Анатомія динозаврів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Tyrannosaurus BW.jpg
Динозаври

Анатомія динозаврів — галузь, яка активно вивчається порівняльною анатомією, палеонтологією та еволюційною біологією. Новітні досягнення техніки на додаток до найстарших положень порівняльної анатомії допомагають глибше поглянути в світ динозаврів. Багато аспектів анатомії й біології динозаврів уже піддаються розшифровці: можна досить упевнено судити про спосіб життя різних динозаврів, механіці їхньої ходи, перегони, руху щелеп і голови, про будову кісток, мозку, дихальної системи, органах почуттів. Тепер майже всі риси динозаврів і анатомічні, і поведінкові прийнято порівнювати із пташиною організацією. Фахівці називають стародавніх монстрів незграбним терміном «непташині динозаври» (nonavia dinosaurs), протиставляючи їх власне птахам.

Головний мозок[ред. | ред. код]

Що палеонтолог може сказати про будову мозку копалини тварини? Здавалося б, майже нічого адже мозкова тканина не зберігається у викопному стані. Усе, що має палеонтолог, це зліпки черепних коробок вмістищ мозку, та й то якщо особливо акуратному препараторові вдається очистити без огріхів цю внутрішню порожнину або зробити послідовний ряд розпилів цілого черепа. Але таких робіт одиниці, і найчастіше зроблені в них висновки легко заперечити, пославшись на недостатню схоронність матеріалу або на специфіку зразків.

Рентгенівська скануюча томографія дозволяє обійти всі ці труднощі: череп можна не руйнувати й не розпилювати, немає необхідності очищати кістки від породи, для дослідження стає доступним масовий матеріал. А дослідник одержує об'ємне зображення «зліпка» черепної коробки й далі, дотримуючись порівняльно-анатомічних правил, реконструює зовнішність і форму мозку. От такі чудові й винятково наочні реконструкції черепної коробки Tyrannosaurus rex одержали вчені з Університету Огайо. Ці реконструкції можна розглянути з усіх боків, одержати подання про відносні розміри й розташування різних відділів мозку, напрямку й розміщення черепно-мозкових нервів і судин мозку.

Як з'ясувалося, мозок тираннозаврів відмінно обслуговував своїх хижих носіїв. Він був налаштований на тонкий нюх, сприйняття низькочастотних звуків, швидкі скоординовані рухи голови і очей.

Всі динозаври мали гострий нюх, але в тираннозаврів він був розвинений найкраще, судячи з порівняльного розміру нюхових часток. Очевидно, що нюх відігравав помітну роль і в мисливських звичках цих гігантів, і в половому поводженні.

Скелет[ред. | ред. код]

Докладніше: Скелет
Скелет трицератопса в Американському музеї природничої історії

Викопні скелети динозаврів майже завжди є єдиним палеонтологічним матеріалом, по якому вчені намагаються відтворити зовнішній вигляд стародавніх ящерів. Характерною особливістю скелетів, що ділять динозаврів на дві основні групи, є будова тазових кісток. У ящеротазових динозаврів клубові кістки направлені вверх, де вони з'єднуються з хребцем, сідничні — вниз і назад, а лобкові направлені вперед і вниз.

Зовнішні покриви[ред. | ред. код]

Шкіра[ред. | ред. код]

Відбиток шкіри едмонтозавра

Шкіра у динозаврів не перетворювалася в скам'янілості. Однак все ж палеонтологам вдалося знайти кілька її відбитків. Спочатку був виявлений анатозавр, який загинув в піщану бурю і був похований під сухим піском. Дослідження збережених відбитків показали, що шкіра анатозавра була гладкою, сухою і міцною. Крім того, невеликі опуклі ділянки товстішої твердої шкіри, під якими поміщалися невеликі кісткові пластинки, розташовувалися між її м'якими складками. Найбільший розвиток кісткові пластинки отримали в анкілозаврів, де їх товщина доходила до 5 см. Потужні кісткові пластини щільно розташовувалися один до одного як зверху, так і з боків тіла, таким чином утворюючи гнучкий і міцний панцир. Зовні його покривав шар рогової шкіри, яка по візерунку нагадувала мозаїку. Швидше за все, шкіра різних видів і груп динозаврів за своєю будовою нагадувала шкіру таких сучасних плазунів, як черепахи, крокодили і дзьобоголові. Однак неможливо точно стверджувати якого кольору була шкіра динозаврів і який малюнок вона мала.

Пір'яний покрив[ред. | ред. код]

Скам'янілості мікрораптора з відбитками пір'я

Раніше учені припускали наявність оперення у деяких родин хижих динозаврів, які можуть бути споріднені до предків сучасних птахів, але прямі докази наявності пір'я у динозаврів з'явилися тільки в середині 90-х років XX століття, коли у китайській провінції Ляонін було знайдено рештки дрібного хижого динозавра з відбитками пір'яного покриву.

Нині наявність пір'яного покриву твердо встановлена у представників 8 родин хижих динозаврів, що належать до підряду теропод. Ряд учених вважає, що пір'яний покрив спочатку виконував функцію теплоізоляції, захищаючи тварин від холоду і перегрівання, надалі у деяких видів динозаврів подовжене пір'я на передніх кінцівках стало виконувати демонстраційні функції в шлюбний період, а згодом, використовуватися деревними видами для ширяння.

Характер пір'яного покриву відрізнявся у різних груп динозаврів. Деякі види були покриті дрібним волосоподібним пухом, що нагадує шерсть ссавців, інші мали на хвості і передніх кінцівках довге пір'я, з жорстким центральним стержнем і розгалуженими борідками як у сучасних птахів. Найбільш складний пір'яний покрив мали представники дромеозаврових і троодонтових, оперення яких включало пух, покривне і контурне пір'я.

Деякі види родини дромеозаврів, вели деревний спосіб життя і використали довге контурне пір'я для ширяння, найвідомішим з таких динозаврів є мікрораптор, який мешкав у лісах північно-східного Китаю в ранньому крейдяному періоді (125 млн років тому).

Посилання[ред. | ред. код]