Ангеліка Кауфман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ангеліка Кауфман
Maria Anna Angelika/Angelica Katharina Kauffmann
Angelika Kauffmann Selbstbildnis in Bregenzerwälder Tracht 1781.jpg
Ангеліка Кауфман, автопортрет, 1781 р.
При народженні Maria Anna Angelika/Angelica Katharina Kauffmann
Народження 30 жовтня 1741(1741-10-30)
Кур, Швейцарія
Смерть 5 листопада 1807(1807-11-05) (66 років)
  Рим
Поховання Сант Андреа делле Фратте
Національність німкеня
Громадянство Швейцарія[1]
Flag of the United Kingdom.svg Сполучене Королівство
Жанр живопис, гравюра, енкавстика
Навчання у батька
Діяльність художниця
Роки творчості 1753-1802
Член Королівська академія мистецтв
Твори вівтарі, портрети, алегорії, малюнки-проекти посуду, меблів,інтер'єрів
Автограф Kauffmann, Angelika 01 1741-1807 Signatur.jpg

CMNS: Ангеліка Кауфман на Вікісховищі

Ангеліка Марія Ганна Катарина Кауфман (нім. Maria Anna Angelika/Angelica Katharina Kauffmann, 30 жовтня 1741, Кур — 5 листопада 1807, Рим) — відома німецька художниця, графік, представниця класицизму.

Життєпис[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Дім, де народилася Ангеліка Кауфман. Кур. Швейцарія

Ангеліка народилася в маленькому містечку Кур (Хур) у Швейцарії. Її батьком був Йоганн Йозеф Кауфман — небагатий німецький художник. У 1742 році родина переїздить до Італії, де Йоганн займався розписом невеличких церков та малюванням на замовлення. У Ангеліки рано відкрились художні здібності, що помітив її батько та став першим та єдиним вчителем. З шести років вона намагалася робити вже складні роботи, у 9 років — спробувала працювати з олійними фарбами, а в одинадцять — виконала у техниці пастелі свій перший замовний портрет єпископа Навроні.

Подальше життя та творчість[ред. | ред. код]

У 1754 році родина Кауфманів переїздить до Мілану. Тут кількість замовлень у Ангеліки суттєво зростає. Згідно із модою галантного століття Ангеліка зображала на своїх картинах лялькових красунь у вигляді пастушок на лоні природи або у затишних золотих будуарах. Ангеліка Кауфман — єдина жінка, якій дозволили копіювати твори великих майстрів у Міланській галереї.

Після смерті матері у 1757 році Ангеліка разом з батьком переїздить до Шванценбергу (Австрійська імперія). Тут вона виконує фрески для парафіяльної церкви, потім працює при дворі графа Монфорта. Але вже у 1763 році Кауфмани мешкають у Римі. Ангеліка ближче знайомиться з античним мистецтвом. В цьому на неї великий вплив мав відомий німецький вчений-археолог та історик мистецтва І. Вінкельман, який займався розкопками у давньоримських містах — Помпеях та Геркуланумі.

У 1766 році Ангеліка переїздить до Лондона. Тут вона пробуде 15 років, де познайомилася з видатними англійськими художниками Джошуа Рейнольдсом, президентом Англійської академії мистецтв та Томасом Гейнсборо. Рейнольдс навіть запропонував Ангеліці вийти за нього заміж, але та відмовила.

Ображений Рейнольдс вирішив помститися. Він скористався плутаниною у документах позашлюбного сина графа Горна — Фредеріка Брандта, надавши йому підтримку, хоча Брандт не був затвердженими у правах. Згодом Рейнольдс представив його Ангеліці як свого друга та графа. Молоді люди покохали один одного та незабаром побралися. Тоді Рейнольдс розкрив обман, внаслідок чого за використання чужого імені Ф. Брандта заарештували, а Ангеліка не змігши пробачити Фредеріку обман, через 2 місяці домоглася розриву шлюба. Вся ця історія стала основою сюжету драми В. Гюго «Рюі Блаз».

Тим не менш Ангеліка Кауфман залишилася у Лондоні, хоча ця особиста трагедія віддалила її від вищого товариства — головного замовника творів Ангеліки. Вона спілкувалася лише з вузьким колом інтелігенції. За наполягання батька у 1781 році Ангеліка виходить заміж за венеціанського художника та гравера Антоніо Цуккі. Цього ж року Ангеліка разом з чоловіком переїздить до Італії.

Шварценберг, вівтар церкви Св. Трійці «Коронація Богородиці» роботи А. Кауфман

Спочатку Кауфман працювала у Неаполі при дворі королеви Обох Сицилій — Марії Кароліни Габсбург. Але Ангеліці швидко набридла одноманітна робота й у 1782 році вона оселяється у Римі. Тут Ангеліка багато працює, захоплюється енкавстикою (живописком восковими фарбами), чудово опановує цю складну техніку, яка виконувалася гарячими засобом та розплавленими фарбами. Кауфман починає робити гравюри, працює в галузі розробки меблів та інтер'єрів, створює складні графічні візерунки для розпису посуду.

Нечасто, але художниця бралась за створення релігійних композицій.

У Римі Ангеліка знайомиться із Йоганном Гете, робить його портрет. Будинок А. Кауфман був єдиний у Римі, який відвідував Гете. Він не пропустив жодного музикального та літературного вечора у її салоні.

Ангеліка Кауфман померла 5 листопада 1807 року у Римі.

Відомі роботи[ред. | ред. код]

  • Портрет Генріка Любомирського у вигляді Купідона, Львівська національна галерея мистецтв імені Бориса Возницького, Львів;
  • Турчанка, 1773, Музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна, Москва;
  • Портрет І. Вінкельмана, 1764, Цюрих;
  • Портрет Августи Ганновер, герцогині Брауншвейг-Люнебурзької із сином;
  • Портрет Марії Кароліни Австрійської;
  • Умовний портрет Шекспіра (1770-ті);
  • Алегорія Живопису та Поезії, 1782, Лондон;
  • Овідій у вигнанні пише «Метаморфози»;
  • Вергилій, який читає «Енеїду» Октавії та Августу, Ермітаж, Петербург;
  • Прощання Абеляра з Елоїзою;
  • Портрет графині Протасової із племінницями, 1788, Ермітаж, Петербург;
  • Венера умовляє Олену кохати Паріса, 1790, Ермітаж, Петербург;
  • Портрет фон Бауер;
  • Портрет Гете;
  • Автопортрети (різні варіанти).

Звання[ред. | ред. код]

  • Член Академії Святого луки у Римі (1765 рік);
  • Член Французької Королівської академії (1768 рік);
  • Член Англійської академії мистецтв (1768 рік);
  • Член Венеціанської академії.

Галерея творів[ред. | ред. код]

Виставок[ред. | ред. код]

  • Retrospektive Angelika Kauffmann (270 works, c. 450 ill.), Düsseldorf, Kunstmuseum (Nov. 15th 1998 — Jan. 24th 1999); München, Haus der Kunst (Febr. 5th — April 18th 1999); Chur, Bündner Kunstmuseum (May 8th — July 11th 1999).

Пам'ять[ред. | ред. код]

  • 30788 Ангекауфман — астероїд, названий на честь художниці[2].
  • У парафіяльній церкві міста Шварценберг (Австрія) встановлене мармурове погруддя Ангеліки Кауфман.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Angelica Kauffmann: «Mir träumte vor ein paar Nächten, ich hätte Briefe von Ihnen empfangen». Gesammelte Briefe in den Originalsprachen. Hrsg., kommentiert und mit einem Nachwort versehen von Waltraud Maierhofer. Libelle, Lengwil 2001, ISBN 3-909081-88-6.
  • Angelika Kauffmann: Briefe einer Malerin. Ausgewählt, kommentiert und mit einer Einleitung von Waltraud Maierhofer. Dieterich'sche Verlagsbuchhandlung, Mainz 1999, ISBN 978-3-87162-047-8.
  • Gabrielle Alioth: Der prüfende Blick. Roman über Angelica Kauffmann. Nagel & Kimche Verlag, Zürich 2007, ISBN 978-3-312-00383-9.
  • Bettina Baumgärtel (Hrsg.): Angelika Kauffmann Retrospektive. Hrsg. u. bearb. von Bettina Baumgärtel, mit Beitr. von Brian Allen u.a. Ostfildern: Hatje 1998, ISBN 3-7757-0756-5.
  • Magdalena Häusle (Hrsg.): Angelika Kauffmann — In Liebe ans Vaterland. Ausstellungskatalog. Bucher-Verlag, Hohenems 2008.
  • Waltraud Maierhofer: Angelika Kauffmann, Rowohlt, Reinbek 1997, ISBN 3-499-50554-1.
  • Tobias G. Natter (Hrsg.): Angelika Kauffmann. Ein Weib von ungeheurem Talent. Hatje Cantz Verlag, Ostfildern 2007, ISBN 978-3-7757-1983-4.
  • Siegfried Obermeier: «Ein Weib mit ungeheurem Talent». Angelika Kauffmann. Econ Taschenbuch, München 1998, ISBN 3-612-26559-8 (früher auch unter dem Titel Die Muse von Rom)
  • Jutta Rebmann: Angelika Kauffmann. Biographischer Roman. Dtv, München 1998, ISBN 3-423-20178-9.
  • Simona Weller: Die zehnte Muse. Das Leben der Angelika Kauffmann. Roman. Goldmann, München 1999, ISBN 3-442-72583-6 (belletristische Darstellung)
  • Hans Ziegler: Reich und berühmt. Die heimlichen Millionen der großen Dichter, Denker und Erfinder. Wirtschaftsverlag Ueberreuter, Frankfurt/Wien 2001, ISBN 3-7064-0807-4.
  • Torsten Junge: Die Geburt der Heldin — 'Der Tod der Alkestis' von Angelika Kauffmann als Reformulierung eines Mythos. Grin Verlag 2008, ISBN 3-638-94882-X.
  • Bettina Baumgärtel (ed.): Retrospective Angelika Kauffmann, Exh. Cat. Dusseldorf, Kunstmuseum; Munich, Haus der Kunst, Chur, Bündner Kunstmuseum, Ostfildern, Hatje 1998, ISBN 3-7757-0756-5.
  • Angelica Kauffman Research Project: Forthcoming catalogue raisonné by Bettina Baumgärtel

Посилання[ред. | ред. код]