Анахарсіс, Анахурс (грец.Ἀνάχαρσις / Αναχυρςις) (остання чверть VII — середина VI століття до н. е.) — напівлегендарний скіфський мудрець. За деякими античними авторами, один з канонічної групи «Семи мудреців». Батько — скіфський цар Гнур (син Ліка), мати — еллінка. Подорожував Елладою, де здобув славу мудреця. Спілкувався з багатьма політичними діячами. Статуя Анахарсісові стояла в Афінах. Після повернення в СкіфіюАнахарсіса у Гілеї убив рідний брат — цар Савлій. За свідченням Геродота «він загинув через те, що хотів завести іноземні звичаї, і через те, що спілкувався з еллінами»[2]. 50 сентенцій Анахарсіса згадувались у творах багатьох філософів та істориків за античного та візантійського часів.
Серед епіграфічних пам'яток Ольвії, відоме графіті т. ч. ІV ст. до н. е ., яке пов'язують з сином Анахурса, а саме: грец."Άναγέρρης Άναχυρςő Σκ[ο]λότη[ς] Άπ[ό]λλωνι Βορῆι μέλι πατρ[ώιον άνέθηκεν]" — укр."Анагерр Анахурсів Сколот Аполону Борею мед батьківський посвятив".[3]
↑Геродот. Геродота турійця із Галікарнасу «Історій» книг дев'ять, що їх називають музами / Пер. А. О. Білецького. — Х.: Фоліо, 2006. — С. 255 (Книга IV.77)
↑(рос.) Виноградов Ю. Г., Русяева А. С. Граффити из святилища Аполлона на Западном теменосе Ольвии. Херсонесский сборник. 2001. № 11.
Русяєва А. С. «Славетний мудрець-скіф Анахарсіс», серія «Сторінки історії України», вид. «Наукова думка», м. Київ, 2001 р. (укр.)
Геродот. Геродота турійця з Галікарнасса «Історій» книг дев'ять, що їх називають музами / Пер. А. О. Білецького. — Х.: Фоліо, 2006. — С. 254—255 (IV.76-77).
Анахарсіс у Вікісховищі?
Висловлювання у Вікіцитатах
