Анатолій Мартиновський
| Анатолій Мартиновський | |
|---|---|
.jpg) | |
| Народився |
1793[2] М'ясківка, Чуднівський район |
| Помер |
8 (20) серпня 1872[1] Гирбовец (Калараський район), Калараський район, Молдова |
| Країна |
.svg){kind=small} Російська імперія |
| Діяльність | священник |
| Alma mater | Подільська духовна семінарія |
| Посада | єпископ |
| Конфесія | православ'я |
Анатолій (цивільне ім'я Августин Васильович Мартиновський; 1793, М'ясківка, Ольгопільський повіт, Подільська губернія — 8 серпня 1872) — український релігійний та освітній діяч, духовний письменник. Магістр Київської духовної академії. Ректор Курської та Новгородської духовних семінарій.
Біографія[ред. | ред. код]
Августин Васильович Мартиновський народився в 1793 році в Ольгопільському повіті Подільської губернії в сім'ї колишнього священика-грекокатолика, який прийняв православ'я за п'ять років до народження сина.
Початкову освіту отримав у Шаргородському духовному училищі, потім, в 1801 році вступив до Кам'янець-Подільської семінарії, в якій двадцять років потому став викладачем.
15 грудня 1817 р. висвячений на священика. Овдовівши, 5 травня 1822 р. прийняв чернечий постриг, а 12 жовтня наступного року поступив на вище відділення Київської духовної академії, яку закінчив 11 грудня 1825 р., а ще два роки потому отримав ступінь магістра.
18 травня 1829 р. зайняв посаду ректора Курської семінарії, а 7 червня був возведений у сан архімандрита і призначений настоятелем Рильського Миколаївського монастиря.
14 квітня 1832 р. архімандрит Анатолій призначений ректором Новгородської семінарії, а з 29 квітня відправлений у Антоніїв монастир міста Новгорода на посаду настоятеля.
4 серпня 1840 р. був хіротонізований на єпископа Єкатеринбурзького, вікарія Пермської єпархії.
З 10 червня 1841 — єпископ Острозький, вікарій Волинської єпархії. За три роки залишає Україну, 22 листопада 1844 р. призначений на Могильовську і Мстиславську кафедру, а 19 квітня 1853 р. отримав сан архієпископа — постійно проживає у Білорусі. У місті Могильові архієпископ Анатолій влаштував училище для дівчат духовного звання, сприяв заснуванню церковних шкіл, вів співбесіди з прихильниками РПСЦ.
Відомо його «Послание к почетнейшим мнимым старообрядцам Спасовой Гомельской слободы», надруковане в «Християнському Читанні» в 1855 році. Проти римо-католиків архієпископ Анатолій написав твір «Про відносини римської церкви до інших християнських церков і до всього людського роду» (Санкт-Петербург, 1857), під псевдонімом «Овдій Востоков».
17 липня 1860 р. архієпископ Анатолій був звільнений на спочинок із перебуванням у Гербовецькому Успенському монастирі, де помер 8 серпня 1872 р.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Анатолий (Мартыновский) // Русский биографический словарь — СПб: 1900. — Т. 2. — С. 106–107.
- ↑ Анатолий (Мартыновский) // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1905. — Т. доп. I. — С. 108. — 956 с.
Література[ред. | ред. код]
- Мацеевич Л. С. К биографии архиеп. Анатолия Мартыновского // ТКДА. 1883. № 11. С. 496—534;
- Памяць: Гіст.-дакум. хроніка Магілева. Мінск, 1998. С. 88;
- Кузменка М. Магілеўская епархія ад часоў далучэння да Расіі i да 1918 года // Магілеўская даўніна. 1999.
.svg)