Україна — 25 травня 1988, Київ, УРСР) — радянсько-український письменник. Член Спілки письменників УРСР від 1958.
Біографія[ред. | ред. код]
Анатолій Дрофань народився в родині залізничника. Через кілька днів після того, як він народився у Прилуках, його батька перевели на роботу до Ічні. Оскільки він не встиг оформити документи про народження сина, то зробив це уже в Ічні[2].
1935 року закінчив Ічнянську семирічну школу, після чого продовжив освіту на робітничому факультеті при Ніжинському педагогічному інституті. 1938 року вступив на філологічний факультет Київського університету. У зв'язку з війною закінчив його тільки в 1945 році.
Працював у редакціях республіканських газет «Молодь України», «Колгоспне село» та журналі «Україна».
Друкуватися А. П. Дрофань почав з 1945 року. Першу книжку видав у 1956 році.
З російської мови переклав низку творів Віталія Біанкі, Михайла Алексєєва.
Окремі твори Дрофаня перекладено російською, білоруською, казахською, німецькою мовами.
Основні видання[ред. | ред. код]
- Збірка оповідань для дітей середнього шкільного віку «Журка із Сонцеграда» (1956).
- Збірка сатиричних оповідань «Іменини» (1957).
- Книжка для дітей «Про барона, Мавру і мале вушко» (1959).
- Документальна повість «Коли ми красиві» (1962).
- Збірка оповідань «Троянди» (1963).
- Книжка для дітей «Коли я виросту» (1963).
- Книжка для дітей «Янехо» (1965).
- Збірка оповідань «Альбіон» (1967).
- Збірка оповідань «Земля для квітів» (1968).
- Повість «У кожному камені — іскра» (1971).
- Книжка для дітей «Загадка старої дзвіниці» (1971).
- Повість «Біла криниця» (1975).
- Історичний роман із часів гайдамаччини «Таїна голубого палацу» (1978).
- Збірка оповідань «Сонцелюби» (1979).
- Історико-біографічний роман «Буремна тиша» (1984) — про Степана Васильченка.
Література[ред. | ред. код]
- Письменники Радянської України. — К., 1970. — С. 136—137.
- Письменники Радянської України. — К., 1981. — С. 78.
- Міщенко Д. О. Дрофань Анатолій Павлович // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1990. — Т. 2 : Д—К. — С. 114.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Czech National Authority Database
- ↑ Станіслав Маринчик. Про Анатолія Дрофаня і не тільки.[недоступне посилання з травня 2019]