Ана Рош
| Ана Рош | |
|---|---|
| Народилася |
31 грудня 1972 (50 років) Шемпетер при Гориці, Шемпетер-Вртойба, Словенія |
| Країна |
 Словенія.svg){kind=small} СФРЮ |
| Діяльність | шеф-кухар |
| Знання мов | словенська[1] |
Ана Рош (словен. Ana Roš; нар. 1972, Шемпетер при Горічі[2]) — шеф-кухар із Словенії. Кухар-самоучка, вона керує кухнею ресторану Hiša Franko у місті Кобарид, Словенія.[3][4]
Біографія[ред. | ред. код]
Народившись в амбітних батьків, вона в дитинстві тренувалась на гірських лижах, заробляючи місце в юнацькій збірній Югославії, але згодом вирішила, що не хоче професійної кар'єри. Після цього вона вивчала дипломатію в Горіції, коли познайомилася зі своїм партнером Вальтером Крамаром.[3][4][5] Батьки Крамара володіли Hiša Franko, вже створеним рестораном. До речі, вони вирішили піти на пенсію саме тоді, коли вона закінчила навчання, тож вони з Крамаром вирішили залишитися та взяти під контроль сімейний ресторан (всупереч бажанням її батьків). Спочатку вона працювала офіціанткою (Крамар став сомельє) і намагалася переконати тодішнього кухаря спробувати експериментувати з традиційними рецептами, але безрезультатно. Після того, як він пішов, вона зайняла кухню.
За допомогою свекрухи та подруги сім'ї вона незабаром навчилася кулінарії досить добре, щоб привернути увагу в широкому регіоні своїми кулінарними творіннями.[5] У 2010 році вона була представлена в італійському кулінарному журналі Identità Golose, що привернуло до неї ще більше уваги. Вона почала отримувати запрошення на першокласні кулінарні заходи, наприклад, бути запрошеним шеф-кухарем ресторану Ikarus в Ангарі-7 у Зальцбурзі, Австрія, та Grand Shuffle Gelinaz у Нью-Йорку . У 2016 році Рош була представлена в документальному фільмі Netflix «Стіл шеф-кухаря», а на початку 2017 року вона була визнана найкращою жінкою-шеф-кухарем у рейтингу 50 найкращих ресторанів світу.[3]
Її стиль приготування відрізняється інноваційним переробкою традиційних рецептів із долини верхньої частини Сочі, приготованих з місцевих інгредієнтів.[3] Рош характеризує власний підхід як «технічний, майже науковий». Їй більше подобається подавати сиру їжу, особливо овочі.[6]
Визнання[ред. | ред. код]
У 2016 році Рош була представлена у документальному фільмі Netflix «Шеф-стіл» .[3]
У 2017 році вона була визнана найкращою шеф-кухаркою у світі за версією The World's 50 Best Restaurants Academy.[3]
У 2019 році Travel + Leisure назвав Hiša Franko одним із 30 найкращих ресторанів світу.[7]
Hiša Franko була нагороджена двома зірками Мішлен, коли Michelin Guide представив свій перший у світі рейтинг Словенії в 2020 році. Її ресторан також відзначався стабільністю.[8]
Особисте життя[ред. | ред. код]
У Рош і Крамара двоє дітей.[3]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://plus.si.cobiss.net/opac7/conor/169520483
- ↑ Štamcar, Miha (4 лютого 2017). Najboljše kuharice na svetu [The best female chefs in the world]. Dnevnik (словен.). Архів оригіналу за 29 квітня 2021. Процитовано 14 березня 2017.
- ↑ а б в г д е ж Springer, Kate (7 березня 2017). Ana Roš: The female chef putting Slovenia on the map. CNN. Архів оригіналу за 1 травня 2021. Процитовано 8 листопада 2017.
- ↑ а б Chi è Ana Roš, la migliore chef donna al mondo [Who is Ana Roš, the best female chef in the world]. Quotidiano.net (італ.). 25 січня 2017. Архів оригіналу за 1 травня 2021. Процитовано 14 березня 2017.
- ↑ а б First, Miha; Vogrin, Nina (24 вересня 2013). Ana Roš: Brez Michelinovih zvezdic je več svobode [Ana Roš: There's more freedom without Michelin stars]. SiOL.net (словен.). Архів оригіналу за 8 листопада 2017. Процитовано 14 березня 2017.
- ↑ Morton, Elise. Ana Roš: The chef who put Slovenia on the map. www.bbc.com (англ.). Архів оригіналу за 1 травня 2021. Процитовано 13 лютого 2021.
- ↑ Rodell, Besha (20 серпня 2019). These Are the World's Best Restaurants: Asia, Australia, and Europe. Travel + Leisure (англ.). Архів оригіналу за 20 серпня 2019. Процитовано 20 серпня 2019.
- ↑ Chef Ana Roš awarded two Michelin stars, five restaurants get one each. Slovenian Press Agency. 16 червня 2020. Архів оригіналу за 29 квітня 2021. Процитовано 16 червня 2020.
