Англійська літературна вимова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Оксфордський словник англійської мови — де-факто стандарт літературної вимови

Англійська літературна вимова (прийнята вимова, англ. Received Pronunciation, RP)[1] — стандартизована форма вимови британської англійської мови, утворена на основі діалектів поширених серед освічених мешканців південно-східної Англії,[2] поширена як стандарт вимови англійської мови по всьому світу.[3]

Англійське слово received у терміні Received Pronunciation передає своє первісне значення accepted (прийнята) або approved (затверджена).[4]

В українській мові наразі усталеного перекладу терміна Received Pronunciation не існує, найчастіше він перекладається, як: англійська літературна вимова, прийнята вимова,[1] нормативна вимова[5], надбана вимова[6], прийнятий стандарт[7][8], загальноприйнята фонетична норма[9], правильна вимова[10]. Також цей термін має неформальні назви: вишукана англійська (posh English), королівська англійська, оксфордська англійська та BBC англійська.[11]

Англійська літературна вимова (Received Pronunciation) береться за стандарт при викладанні англійської мови у багатьох країнах світу в тому числі Україні.[1] Використання цієї вимови є ознакою освіченості, разом з тим у побуті нею користується менше ніж 3 % населення Великої Британії.[2]

Термін Received Pronunciation (прийнята вимова)[ред.ред. код]

Рання сучасна англійська мова[en] почала формуватися починаючи з XV століття, а вже наприкінці цього століття було встановлено стандартизовану англійську мову (Standard English) на основі мови, якою розмовляли у Лондоні.[12] Згодом у середені XVIII століття на основі лондонського діалекту із включенням елементів мови мешканців Східного Мідленду, Міддлсексу та Ессексу формується британська англійська літературна мова з характерною вимовою, знаною зараз, як Received Pronunciation (прийнята вимова).[13]

Започаткування терміна Received Pronunciation (прийнята вимова) частіше за все приписується фонетисту Деніелу Джонсу[en]. У першому виданні словника вимови англійської мови (English Pronouncing Dictionary) у 1917 році Деніел Джонс ввів термін «Вимова в загальноосвітніх школах» (Public School Pronunciation). Треба зазначити, що в той час під назвою Public School у Великій Британії розуміли лише закриті приватні привілейовані середні навчальні заклади.[14] А уже у другому виданні у 1926 році він писав:[15]

Надалі я називаю це — прийнятою вимовою, за відсутністю кращого терміну

Оригінальний текст (англ.)

In what follows I call it Received Pronunciation (abbreviation RP), for want of a better term.

Проте цей термін був використаний набагато раніше у 1818 році франко-американським лінгвістом Пітером Стівеном дю Понсо[en][16] та у 1869 році англійським філологом Александром Джоном Еллісом[en][17].

Пізніше у 1927 році філолог Генрі Сесіл Кеннеді Вайлд[en] ввів в ужиток термін «received standard (прийнятий стандарт)».[18]

Словник вживання сучасної англійської мови[en] видавництва Oxford University Press у редакції 1965 року остаточно закріпив термін «the Received Pronunciation (прийнята вимова)», щодо літературної вимови.

Альтернативні терміни[ред.ред. код]

Деякі лінгвісти вважають термін «Received Pronunciation (прийнята вимова)», щодо літературною англійської вимови невдалим.[19][20][21] Так «Словник англійської вимови» (English Pronouncing Dictionary) видавництва Cambridge University Press, орієнтований на тих, хто вивчає англійську мову як іноземну мову, стверджує, що термін «Received Pronunciation (прийнята вимова)» є архаїчним і використовує натомість неформальний термін BBC Pronunciation (BBC вимова) для визначення правильної англійської вимови. Хоча зазначає, що медійна корпорація BBC більше не пропагує мову вищих соціальних класів для своїх слухачів.[22] Деякі інші автори також використовують термін BBC вимова.[23][24]

Фонетист Джек Льюїс Віндзор часто критикує термін «Received Pronunciation (прийнята вимова)», у своєму блозі він називає його образливим[25], до смішного архаїчним, церковно-приходським і «запитання-благаючим»,[26] та зазначив, що американські вчені вважають цей термін достатньо курйозним.[27] У 1970 році у «Малому словнику вимови американської і британської англійської мови» (Concise Pronouncing Dictionary of American and British English) він ввів термін загальноприйнятна британська (General British), на зразок загальноприйнятна американська (General American).[28]

Лінгвісти Беверлі Коллінз та Інгер Міс використовують термін поза-регіональна вимова (Non-Regional Pronunciation) для літературної англійської вимови, але лишають термін Received Pronunciation (прийнята вимова) для усної мови вищих соціальних класів Англії у ХХ столітті.[29]

Фонологія[ред.ред. код]

Приголосні[ред.ред. код]

Приголосні фонеми згідно з класифікацією МФА[30]
Губно-губні Губно-зубні Зубні Ясенні Заясенні Середньопіднебінні Задньоязикові Гортанні
Носові m n ŋ
Проривні p b t d k ɡ
Африкати
Фрикативні f v θ ð s z ʃ ʒ h
Апроксиманти ɹ(r) j w
Бокові l

Голосні[ред.ред. код]

Голосні фонеми згідно з класифікацією МФА[33]
Переднього ряду Середнього ряду Заднього ряду
довгі короткі довгі короткі довгі короткі
Високого піднесення i: ɪ uː ʊ
Середнього піднесення (e)[en] ɜː ə (ɔː)[en]
Низького піднесення æ ɐ(ʌ) ɑː ɒ
Дифтонги     ɔɪ     əʊ   ɪə     ʊə
Трифтонги eɪə   aɪə   ɔɪə   aʊə   əʊə

Порівняння з іншими стандартами і діалектами англійської мови[ред.ред. код]

Вимова букви «u» в слові sun в різних регіонах Англії
  • Характерною особливістю літературної британської англійської вимови є відтворення звуку [ɹ(r)] тільки перед голосними, на відміну від багатьох інших діалектів з американською англійською включно, де [ɹ(r)] вимовляється безумовно. Таким чином слова: farther ['fɑːðə] далі i father ['fɑːðə] батько вимовляються однаково.
  • На відміну від північних діалектів англійської мови[en] у фонетиці прийнятої вимови присутній звук [ɐ(ʌ)].[37] Наприклад: jump [ʤʌmp] стрибати.
  • Буквосполучення /wh/ вимовляється одним звуком, як правило [w] що є відмінним від багатьох діалектів включаючи шотландську[en] та ірландську англійські[en] мови, де це буквосполучення вимовляється, як /hw/ що відповідає МФА фонемі [ʍ][en]. Таким чином слова: wale [weɪl] смуга i whale [weɪl] кит вимовляються однаково.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Англійська мова. 1 курс.: Підручник для ВНЗ — Возна М. О. та ін. — Google Books
  2. а б Received Pronunciation | British standard speech | Britannica.com
  3. received pronunciation — definition of received pronunciation in English from the Oxford dictionary
  4. Regional Voices – Received Pronunciation. British Library. 
  5. http://foreign-languages.karazin.ua/resources/b0963af4428aedf127a4d907fe57fa74.pdf Харківський національний університет. Факультет іноземних мов
  6. Курси англійської мови «Natlen house» — Про англійську мову
  7. АНГЛІЙСЬКЕ ІДІОМАТИЧНЕ МОВЛЕННЯ
  8. Американська англійська — Освіта.UA
  9. Акцент як фонетична інтерференція рідної мови | Студентський портал — UaStudent.com
  10. Час i Подii | Молодiжне Перехрестя | American-Ukrainian Club | Правильна вимова англійських слів
  11. Learning: Language & Literature: Sounds Familiar?: Case studies: Received Pronunciation British Library
  12. Crystal, David (2003), The Cambridge Encyclopedia of the English Language (2 ed.), Cambridge University Press, ISBN 0-521-53033-4
  13. Crystal, David (2005), The Stories of English, Penguin
  14. Англо-український переклад «Public school» — ABBYY Lingvo-Online
  15. Jones, Daniel (1926), English Pronouncing Dictionary (2nd ed.)
  16. DuPonceau, Peter S. (1818), «English phonology; or, An essay towards an analysis and description of the component sounds of the English language.», Transactions of the American Philosophical Society 1, pp. 259—264
  17. Ellis, Alexander J. (1869), On early English pronunciation, New York, (1968): Greenwood Press
  18. Wyld, Henry C. K. (1927), A short history of English (3rd ed.), London: Murray
  19. Cruttenden, Alan, ed. (2008), Gimson's Pronunciation of English (7th ed.), London: Hodder, ISBN 0340958774
  20. Jenkins, Jennifer (2000), The Phonology of English as an International Language, Oxford
  21. Wells, John C. (1982), Accents of English I: An Introduction, Cambridge, New York: Cambridge University Press, ISBN 0-521-29719-2
  22. Jones, Daniel (2011), Roach, Peter; Setter, Jane; Esling, John, eds., Cambridge English Pronouncing Dictionary (18 ed.), Cambridge University Press
  23. Ladefoged, Peter (2004), Vowels and Consonants, Thomson
  24. Trudgill, Peter (1999), The Dialects of England, Blackwell
  25. Jack Windsor Lewis. Review of the Daniel Jones English Pronouncing Dictionary 15th edition 1997. Yek.me.uk. Процитовано 24 August 2011. 
  26. Jack Windsor Lewis. Ovvissly not one of us – Review of the Longman Pronunciation Dictionary. Yek.me.uk. Процитовано 24 August 2011. 
  27. Jack Windsor Lewis (19 February 1972). British non-dialectal accents. Yek.me.uk. Процитовано 24 August 2011. 
  28. Jack Windsor Lewis. Review of CPD in ELTJ. Yek.me.uk. Процитовано 24 August 2011. 
  29. Collins, Beverley; Mees, Inger M. (2003), The Phonetics of English and Dutch, Fifth Revised Edition (PDF), ISBN 9004103406
  30. Roach, Peter (2004), «British English: Received Pronunciation», Journal of the International Phonetic Association 34 (2): 239—245
  31. loch — definition of loch in English from the Oxford dictionary
  32. Bloch, Ernest — definition of Bloch, Ernest in English from the Oxford dictionary
  33. Roach, Peter (2004), «British English: Received Pronunciation», Journal of the International Phonetic Association 34 (2): 239—245
  34. Definition of «bed» | Collins English Dictionary
  35. English-Ukrainian Dictionary Pro
  36. English-Ukrainian Dictionary Pro
  37. Wells, John C. (1982), Accents of English I: An Introduction, Cambridge, New York: Cambridge University Press, ISBN 0-521-29719-2