Англійська мова

Англійська мова
Англійська мова
English language
	Регіони, де англійська мова є переважно рідною мовою Регіони, де англійська мова є офіційною або широко поширеною, але не є основною рідною мовою
Поширена в	67 країнах
Регіон	Європа, Північна Америка, Азія, Африка, Австралія, Океанія
Носії	Рідна мова: 380 млн ; L2 мовці: 750 млн+; Іноземна мова: 600–700 млн
Місце	4 (як рідна мова);; 1 або 2 (за загальною кількістю мовців — залежить від методу підрахунку)
Писемність	Латиниця (англійська абетка); Англосаксонські руни (історична)
Класифікація	Індоєвропейська Германські Західногерманські Інгвеонські Англо-фризькі Англійські Англійська
Офіційний статус
Державна	67 країн
Офіційна	8 країн
Регулює	офіційно нерегульована.; Де-факто регулюється Оксфордським словником[джерело?].
Коди мови
ISO 639-1	en
ISO 639-2	eng
ISO 639-3	eng
SIL	eng
IETF	en

Англі́йська мо́ва (англ. English, the English language) — мова, що належить до західногерманської підгрупи індоєвропейської мовної сім'ї, якою спочатку розмовляли жителі ранньосередньовічної Англії.^[4]^[5]^[6] Названа на честь англів, одного з давніх германських народів, які мігрували з Ангельна, півострова на Балтійському морі, пізніше — на територію Великої Британії, названу на їхню честь — Англія. Живі мови, найближчі до англійської, включають шотландську рівнинну, за нею йдуть нижньосаксонська та фризька мови. Хоча англійська мова є спорідненою з німецькою, її лексика зазнала надзвичайно великого впливу від старонормандської і латинської, а також від давньоскандинавської мов.^[7]^[8]^[9]

Англійська розвивалася протягом понад 1400 років. Найдавніші форми англійської мови, група західногерманських (інгвеонських) діалектів, принесених до Великої Британії англосаксонськими поселенцями у V столітті і подальших змін норськомовними поселенцями вікінгів, починаючи з VIII і IX століть, спільно називають староанглійською. Середньоанглійська мова почалася наприкінці 11 століття з нормандським завоюванням Англії; це був період, коли англійська поглинула багатий словниковий запас французької та латинської мов через старофранцузьку, зокрема, її давньонормандський^[en] діалект.^[10]^[11] Рання сучасна англійська мова бере свій початок наприкінці XV століття з запровадженням друкарського верстату в Лондоні, друкуванням Біблії короля Якова та початком Великого зсуву голосних.^[12]

Сучасна англійська поширюється по всьому світу з XVII століття під впливом Британської імперії та Сполучених Штатів. Через усі типи друкованих та електронних засобів масової інформації цих країн, англійська стала провідною мовою міжнародного дискурсу та lingua franca у багатьох регіонах та професійних контекстах, таких як наука, навігація та право.^[4] Сучасна англійська граматика є результатом поступової зміни від типового індоєвропейського шаблону залежно-маркування з багатою флективною морфологією та відносно вільним порядком слів до переважно аналітичного зразка з невеликою флексією та досить фіксованим підмет — присудок — прямий додаток порядоку слів.^[13] Сучасна англійська мова більше покладається на допоміжні дієслова та порядок слів для вираження складних часів, аспекту та настрою, а також пасивних конструкцій, питальних і деяких заперечень.

Англійська мова є найбільш розмовною мовою у світі (якщо китайську ділити на різні варіанти)^[14] і третьою за поширеністю рідною мовою у світі після стандартної китайської та іспанської.^[15] Це найпоширеніша друга мова, яка є або офіційною, робочою мовою, або однією з офіційних мов майже в 60 суверенних державах. Людей, які вивчили англійську як другу мову, більше, ніж носіїв мови. Станом на 2005 рік, за оцінками, таких було понад 2 мільярд.^[16] Англійська є основною рідною мовою у Сполученому Королівстві, Сполучених Штатах, Канаді, Австралії, Новій Зеландії (див. Англосфера) та Республіці Ірландія, офіційною та основною мовою Сінгапуру, і широко поширена в деяких областях Карибів, Африки, Південної Азії, Південно-Східної Азії та Океанії.^[17] Вона є офіційною мовою Організації Об'єднаних Націй, Європейського Союзу та багатьох інших світових і регіональних міжнародних організацій. Це найпоширеніша германська мова, на яку припадає щонайменше 70 % носіїв цієї індоєвропейської гілки. Носіїв англійської мови називаються «англофонами». Серед багатьох акцентів^[en] і діалектів англійської мови, які використовуються в різних країнах і регіонах, існує велика різноманітність з точки зору фонетики та фонології, а іноді також лексики, ідіом, граматики та орфографії, але зазвичай це не перешкоджає розумінню носіями інших діалектів та акцентів, хоча взаємна нерозбірливість може виникнути на крайніх кінцях діалектного континууму.

Класифікація

Див. також: Стандартизована англійська мова

Англійська мова є індоєвропейською мовою і належить до західногерманської групи германських мов. Давньоанглійська мова виникла з германського племінного та мовного континууму вздовж фризького узбережжя Північного моря, мови якого поступово еволюціонували в англіцькі мови на Британських островах, а також у фризькі мови та нижньонімецьку/нижньосаксонську на континенті. Фризькі мови, які разом з англійськими утворюють англо-фризькі мови, є найближчими живими родичами англійської. Нижньонімецька/нижньосаксонська також тісно споріднені, і іноді англійська, фризька мови та нижньонімецька об'єднані як інгвеонські (Північноморська германська) мови, хоча це угрупування залишається дискусійним. Староанглійська еволюціонувала в середньоанглійську, яка, у свою чергу, перетворилася на сучасну англійську. Окремі діалекти староанглійської та середньоанглійської також розвинулися в ряді інших англійських мов, включаючи шотландську та вимерлі діалекти фінгальської та діалекти форта та барґі (йола) Ірландії.

Як і ісландська та фарерська мови, розвиток англійської мови на Британських островах відокремив її від континентальних германських мов і впливів, і з тих пір вони значно відрізнялись. Англійська не є взаємно зрозумілою з жодною континентально-германською мовою, розрізняючись за лексикою, синтаксисом і фонологією, хоча деякі з них, наприклад, нідерландська або фризька, виявляють сильну спорідненість з англійською, особливо з її ранніми стадіями.^[18]

На відміну від ісландської та фарерської, які були ізольованими, на розвиток англійської мови вплинула довга серія вторгнень на Британські острови інших народів і мов, зокрема давньоскандинавської та нормандської французької. Вони залишили глибокий слід у мові, тому англійська мова демонструє певну схожість у лексиці та граматиці з багатьма мовами за межами її лінгвістичних кладів, але вона також не є взаємно зрозумілою з жодною з цих мов. Деякі вчені стверджують, що англійську мову можна вважати змішаною мовою або креольською мовою — теорія, яка називається середньоанглійською креольською гіпотезою. Хоча великий вплив цих мов на словниковий запас і граматику сучасної англійської мови загальновизнано, більшість спеціалістів із мовного контакту не вважають англійську справжньою змішаною мовою.^[19]^[20]

Англійська мова класифікується як германська мова, оскільки вона поділяє інновації з іншими германськими мовами, такими як нідерландська, німецька та шведська.^[21] Ці спільні інновації показують, що мови походять від єдиного спільного предка, який називається прагерманською. Деякі спільні особливості германських мов включають поділ дієслів на сильні та слабкі класи, використання модальних дієслів і звукові зміни, що впливають на праіндоєвропейські приголосні, відомі як закони Ґрімма та Вернера. Англійська мова класифікується як англо-фризька мова, оскільки фризька та англійська мають інші особливості, такі як палаталізація приголосних, які були велярними приголосними в прагерманській мові.

Історія

Докладніше: Історія англійської мови

Традиційно вважають, що англійська мова пройшла через чотири стадії протягом останніх півтори тисячі років:

давньоанглійська, чи англосаксонська (500—1050), корені якої відносять до діалектів поселенців (ютів, саксів, англів і фризів), що захопили територію сучасної Англії;
середньоанглійська (1050—1550), що перебувала під впливом норманської французької мови (після завоювання в 1066 році) та церковної латини;
рання сучасна англійська (1550—1700), що стандартизувала широкі зміни середньоанглійської;
пізня сучасна англійська (починаючи з 1700) містить часткові зміни при поширенні сучасної англійської мови.

Давньоанглійський період (V—XI)

[Слухайте! Ми чули про славу в минулі часи народних королів списоносців-датчан...] Помилка цитування: Відкривальний тег <ref> неправильний або містить хибну назву.

У давньоанглійський період формування мови англійської народності (V—XI ст.) на території Британії внаслідок розвитку діалектів північно-германських племен (англів, саксів і ютів), що переселилися в V ст. до Британії та злилися з кельтським населенням, виникає староанглійська мова. В Англії зароджуються феодальні відносини, виникають окремі королівства та формуються місцеві діалекти. Найдавніші писемні пам'ятки (рунічні написи на Рутвельському хресті, поема «Беовульф» та ін.) вчені датують 7—8 ст. Зі проникненням до Англії християнства (VI ст.) латинський алфавіт заміняє руни. Староанглійська мова характеризується розвиненою системою голосних, дифтонгів, палаталізацією приголосних, флективною будовою, вільним порядком слів, морфологічною диференціацією частин мови, добре розвиненою системою словотворчих афіксів, продуктивним словоскладанням. Лексичний склад — в основному давньо-германський, із незначними кельтськими та латинськими запозиченнями. Після завоювання Англії Данією (1017) англійська мова поповнюється скандинавськими географічними назвами, військовими термінами, суспільно-побутовою лексикою.

Середньоанглійський період (XI—XIV ст.)

Докладніше: Вплив французької мови на англійську мову^[en]

Середньоанглійський період розвитку мови англійської народності триває з X по XIV ст. Наприкінці 11 і на початку 12 ст. в Англії посилюється процес феодалізації, якому сприяє завоювання країни норманами (1066), і норманський діалект французької мови стає офіційною мовою Англії. Та народ зберігає рідну мову. Понад два століття в Англії існує двомовність, унаслідок чого лексика англійської мови в значній мірі поповнюється запозиченнями зі французької.

На початку 15 ст. англійська мова витісняє французьку з основних сфер державного та політичного життя та стає панівною в країні. У цей час в Англії ще існують діалекти староанглійської мови, риси яких відбиті в писемних пам'ятках, особливо зі 13 ст.

Найвизначнішою пам'яткою цього періоду є твори видатного англійського поета Джефрі Чосера, які сприяли поширенню літературної англійської мови. Її особливістю на той період був поступовий перехід від флективної до аналітичної будови.

Зв'язок між словами починає здійснюватися переважно за допомогою прийменникових конструкцій і службових слів. Відбувається ряд змін у системі голосних, скорочується кількість відмін, руйнується категорія роду, спрощується система класифікації дієслів. У системі дієвідмінювання виникають нові аналітичні форми, стає помітною тенденція до сталого порядку слів.

Період формування англійської національної мови (XV—XVI ст.)

У цей період в Англії починається розклад феодальної системи й інтенсивний розвиток товарно-грошових відносин. Унаслідок широкої міжнародної торгівлі Англії Лондон у 14 ст. стає центром країни, а лондонський діалект набуває все більшого значення в країні та, вбираючи окремі елементи з суміжних діалектів, стає основою національної мови. Інтенсивний процес формування нації сприяв поширенню та розвитку національної мови й усе більшому нівелюванню діалектів. Велику роль у поширенні норм національної англійської відіграв Вільям Кекстон, який запровадив книгодрукування в Англії (1476), чим сприяв закріпленню орфографії, яка вже й на той час не цілком відповідала нормам вимови. У літературномовних пам'ятках цього періоду відбилася епоха розвитку гуманізму, формування національної самосвідомості англійського народу. На мові цього періоду позначається вплив широких міжнародних зносин Англії — починається новий потік запозичень із італійської, грецької, іспанської й інших мов. У фонетиці визначним явищем є так званий «великий зсув голосних» і ряд інших особливостей, що посилили розбіжність між орфографією й орфоепією. У морфології триває процес відпадання флексій іменників, прикметників і дієслів; виникає новий, безсуфіксальний спосіб творення слів; усталюється єдина форма множини (-s); прикметники остаточно втрачають форми узгодження, спрощується категорія сильних і слабких дієслів. У синтаксисі спостерігаються основні риси сучасної англійської мови.

Новоанглійський період (XVII—XXI ст.)

У цей період відбулося остаточне формування та розвиток національної англійської мови. Закріпленню сталих норм літературної мови сприяє художня література та численні граматичні праці («Коротка граматика англійської мови» У. Буллокара, «Граматика англійської мови» Б. Джонсона та низка словників). Зусилля мовознавців були спрямовані на створення нормативної граматики та розв'язання орфографічної проблеми (остання реформа була проведена у 18 ст.). Унаслідок колоніальної експансії Англії її мова проникала (з 17 ст.) до Америки, Ірландії, Австралії, Нової Зеландії й ін. країн. В англійській мові далі розвиваються основні риси попереднього періоду, удосконалюється її аналітична будова, відношення між повнозначними словами в реченні виражаються за допомогою сталого порядку слів; слово майже не змінюється морфологічно, наприклад, прикметники змінюються лише за ступенями порівняння та цілком втратили ознаки узгодження з іменниками. Отже, на перше місце стає синтаксичний зв'язок слів у реченні.

Попри те, що англійська мова протягом тривалого розвитку зазнала значних змін, вона й тепер зберігає всі основні риси групи германських мов.

Англійська мова поширилася по всьому світу, починаючи з 17 століття, та залишається основною міжнародною мовою торгівлі та техніки.

Географічний розподіл

Докладніше: Список країн за кількістю англомовного населення^[en], Список англомовних країн та регіонів та Англомовний світ

Станом на 2016 рік 400 мільйонів людей розмовляли англійською як рідною мовою, а 1,1 мільярда розмовляли нею як другою мовою. Англійська мова є найбільшою за кількістю носіїв, якою розмовляють громади на кожному континенті. Оцінки кількості носіїв другої мови та іноземних мов значно варіюються залежно від визначення рівня володіння мовою, від 470 мільйонів до понад 1 мільярда. У 2003 році Девід Крістал підрахував, що кількість неносіїв мови перевищує кількість носіїв мови у співвідношенні три до одного.

Модель трьох кіл

Брадж Качру^[en] класифікував країни за моделлю трьох кіл англійської мови^[en] відповідно до того, як мова історично поширювалася в кожній країні, як її засвоює населення та в яких сферах вона там використовується — при цьому класифікація країни може змінюватися з часом.^[24]^[25]

До країн «внутрішнього кола» (inner-circle) належать великі спільноти носіїв англійської мови; серед них Сполучене Королівство, Сполучені Штати, Австралія, Канада, Ірландія та Нова Зеландія, де англійською розмовляє більшість населення, а також Південна Африка, де англійською розмовляє значна меншість. Країнами з найбільшою кількістю носіїв англійської мови є (у порядку спадання): Сполучені Штати (щонайменше 231 млн),^[26] Сполучене Королівство (60 млн),^[27]^[28]^[29] Канада (19 млн),^[30] Австралія (щонайменше 17 млн),^[31] Південна Африка (4,8 млн),^[32] Ірландія (4,2 млн) та Нова Зеландія (3,7 млн).^[33] У цих країнах діти носіїв мови вивчають англійську від своїх батьків; громадяни з іншими рідними мовами, а також новоприбулі іммігранти вивчають англійську для спілкування в місцевих англомовних районах і на робочих місцях.^[34] Країни внутрішнього кола є базою, з якої англійська мова поширюється в інші регіони світу.^[24]

Країни «зовнішнього кола» (outer-circle) — такі як Філіппіни,^[35] Ямайка,^[36] Індія, Пакистан, Сінгапур,^[37] Малайзія та Нігерія^[38]^[39] — мають значно меншу частку носіїв, для яких англійська є рідною, але використання англійської як другої мови в освіті, уряді чи внутрішньому бізнесі є значним, а її застосування для викладання в школах і в офіційних урядових операціях є рутинним.^[40] Ці країни налічують мільйони носіїв на діалектних континуумах, які варіюються від креольських мов на основі англійської^[en] до стандартних різновидів англійської, що використовуються в країнах внутрішнього кола. У них є набагато більше мовців, які засвоюють англійську мову в процесі дорослішання через щоденне використання та перегляд англомовних теле- і радіопередач, особливо якщо вони відвідують школи, де англійська є мовою навчання. На різновиди англійської мови, які вивчають неносії мови, народжені в англомовних батьків, можуть впливати (особливо в їхній граматиці) інші мови, якими розмовляють ці особи — більшість з них містять слова, які рідко використовуються носіями мови в країнах внутрішнього кола, а також мають граматичні та фонетичні відмінності від варіантів внутрішнього кола.^[34]

Країни «розширюваного кола» (expanding-circle) — це країни, де англійська викладається як іноземна мова,^[41] хоча статус англійської як першої, другої чи іноземної мови в певній країні часто є предметом дискусій і може з часом змінюватися.^[40] Наприклад, у таких країнах, як Нідерланди, переважна більшість населення може розмовляти англійською,^[42] і вона часто використовується у вищій освіті та для спілкування з іноземцями.^[43]

Плюрицентричність англійської мови

Англійська мова є плюрицентричною мовою, що означає, що жоден національний орган не встановлює єдиного стандарту для використання мови.^[44]^[45]^[46]^[47] Розмовна англійська, включно з англійською, що використовується в телерадіомовленні, зазвичай дотримується національних стандартів вимови, які встановлюються звичаєм, а не нормативними актами. Міжнародні мовники зазвичай розпізнаються за своїми акцентами як такі, що походять з тієї чи іншої країни,^[48] але тексти новин також складаються переважно міжнародною стандартною письмовою англійською. Норми стандартної письмової англійської мови підтримуються виключно консенсусом освічених носіїв англійської мови по всьому світу, без будь-якого нагляду з боку будь-якого уряду чи міжнародної організації.^[49]

Американські слухачі легко розуміють більшість британських телерадіопередач, а британські слухачі — більшість американських. Більшість носіїв англійської мови в усьому світі можуть розуміти радіопрограми, телевізійні програми та фільми з багатьох частин англомовного світу.^[50] Як стандартні, так і нестандартні різновиди англійської мови можуть включати як формальний, так і неформальний стилі, що відрізняються вибором слів та синтаксисом, а також використовувати як технічні, так і нетехнічні регістри.^[51]

Історія заселення англомовних країн внутрішнього кола за межами Британії допомогла згладити діалектні відмінності та створити форми койне англійської мови в Південній Африці, Австралії та Новій Зеландії.^[52] Більшість іммігрантів до Сполучених Штатів без британського походження швидко перейшли на англійську після прибуття. Зараз більшість населення США є одномовними носіями англійської.^[26]^[53]

Австралія не має офіційних мов на федеральному рівні чи рівні штатів.Помилка цитування: Відкривальний тег <ref> неправильний або містить хибну назву.
У Канаді англійська та французька мають спільний офіційний статус на федеральному рівні.Помилка цитування: Відкривальний тег <ref> неправильний або містить хибну назву.Помилка цитування: Відкривальний тег <ref> неправильний або містить хибну назву. Англійська має офіційний або напівофіційний статус у шести провінціях і трьох територіях, тоді як три провінції не мають жодного, а єдиною офіційною мовою Квебеку є французька.Помилка цитування: Відкривальний тег <ref> неправильний або містить хибну назву.
Англійська є офіційною другою мовою Ірландії, тоді як ірландська — першою.Помилка цитування: Відкривальний тег <ref> неправильний або містить хибну назву.
Хоча в Новій Зеландії більшість розмовляє англійською, її двома офіційними мовами є маоріПомилка цитування: Відкривальний тег <ref> неправильний або містить хибну назву. та новозеландська мова жестів.Помилка цитування: Відкривальний тег <ref> неправильний або містить хибну назву.
Сполучене Королівство не має офіційної мови. Уельс та Північна Ірландія визнають англійську співофіційною нарівні з валлійськоюПомилка цитування: Відкривальний тег <ref> неправильний або містить хибну назву. та ірландськоюПомилка цитування: Відкривальний тег <ref> неправильний або містить хибну назву. відповідно. Ані Шотландія, ані Англія не мають офіційної мови.
У Сполучених Штатах англійська мова була визнана офіційною мовою країни згідно з Указом Президента 14224 у 2025 році.Помилка цитування: Відкривальний тег <ref> неправильний або містить хибну назву. Англійська має додатковий офіційний або співофіційний статус на рівні штатів у 32 штатах та всіх 5 територіях;Помилка цитування: Відкривальний тег <ref> неправильний або містить хибну назву. 18 штатів та округ Колумбія не мають офіційної мови.

Англійська як глобальна мова

Докладніше: Англійська мова як лінгва франка^[en]

Див. також: Впливи іноземних мов на англійську мову^[en]

Сучасну англійську мову іноді називають першою глобальною лінгва франка,^[54]^[55] або першою світовою мовою.^[56]^[57] Англійська є найпоширенішою мовою у світі у сферах газетної справи, книговидання, міжнародних телекомунікацій, наукових публікацій, міжнародної торгівлі, масових розваг та дипломатії.^[57] Паритету з французькою як мовою дипломатії було досягнуто під час переговорів щодо Версальського договору у 1919 році.^[58] На момент створення Організації Об'єднаних Націй наприкінці Другої світової війни, англійська вже набула провідного статусу;^[59] вона є однією з шести офіційних мов ООН^[60] і нині виступає головною світовою мовою дипломатії та міжнародних відносин.^[61] Багато інших всесвітніх міжнародних організацій, зокрема Міжнародний олімпійський комітет, визначають англійську як робочу або офіційну мову організації. Чимало регіональних міжнародних організацій, таких як Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ), Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН),^[62] та Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництво (АТЕС), використовують англійську як єдину робочу мову, попри те, що більшість їхніх членів не є країнами з більшістю носіїв англійської мови. Хоча ЄС дозволяє державам-членам призначати будь-яку з національних мов офіційною мовою Союзу, на практиці англійська є головною робочою мовою організацій ЄС.^[63] Англійська слугує основою для необхідних контрольованих природних мов^[64] Seaspeak та Airspeak, що використовуються як міжнародні мови мореплавства^[65] та авіації.^[66]

Англійська є іноземною мовою, яку найчастіше вивчають у світі.^[54]^[62] Більшість людей, які вивчають англійську, роблять це з практичних, а не ідеологічних міркувань.^[67] У країнах ЄС англійська є найпоширенішою іноземною мовою в 19 з 25 держав-членів, де вона не є офіційною (тобто в країнах, окрім Ірландії та Мальти). В офіційному опитуванні «Євробарометра» 2012 року (проведеному, коли Велика Британія ще була членом ЄС), 38 відсотків респондентів ЄС за межами країн, де англійська є офіційною мовою, заявили, що володіють англійською достатньо добре, щоб вести нею розмову. Наступною за частотою згадування іноземною мовою була французька (яка є найпоширенішою іноземною мовою у Великій Британії та Ірландії), якою могли спілкуватися 12 відсотків респондентів.^[68] Глобальний вплив англійської мови викликав занепокоєння щодо зникнення мов,^[69] спричинив заяви про мовний імперіалізм,^[70] і спровокував спротив поширенню англійської мови; проте кількість її носіїв продовжує зростати, оскільки багато людей у всьому світі вірять, що англійська відкриває їм кращі можливості працевлаштування та підвищує якість життя.^[71]

Робоче знання англійської мови стало вимогою для багатьох професій та спеціальностей, таких як медицина^[72] та інформатика. Хоча раніше вона поділяла паритет із французькою та німецькою мовами у наукових дослідженнях, нині англійська домінує у цій сфері.^[73] Її значення в наукових публікаціях є настільки великим, що понад 80 відсотків статей у наукових журналах, проіндексованих Chemical Abstracts у 1998 році, були написані англійською мовою; так само, як і 90 відсотків усіх статей у природничих виданнях до 1996 року, та 82 відсотки статей у гуманітарних публікаціях до 1995 року.^[74]

У процесі деколонізації Британської імперії у 1950-х та 1960-х роках колишні колонії часто не відмовлялися від англійської мови, а радше продовжували використовувати її як незалежні країни, що формують власну мовну політику.^[75]^[76]^[77] Наприклад, англійська є однією з офіційних мов Індії. Багато індійців перестали асоціювати мову з колоніалізмом і почали пов'язувати її з економічним прогресом.^[78] Англійська мова широко використовується в медіа та літературі, а Індія є третім за величиною видавцем англомовних книг у світі після США та Великої Британії.^[79] Проте вільно розмовляють англійською менше ніж 5 відсотків населення, а кількість носіїв, для яких вона є рідною, налічує кілька сотень тисяч.Помилка цитування: Відкривальний тег <ref> неправильний або містить хибну назву.Помилка цитування: Відкривальний тег <ref> неправильний або містить хибну назву. У 2004 році Девід Крістал стверджував, що Індія має найбільше населення у світі, яке здатне розмовляти або розуміти англійську,^[80] хоча більшість науковців оцінюють, що США залишаються домом для більшої англомовної популяції.^[81] Багато англомовних в Африці стали частиною «афро-саксонської» мовної спільноти, яка об'єднує африканців з різних країн.^[82] Щодо її майбутнього розвитку, вважається найімовірнішим, що англійська продовжуватиме функціонувати як мова койне, зі стандартною формою, яка об'єднує мовців по всьому світу.^[83]

Діалекти, акценти та різновиди

Докладніше: Діалекти англійської мови

Діалектологи виділяють багато англійських діалектів, що зазвичай означає регіональні різновиди, які відрізняються один від одного граматичними моделями, лексикою та вимовою. Вимова в певних регіонах вирізняє діалекти як окремі регіональні акценти^[en]. Основні рідні діалекти англійської мови лінгвісти часто поділяють на дві надзвичайно широкі категорії: британська англійська (BrE) та північноамериканська англійська^[en] (NAE).^[84]

Усі діалекти англійської мови поділяються на ротичні (rhotic) та неротичні (non-rhotic). Ротичними діалектами називаються діалекти, у яких вимовляється звук r у словах на кшталт слова doctor (лікар). Ротичним, є, наприклад, шотландський діалект англійської мови, більшість діалектів Північної Америки, індійський діалект. Received Pronunciation, австралійський, новозеландський, південно-африканський діалекти — неротичні варіанти англійської мови.

Британія та Ірландія

Приклад чоловіка із сучасною нормативною вимовою (Received Pronunciation) (Ален де Боттон).
Приклад чоловіка з акцентом кокні (Денні Бейкер^[en]).
Приклад чоловіка з Ессекса з робітничим акцентом естуарної англійської^[en] (Рассел Бренд).
Приклад чоловіка із (західним) йоркширським діалектом^[en] (Дем'єн Герст).
Приклад чоловіка із сучасним ліверпульським акцентом (Джон Бішоп).
Приклад чоловіка з (південним) валлійським акцентом (Роб Брайдон).
Приклад чоловіка з одним із багатьох акцентів Шотландії (Алекс Салмонд).
Приклад чоловіка з північноірландським акцентом (Джордж Бест).
Приклад жінки з одним із багатьох акцентів Ірландії (Мері Робінсон).

Той факт, що англійською розмовляють в Англії вже 1500 років, пояснює, чому Англія має таке велике розмаїття регіональних діалектів.^[85] У межах Сполученого Королівства нормативна вимова (Received Pronunciation, RP) — освічений акцент, який спочатку асоціювався з Південно-Східною Англією, — традиційно використовувалася як стандарт телерадіомовлення і вважається найпрестижнішим із британських акцентів. Поширення RP (також відомої як «англійська BBC») через засоби масової інформації призвело до занепаду багатьох традиційних діалектів сільської Англії, оскільки молодь переймає риси престижного різновиду замість рис місцевих діалектів. На момент проведення Опитування англійських діалектів (Survey of English Dialects) 1950–1961 років граматика та лексика різнилися по всій країні, але процес лексичного виснаження (attrition) призвів до зникнення більшої частини цієї варіативності.^[86]

Тим не менш, це виснаження здебільшого вплинуло на діалектну варіативність у граматиці та лексиці. Насправді лише 3% населення Англії розмовляють з RP, решта розмовляє з регіональними акцентами та діалектами з різним ступенем впливу RP.^[87] Також існує варіативність у межах RP, особливо вздовж класових ліній між носіями RP вищого та середнього класів, а також між тими, для кого RP є рідною змалечку, і тими, хто перейняв її в пізнішому віці.^[88] У межах Британії також існує значна варіативність за ознакою соціального класу; деякі риси, хоч і надзвичайно поширені, тим не менш вважаються «нестандартними» та асоціюються з мовцями нижчого класу та їхньою ідентичністю. Прикладом цього є випадання h (h-dropping), що історично було рисою лондонської англійської мови нижчого класу, зокрема кокні, а нині зустрічається в місцевих акцентах більшості регіонів Англії. Однак воно залишається переважно відсутнім у телерадіомовленні та серед вищих верств британського суспільства.^[89]

Англійська мова в Англії^[en] може бути поділена на чотири основні діалектні регіони: південно-східна англійська, південно-західна англійська (також відома як англійська Вест-Кантрі^[en]), англійська Мідлендсу та північна англійська^[en]. У межах кожного з цих регіонів існує кілька місцевих діалектів: у Північному регіоні існує поділ між йоркширськими діалектами^[en], діалектом джорді^[en] (яким розмовляють навколо Ньюкасла, у Нортумбрії) та ланкаширськими діалектами^[en], які включають міські субдіалекти Манчестера (манчестерський^[en]) та Ліверпуля (скауз). Бувши центром данської окупації під час нападів вікінгів на Англію, північні англійські діалекти, зокрема йоркширський, зберігають давньоскандинавські риси, яких немає в інших різновидах англійської.^[90] У Західному Мідленді такі діалекти, як діалект Блек-Кантрі^[en] (ям-ям^[en]), і меншою мірою діалект Бірмінгема (бруммі^[en]), зберігають архаїчні риси ранньоновоанглійської та середньоанглійської мов, утримуючи германські елементи, такі як специфічні граматичні структури та лексику.^[91]

Починаючи з XV століття, різновиди Південно-Східної Англії гуртувалися навколо Лондона, який став центром, звідки діалектні інновації поширювалися на інші діалекти. У Лондоні діалект кокні традиційно використовувався нижчими класами і тривалий час був соціально стигматизованим різновидом. Поширення рис кокні на Південному Сході призвело до того, що ЗМІ заговорили про естуарну англійську як про новий діалект, але це поняття розкритикували багато лінгвістів на тій підставі, що Лондон впливав на сусідні регіони протягом усієї своєї історії.^[92]^[93]^[94] Риси, які поширилися з Лондона останніми десятиліттями, включають використання вставного R (intrusive R)^[en] (слово drawing вимовляється як "drawring" /ˈdrɔːrɪŋ/), глоталізацію t^[en] (слово Potter вимовляється з гортанним зімкненням як Po'er /ˈpɒʔə/) та просування th (th-fronting)^[en], тобто вимова th- як /f/ (thanks вимовляється як "fanks") або /v/ (bother вимовляється як "bover").^[95]

Шотландська мова (скотс) сьогодні вважається окремою від англійської мовою, але вона бере свій початок^[en] у ранній північній середньоанглійській^[96] і розвивалася та змінювалася протягом своєї історії під впливом інших джерел, зокрема шотландської гельської та давньоскандинавської. Скотс сама по собі має низку регіональних діалектів. Окрім скотс, шотландська англійська^[en] охоплює різновиди стандартної англійської мови, якими розмовляють у Шотландії; більшість різновидів є північноанглійськими акцентами з певним впливом скотс.^[97]

В Ірландії після нормандського вторгнення на острів в ХІ столітті розмовляли різними формами англійської мови. У графстві Вексфорд та на території навколо Дубліна розвинулися два зниклі нині діалекти, відомі як йола (форт і баргі) та фінгальський діалект, що були відгалуженнями від ранньосередньоанглійської і якими розмовляли аж до ХІХ століття. Проте сучасна ірландська англійська^[en] бере свій початок в англійській колонізації XVII століття. Сьогодні ірландська англійська поділяється на ольстерську англійську^[en] — діалект Північної Ірландії із сильним впливом скотс — та різні діалекти Республіки Ірландії. Як і шотландські та більшість північноамериканських акцентів, майже всі ірландські акценти зберігають ротичність^[en], яка була втрачена в діалектах, що зазнали впливу RP.^[98]^[99]

Північна Америка

Приклад чоловіка з американського Середнього Заходу із загальноамериканським акцентом^[en] (Емері Емері^[en]).
Жінка з Алабами із сучасним південноамериканським акцентом^[en] (Марта Робі).
Чоловік з нью-йоркським акцентом^[en] (Чак Зіто^[en]).
Чоловік з бостонським акцентом^[en] (Марті Волш).
Приклад двох чоловіків з акцентами AAVE (афроамериканська англійська): інтерв'юер з Джорджії (Д. Дж. Шоклі^[en]) та респондент із Луїзіани (Расселл Ґейдж^[en]).
Жінка з Онтаріо зі стандартним канадським акцентом^[en] (Маргарет Етвуд).

Ротичність домінує у північноамериканській англійській мові^[en], але «Атлас північноамериканської англійської мови^[en]» (The Atlas of North American English) виявив понад 50% неротичності, принаймні з одним місцевим мовцем у кожному метрополійному районі США (позначено червоною крапкою), а неротичні вимови ААА зустрічаються переважно серед афроамериканців незалежно від місця проживання.

СТАНДАРТНА КАНАДСЬКА

Тихоокеанський
Північний Захід

АТЛАНТИЧНА КАНАДСЬКА

Луненбурзька

Ньюфаундлендська

Через відносно високий ступінь змішування, взаємної акомодації та койнеїзації, що відбувалися протягом колоніального періоду, північноамериканська англійська^[en] традиційно сприймалася як відносно однорідна, принаймні порівняно з британськими діалектами. Однак сучасні науковці рішуче заперечують це уявлення, стверджуючи, що північноамериканська англійська демонструє значну фонетичну, лексичну та географічну варіативність. Це стає ще очевиднішим, якщо зважити на соціальні, етнолінгвістичні та регіональні різновиди, такі як афроамериканська англійська, чикано-англійська^[en], каджунська англійська^[en] або ньюфаундлендська англійська^[en].^[100] Варіативність американських акцентів зростає на регіональному рівні і зменшується на дуже локальному рівні,^[101] хоча більшість американців досі розмовляють у межах фонологічного континууму схожих акцентів,^[102] відомих під збірною назвою загальноамериканська англійська^[en] (General American, GA), з відмінностями, які ледь помічають навіть самі американці, включаючи мідлендську^[en] (Midland) та західноамериканську англійську^[en].^[103]^[104]^[105]

Різновиди канадської англійської, за винятком тих, що поширені в Атлантичній Канаді та, можливо, у Квебеку, загалом вважаються такими, що належать до континууму GA, хоча вони часто демонструють підняття голосних [aɪ] та [aʊ] перед глухими приголосними, а також мають окремі норми написання та вимови.^[106] Атлантична канадська англійська, яка помітно відрізняється від стандартної канадської англійської,^[107] охоплює англійську Приморських провінцій^[en] та ньюфаундлендську англійську. Вона зазнала переважного впливу британської та ірландської англійської, а також ірландської, шотландської гельської та акадійської французької.^[108]

У більшості американських та канадських діалектів англійської мови домінує ротичність (rhoticity, або вимовляння r), тоді як неротичність (або випадання r) асоціюється з нижчим престижем і соціальним класом, особливо з кінця Другої світової війни. Це контрастує із ситуацією в Англії, де стандартом стала неротичність.^[109] Різновиди поза межами GA, які розвинули власні звукові системи, включають групи південноамериканської англійської^[en], англійської Нью-Йорка^[en], східноновоанглійської англійської^[en] та афроамериканської англійської (ААА) — усі вони історично є неротичними, за винятком кількох різновидів південноамериканської.

У південноамериканській англійській, яка є найчисельнішою групою за межами GA,^[110] сьогодні впевнено переважає ротичність, замінивши історичний неротичний престиж регіону^[en].^[111]^[112]^[113] Південні акценти в розмовній мові описують як «drawl» (протяжна вимова) або «twang» (гугнявість),^[114] їх найлегше розпізнати за Південним зсувом голосних, започаткованим видаленням глайда (glide-deleting) у голосному /aɪ/ (наприклад, вимова слова spy майже як spa), «південним розбиттям» (Southern breaking) кількох чистих голосних переднього ряду на глайдовий голосний або навіть два склади (наприклад, вимова слова press майже як "pray-us"),^[115] злиттям pin–pen та іншими характерними фонетичними, граматичними та лексичними рисами, багато з яких насправді є недавніми утвореннями ХІХ століття або пізніших періодів.^[116]

Афроамериканська англійська (African-American Vernacular English, AAVE), якою розмовляють переважно афроамериканці робітничого та середнього класу, є здебільшого неротичною і, ймовірно, виникла серед поневолених африканців та афроамериканців, що зазнали впливу переважно нестандартних старих південних діалектів^[en]. На противагу цьому меншість лінгвістів^[117] припускає, що AAVE здебільшого походить від африканських мов, якими розмовляли раби, змушені розробити піджин або креольську мову на основі англійської^[en] для спілкування з рабами іншого етнічного та мовного походження.^[118] Важливі спільні риси AAVE з південними акцентами свідчать про те, що вона розвинулася у високо когерентний та однорідний різновид у XIX або на початку XX століття. AAVE часто стигматизується в Північній Америці як форма «ламаної» або «неосвіченої» англійської, так само як і білі південні акценти, але сьогодні лінгвісти визнають їх повноцінно розвиненими різновидами англійської мови з власними нормами, які поділяють великі мовні спільноти.^[119]^[120]

Австралія та Нова Зеландія

Приклад чоловіка із загальним австралійським акцентом^[en].
Приклад жінки з Південної Австралії із широким австралійським акцентом (broad Australian accent)^[en] (Джулія Гіллард).
Приклад чоловіка з Квінсленда з культивованим австралійським акцентом (Джеффрі Раш).
Приклад жінки з новозеландським акцентом^[en] (Елінор Каттон).
Приклад чоловіка з новозеландським акцентом^[en] (Джон Кі).

З 1788 року англійською розмовляють в Океанії, і австралійська англійська розвинулася як перша мова переважної більшості мешканців австралійського континенту, її стандартним акцентом є загальноавстралійський. Англійська сусідньої Нової Зеландії меншою мірою стала впливовим стандартним різновидом мови.^[121] Австралійська та новозеландська англійська є найближчими родичами з невеликою кількістю відмінних рис, за якими йдуть південноафриканська англійська^[en] та англійська Південно-Східної Англії, всі з яких мають подібні неротичні акценти, за винятком деяких акцентів Південного острова Нової Зеландії. Австралійська та новозеландська англійська вирізняються своїми інноваційними голосними: багато коротких голосних просуваються наперед (fronted) або піднімаються, тоді як багато довгих голосних дифтонгізувалися. Австралійська англійська також має контраст між довгими та короткими голосними, якого немає в більшості інших різновидів. Граматика австралійської англійської тісно збігається з британською та американською англійською; як і в американській англійській, збірні іменники у формі однини (collective plural subjects) вимагають дієслова в однині, наприклад, "the government is" (а не are).^[122]^[123] У новозеландській англійській використовуються голосні переднього ряду, які часто є навіть вищими (піднятими), ніж в австралійській англійській.^[124]^[125]^[126]

Південно-Східна Азія

Приклад підлітка із сінгапурським акцентом^[en].
Приклади чоловіка та жінки з філіппінськими акцентами^[en].

Англійська є офіційною мовою Філіппін. Її використання повсюдне в країні і зустрічається в таких сферах, як дорожні знаки, вивіски, урядові документи, а також у залах суду, публічних медіа, індустрії розваг та бізнес-секторі. Вона стала важливою і широко вживаною мовою в країні під час періоду американського правління між 1898 і 1946 роками.^[127] Тагліш^[en] є відомою формою перемикання кодів між тагальською та англійською мовами.^[128]

Африка, Карибський басейн та Південна Азія

Приклад чоловіка з південноафриканським акцентом^[en].
Приклад жінки з освіченим нігерійським акцентом^[en] (Чімаманда Нґозі Адічі).
Приклад жінки та чоловіка з ямайськими акцентами^[en].
Приклад жінки з індійським акцентом^[en] (Арундаті Рой).

Англійська широко поширена на півдні Африки і є офіційною або співофіційною мовою в кількох країнах регіону. У Південній Африці англійською розмовляють з 1820 року, вона співіснує з африкаанс та різними африканськими мовами, такими як койсанські та мови банту. Сьогодні близько дев'яти відсотків південноафриканського населення розмовляє південноафриканською англійською^[en] (SAE) як першою мовою. SAE є неротичним різновидом, який схильний слідувати RP як нормі. Це один із небагатьох неротичних різновидів англійської, у якому відсутнє вставне R (intrusive R)^[en]. Різновиди другої мови Південної Африки відрізняються залежно від рідних мов їхніх носіїв.^[129] Більшість фонетичних відмінностей від RP спостерігається в голосних.^[130] Приголосні відмінності включають тенденцію вимовляти /p, t, t͡ʃ, k/ без придиху (наприклад, pin вимовляється як [pɪn], а не [pʰɪn], як у більшості інших різновидів), тоді як r часто вимовляється як одноударний приголосний (flap) [ɾ] замість більш звичного фрикативного.^[131]

Нігерійська англійська — це різновид англійської мови, яким розмовляють у Нігерії; понад 150 мільйонів нігерійців розмовляють тією чи іншою формою цієї мови.^[132] Хоча вона традиційно ґрунтується на британській англійській, зростання впливу Сполучених Штатів наприкінці ХХ століття призвело до потрапляння американської англійської лексики до нігерійської англійської. Крім того, у цьому різновиді з'явилися нові слова та словосполучення через потребу висловлювати концепції, специфічні для культури нації (наприклад, senior wife).^[133]

Різновидами англійської мови розмовляють у колишніх британських колоніальних володіннях у Карибському басейні, включаючи Ямайку, Підвітряні та Навітряні острови, Тринідад і Тобаго, Барбадос, Кайманові Острови та Беліз. Кожна з цих територій є домом як для місцевого різновиду англійської мови, так і для місцевої креольської мови на основі англійської, що поєднує англійську та африканські мови. Найпомітнішими різновидами є ямайська англійська^[en] та Ямайська креольська мова. У Центральній Америці креольськими мовами на основі англійської розмовляють на карибському узбережжі Нікарагуа та Панами.^[134] Місцеві жителі часто вільно володіють як місцевим різновидом англійської, так і місцевими креольськими мовами, і часто перемикають коди між ними. Взаємозв'язок між різними різновидами можна концептуалізувати як континуум, у якому форми, ближчі до креольської чи ближчі до RP, функціонують як більш неформальні та більш формальні регістри мови відповідно.^[135]

Більшість карибських різновидів базується на британській англійській, і, як наслідок, більшість із них є неротичними, за винятком формальних стилів ямайської англійської, які часто є ротичними. Ямайська англійська відрізняється від RP своїм набором голосних, який розрізняє довгі та короткі голосні, а не напружені (tense) і ненапружені (lax), як у стандартній англійській. Дифтонги /ei/ та /ou/ є монофтонгами [eː] та [oː] або навіть зворотними дифтонгами [ie] та [uo] (наприклад, bay і boat вимовляються як [bʲeː] і [bʷoːt]). Часто кінцеві кластери приголосних у словах спрощуються, так що "child" вимовляється як [t͡ʃail], а "wind" — як [win].^[136]^[137]^[138]

Індійська англійська^[en] історично тяжіє до RP як до ідеалу, причому наближеність мовців до RP зазвичай відображає класові відмінності. Індійські англійські акценти вирізняються вимовою таких фонем, як /t/ і /d/ (часто вимовляються з ретрофлексною артикуляцією як [ʈ] і [ɖ]) та заміною /θ/ і /ð/ на зубні [t̪] і [d̪]. Іноді індійські носії англійської можуть також використовувати вимови, що базуються на орфографії, де німа літера ⟨h⟩, яка зустрічається в таких словах, як ghost, вимовляється як індійське дзвінке придихове зімкнення [ɡʱ].^[139]

Нерідні різновиди

Приклад іспаномовного^[en] чоловіка, що розмовляє англійською.
Приклад японця, що розмовляє англійською (Сіндзо Абе).
Приклад німця, що розмовляє англійською (Вернер Герцог).

Люди, для яких англійська не є рідною^[en], можуть вимовляти слова інакше через те, що вони не повністю оволоділи англійською вимовою. Це може статися або через застосування мовленнєвих правил їхньої рідної мови до англійської («інтерференція»), або через впровадження стратегій, подібних до тих, що використовуються під час засвоєння першої мови. Вони можуть створювати нові способи вимови для англійських звуків, яких немає в їхній рідній мові.^[140]

Україна

Докладніше: Англійська мова в Україні

28 червня 2023 року Президент України Володимир Зеленський зареєстрував у Верховній Раді законопроєкт «Про застосування англійської мови в Україні» (№ 9432).

Серед іншого, проєктом закону передбачається офіційно закріпити статус англійської мови як однієї з мов міжнародного спілкування в Україні, визначити категорії посад, кандидати на зайняття яких зобов'язані володіти англійською мовою, унормувати особливості застосування англійської мови в роботі органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підрозділів екстреної допомоги населенню, під час перетину державного кордону, у сферах освіти, культури, транспорту, охорони здоров'я тощо.

Окрім того, документом пропонується внести зміни до законодавчих актів з метою приведення їх норм у відповідність із його положеннями.^[141]

Законопроєкт визначає категорію посад, кандидати на які мають володіти англійською мовою. Серед них:

державні службовці категорії «А», а також «Б» і «В», перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України;
голови місцевих державних адміністрацій, їхні заступники
працівники органів місцевого самоврядування (крім виборних), основні посадові обов'язки яких передбачають виконання функцій з міжнародного співробітництва;
військовослужбовці офіцерського, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України;
поліцейські середнього і вищого складу Національної поліції України, посади начальницького складу інших правоохоронних органів, посади начальницького складу служби цивільного захисту, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України;
прокурори;
працівники податкових та митних органів, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України;
керівники, члени виконавчого органу, члени наглядової ради (ради директорів) та інші посадові особи державних підприємств, господарських товариств, у статутному капіталі яких більш ніж 50 відсотків акцій (часток) належать державі;
керівники державних наукових установ;
керівники закладів вищої освіти.^[142]^[143]

Фонетика

Докладніше: Англійська фонетика^[en]

Докладніше: Фонологічна історія англійської мови^[en]

Англійська вимова сильно змінюється від одного діалекту до іншого. Тому загалом в англійській мові багато звуків вимовляються по-різному в різних регіонах.

Англійська мова вважається однією з найскладніших серед європейських мов стосовно правильності вимови і читання слів. Існує велика кількість винятків, але певні правила читання слів все ж таки існують.

Див. також: Англійська літературна вимова та Таблиця МФА для англійської мови

Голосні

Якщо в таблиці в одній клітинці два символи, то перший відповідає американській вимові, другий — британській.

МФА	Опис	приклад
Монофтонги
i(ː)	Неогублений голосний переднього ряду високого піднесення	bead
ɪ	Неогублений ненапружений голосний переднього ряду високого піднесення	bid
ɛ	Неогублений голосний переднього ряду низько-середнього піднесення	bed
æ	Ненапружений неогублений голосний переднього ряду низького піднесення	bad
ɒ	Огублений голосний заднього ряду низького піднесення	box^[144]
ɔ(ː)	Огублений голосний заднього ряду низько-середнього піднесення	pawed^[145]
ɑ(ː)	Неогублений голосний заднього ряду низького піднесення	bra
ʊ	Огублений ненапружений голосний заднього ряду високого піднесення	good
u(ː)	Огублений голосний заднього ряду високого піднесення	booed^[146]
ʌ	Неогублений голосний заднього ряду низько-середнього піднесення, Ненапружений голосний середнього ряду низького піднесення	bud
ɝ/ɜː	Неогублений голосний середнього ряду низько-середнього піднесення	bird^[147]
ə	Шва	Rosa's^[148]
ɨ	Неогублений голосний середнього ряду високого піднесення	roses^[149]
Дифтонги
e(ɪ)/eɪ	Неогублений голосний переднього ряду високо-середнього піднесення Неогублений голосний переднього ряду високого піднесення	bayed^[150]
o(ʊ)/əʊ	Огублений голосний заднього ряду високо-середнього піднесення Огублений ненапружений голосний заднього ряду високого піднесення	bode
aɪ	Неогублений голосний переднього ряду низького піднесення Неогублений ненапружений голосний переднього ряду високого піднесення	cry^[151]
aʊ	Неогублений голосний переднього ряду низького піднесення Огублений ненапружений голосний заднього ряду високого піднесення	bough
ɔɪ	Огублений голосний заднього ряду низько-середнього піднесення Неогублений голосний переднього ряду високого піднесення	boy
ʊɚ/ʊə	Огублений ненапружений голосний заднього ряду високого піднесення Шва	boor^[152]
ɛɚ/ɛə	Неогублений голосний переднього ряду низько-середнього піднесення Шва	fair^[153]

Приголосні

	Білабіальні	Лабіодентальні	Інтердентальні	Альвеолярні	Постальвеолярні	Палатальні	Велярні	Лабіально-велярні	Гортанні
Носові	m			n			ŋ^[154]
Вибухові	p b			t d			k ɡ
Африкативні					tʃ dʒ^[155]
Фрикативні		f v	θ ð^[156]	s z	ʃ ʒ	ç^[157]	x^[158]		h
Флеп				ɾ^[159]
Апроксиманти				ɹ		j		ʍ w^[160]
Латеральні				l, ł

Деякі англійські звуки не мають українських відповідників, а тому виникають складнощі при транскрибуванні англійських власних іменників та запозичених із англійської мови слів. Наприклад, до таких звуків належать звуки /θ/ та /ð/, що передаються на письмі буквосполученням th. У різних випадках і різних джерелах th може передаватися літерами c, з, т, ф, хоча жодна з них не відповідає оригінальній англійській вимові. Чинний український правопис (§ 97)^[161] вказує, що звичайно th передається через т: Мередіт, Агата, хоча й робить винятки для Голсуорсі та Резерфорд.

В англійській мові слід чітко розрізняти вимову звуків /w/ та /v/. Обидва звуки є приголосними і нескладоутворювальними. /w/ вимовляється з округленням губ, а /v/ — із стиснутими губами і притисканням верхніх передніх зубів до нижньої губи. Звук /w/ має аналог в український мові — /ў/ (ў), що на письмі відповідає літері в, але лише в кінці складів, себто в перед приголосними і в кінці слів, як у слові вовк /воўк/. Звук /w/ часто передається на письмі через українську літеру у, наприклад у прізвищі Уайльд, хоча при цьому утворюється додатковий склад, якого немає в англійській мові. Український правопис (§ 97) вказує, що звичайно /w/ передається у власних назвах літерою в, але за традицією писати Уайльд, Уеллс, Уельс, Уолл-стріт, Хемінгуей, Голсуорсі.

Англійський звук /h/ не збігається з жодним українським звуком. Українські слова гай і хай звучать інакше, ніж англійське high. Англійський звук /h/ аспіративний, тобто вимовляється на видиху, як і українське г, однак він менш озвучений, і видих різкіший, енергійніший. З іншого боку, український звук х зовсім не має аспірації. У деяких діалектах англійської є звук /x/, але основні діалекти до таких не належать. Крім того, графічно він відповідає буквосполученню ch: Loch, Bach. Перед звуком /j/ (наприклад, у слові Hugh) у деяких діалектах англійської вимовляється інший звук /ç/, який більше схожий на українське х. Український правопис зобов'язує передавати літеру h у запозичених словах та власних назвах через українську літеру г, однак робить виняток для слів, написання яких утвердилося: хокей, хол тощо.

Вимова вибухових приголосних /k/, /p/ тощо, в англійській мові набагато енергійніша, більш вибухова, ніж в українській.

Звук /l/ в англійській мові не має твердого та м'якого варіанту й ближчий до українського твердого л, однак, у силу історичних причин, чимало англійських назв передається в українській мові з м'яким ль: Бристоль, Ліверпуль тощо.

Фонотактика

Англійський склад містить ядро складу, що складається з голосного звука. Ініціаль (початок) та кода (кінець) складу є необов'язковими. Склад може починатися щонайбільше з трьох приголосних звуків, як у слові sprint /sprɪnt/, і закінчуватися щонайбільше п'ятьма, як у слові (в деяких діалектах) angsts /aŋksts/. Це надає англійському складу структуру (CCC)V(CCCCC) – де C позначає приголосний, а V — голосний. Відтак слово strengths /strɛŋθs/ є близьким до найскладнішого можливого складу в англійській мові. Приголосні, які можуть з'являтися разом в ініціалях або кодах, є обмеженими, як і порядок, у якому вони можуть з'являтися. Ініціалі можуть мати лише чотири типи скупчень приголосних (кластерів): проривний та апроксимант, як у play; глухий фрикативний та апроксимант, як у fly або sly; s та глухий проривний, як у stay; і s, глухий проривний та апроксимант, як у string.^[162] Кластери носового та проривного дозволені лише в кодах. Кластери шумних приголосних завжди узгоджуються за дзвінкістю, а кластери сибілянтів та проривних з однаковим місцем творення заборонені. Кілька приголосних мають обмежений розподіл: /h/ може траплятися лише на початку складу, а /ŋ/ — лише наприкінці складу.^[163]

Наголос, ритм та інтонація

Докладніше: Редукція голосних в англійській мові^[en]

Докладніше: Англійська просодія^[en]

Наголос відіграє важливу роль в англійській мові. Певні склади є наголошеними, тоді як інші — ненаголошеними. Наголос — це поєднання тривалості, інтенсивності, якості голосного, а іноді й зміни висоти тону. Наголошені склади вимовляються довше і гучніше, ніж ненаголошені, і голосні в ненаголошених складах часто редукуються, тоді як голосні в наголошених складах — ні.^[164]

Наголос в англійській мові є фонематичним, здобувши свободу та динамічність, колись втрачені у прагерманській мові, завдяки великій кількості запозичень з негерманських мов. Наприклад, слово contract має наголос на першому складі ([ˈkɒntrækt] KON-trakt), коли використовується як іменник, але на останньому складі ([kənˈtrækt] kən-TRAKT), коли використовується як дієслово з більшістю значень (наприклад, «зменшуватися в розмірі»).^[165]^[166]^[167] Тут наголос пов'язаний з редукцією голосних: в іменнику "contract" перший склад наголошений і має нередукований голосний /ɒ/, але в дієслові "contract" перший склад ненаголошений, і його голосний редукується до /ə/. Наголос також використовується для розрізнення слів і фраз, так що складне слово отримує одну наголошену одиницю, а відповідна фраза має дві: наприклад, "a burnout" ([ˈb[непідтримувані символи]naʊt]) на противагу "to burn out" ([ˈb[непідтримувані символи]n ˈaʊt]), і "a hotdog" ([ˈhɒtdɒɡ]) на противагу "a hot dog" ([ˈhɒt ˈdɒɡ]).^[168]

З погляду ритму, англійська зазвичай описується як мова з наголошеним ритмом (stress-timed), що означає, що кількість часу між наголошеними складами має тенденцію бути однаковою.^[169] Наголошені склади вимовляються довше, але ненаголошені склади (склади між наголосами) вкорочуються. Голосні в ненаголошених складах також вкорочуються, і вкорочення голосних викликає зміни в якості голосного: редукцію голосного.^[170]

Регіональна варіативність

Фонологічні ознаки у різновидах стандартної англійської мови^[171]
	США	Канада	Ірландія	Півн. Ірландія	Шотландія	Англія	Уельс	Південна Африка	Австралія	Нова Зеландія
Злиття father–bother^[en]	Так	Так
/ɒ/ є неогубленим^[en]	Так	Так	Так
/ɜr/ вимовляється як [ɚ]	Так	Так	Так	Так
Злиття cot–caught^[en]	Можливо	Так	Можливо	Так	Так
Злиття fool–full^[en]				Так	Так
Одноударність^[en] /t, d/	Так	Так	Можливо	Часто	Рідко	Рідко	Рідко	Рідко	Так	Часто
Розділення trap–bath^[en]			Можливо	Можливо		Часто	Так	Так	Часто	Так
Неротичність^[en]						Так	Так	Так	Так	Так
закриті голосні для /æ, ɛ/								Так	Так	Так
/l/ може завжди вимовлятися як [ɫ]	Так	Так		Так	Так				Так	Так
/ɑː/ просувається вперед^[en] перед /r/		Можливо	Можливо						Так	Так

Діалекти та голосні нижнього підняття
Лексична множина^[en]	RP	GA	CanE	Звукова зміна
THOUGHT	/ɔː/	/ɔ/ або /ɑ/	/ɑ/	Злиття cot–caught^[en]
CLOTH	/ɒ/	/ɔ/ або /ɑ/		Розділення lot–cloth
LOT	/ɒ/	/ɑ/		Злиття father–bother^[en]
PALM	/ɑː/	/ɑ/		Злиття father–bother^[en]
BATH	/ɑː/	/æ/	/æ/	Розділення trap–bath^[en]
TRAP	/æ/	/æ/	/æ/	Розділення trap–bath^[en]

Різновиди англійської мови найбільше відрізняються у вимові голосних. Найвідоміші національні різновиди, що використовуються як стандарти для освіти в неангломовних країнах, — це британська (BrE) та американська (AmE) англійська. Такі країни, як Канада, Австралія, Ірландія, Нова Зеландія та Південна Африка, мають власні стандартні різновиди, які рідше використовуються як стандарти для освіти на міжнародному рівні.^[171]

Англійська мова зазнала багатьох історичних звукових змін^[en], деякі з яких вплинули на всі різновиди, а інші — лише на деякі. Більшість стандартних різновидів зазнали впливу Великого зсуву голосних, який змінив вимову довгих голосних, але в кількох діалектах результати дещо відрізняються. У Північній Америці низка ланцюгових зсувів, таких як зсув голосних північних міст (Northern Cities Vowel Shift) та канадський зсув, створили дуже різні системи голосних у деяких регіональних акцентах.^[172]

Деякі діалекти мають менше або більше приголосних фонем і фонів, ніж стандартні різновиди. Деякі консервативні різновиди, такі як шотландська англійська, мають глухий звук [ʍ] у слові whine, який контрастує із дзвінким [w] у слові wine, але більшість інших діалектів вимовляють обидва слова із дзвінким [w] — ця діалектна риса називається злиттям wine–whine^[en]. Глухий задньопіднебінний (велярний) фрикативний звук /x/ зустрічається в шотландській англійській, яка розрізняє loch /lɔx/ та lock /lɔk/. В акцентах на кшталт кокні з «випаданням h»^[en] відсутній гортанний фрикативний /h/, а діалекти із зупинкою th (th-stopping)^[en] та просуванням th (th-fronting)^[en], такі як афроамериканська та естуарна англійська^[en], не мають зубних фрикативних /θ, ð/, а замінюють їх зубними чи альвеолярними проривними /t, d/ або губно-зубними фрикативними /f, v/.^[173]^[174] Інші зміни, що впливають на фонологію місцевих різновидів, — це такі процеси, як випадання йод^[en] (yod-dropping), злиття йод^[en] (yod-coalescence) та спрощення кластерів приголосних.^[175]^{[сторінка?]}

GA (загальноамериканська) та RP (нормативна вимова) різняться вимовою історичного /r/ після голосного наприкінці складу (у коді складу). GA є ротичним діалектом, що означає, що /r/ вимовляється в кінці складу, а RP — неротичним, що означає втрату /r/ у цій позиції. Англійські діалекти класифікуються як ротичні або неротичні залежно від того, чи випадає в них /r/, як у RP, чи зберігається, як у GA.^[176]

Існує складна діалектна варіативність у словах із голосними переднього^[en] та заднього ряду нижнього підняття (відкритими голосними) /æ ɑː ɒ ɔː/. Ці чотири голосні розрізняються лише в RP, Австралії, Новій Зеландії та Південній Африці. У GA ці голосні зливаються у три — /æ ɑ ɔ/,^[177] а в канадській англійській вони зливаються у два — /æ ɑ/.^[178]

Правопис

Докладніше: Англійська абетка

З IX століття англійська мова використовує латиницю (також звану латинським алфавітом). Раніше староанглійські тексти англосаксонськими рунами являли собою лише короткі написи. Переважна більшість літературних творів староанглійською мовою, які дійшли до наших днів, написані латинським алфавітом. За написанням літер і їх порядком повністю збігається з сучасною версією латинської абетки. Сучасний англійський алфавіт містить 26 літер, назви літер в українському написанні можна передати так:

Буква

Aa

Bb

Cc

Dd

Ee

Ff

Gg

Hh

Ii

Jj

Kk

Ll

Mm

Nn

Oo

Pp

Qq

Rr

Ss

Tt

Uu

Vv

Ww

Xx

Yy

Zz

Назва

ей

бі

сі

ді

і

еф

джі

ейч

ай

джей

кей

ел

ем

ен

оу

пі

к'ю

ар

ес

ті

ю

ві

дабл-ю

екс

вай

зед (зі)

Ортографія англійської мови є багатошаровою та складною, з елементами французької, латинської та грецької ортографій на вершині рідної германської системи. Подальші ускладнення виникли через звукові зміни, за якими не встигає ортографія. Порівняно з європейськими мовами, для яких офіційні організації пропагували реформи правопису, англійська має правопис, який є менш послідовним індикатором вимови, і стандартне написання слів, яке складніше вгадати, знаючи, як слово вимовляється. Існують також систематичні відмінності в написанні між британською та американською англійською. Ці ситуації викликали пропозиції щодо реформи правопису англійської мови.

Хоча літери та звуки мовлення не мають однозначної відповідності в стандартній англійській ортографії, правила правопису, які враховують структуру складів, фонетичні зміни в похідних словах і наголос слів, є надійними для більшості англійських слів. Більше того, стандартна англійська ортографія показує етимологічні зв'язки між спорідненими словами, які були б затьмарені більш тісною відповідністю між вимовою та написанням, наприклад словами photograph, photography, і photographic, або словами electricity й electrical. Хоча небагато вчених погоджуються з Хомським і Галле (1968), що звичайна англійська ортографія є «майже оптимальною», існує обґрунтування поточних орфографічних моделей англійської мови. Стандартна ортографія англійської мови є найбільш поширеною системою письма у світі. Стандартна англійська ортографія заснована на графоморфемній сегментації слів на письмові підказки про те, які значущі одиниці складають кожне слово.

Читачі англійської мови, як правило, можуть покладатися на те, що відповідність між написанням і вимовою буде досить регулярною для літер або диграфів, які використовуються для написання приголосних звуків. Літери b, d, f, h, j, k, l, m, n, p, r, s, t, v, w, y, z представляють відповідно фонеми /b, d, f, h, dʒ, k, l, m, n, p, r, s, t, v, w, j, z/. Літери c і g зазвичай означають /k/ і /ɡ/, але є також м'яке c, яке вимовляється /s/, і м'яке g, яке вимовляється /dʒ/. Про відмінності у вимові букв c і g часто сигналізують наступні літери стандартного англійського написання. Диграфи, що використовуються для представлення фонем і послідовностей фонем, включають ch для /tʃ/, sh для /ʃ/, th для /θ/ або /ð/, ng для /ŋ/, qu для /kw/ і ph для /f/ в словах грецького походження. Одна літера x зазвичай вимовляється як /z/ у початковій позиції слова та як /ks/ інакше. Існують винятки з цих узагальнень, часто в результаті того, що запозичені слова пишуться відповідно до ортографії мов їх походження або залишків пропозицій вчених у ранній період сучасної англійської мови слідувати зразкам правопису латиною для англійських слів германського походження.

Однак для голосних звуків англійської мови відповідності між написанням і вимовою є більш нерегулярними. В англійській мові голосних фонем набагато більше, ніж окремих голосних (a, e, i, o, u, w, y). Як наслідок, деякі «довгі голосні» часто позначаються комбінаціями літер (наприклад, oa у boat, ow у how та ay у stay) або історично обґрунтованим мовчазне e (як у note та cake).

Наслідком цієї складної ортографічної історії є те, що навчитися читати й писати англійською може бути складно. Учням може знадобитися більше часу, щоб самостійно вільно читати англійську, ніж багато інших мов, включаючи італійську, іспанську та німецьку. Тим не менш, для тих, хто вивчає англійське читання, є перевага у вивченні конкретних закономірностей звукових символів, які зустрічаються в стандартному англійському написанні загальновживаних слів. Таке навчання значно знижує ризик виникнення у дітей труднощів з читанням англійською мовою. Розвиток усвідомлення вчителями початкової школи переваги морфемного представлення в англійській мові може допомогти учням ефективніше навчитися читати та писати англійською.

Англійське письмо також включає систему розділових знаків, подібну до тих, що використовуються в більшості алфавітних мов у всьому світі. Розділові знаки мають на меті позначити змістовні граматичні зв'язки в реченнях, щоб допомогти читачам зрозуміти текст і вказати ознаки, важливі для читання тексту вголос.

Граматика

Докладніше: Граматика англійської мови

Типово для індоєвропейської мови, граматика англійської мови має акузативне морфосинтаксичне кодування^[en]. На відміну від багатьох інших індоєвропейських мов, англійська значною мірою відмовилася від словозмінної системи відмінків на користь аналітичних конструкцій. Лише особові займенники зберігають морфологічний відмінок сильніше, ніж будь-яка інша частина мови. В англійській мові виділяють щонайменше сім основних частин мови: дієслова, іменники, прикметники, прислівники, детермінанти (включно з артиклями), прийменники та сполучники. У деяких класифікаціях займенники виділяють в окремий від іменників клас, сполучники поділяють на підрядні^[en] (subordinators) та сурядні^[en] (coordinators), а також додають клас вигуків.^[179] Англійська також має багатий набір допоміжних дієслів^[en], таких як have та do, що виражають категорії способу та виду. Питання позначаються за допомогою підтримки do (do-support), рух wh^[en] (винесення питальних слів, що починаються на wh-, на початок речення) та інверсії порядку слів з деякими дієсловами.^[180]

В англійській мові зберігаються деякі риси, типові для германських мов, наприклад, розрізнення між нерегулярно змінюваними сильними основами, що відмінюються за допомогою аблаута (тобто зміни голосного основи, як у парах speak / spoke та foot / feet), і слабкими основами, що змінюються за допомогою афіксації (як-от love / loved, hand / hands).^[181] Залишки системи відмінків і родів зустрічаються в системі займенників (he / him, who / whom); подібно до цього, сліди складнішого дієслівного відмінювання можна побачити у словозміні дієслова-зв'язки^[en] to be.^[181]

Сім частин мови проілюстровані в цьому прикладі речення:

Дет.	Ім.	Прийм.	Дет.	Ім.	Спол.	Дет.	Прикм.	Ім.	Дієсл.	Присл.	Спол.	Дет.	Ім.	Дієсл.
The	chairman	of	the	committee	and	the	loquacious	politician	clashed	violently	when	the	meeting	started.

Іменники та іменникові словосполучення

Англійські іменники^[en] змінюються лише за числом та присвійністю. Нові іменники можуть утворюватися за допомогою словотвору або словоскладання. Семантично вони поділяються на власні (імена) та загальні назви. Загальні назви, своєю чергою, поділяються на конкретні та абстрактні, а граматично — на злічувані^[en] та масові.^[182]

Більшість злічуваних іменників утворюють множину за допомогою суфікса множини -s, але деякі іменники мають неправильні форми множини. Незлічувані іменники можуть вживатися у множині лише з використанням класифікатора злічуваності, наприклад: «one loaf of bread» (один буханець хліба), «two loaves of bread» (два буханці хліба).^[183]

Регулярне утворення множини:

Однина: cat, dog
Множина: cats, dogs

Нерегулярне утворення множини:

Однина: man, woman, foot, fish, ox, knife, mouse
Множина: men, women, feet, fish, oxen, knives, mice

Присвійність може виражатися або за допомогою присвійної енклітики -s (яку також традиційно називають суфіксом родового відмінка), або за допомогою прийменника of. Історично присвійне -s використовувалося для істот, тоді як конструкція з of була закріплена за неістотами. Сьогодні ця відмінність менш чітка, і багато мовців використовують -s також із неістотами. Орфографічно присвійне -s відокремлюється від іменника в однині апострофом. Якщо іменник у формі множини утворений за допомогою -s, апостроф ставиться після -s.^[180]

Присвійні конструкції:

З -s: "The woman's husband's child"
З of: "The child of the husband of the woman"

Іменники можуть утворювати іменникові фрази^[en] (noun phrases, NP), у яких вони виступають синтаксичною вершиною (головним словом) для слів, що від них залежать, таких як детермінанти, квантифікатори, сполучники чи прикметники.^[184] Іменникові словосполучення можуть бути короткими, як-от the man, що складається лише з детермінанта та іменника. Вони також можуть включати модифікатори, такі як прикметники (наприклад, red, tall, all), і специфікатори, такі як детермінанти (наприклад, the, that). Але вони можуть також пов'язувати кілька іменників в одне довге словосполучення за допомогою сполучників (як-от and) або прийменників (як-от with), наприклад: «the tall man with the long red trousers and his skinny wife with the spectacles» (це словосполучення використовує сполучники, прийменники, специфікатори та модифікатори). Незалежно від довжини, іменникове словосполучення функціонує як єдина синтаксична одиниця.^[180] Наприклад, присвійна енклітика може, у випадках, які не призводять до двозначності, ставитися після всього іменникового словосполучення, як у фразі «The President of India's wife», де енклітика йде за словом India, а не President.

Клас детермінантів використовується для уточнення іменника, перед яким вони стоять, щодо означеності^[en], де the позначає означений іменник, а a або an — неозначений. Мовець передбачає, що означений іменник вже відомий співрозмовнику, тоді як неозначений іменник не визначається як раніше відомий. Квантифікатори, до яких належать one, many, some та all, використовуються для характеристики іменника з погляду кількості або числа. Іменник повинен узгоджуватися з числом детермінанта, наприклад, one man (однина), але all men (множина). Детермінанти є першими складовими в іменниковому словосполученні.^[185]

Прикметники

Англійські прикметники^[en] — це такі слова, як good, big, interesting та Canadian, які найчастіше модифікують іменники, позначаючи характеристики їхніх референтів (наприклад, "a red car"). Як модифікатори, вони стоять перед іменниками, які вони модифікують, і після детермінантів.^[186] Англійські прикметники також функціонують як предикативні комплементи (наприклад, "the child is happy").^[187]

У сучасній англійській мові прикметники не змінюються, щоб узгоджуватися за формою з іменником, який вони модифікують, як це відбувається в більшості інших індоєвропейських мов. Наприклад, у фразах «the slender boy» та «many slender girls» прикметник slender не змінює форму для узгодження ні з числом, ні з родом іменника.^[188]

Деякі прикметники змінюються за ступенями порівняння, де звичайний (позитивний) ступінь не має закінчень, суфікс -er позначає вищий ступінь, а -est — найвищий: «a small boy», «the boy is smaller than the girl», «that boy is the smallest». Деякі прикметники мають неправильні суплетивні форми вищого та найвищого ступенів, як-от good, better та best. Інші прикметники утворюють ступені порівняння за допомогою перифрастичних конструкцій^[en], де прислівник more позначає вищий ступінь, а most — найвищий: happier або more happy, the happiest або most happy.^[189] Серед мовців існують певні розбіжності щодо того, з якими прикметниками використовувати флективне (через суфікси) чи перифрастичне порівняння, і деякі дослідження показали тенденцію до поширення перифрастичних форм за рахунок флективних.^[190]

Детермінанти

Англійські детермінанти^[en] — це такі слова, як the, each, many, some та which, які найчастіше зустрічаються в іменникових словосполученнях перед головними іменниками та будь-якими модифікаторами й позначають іменникове словосполучення як означене або неозначене.^[191] Вони часто узгоджуються з іменником у числі. Зазвичай вони не змінюються за ступенями порівняння.

Займенники, відмінок та особа

Англійські займенники зберігають багато ознак відмінкової та родової словозміни. Особові займенники зберігають відмінність між називним (subjective) та об'єктним (objective) відмінками в більшості осіб (I/me, he/him, she/her, we/us, they/them), а також розрізнення за істотою/неістотою в третій особі однини (відрізняючи it від трьох наборів займенників третьої особи однини для істот) та факультативне розрізнення за родом для істот у третій особі однини (розрізняючи жіночий рід she/her, epicene they/them та чоловічий рід he/him).^[192]^[193] Суб'єктний відмінок (subjective case) відповідає давньоанглійському називному відмінку, а непрямий відмінок (objective case) використовується як у значенні колишнього знахідного відмінка (для пацієнса, або прямого додатка перехідного дієслова), так і давньоанглійського давального відмінка (для реципієнта або непрямого додатка перехідного дієслова).^[194]^[195] Суб'єктний відмінок використовується, коли займенник є підметом фінітного речення (clause), в іншому випадку використовується об'єктний відмінок.^[196] Хоча такі граматисти, як Генрі Світ^[197] та Отто Єсперсен^[198] зазначали, що англійські відмінки не відповідають традиційній системі на основі латини, деякі сучасні граматики, зокрема The Cambridge Grammar of the English Language, зберігають традиційні назви «називний» (nominative) та «знахідний» (accusative) для відмінків.^[199]

Присвійні займенники існують у залежній та незалежній формах; залежна форма функціонує як детермінант, що уточнює іменник (як у my chair), тоді як незалежна форма може стояти окремо, ніби це іменник (наприклад, "the chair is mine").^[200] Граматична особа в англійській мові більше не розрізняє формальні та неформальні займенники звертання, оскільки фамільярний займенник другої особи однини thou, що існував у мові раніше, майже повністю вийшов з ужитку до XVIII століття.^[201]

Займенники другої та третьої особи мають спільні форми для множини та однини:

Множина і однина завжди ідентичні (you, your, yours) у другій особі (за винятком зворотної форми: yourself/yourselves) у більшості діалектів. Деякі діалекти запровадили новітні займенники другої особи множини, такі як y'all (зустрічається у південноамериканській англійській та афроамериканській англійській), youse (в австралійській англійській) або ye (у ірландській англійській).
У третій особі серія займенників they/them (they, them, their, theirs, themselves) використовується як у множині, так і в однині, і є єдиними доступними займенниками для множини. В однині they / them (іноді з додаванням специфічної для однини зворотної форми themself) слугує гендерно-нейтральним набором займенників. Ці займенники стають усе більш прийнятними, особливо як частина ЛГБТ-культури.^[192]^[202]^[203]

Англійські особові займенники
Особа	Суб'єктний відмінок	Об'єктний відмінок	Залежний присвійний	Незалежний присвійний	Зворотний
1-ша, однина	I	me	my	mine	myself
2-га, однина	you	you	your	yours	yourself
3-тя, однина	he/she/it/they	him/her/it/them	his/her/its/their	his/hers/its/theirs	himself/herself/itself/themself/themselves
1-ша, множина	we	us	our	ours	ourselves
2-га, множина	you	you	your	yours	yourselves
3-тя, множина	they	them	their	theirs	themselves

Займенники використовуються для посилання на сутності дейктично або анафорично. Дейктичний займенник вказує на певну особу або об'єкт, ідентифікуючи його відносно мовленнєвої ситуації — наприклад, займенник I ідентифікує мовця, а займенник you — адресата. Анафоричні займенники, такі як that, відсилають до сутності, що вже була згадана або яку мовець вважає відомою аудиторії, наприклад, у реченні "I already told you that" («Я тобі вже це казав»). Зворотні займенники використовуються, коли непрямий аргумент ідентичний підмету фрази (наприклад, "he sent it to himself" або "she braced herself for impact").^[204]

Прийменники

Прийменникові словосполучення (PP) — це словосполучення, що складаються з прийменника та одного або кількох іменників, наприклад: "with the dog", "for my friend", "to school", "in England".^[205] Англійські прийменники^[en] мають широкий спектр застосувань — зокрема, опис руху, місця та інших відношень між сутностями, а також функції синтаксичного характеру, як-от введення підрядних речень-додатків та непрямих аргументів дієслів.^[205] Наприклад, у фразі "I gave it to him", прийменник to вказує на непрямий додаток дієслова to give. Традиційно слова вважалися прийменниками лише тоді, коли вони керували відмінком іменника, перед яким стояли, наприклад, змушуючи займенники використовувати об'єктну форму замість суб'єктної: "with her", "to me", "for us". Але деякі сучасні граматики більше не вважають керування відмінком визначальною рисою класу прийменників, натомість визначаючи прийменники як слова, що можуть функціонувати як вершини прийменникових словосполучень.^[206]

Дієслова та дієслівні словосполучення

Англійські дієслова^[en] змінюються за часом і видом та мають узгодження з підметом у третій особі однини теперішнього часу. Тільки дієслово-зв'язка to be все ще відмінюється для узгодження з підметом у множині, а також у першій та другій особі.^[189] Допоміжні дієслова, такі як have та be, поєднуються з дієсловами в інфінітиві, минулому часі або тривалій формі. Вони утворюють складні часи, види та способи. Допоміжні дієслова відрізняються від інших дієслів тим, що після них може йти заперечення, і тим, що вони можуть виступати першим членом у питальному реченні.^[207]^[208]

Більшість дієслів мають шість словозмінних форм. Основні форми — це базова форма теперішнього часу (plain present), третя особа однини теперішнього часу та форма претерита (минулого часу). Вторинні форми — це базова форма, що використовується для інфінітива, герундій-дієприкметник (gerund-participle) та дієприкметник минулого часу.^[209] Дієслово to be — яке, крім іншого, в англійській мові функціонує як основне допоміжне дієслово для позначення недоконаного виду (наприклад, "I am going"), а також як зв'язка^[210] — є єдиним дієсловом, що зберегло частину свого оригінального відмінювання і набуває різних словозмінних форм залежно від підмета. Форма першої особи теперішнього часу — am, третьої особи однини — is, а форма are використовується в другій особі однини та для всіх трьох осіб множини. Унікальним дієприкметником минулого часу цього дієслова є been, а його герундієм-дієприкметником — being.^[211]

Англійські словозмінні форми
Словозміна	Сильні	Регулярні
Базова теперішнього часу	take	love
3-тя особа одн. тепер. ч.	takes	loves
Претерит	took	loved
Базова (інфінітив)	take	love
Герундій–дієприкм.	taking	loving
Дієприкм. минул. ч.	taken	loved

Час, вид та спосіб

Англійська мова має два основні часи: минулий (претерит) і неминулий. Претерит утворюється за допомогою форми претерита дієслова, яка для регулярних дієслів включає суфікс -ed, а для сильних дієслів — або суфікс -t, або зміну голосного основи. Форма неминулого часу не має закінчень, за винятком третьої особи однини, яка приймає суфікс -s.^[207]

	Теперішній	Претерит
Перша особа	I run	I ran
Друга особа	You run	You ran
Третя особа	John runs	John ran

Англійська мова не має дієслівних форм майбутнього часу.^[212] Майбутній час виражається перифрастично за допомогою одного з допоміжних дієслів will або shall.^[213] Багато різновидів також використовують близький майбутній час^[en], утворений за допомогою фразового дієслова^[en] "be going to" (конструкція going-to^[en]).^[214]

	Майбутній
Перша особа	"I will run"
Друга особа	"You will run"
Третя особа	"John will run"

Подальші видові відмінності вказуються допоміжними дієсловами, насамперед have та be, які показують контраст між перфектним і неперфектним минулим часом ("I have run" проти "I was running"), а також складеними часами, такими як минулий перфектно-тривалий ("I had been running") та теперішній перфектно-тривалий ("I have been running").^[215]

Для вираження способу англійська мова використовує низку модальних допоміжних дієслів, таких як can, may, will, shall і форми минулого часу could, might, would, should. Існують також умовний (subjunctive)^[en] та наказовий способи, обидва засновані на базовій формі дієслова (тобто без суфікса третьої особи однини -s), для використання в підрядних реченнях (наприклад, умовний: "It is important that he run every day"; наказовий: "Run!").^[213]

Форма інфінітива, яка використовує базову форму дієслова та частку to, вживається для дієслівних речень, які синтаксично підпорядковані фінітному дієслівному реченню. Фінітні дієслівні речення — це ті, що формуються навколо дієслова у формі теперішнього часу або претерита. У реченнях з допоміжними дієсловами саме вони є фінітними дієсловами, а основне дієслово розглядається як підрядне речення.^[216] Наприклад, у фразі "he has to go" лише допоміжне дієслово have змінюється за часом, а основне дієслово to go стоїть в інфінітиві; або в реченні з додатком, як-от "I saw him leave", де головне дієслово see стоїть у формі претерита, а leave — в інфінітиві.

Фразові дієслова

Англійська мова також часто використовує конструкції, які традиційно називають фразовими дієсловами^[en] — дієслівні словосполучення, що складаються з кореня дієслова та прийменника або частки, яка йде за дієсловом. Тоді ця фраза функціонує як єдиний предикат. З точки зору інтонації прийменник зливається з дієсловом, але на письмі він пишеться як окреме слово. Прикладами фразових дієслів є "to get up", "to ask out", "to get together" та "to put up with". Фразове дієслово часто має глибоко ідіоматичне значення, яке є більш спеціалізованим і вузьким, ніж те, що можна просто вивести з комбінації дієслова та прийменникового додатка (наприклад, lay off означає «звільнити когось з роботи»).^[217] Деякі граматисти не вважають, що цей тип конструкції утворює єдину синтаксичну складову, і тому утримуються від використання терміна «фразове дієслово». Натомість вони розглядають цю конструкцію просто як дієслово з прийменниковим словосполученням у ролі його синтаксичного додатка (наприклад, "he woke up in the morning" і "he ran up in the mountains" синтаксично еквівалентні).^[218]

Прислівники

Функція прислівників полягає у модифікації дії або події, описаної дієсловом, шляхом надання додаткової інформації про спосіб, у який вона відбувається.^[180] Багато англійських прислівників^[en] утворюються від прикметників шляхом додавання суфікса -ly. Наприклад, у фразі "the woman walked quickly", прислівник quickly походить від прикметника quick. Деякі часто вживані прикметники мають неправильні форми прислівників, як-от good, що має форму прислівника well.^[219]

Синтаксис

Синтаксис сучасної англійської мови є помірно аналітичним.^[220] Він розвинув такі риси, як модальні дієслова^[en] та фіксований порядок слів як засоби для передачі значення. Допоміжні дієслова^[en] позначають такі конструкції, як запитання, заперечення, пасивний стан та тривалий вид.^[221]

Основний порядок членів речення

Англійська мова перейшла від германського порядку слів із дієсловом на другому місці (V2)^[en] до майже виключно порядку «підмет-присудок-додаток» (SVO).^[222] Поєднання порядку SVO та використання допоміжних дієслів часто створює кластери з двох або більше дієслів у центрі речення, наприклад "he had been hoping to try opening it".^[223]

У більшості речень англійська мова позначає граматичні відношення лише за допомогою порядку слів.^[224] Підмет передує дієслову, а додаток іде за ним. Граматичні ролі кожного члена речення позначаються лише їхньою позицією відносно дієслова:

S	V	O
The dog	bites	the man
The man	bites	the dog

Виняток становлять речення, де одним із членів є займенник. У такому випадку він позначається двічі: і порядком слів, і відмінковою словозміною, де займенник-підмет передує дієслову і набуває форми суб'єктного відмінка, а займенник-додаток іде за дієсловом і набуває форми об'єктного відмінка.^[225] Наведений нижче приклад демонструє це подвійне позначення в реченні, де і додаток, і підмет представлені займенником чоловічого роду третьої особи однини:

S	V	O
He	hit	him

Непрямі додатки (IO) дитранзитивних дієслів можуть розміщуватися або як перший додаток у конструкції з подвійним додатком (S V IO O), наприклад, "I gave Jane the book", або у прийменниковому словосполученні, наприклад, "I gave the book to Jane".^[226]

Синтаксис речення

Докладніше: Синтаксис речення в англійській мові^[en]

Англійські речення (sentences) можуть складатися з однієї або кількох клауз (clauses - простих речень у складі складного), які, своєю чергою, можуть складатися з одного або кількох словосполучень (наприклад, іменникових, дієслівних, прийменникових). Клауза будується навколо дієслова і включає його складові, такі як будь-які іменникові або прийменникові словосполучення. У межах речення завжди є принаймні одна головна клауза (або матричне речення), тоді як інші клаузи підпорядковуються головній. Підрядні речення (subordinate clauses) можуть функціонувати як аргументи дієслова в головному реченні. Наприклад, у фразі "I think (that) you are lying" головне речення має вершиною дієслово think, підметом є I, але додатком фрази є підрядне речення "(that) you are lying". Підрядний сполучник that показує, що речення, яке йде за ним, є підрядним, але його часто опускають.^[227] Відносні підрядні речення^[en] (relative clauses) — це клаузи, що функціонують як модифікатор або специфікатор якогось члена в головному реченні. Наприклад, у реченні "I saw the letter that you received today", відносне підрядне речення "that you received today" уточнює значення слова letter, що є додатком головного речення. Відносні підрядні речення можуть вводитися займенниками who, whose, whom та which, а також словом that (яке також може бути опущене).^[228] На відміну від багатьох інших германських мов, немає суттєвих відмінностей між порядком слів у головному та підрядному реченнях.^[229]

Конструкції з допоміжними дієсловами

Англійські допоміжні дієслова^[en] виконують багато функцій, зокрема вираження часу, виду та способу. Допоміжні дієслова утворюють головні речення, а основні дієслова функціонують як вершини підрядного речення допоміжного дієслова. Наприклад, у реченні "the dog did not find its bone" клауза "find its bone" є доповненням заперечного дієслова did not. Інверсія підмета і допоміжного дієслова^[en] використовується в багатьох конструкціях, включаючи фокусування, заперечення та питальні конструкції.^[230]

Дієслово do може використовуватися як допоміжне навіть у простих розповідних реченнях, де воно зазвичай слугує для додавання емфази (виразності), як у "I did shut the fridge". Проте в заперечних та інвертованих реченнях, згаданих вище, воно використовується тому, що правила англійського синтаксису дозволяють ці конструкції лише за наявності допоміжного дієслова. Сучасна англійська не дозволяє додавати заперечний прислівник not до звичайного фінітного^[en] лексичного дієслова, як у *"I know not" — його можна додати лише до допоміжного (або дієслова-зв'язки), тому, якщо під час заперечення немає іншого допоміжного дієслова, використовується допоміжне do, утворюючи форму на кшталт "I do not (don't) know". Те саме стосується речень, що потребують інверсії, включно з більшістю питань — інверсія повинна залучати підмет та допоміжне дієслово, тому неможливо сказати *"Know you him?"; граматичні правила вимагають "Do you know him?".^[231]

Заперечення здійснюється за допомогою прислівника not, який передує основному дієслову і йде за допоміжним дієсловом. Стягнена форма від not — -n't — може використовуватися як енклітика, що приєднується до допоміжних дієслів та до дієслова-зв'язки to be. Так само, як і з питаннями, багато заперечних конструкцій вимагають використання підтримки do (do-support), тому в сучасній англійській мові "I don't know him" є правильної відповіддю на запитання "Do you know him?", але не *"I know him not", хоча така конструкція може зустрічатися в давнішій англійській мові.^[232]

Пасивні конструкції також використовують допоміжні дієслова. Пасивна конструкція перефразовує активну таким чином, що додаток активної фрази стає підметом пасивної, а підмет активної фрази або опускається, або знижується до ролі непрямого аргумента, введеного в прийменниковому словосполученні. Вони утворюються за допомогою дієприкметника минулого часу з допоміжним дієсловом to be або to get, хоча не всі різновиди англійської мови дозволяють використання пасиву з get. Наприклад, переведення речення "she sees him" у пасивний стан дає "he is seen (by her)" або "he gets seen (by her)".^[233]

Запитання

Як загальні (так/ні) питання^[en], так і спеціальні (wh-питання) в англійській мові здебільшого утворюються за допомогою інверсії підмета та допоміжного дієслова ("Am I going tomorrow?", "Where can we eat?"), що може вимагати підтримки do ("Do you like her?", "Where did he go?"). У більшості випадків питальні слова^[en] (або wh-слова) — до яких належать who, what, when, where, why та how — з'являються у винесеній на початок позиції. Наприклад, у запитанні "What did you see?" слово what стоїть на першому місці, попри те, що є граматичним додатком речення. Коли wh-слово є підметом або частиною підмета, інверсія не відбувається (наприклад, "Who saw the cat?"). Прийменникові словосполучення також можуть виноситися на початок, якщо вони є темою питання (наприклад, "To whose house did you go last night?"). Особовий питальний займенник who є єдиним питальним займенником, що все ще зберігає відмінкову словозміну, де варіант whom слугує формою об'єктного відмінка, хоча ця форма поступово виходить з ужитку в багатьох контекстах.^[234]

Синтаксис рівня дискурсу

Хоча англійська мова є мовою з вираженим підметом (subject-prominent), на рівні дискурсу вона має тенденцію використовувати структуру «тема-рема» (topic–comment), де відома інформація (тема) передує новій інформації (ремі/коментарю). Через строгий синтаксис SVO тема речення зазвичай має бути його граматичним підметом. У випадках, коли тема не є граматичним підметом речення, вона часто висувається на позицію підмета за допомогою синтаксичних засобів. Одним із способів зробити це є пасивна конструкція: "the girl was stung by the bee". Інший спосіб — через розщеплене речення (cleft sentence), де головне речення понижується до статусу підрядного речення-додатка у реченні зі зв'язкою та фіктивним (порожнім) підметом, таким як it або there, наприклад: "it was the girl that the bee stung", "there was a girl who was stung by a bee".^[235] Фіктивні підмети також використовуються в конструкціях, де немає граматичного підмета, наприклад, із безособовими дієсловами (наприклад, "it is raining") або в екзистенційних реченнях ("there are many cars on the street"). Завдяки використанню цих складних синтаксичних конструкцій з інформаційно порожніми підметами англійська мова здатна зберігати як структуру речення «тема-рема», так і синтаксис SVO.^[236]

Конструкції фокусування^[en] підкреслюють певну нову або важливу інформацію в реченні, як правило, шляхом розміщення головного наголосу на рівні речення на фокусній складовій. Наприклад, "the girl was stung by a bee" (підкреслюючи, що це була саме бджола, а не, наприклад, оса), або "the girl was stung by a bee" (контрастуючи з іншою можливістю, наприклад, що це був хлопець).^[237] Тема і фокус також можуть встановлюватися за допомогою синтаксичної дислокації: або шляхом винесення елемента, на якому зосереджується увага, перед головним реченням, або ж після нього. Наприклад, "That girl over there, she was stung by a bee" підкреслює дівчину через препозицію, але подібного ефекту можна досягти й через постпозицію: "she was stung by a bee, that girl over there", де посилання на дівчину встановлюється як додана після основної думки інформація (afterthought).^[238]

Когезія (зв'язність) між реченнями досягається через використання дейктичних займенників як анафори (наприклад, "that is exactly what I mean", де that стосується якогось факту, відомого обом співрозмовникам, або then, що використовується для визначення часу події, про яку йдеться, відносно часу попередньо описаної події).^[239] Маркери дискурсу^[en], такі як oh, so або well, також сигналізують про розвиток ідей між реченнями та допомагають створити зв'язність. Маркери дискурсу часто є першими членами речення. Вони також використовуються для вираження позиції (stance taking)^[en], за допомогою якої мовці виявляють певне ставлення до того, що йдеться, наприклад: "no way is that true!" (ідіоматичний маркер "no way!" виражає недовіру) або "boy! I'm hungry" (маркер boy виражає емфазу). Хоча маркери дискурсу є особливо характерними для неформальних та розмовних регістрів англійської мови, вони також використовуються в письмових та формальних регістрах.^[240]

Лексика

Англійська лексика за мовою походження^[241]^[242]

Французька, включно з англо-нормандською (28.30%)

Латинська, включно з науковими та технічними запозиченнями (28.24%)

Германські (давньоанглійська, давньоскандинавська, нідерландська) (25.00%)

Грецька (5.32%)

Не вказано (4.03%)

Похідні від власних назв (3.28%)

Інші мови (5.83%)

Англійська має від 170 до 220 тисяч слів, якщо врахувати застарілі слова. Ця оцінка базується на останньому повному виданні Оксфордського словника англійської мови 1989 року. Більше половини цих слів становлять іменники, чверть — прикметники, а сьома частина — дієслова. Є один підрахунок, згідно з яким словниковий запас англійської мови становить близько 1 мільйона слів, але ця кількість, ймовірно, включає такі слова, як латинські назви видів, наукова термінологія, ботанічні терміни, слова з префіксом і суфіксом, жаргон, іноземні слова вкрай обмеженого англійського використання та технічні акроніми.

Завдяки своєму статусу міжнародної мови, англійська мова швидко сприймає іноземні слова та запозичує словниковий запас з багатьох інших джерел. Ранні дослідження англійської лексики лексикографами, вченими, які формально вивчають лексику, складають словники або і те, і інше, були завадені через відсутність вичерпних даних про фактичну лексику, яка використовується з якісних лінгвістичних корпусів, колекцій фактичних письмових текстів і усних уривків. Багато тверджень, опублікованих до кінця ХХ-го століття про зростання англійської лексики з часом, про дати першого використання різних слів в англійській мові та джерела англійської лексики доведеться виправляти, оскільки новий комп'ютеризований аналіз даних лінгвістичного корпусу стає доступний.

Процеси словотворення

Англійська утворює нові слова з наявних слів або коренів у своєму словнику за допомогою різноманітних процесів. Одним з найпродуктивніших процесів в англійській мові є перетворення, використання слова з іншою граматичною роллю, наприклад, використання іменника як дієслова або дієслова як іменника. Іншим продуктивним словотворчим процесом є іменне складання, що створює складні слова, такі як babysitter, ice cream чи homesick. Процесом, більш поширеним у давньоанглійській, ніж у сучасній, але все ще продуктивним у сучасній англійській, є використання дериваційних суфіксів (-hood, -ness, -ing, -ility) для отримання нових слів із існуючих слів (особливо германського походження) або основи (особливо для слів латинського чи грецького походження).

Утворення нових слів, які називаються неологізмами, на основі грецьких та/або латинських коренів (наприклад, television чи optometry) є високопродуктивним процесом в англійській та в більшості сучасних європейських мов, настільки, що часто важко визначити, якою мовою виник неологізм. З цієї причини лексикограф Філіп Гоув відніс багато таких слів до «міжнародного наукового словника» (ISV) під час укладання третього нового міжнародного словника Вебстера (1961). Іншим активним процесом словотворення в англійській мові є акроніми, слова, утворені шляхом вимови як одного слова, абревіатури довших фраз, напр. NATO, laser).

Походження слів

Докладніше: Пуризм в англійській мові

Англійська мова, крім утворення нових слів із існуючих слів та їх коренів, також запозичує слова з інших мов. Таке прийняття слів з інших мов є звичайним явищем у багатьох мовах світу, але англійська мова була особливо відкритою для запозичення іноземних слів протягом останніх 1000 років. Найбільш часто вживані слова в англійській мові — західногерманські. Слова англійською мовою, які першими засвоюють діти, коли вони вчаться говорити, зокрема граматичні слова, які домінують у кількості слів як усного, так і письмового тексту, в основному є німецькими словами, успадкованими з найперших періодів розвитку староанглійської мови.

Але одним із наслідків тривалого мовного контакту між французькою та англійською мовами на всіх етапах їх розвитку є те, що у словниковому складі англійської мови дуже високий відсоток «латинських» слів (похідних, зокрема, від французької, а також від інших романських мов та латинської мови). Французькі слова різних періодів розвитку французької зараз становлять одну третину словникового запасу англійської мови. Лінгвіст Ентоні Лакудр підрахував, що понад 40 000 англійських слів мають французьке походження і можуть бути зрозумілі без ортографічних змін для франкомовних. Слова давньоскандинавського походження увійшли в англійську мову насамперед через контакт між давньоскандинавською та староанглійською під час колонізації Східної та Північної Англії. Багато з цих слів є частиною основного словника англійської мови, наприклад, egg та knife.

Англійська мова також запозичила багато слів безпосередньо з латини, прабатька романських мов, на всіх етапах свого розвитку. Багато з цих слів раніше були запозичені в латину з грецької. Латинська або грецька мова досі є високопродуктивними джерелами основ, які використовуються для формування словникового запасу предметів, які вивчаються у вищій школі, таких як науки, філософія та математика. Англійська продовжує отримувати нові запозичені слова та кальки («позичені переклади») з мов усього світу, а слова з мов, відмінних від англосаксонської предків, складають близько 60 % словникового запасу англійської мови.

Англійська мова має офіційні та неформальні реєстри мовлення; неформальні реєстри, включаючи мовлення, спрямоване на дітей, як правило, складаються переважно зі слів англосаксонського походження, тоді як у юридичних, наукових і академічних текстах відсоток лексики латинського походження вищий.

Англійські запозичення та кальки іншими мовами

Докладніше: Англізація^[en]

Знак, написаний іспанською мовою США^[en], з використанням англійського слова *«free»* замість іспанського «*gratis*»

Англійська мова справила сильний вплив на словниковий запас інших мов. Вплив англійської залежить від таких факторів, як знання англійської мови лідерами думок в інших країнах, роль англійської мови як світової лінґва франка, велика кількість книг і фільмів, які перекладаються з англійської на інші мови. Таке поширене використання англійської мови в багатьох місцях призводить до висновку, що англійська мова є особливо підходящою мовою для вираження нових ідей або опису нових технологій. Серед різновидів англійської, особливо американська англійська впливає на інші мови. Деякі мови, наприклад, китайська, пишуть слова, запозичені з англійської, переважно як кальки, тоді як інші, наприклад, японська, охоче сприймають англійські запозичені слова, написані звуковимовним шрифтом. Дубльовані фільми та телепрограми є особливо плідним джерелом впливу англійської мови на мови в Європі.

Цікаві факти про англійську мову

Англійська належить до мов з найширшим словниковим запасом: (близько 250 тис. різних слів; Оксфордський словник англійської мови нараховує близько 600 тис. слів, а Словник Вебстера — 475 тис., але серед них велика частка архаїчних слів та величезний об'єм технічних термінів).
Також це мова, яку знають найбільше людей як другу (нерідну): (від 250 млн до 1 млрд людей).
Англійською видають найбільше друкованої продукції та є найпопулярнішою мовою у світі — нею розмовляють 1,3 мільярди людей.
Найдовше слово в англійській мові: pneumonoultramicroscopicsilicovolcanoconiosis (45 літер, силіко́з — захворювання людини, викликане тривалим вдиханням пилу, що містить вільний діоксид кремнію).
На основі англійської мови створено кілька спрощених штучних мов.
Існує гіпотеза, що англійська мова насправді є скандинавською, тобто належить до північногерманської мовної групи, разом з норвезькою, данською, шведською, ісландською і фарерською. Автором цієї гіпотези є професор лінгвістики з Університету Осло Ян Тер'є Форлунд (Jan Terje Faarlund)^[243].
Найбільш яскравим носієм англійської мови в Києві став продовжувач традицій норманів — військовий найманець Патрік Ґордон. Судячи з його листувань і щоденника, він був далеко не єдиним англійцем в Києві. Патрік мешкав у Києві з родиною.
Тарас Шевченко 1858 року радів приїзду до Києва актора Айри Олдріджа, який грав у лондонському Ковент-Гардені. Шевченко хизувався в листі Щепкіну: «У нас тепер африканський актер, чудеса виробляє на сцені. Живого Шекспіра показує». Великим здобутком для української літератури став переклад «Гамлета» Михайлом Старицьким. Київські колекціонери і меценати Богдан та Варвара Ханенки придбали «Шекспірівську галерею» Джона Бойделла, яка тепер зберігається в Музеї мистецтв імені Богдана і Варвари Ханенків. Важливою подією для української літератури стала поява англійського перекладу шести віршів Тараса Шевченка письменницею Етель Войнич. Київська газета
«Рада» з надзвичайною радістю повідомляла про це своїх читачів.

Приклад

«Заповіт» Т. Шевченка англійською мовою (переклав Джон Вейр)

MY TESTAMENT When I'm dead, bury me: In my beloved Ukraine, My tomb upon a grave mound high: Amid the spreading plain, So that the fields, the boundless steppes, The Dnipro's plunging shore: My eyes could see, my ears could hear: The mighty river roar. When from Ukraine the Dnipro bears: Into the deep blue sea: The blood of foes … then will I leave: These hills and fertile fields — : I'll leave them all and fly away: To the abode of God, And then I'll pray …. But till that day: I nothing know of God. Oh bury me, then rise ye up: And break your heavy chains: And water with the tyrants' blood: The freedom you have gained. And in the great new family, The family of the free, With softly spoken, kindly word: Remember also me.

Джерело: Українська бібліотека

Див. також

Література

Андрейчук Н. І. Семіотика лінгвокультурного простору Англії кінця XV — початку XVII століття. — Л. : Вид-во Львів. політехніки, 2011. — 277 с.
Балла М. І. Англо-український словник: в 2 т. — К.: Освіта, 1996.
Балла М. І., Попов Є. Ф. Великий українсько-англійський словник. — 5-те вид. — К.: Чумацький Шлях, 2007. — 703 c.
Баранцев К. Т. Англо-український фразеологічний словник. — 2-ге вид., випр. — К.: Знання, 2005. — 1056 с.
Бровченко Т. О., Бант І. Н. Фонетика англійської мови. — К.: Рад. шк., 1964. — 270 с.
Верба Л. Г. Історія англійської мови. — Вінниця: Нова книга, 2004. — 304 p.
Верба Л. Г. Порівняльна лексикологія англійської та української мов. — Вінниця: Нова книга, 2003. — 160 с.
Жлуктенко Ю. О. Порівняльна граматика англійської та української мов. — К.: Рад. шк., 1960. — 160 с.
Зацний Ю. А. Розвиток словникового складу сучасної англійської мови. — Запоріжжя: Вид-во Запорізького держ. ун-ту, 1998. — 430 с.
Корунець І. В. Порівняльна типологія англійської та української мов. — 3-тє вид., випр. й доп. — Вінниця: Нова Книга, 2004. — 460 с.
Костюченко Ю. П. Історія англійської мови. — К.: Рад. шк., 1963. — 426 с.
Кухаренко В. А. Інтерпретація тексту. — Вінниця: Нова книга, 2004. — 261 с.
Мостовий М. І. Лексикологія англійської мови. — Х.: Основа, 1993. — 255 с.
Раєвська Н. М. Лексикологія англійської мови. — К.: Вища шк., 1979. — 301 с.
Селігей П. О. З історії пуризму в англійській літературній мові. I // Мовознавство. — 2017. — № 5. — С. 3‒18. [Архівовано 15 березня 2018 у Wayback Machine.]
Селігей П. О. Англійська мова та її майбутнє: три сценарії // Мовознавство. — 2022. — № 3. — С. 3–14.

Примітки

↑ What are the top 200 most spoken languages?. Ethnologue. 2023. Процитовано 3 жовтня 2023.
↑ Eberhard, David M., Gary F. Simons, and Charles D. Fennig (eds.). 2023. Ethnologue: Languages of the World (26-те вид.). Dallas, Texas: SIL International. Онлайн-версія: English
↑ Crystal, 2006, pp. 424—426.
↑ ^а ^б The Routes of English.
↑ Crystal, 2003a, с. 6.
↑ Wardhaugh, 2010, с. 55.
↑ Finkenstaedt, Thomas; Dieter Wolff (1973). Ordered profusion; studies in dictionaries and the English lexicon. C. Winter. ISBN 978-3-533-02253-4.
↑ Bammesberger, 1992, с. 30.
↑ Svartvik та Leech, 2006, с. 39.
↑ Ian Short, A Companion to the Anglo-Norman World, «Language and Literature», Boydell & Brewer Ltd, 2007. (p. 193)
↑ Crystal, 2003b, с. 30.
↑ How English evolved into a global language. BBC. 20 грудня 2010. Архів оригіналу за 25 вересня 2015. Процитовано 9 серпня 2015.
↑ König, 1994, с. 539.
↑ Eberhard, David M., Gary F. Simons, and Charles D. Fennig (eds.). 2019. Ethnologue: Languages of the World (22-ге вид.). Dallas, Texas: SIL International. Онлайн-версія: English, архів оригіналу:
↑ Ethnologue, 2010.
↑ Crystal, David (2008). Two thousand million?. English Today (амер.). 24 (1): 3—6. doi:10.1017/S0266078408000023. ISSN 0266-0784.
↑ Crystal, 2003b, с. 108—109.
↑ Harbert, 2007.
↑ Thomason та Kaufman, 1988, pp. 264—265.
↑ Watts, 2011, Chapter 4.
↑ Durrell, 2006.
↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою Ethnologue26 не вказано текст
↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою :2 не вказано текст
↑ ^а ^б Kachru, 2006, p. 196.
↑ Svartvik та Leech, 2006, p. 2.
↑ ^а ^б Ryan, 2013, Table 1.
↑ Office for National Statistics, 2013, Key Points.
↑ National Records of Scotland, 2013.
↑ Northern Ireland Statistics and Research Agency, 2012, Table KS207NI: Main Language.
↑ Statistics Canada, 2014.
↑ Australian Bureau of Statistics, 2013.
↑ Statistics South Africa, 2012, Table 2.5 Population by first language spoken and province (number).
↑ Statistics New Zealand, 2014.
↑ ^а ^б Bao, 2006, p. 377.
↑ Rubino, 2006.
↑ Patrick, 2006a.
↑ Lim та Ansaldo, 2006.
↑ Connell, 2006.
↑ Schneider, 2007.
↑ ^а ^б Trudgill та Hannah, 2008, p. 5.
↑ Trudgill та Hannah, 2008, p. 4.
↑ European Commission, 2012.
↑ Kachru, 2006, p. 197.
↑ Trudgill та Hannah, 2008, p. 2.
↑ Romaine, 1999.
↑ Baugh та Cable, 2002.
↑ Trudgill та Hannah, 2008, pp. 8—9.
↑ Trudgill, 2006.
↑ Ammon, 2008, pp. 1537—1539.
↑ Svartvik та Leech, 2006, p. 122.
↑ Trudgill та Hannah, 2008, pp. 5—6.
↑ Deumert, 2006, p. 130.
↑ Deumert, 2006, p. 131.
↑ ^а ^б Graddol, 2006.
↑ Meierkord, 2006, p. 165.
↑ Brutt-Griffler, 2006, pp. 690—691.
↑ ^а ^б Northrup, 2013.
↑ Phillipson, 2004, p. 47.
↑ Conrad та Rubal-Lopez, 1996, p. 261.
↑ United Nations, 2010.
↑ Richter, 2012, p. 29.
↑ ^а ^б Crystal, 2003a.
↑ Ammon, 2006, p. 321.
↑ Wojcik, 2006, p. 139.
↑ International Maritime Organization, 2011.
↑ International Civil Aviation Organization, 2011.
↑ Kachru, 2006, p. 195.
↑ European Commission, 2012, pp. 21, 19.
↑ Crystal, 2000.
↑ Jambor, 2007.
↑ Svartvik та Leech, 2006, Chapter 12: English into the Future.
↑ Alcaraz Ariza та Navarro, 2006.
↑ Gordin, 2015.
↑ Brutt-Griffler, 2006, pp. 694—695.
↑ Mufwene, 2006, p. 614.
↑ Northrup, 2013, pp. 81—86.
↑ Mesthrie, 2010, p. 594.
↑ Annamalai, 2006.
↑ Sailaja, 2009, pp. 2—9.
↑ Crystal, 2004.
↑ Graddol, 2010.
↑ Mazrui та Mazrui, 1998.
↑ Crystal, 2006.
↑ Crystal, 2003b, p. 107.
↑ Trudgill, 1999, p. 10.
↑ Trudgill, 1999, p. 125.
↑ Hughes та Trudgill, 1996, p. 3.
↑ Hughes та Trudgill, 1996, p. 37.
↑ Hughes та Trudgill, 1996, p. 40.
↑ Hughes та Trudgill, 1996, p. 31.
↑ Clark та Asprey, 2013.
↑ Estuary English Q and A – JCW. Phon.ucl.ac.uk. Архів оригіналу за 11 січня 2010. Процитовано 16 серпня 2010.
↑ Roach, 2009, p. 4.
↑ Trudgill, 1999, p. 80.
↑ Trudgill, 1999, pp. 80—81.
↑ Aitken та McArthur, 1979, p. 81.
↑ Romaine, 1982.
↑ Barry, 1982, pp. 86—87.
↑ Hickey, 2007.
↑ The Handbook of World Englishes. Wiley. 2020. с. 45. ISBN 978-1-119-16421-0.
↑ Labov, 2012.
↑ Wells, 1982, p. 34.
↑ Rowicka, 2006.
↑ Toon, 1982.
↑ Cassidy, 1982.
↑ Boberg, 2010.
↑ Labov, William; Sharon Ash; Charles Boberg (2006). The Atlas of North American English. Berlin: Mouton de Gruyter. pp. 141, 148.
↑ Chambers, Jack K. (2010). "English in Canada" (PDF). Kingston, Ontario. p. 14. Retrieved 20 July 2012.
↑ Labov, 1972.
↑ Do You Speak American: What Lies Ahead. PBS. Архів оригіналу за 14 вересня 2007. Процитовано 15 серпня 2007.
↑ Thomas, Erik R. (2003), Rural White Southern Accents (PDF), Atlas of North American English, Mouton de Gruyter, с. 16, архів оригіналу (PDF) за 22 грудня 2014, процитовано 11 листопада 2015 [Пізніше опубліковано як розділ у: Bernd Kortmann and Edgar W. Schneider (eds) (2004). A Handbook of Varieties of English: A Multimedia Reference Tool. New York: Mouton de Gruyter, pp. 300–324.]
↑ Levine та Crockett, 1966.
↑ Schönweitz, 2001.
↑ Montgomery, 1993.
↑ Thomas, 2008, pp. 95—96.
↑ Bailey, 1997.
↑ McWhorter, John H. (2001). Word on the Street: Debunking the Myth of a "Pure" Standard English. Basic Books. с. 162. ISBN 978-0-7382-0446-8.
↑ Bailey, 2001.
↑ Green, 2002.
↑ Patrick, 2006b.
↑ Eagleson, 1982.
↑ Trudgill та Hannah, 2002, pp. 16—21.
↑ Burridge, 2010.
↑ Trudgill та Hannah, 2002, pp. 24—26.
↑ Maclagan, 2010.
↑ Gordon, Campbell та Hay et al., 2004.
↑ Dayag, Danilo (2008). English-language media in the Philippines: Description and research. У Bautista, Ma. Lourdes; Bolton, Kingsley (ред.). Philippine English: Linguistic and Literary Perspectives. Hong Kong: Hong Kong University Press. с. 49—66. doi:10.5790/hongkong/9789622099470.003.0004. ISBN 978-962-209-947-0.
↑ Bautista, Maria Lourdes S. (2004). Tagalog-English Code-switching as a Mode of Discourse (PDF). Asia Pacific Education Review. 5 (2): 226—233. doi:10.1007/BF03024960. S2CID 145684166. Архів (PDF) оригіналу за 15 травня 2022.
↑ Lanham, 1982.
↑ Lass, 2002.
↑ Trudgill та Hannah, 2002, pp. 30—31.
↑ Nigerian English. Encarta. Microsoft. Архів оригіналу за 9 вересня 2010. Процитовано 17 липня 2012.
↑ Adegbija, Efurosibina (1989). Lexico-semantic variation in Nigerian English. World Englishes. 8 (2): 165—177. doi:10.1111/j.1467-971X.1989.tb00652.x.
↑ Lawton, 1982.
↑ Trudgill та Hannah, 2002, p. 115.
↑ Trudgill та Hannah, 2002, pp. 117—118.
↑ Lawton, 1982, pp. 256—260.
↑ Trudgill та Hannah, 2002, pp. 115—116.
↑ Sailaja, 2009, pp. 19—24.
↑ Bjarkman, Peter C.; Hammond, Robert Matthew (1989). American Spanish Pronunciation. Washington, D.C.: Georgetown University Press. с. 226. ISBN 978-0-87840-099-7.
↑ Зеленський пропонує Раді зробити англійську однією з мов міжнародного спілкування в Україні. www.ukrinform.ua (укр.). 28 червня 2023. Процитовано 21 серпня 2023.
↑ Кабінет Міністрів України - Англійська — мова міжнародного спілкування в Україні: Верховна Рада ухвалила закон. www.kmu.gov.ua (ua) . Процитовано 22 вересня 2024.
↑ Про застосування англійської мови в Україні. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 22 вересня 2024.
↑ У деяких діалектах цей звук відсутній; відповідні слова вимовляються зі звуками /ɑ/ або /ɔ/.
↑ У деяких діалектах півінічно-американської англійської цей звук відсутній.]].
↑ Літера <U> може передавати або /u/ або йотований звук /ju/. У британському Received Pronunciation цей йотований голосний /ju/ зустрічається після /t/, /d/, /s/ або/z/. Він часто призводить до палатизації попереднього приголосного, після чого відповідні приголосні стають/ʨ/, /ʥ/, /ɕ/ та/ʑ/, як, наприклад, у словах tune, during, sugar та azure. В американській англійській палатизація здебільшого не відбувається, якщо тільки за /ju/ не йде r, і, як наслідок /tur/, /dur/, /sur/, /zur/ набувають звучання /tʃɚ/, /dʒɚ/, /ʃɚ/ та /ʒɚ/, відповідно, як у словах nature, verdure, sure та treasure.
↑ В північно-американській англійській цей звук набирає ротичного відтінку, після нього вимовляється слабеньке r.
↑ Чимало американців не розрізняють між цим та наступним ненаголошеними звуками. Для них roses і Rosa's вимовляються однаково, й, відповідно, вживається симовол шва /ə/.
↑ Цей звук часто транскрибують як /i/ або /ɪ/.
↑ Дифтонги /eɪ/ та /oʊ/ для багатьох американців є монофтонгами, відповідно, /eː/ та/oː/.
↑ В більшості діалектів англійської мови, значну фонетичну роль відіграє довжина звуку. У таких діалектах, як австралійська англійська та новозеландська англійська подовження звуку називають фонетичним. У деяких діалектах сучасної англійської мови, наприклад, загальноамериканському, довжина голосного алофонна: голосні набувають подовження перед дзвінкими приголосними в межах складу.
↑ Зустрічається тільки в неротичних діалектах. У деяких діалектах цей звук заміняється на /ɔː/.
↑ Зустрічається тільки в неротичних діалектах. У деяких діалектах перехід до шва зникає. Як наслідок, звук стає подовженим монофтонгом /ɛː/.
↑ Велярний носовий звук [ŋ] — нефонетичний алофон звуку /n/ у деяких північно-британських діалектах, де він вимовляється тільки перед /k/ та /g/. У всіх інших діалектах, це окрема фонема.
↑ Звуки /ʃ/, /ʒ/, and /ɹ/ у деяких діалектах лабілізовні (огублені). Огублення ніколи не є контрастним у початковій позиції, а тому іноді не транскрибується. Більшість американців вимовляють <r> як /ɻ/. Те ж відбувається в шотландському та інших діалектах. У цьому випадку <r> звучить із альвеолярним дрижанням (як в українській).
↑ У деяких діалектах, наприклад кокні, міжзубні /θ/ and /ð/ злилися з /f/ and /v/, а в інших? зокрема в ебоніці, /ð/ перейшов у дентальне /d/. У деяких ірландських діалектах, /θ/ and /ð/ стали відповідними дентальними вибуховими звуками, що контрастують із звичними альвеолярними вибуховими.
↑ Глухий палатальний фрикативний звук /ç/ у більшості діалектів є простим алофоном /h/ перед /j/; наприклад, human /çjuːmən/. Проте, у деяких діалектах, /j/ зникає, хоча початковий приголосний не змінюється.
↑ Глухий велярний фрикативний звук /x/ використовується англомовними шотландцями чи валійцями у таких словах гельського походження, як loch (/lɒx/) або у випадку запозичень із німецької чи єврейської у, наприклад, словах Bach (/bax/) або Chanukah /xanuka/. /x/ використовується також у південно-африканській англійській. У деяких діалектах, таких як скауз (район Ліверпуля) [x] або [kx] можуть використовуватися як алофони /k/ у словах на зразок docker ([dɒkxə]). Більшість людей, для яких англійська мова рідна, з великими труднощами вчаться правильно вимовляти цей звук, вивчаючи іноземну мову. Більшість використовує як заміну звуки [k] або [h].
↑ Звук [ɾ]}} — алофон /t/ і /d/ у ненаголошених складах у північно-американській та австралійській англійській. Цим звуком передається tt чи dd у словах latter та ladder, які для багатьох американців є гомофонами. У деяких діалектах, таких як шотландська англійська та індійська англійська його заміняє звук /ɹ/. Це той самий звук, який у більшості варіантів іспанської мови відображається однією літерою r.
↑ Глухий w — [ʍ] зустрічається в шотландській та ірландській англійській, а також у деяких варіантах американської, новозеландської та англійської англійської. Наприклад, слово white (білий) звучить не вайт а гвайт. У більшості діалектів звук [ʍ] злився з /w/, а в деяких шотландських — із /f/.
↑ Український правопис. — К.: Наук. думка, 2012. — С. 124. Архів оригіналу за 11 травня 2021. Процитовано 5 листопада 2012.
↑ Brinton та Brinton, 2010, p. 60.
↑ König, 1994, с. 537—538.
↑ International Phonetic Association, 1999, p. 42.
↑ Oxford Learner's Dictionary, 2015, Entry "contract".
↑ Merriam Webster, 2015, Entry "contract".
↑ Macquarie Dictionary, 2015, Entry "contract".
↑ Brinton та Brinton, 2010, p. 66.
↑ Sentence stress. ESOL Nexus. British Council. Архів оригіналу за 3 грудня 2019. Процитовано 24 листопада 2019.
↑ Lunden, Anya (2017). Duration, vowel quality, and the rhythmic pattern of English. Laboratory Phonology. 8: 27. doi:10.5334/labphon.37.
↑ ^а ^б Trudgill та Hannah, 2002, pp. 4—6.
↑ Lass, 1992, pp. 90, 118, 610; Lass, 2000, pp. 80, 656.
↑ Roach, 2009, p. 53.
↑ Giegerich, 1992, p. 36.
↑ Wells, 1982.
↑ Lass, 2000, p. 114.
↑ Wells, 1982, pp. xviii—xix.
↑ Wells, 1982, p. 493.
↑ Huddleston та Pullum, 2002, p. 22.
↑ ^а ^б ^в ^г Carter, Ronald; McCarthey, Michael; Mark, Geraldine; O'Keeffe, Anne (2016). English Grammar Today. Cambridge University Press. ISBN 978-1-316-61739-7.
↑ ^а ^б Baugh, Albert; Cable, Thomas (2012). A history of the English language (вид. 6th). Routledge. ISBN 978-0-415-65596-5.
↑ Payne та Huddleston, 2002.
↑ Huddleston та Pullum, 2002, pp. 56—57.
↑ Huddleston та Pullum, 2002, p. 55.
↑ Huddleston та Pullum, 2002, pp. 54—55.
↑ Huddleston та Pullum, 2002, p. 57.
↑ Huddleston та Pullum, 2002, p. 530.
↑ Huddleston та Pullum, 2002, p. 528.
↑ ^а ^б König, 1994, p. 540.
↑ Mair, 2006, pp. 148—149.
↑ Huddleston, Rodney D.; Pullum, Geoffrey K.; Reynolds, Brett (2022). A student's introduction to English grammar (вид. 2nd). Cambridge University Press. с. 124—126. ISBN 978-1-316-51464-1.
↑ ^а ^б they, Оксфордський словник англійської мови (вид. 3-тє), Oxford University Press, Вересень 2005 (Необхідна підписка або членство в публічній бібліотеці Сполученого Королівства .)
↑ Singular "They". APA Style. Архів оригіналу за 21 жовтня 2020. Процитовано 24 листопада 2021.
↑ Leech, 2006, p. 69, "Nominative is a traditional name for the subjective case".
↑ O'Dwyer, 2006, "English has subjective, objective and possessive cases.".
↑ Greenbaum та Nelson, 2002.
↑ Sweet, 2014, p. 52, "But in that special class of nouns called personal pronouns we find a totally different system of case-inflection, namely, a nominative case (he) and an objective case (him)".
↑ Jespersen, 2007, pp. 173—185.
↑ Huddleston та Pullum, 2002.
↑ Huddleston та Pullum, 2002, pp. 425—426.
↑ McMahon, 2012, p. 182.
↑ Lee, Chelsea (31 жовтня 2019). Welcome, singular "they". American Psychological Association. Архів оригіналу за 14 лютого 2020. Процитовано 24 листопада 2021.
↑ Kamm, Oliver (12 грудня 2015). The Pedant: The sheer usefulness of singular 'they' is obvious. The Times. Архів оригіналу за 19 червня 2019. Процитовано 24 листопада 2021.
↑ Huddleston та Pullum, 2002, p. 426.
↑ ^а ^б Huddleston та Pullum, 2002, p. 58.
↑ Huddleston та Pullum, 2002, pp. 598—600.
↑ ^а ^б Huddleston та Pullum, 2002, p. 51.
↑ König, 1994, p. 541.
↑ Huddleston та Pullum, 2002, p. 50.
↑ Peters, 2004, "be" p. 66.
↑ Huddleston та Pullum, 2002, pp. 75, 91, 113—114.
↑ Huddleston та Pullum, 2002, pp. 208—210.
↑ ^а ^б Huddleston та Pullum, 2002, pp. 51—52.
↑ Huddleston та Pullum, 2002, pp. 210—211.
↑ Huddleston та Pullum, 2002, pp. 50—51.
↑ Finite and Nonfinite Clauses. MyEnglishGrammar.com. Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 7 грудня 2019.
↑ Dixon, 1982.
↑ Huddleston та Pullum, 2002, p. 274.
↑ Huddleston та Pullum, 2002, pp. 565—566.
↑ McArthur, 1992, pp. 64, 610—611.
↑ Huddleston та Pullum, 2002, pp. 1209—1219.
↑ König, 1994, p. 553.
↑ Müller, 2020, p. 666.
↑ König, 1994, p. 550.
↑ Cases of Nouns and Pronouns. Guide to Grammar and Writing. Архів оригіналу за 16 листопада 2019. Процитовано 24 листопада 2019.
↑ König, 1994, p. 551.
↑ Miller, 2002, pp. 60—69.
↑ König, 1994, p. 545.
↑ König, 1994, p. 557.
↑ Huddleston та Pullum, 2002, pp. 94—98.
↑ Huddleston та Pullum, 2002, p. 114.
↑ Huddleston та Pullum, 2002, pp. 786—790.
↑ Miller, 2002, pp. 26—27.
↑ Huddleston та Pullum, 2002, pp. 7—8.
↑ Huddleston та Pullum, 2002, pp. 1365—1370.
↑ Peters, 2004, "dummy subject" p. 167, "there" p. 537.
↑ Huddleston та Pullum, 2002, p. 1370.
↑ Huddleston та Pullum, 2002, p. 1366.
↑ Halliday та Hasan, 1976.
↑ Schiffrin, 1988.
↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою Finkenstaedt1973 не вказано текст
↑ What is the proportion of English words of French, Latin, or Germanic origin?. Ask the experts. Oxford University Press. 2008. Архів оригіналу за 17 серпня 2008.
↑ «Англійська мова належить до скандинавських мов, а не західногерманських?». Архів оригіналу за 5 лютого 2016. Процитовано 5 лютого 2016.

Посилання

Англійська мова, або геній повсякдення // Європейський словник філософій. Лексикон неперекладностей / наук. кер. проєкту: Барбара Кассен і Констянтин Сігов. — Київ : Дух і літера, 2009. — Т. 1. — С. 55-66.

Англійська мова на сайті Ethnologue: English. A language of United Kingdom (англ.)
Англійська мова на сайті Glottolog 3.0: Language: English [Архівовано 9 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
Англійська мова на сайті WALS Online: Language English [Архівовано 17 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
Англійська мова на сайті Лисакова Анґлійська: Language: English [Архівовано 16 лютого 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
Англійська мова Олени Ридош у Youtube: Language: English [Архівовано 23 березня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
Як кияни від Ярослава Мудрого до сьогодення вчили англійську, відкривали Англію та англійців. [Архівовано 12 травня 2021 у Wayback Machine.]

[ethnologue-1] What are the top 200 most spoken languages?. Ethnologue. 2023. Процитовано 3 жовтня 2023.

[2] Eberhard, David M., Gary F. Simons, and Charles D. Fennig (eds.). 2023. Ethnologue: Languages of the World (26-те вид.). Dallas, Texas: SIL International. Онлайн-версія: English

[FOOTNOTECrystal2006424—426-3] Crystal, 2006, pp. 424—426.

[FOOTNOTEThe_Routes_of_English-4] а ^б The Routes of English.

[FOOTNOTECrystal2003a6-5] Crystal, 2003a, с. 6.

[FOOTNOTEWardhaugh201055-6] Wardhaugh, 2010, с. 55.

[Wolff-7] Finkenstaedt, Thomas; Dieter Wolff (1973). Ordered profusion; studies in dictionaries and the English lexicon. C. Winter. ISBN 978-3-533-02253-4.

[FOOTNOTEBammesberger199230-8] Bammesberger, 1992, с. 30.

[FOOTNOTESvartvikLeech200639-9] Svartvik та Leech, 2006, с. 39.

[Ian_Short_2007._p._1932-10] Ian Short, A Companion to the Anglo-Norman World, «Language and Literature», Boydell & Brewer Ltd, 2007. (p. 193)

[FOOTNOTECrystal2003b30-11] Crystal, 2003b, с. 30.

[:0-12] How English evolved into a global language. BBC. 20 грудня 2010. Архів оригіналу за 25 вересня 2015. Процитовано 9 серпня 2015.

[FOOTNOTEKönig1994539-13] König, 1994, с. 539.

[14] Eberhard, David M., Gary F. Simons, and Charles D. Fennig (eds.). 2019. Ethnologue: Languages of the World (22-ге вид.). Dallas, Texas: SIL International. Онлайн-версія: English, архів оригіналу:

[FOOTNOTEEthnologue2010-15] Ethnologue, 2010.

[:1-16] Crystal, David (2008). Two thousand million?. English Today (амер.). 24 (1): 3—6. doi:10.1017/S0266078408000023. ISSN 0266-0784.

[FOOTNOTECrystal2003b108—109-17] Crystal, 2003b, с. 108—109.

[FOOTNOTEHarbert2007-18] Harbert, 2007.

[FOOTNOTEThomasonKaufman1988264—265-19] Thomason та Kaufman, 1988, pp. 264—265.

[FOOTNOTEWatts2011Chapter_4-20] Watts, 2011, Chapter 4.

[FOOTNOTEDurrell2006-21] Durrell, 2006.

[Ethnologue26-22] Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою Ethnologue26 не вказано текст

[:2-23] Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою :2 не вказано текст

[FOOTNOTEKachru2006196-24] а ^б Kachru, 2006, p. 196.

[FOOTNOTESvartvikLeech20062-25] Svartvik та Leech, 2006, p. 2.

[FOOTNOTERyan2013Table_1-26] а ^б Ryan, 2013, Table 1.

[FOOTNOTEOffice_for_National_Statistics2013Key_Points-27] Office for National Statistics, 2013, Key Points.

[FOOTNOTENational_Records_of_Scotland2013-28] National Records of Scotland, 2013.

[FOOTNOTENorthern_Ireland_Statistics_and_Research_Agency2012Table_KS207NI:_Main_Language-29] Northern Ireland Statistics and Research Agency, 2012, Table KS207NI: Main Language.

[FOOTNOTEStatistics_Canada2014-30] Statistics Canada, 2014.

[FOOTNOTEAustralian_Bureau_of_Statistics2013-31] Australian Bureau of Statistics, 2013.

[FOOTNOTEStatistics_South_Africa2012Table_2.5_Population_by_first_language_spoken_and_province_(number)-32] Statistics South Africa, 2012, Table 2.5 Population by first language spoken and province (number).

[FOOTNOTEStatistics_New_Zealand2014-33] Statistics New Zealand, 2014.

[FOOTNOTEBao2006377-34] а ^б Bao, 2006, p. 377.

[FOOTNOTERubino2006-35] Rubino, 2006.

[FOOTNOTEPatrick2006a-36] Patrick, 2006a.

[FOOTNOTELimAnsaldo2006-37] Lim та Ansaldo, 2006.

[FOOTNOTEConnell2006-38] Connell, 2006.

[FOOTNOTESchneider2007-39] Schneider, 2007.

[FOOTNOTETrudgillHannah20085-40] а ^б Trudgill та Hannah, 2008, p. 5.

[FOOTNOTETrudgillHannah20084-41] Trudgill та Hannah, 2008, p. 4.

[FOOTNOTEEuropean_Commission2012-42] European Commission, 2012.

[FOOTNOTEKachru2006197-43] Kachru, 2006, p. 197.

[FOOTNOTETrudgillHannah20082-44] Trudgill та Hannah, 2008, p. 2.

[FOOTNOTERomaine1999-45] Romaine, 1999.

[FOOTNOTEBaughCable2002-46] Baugh та Cable, 2002.

[FOOTNOTETrudgillHannah20088—9-47] Trudgill та Hannah, 2008, pp. 8—9.

[FOOTNOTETrudgill2006-48] Trudgill, 2006.

[FOOTNOTEAmmon20081537—1539-49] Ammon, 2008, pp. 1537—1539.

[FOOTNOTESvartvikLeech2006122-50] Svartvik та Leech, 2006, p. 122.

[FOOTNOTETrudgillHannah20085—6-51] Trudgill та Hannah, 2008, pp. 5—6.

[FOOTNOTEDeumert2006130-52] Deumert, 2006, p. 130.

[FOOTNOTEDeumert2006131-53] Deumert, 2006, p. 131.

[FOOTNOTEGraddol2006-54] а ^б Graddol, 2006.

[FOOTNOTEMeierkord2006165-55] Meierkord, 2006, p. 165.

[FOOTNOTEBrutt-Griffler2006690—691-56] Brutt-Griffler, 2006, pp. 690—691.

[FOOTNOTENorthrup2013-57] а ^б Northrup, 2013.

[FOOTNOTEPhillipson200447-58] Phillipson, 2004, p. 47.

[FOOTNOTEConradRubal-Lopez1996261-59] Conrad та Rubal-Lopez, 1996, p. 261.

[FOOTNOTEUnited_Nations2010-60] United Nations, 2010.

[FOOTNOTERichter201229-61] Richter, 2012, p. 29.

[FOOTNOTECrystal2003a-62] а ^б Crystal, 2003a.

[FOOTNOTEAmmon2006321-63] Ammon, 2006, p. 321.

[FOOTNOTEWojcik2006139-64] Wojcik, 2006, p. 139.

[FOOTNOTEInternational_Maritime_Organization2011-65] International Maritime Organization, 2011.

[FOOTNOTEInternational_Civil_Aviation_Organization2011-66] International Civil Aviation Organization, 2011.

[FOOTNOTEKachru2006195-67] Kachru, 2006, p. 195.

[FOOTNOTEEuropean_Commission201221,_19-68] European Commission, 2012, pp. 21, 19.

[FOOTNOTECrystal2000-69] Crystal, 2000.

[FOOTNOTEJambor2007-70] Jambor, 2007.

[FOOTNOTESvartvikLeech2006Chapter_12:_English_into_the_Future-71] Svartvik та Leech, 2006, Chapter 12: English into the Future.

[FOOTNOTEAlcaraz_ArizaNavarro2006-72] Alcaraz Ariza та Navarro, 2006.

[FOOTNOTEGordin2015-73] Gordin, 2015.

[FOOTNOTEBrutt-Griffler2006694—695-74] Brutt-Griffler, 2006, pp. 694—695.

[FOOTNOTEMufwene2006614-75] Mufwene, 2006, p. 614.

[FOOTNOTENorthrup201381—86-76] Northrup, 2013, pp. 81—86.

[FOOTNOTEMesthrie2010594-77] Mesthrie, 2010, p. 594.

[FOOTNOTEAnnamalai2006-78] Annamalai, 2006.

[FOOTNOTESailaja20092—9-79] Sailaja, 2009, pp. 2—9.

[FOOTNOTECrystal2004-80] Crystal, 2004.

[FOOTNOTEGraddol2010-81] Graddol, 2010.

[FOOTNOTEMazruiMazrui1998-82] Mazrui та Mazrui, 1998.

[FOOTNOTECrystal2006-83] Crystal, 2006.

[FOOTNOTECrystal2003b107-84] Crystal, 2003b, p. 107.

[FOOTNOTETrudgill199910-85] Trudgill, 1999, p. 10.

[FOOTNOTETrudgill1999125-86] Trudgill, 1999, p. 125.

[FOOTNOTEHughesTrudgill19963-87] Hughes та Trudgill, 1996, p. 3.

[FOOTNOTEHughesTrudgill199637-88] Hughes та Trudgill, 1996, p. 37.

[FOOTNOTEHughesTrudgill199640-89] Hughes та Trudgill, 1996, p. 40.

[FOOTNOTEHughesTrudgill199631-90] Hughes та Trudgill, 1996, p. 31.

[FOOTNOTEClarkAsprey2013-91] Clark та Asprey, 2013.

[92] Estuary English Q and A – JCW. Phon.ucl.ac.uk. Архів оригіналу за 11 січня 2010. Процитовано 16 серпня 2010.

[FOOTNOTERoach20094-93] Roach, 2009, p. 4.

[FOOTNOTETrudgill199980-94] Trudgill, 1999, p. 80.

[FOOTNOTETrudgill199980—81-95] Trudgill, 1999, pp. 80—81.

[FOOTNOTEAitkenMcArthur197981-96] Aitken та McArthur, 1979, p. 81.

[FOOTNOTERomaine1982-97] Romaine, 1982.

[FOOTNOTEBarry198286—87-98] Barry, 1982, pp. 86—87.

[FOOTNOTEHickey2007-99] Hickey, 2007.

[100] The Handbook of World Englishes. Wiley. 2020. с. 45. ISBN 978-1-119-16421-0.

[FOOTNOTELabov2012-101] Labov, 2012.

[FOOTNOTEWells198234-102] Wells, 1982, p. 34.

[FOOTNOTERowicka2006-103] Rowicka, 2006.

[FOOTNOTEToon1982-104] Toon, 1982.

[FOOTNOTECassidy1982-105] Cassidy, 1982.

[FOOTNOTEBoberg2010-106] Boberg, 2010.

[107] Labov, William; Sharon Ash; Charles Boberg (2006). The Atlas of North American English. Berlin: Mouton de Gruyter. pp. 141, 148.

[108] Chambers, Jack K. (2010). "English in Canada" (PDF). Kingston, Ontario. p. 14. Retrieved 20 July 2012.

[FOOTNOTELabov1972-109] Labov, 1972.

[110] Do You Speak American: What Lies Ahead. PBS. Архів оригіналу за 14 вересня 2007. Процитовано 15 серпня 2007.

[111] Thomas, Erik R. (2003), Rural White Southern Accents (PDF), Atlas of North American English, Mouton de Gruyter, с. 16, архів оригіналу (PDF) за 22 грудня 2014, процитовано 11 листопада 2015 [Пізніше опубліковано як розділ у: Bernd Kortmann and Edgar W. Schneider (eds) (2004). A Handbook of Varieties of English: A Multimedia Reference Tool. New York: Mouton de Gruyter, pp. 300–324.]

[FOOTNOTELevineCrockett1966-112] Levine та Crockett, 1966.

[FOOTNOTESchönweitz2001-113] Schönweitz, 2001.

[FOOTNOTEMontgomery1993-114] Montgomery, 1993.

[FOOTNOTEThomas200895—96-115] Thomas, 2008, pp. 95—96.

[FOOTNOTEBailey1997-116] Bailey, 1997.

[117] McWhorter, John H. (2001). Word on the Street: Debunking the Myth of a "Pure" Standard English. Basic Books. с. 162. ISBN 978-0-7382-0446-8.

[FOOTNOTEBailey2001-118] Bailey, 2001.

[FOOTNOTEGreen2002-119] Green, 2002.

[FOOTNOTEPatrick2006b-120] Patrick, 2006b.

[FOOTNOTEEagleson1982-121] Eagleson, 1982.

[FOOTNOTETrudgillHannah200216—21-122] Trudgill та Hannah, 2002, pp. 16—21.

[FOOTNOTEBurridge2010-123] Burridge, 2010.

[FOOTNOTETrudgillHannah200224—26-124] Trudgill та Hannah, 2002, pp. 24—26.

[FOOTNOTEMaclagan2010-125] Maclagan, 2010.

[FOOTNOTEGordonCampbellHay_et_al.2004-126] Gordon, Campbell та Hay et al., 2004.

[127] Dayag, Danilo (2008). English-language media in the Philippines: Description and research. У Bautista, Ma. Lourdes; Bolton, Kingsley (ред.). Philippine English: Linguistic and Literary Perspectives. Hong Kong: Hong Kong University Press. с. 49—66. doi:10.5790/hongkong/9789622099470.003.0004. ISBN 978-962-209-947-0.

[128] Bautista, Maria Lourdes S. (2004). Tagalog-English Code-switching as a Mode of Discourse (PDF). Asia Pacific Education Review. 5 (2): 226—233. doi:10.1007/BF03024960. S2CID 145684166. Архів (PDF) оригіналу за 15 травня 2022.

[FOOTNOTELanham1982-129] Lanham, 1982.

[FOOTNOTELass2002-130] Lass, 2002.

[FOOTNOTETrudgillHannah200230—31-131] Trudgill та Hannah, 2002, pp. 30—31.

[132] Nigerian English. Encarta. Microsoft. Архів оригіналу за 9 вересня 2010. Процитовано 17 липня 2012.

[133] Adegbija, Efurosibina (1989). Lexico-semantic variation in Nigerian English. World Englishes. 8 (2): 165—177. doi:10.1111/j.1467-971X.1989.tb00652.x.

[FOOTNOTELawton1982-134] Lawton, 1982.

[FOOTNOTETrudgillHannah2002115-135] Trudgill та Hannah, 2002, p. 115.

[FOOTNOTETrudgillHannah2002117—118-136] Trudgill та Hannah, 2002, pp. 117—118.

[FOOTNOTELawton1982256—260-137] Lawton, 1982, pp. 256—260.

[FOOTNOTETrudgillHannah2002115—116-138] Trudgill та Hannah, 2002, pp. 115—116.

[FOOTNOTESailaja200919—24-139] Sailaja, 2009, pp. 19—24.

[140] Bjarkman, Peter C.; Hammond, Robert Matthew (1989). American Spanish Pronunciation. Washington, D.C.: Georgetown University Press. с. 226. ISBN 978-0-87840-099-7.

[141] Зеленський пропонує Раді зробити англійську однією з мов міжнародного спілкування в Україні. www.ukrinform.ua (укр.). 28 червня 2023. Процитовано 21 серпня 2023.

[142] Кабінет Міністрів України - Англійська — мова міжнародного спілкування в Україні: Верховна Рада ухвалила закон. www.kmu.gov.ua (ua) . Процитовано 22 вересня 2024.

[143] Про застосування англійської мови в Україні. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 22 вересня 2024.

[144] У деяких діалектах цей звук відсутній; відповідні слова вимовляються зі звуками /ɑ/ або /ɔ/.

[145] У деяких діалектах півінічно-американської англійської цей звук відсутній.]].

[:3-146] Літера <U> може передавати або /u/ або йотований звук /ju/. У британському Received Pronunciation цей йотований голосний /ju/ зустрічається після /t/, /d/, /s/ або/z/. Він часто призводить до палатизації попереднього приголосного, після чого відповідні приголосні стають/ʨ/, /ʥ/, /ɕ/ та/ʑ/, як, наприклад, у словах tune, during, sugar та azure. В американській англійській палатизація здебільшого не відбувається, якщо тільки за /ju/ не йде r, і, як наслідок /tur/, /dur/, /sur/, /zur/ набувають звучання /tʃɚ/, /dʒɚ/, /ʃɚ/ та /ʒɚ/, відповідно, як у словах nature, verdure, sure та treasure.

[:4-147] В північно-американській англійській цей звук набирає ротичного відтінку, після нього вимовляється слабеньке r.

[:5-148] Чимало американців не розрізняють між цим та наступним ненаголошеними звуками. Для них roses і Rosa's вимовляються однаково, й, відповідно, вживається симовол шва /ə/.

[:6-149] Цей звук часто транскрибують як /i/ або /ɪ/.

[:7-150] Дифтонги /eɪ/ та /oʊ/ для багатьох американців є монофтонгами, відповідно, /eː/ та/oː/.

[:8-151] В більшості діалектів англійської мови, значну фонетичну роль відіграє довжина звуку. У таких діалектах, як австралійська англійська та новозеландська англійська подовження звуку називають фонетичним. У деяких діалектах сучасної англійської мови, наприклад, загальноамериканському, довжина голосного алофонна: голосні набувають подовження перед дзвінкими приголосними в межах складу.

[:9-152] Зустрічається тільки в неротичних діалектах. У деяких діалектах цей звук заміняється на /ɔː/.

[:10-153] Зустрічається тільки в неротичних діалектах. У деяких діалектах перехід до шва зникає. Як наслідок, звук стає подовженим монофтонгом /ɛː/.

[:11-154] Велярний носовий звук [ŋ] — нефонетичний алофон звуку /n/ у деяких північно-британських діалектах, де він вимовляється тільки перед /k/ та /g/. У всіх інших діалектах, це окрема фонема.

[:12-155] Звуки /ʃ/, /ʒ/, and /ɹ/ у деяких діалектах лабілізовні (огублені). Огублення ніколи не є контрастним у початковій позиції, а тому іноді не транскрибується. Більшість американців вимовляють <r> як /ɻ/. Те ж відбувається в шотландському та інших діалектах. У цьому випадку <r> звучить із альвеолярним дрижанням (як в українській).

[:13-156] У деяких діалектах, наприклад кокні, міжзубні /θ/ and /ð/ злилися з /f/ and /v/, а в інших? зокрема в ебоніці, /ð/ перейшов у дентальне /d/. У деяких ірландських діалектах, /θ/ and /ð/ стали відповідними дентальними вибуховими звуками, що контрастують із звичними альвеолярними вибуховими.

[:14-157] Глухий палатальний фрикативний звук /ç/ у більшості діалектів є простим алофоном /h/ перед /j/; наприклад, human /çjuːmən/. Проте, у деяких діалектах, /j/ зникає, хоча початковий приголосний не змінюється.

[:15-158] Глухий велярний фрикативний звук /x/ використовується англомовними шотландцями чи валійцями у таких словах гельського походження, як loch (/lɒx/) або у випадку запозичень із німецької чи єврейської у, наприклад, словах Bach (/bax/) або Chanukah /xanuka/. /x/ використовується також у південно-африканській англійській. У деяких діалектах, таких як скауз (район Ліверпуля) [x] або [kx] можуть використовуватися як алофони /k/ у словах на зразок docker ([dɒkxə]). Більшість людей, для яких англійська мова рідна, з великими труднощами вчаться правильно вимовляти цей звук, вивчаючи іноземну мову. Більшість використовує як заміну звуки [k] або [h].

[:16-159] Звук [ɾ]}} — алофон /t/ і /d/ у ненаголошених складах у північно-американській та австралійській англійській. Цим звуком передається tt чи dd у словах latter та ladder, які для багатьох американців є гомофонами. У деяких діалектах, таких як шотландська англійська та індійська англійська його заміняє звук /ɹ/. Це той самий звук, який у більшості варіантів іспанської мови відображається однією літерою r.

[:17-160] Глухий w — [ʍ] зустрічається в шотландській та ірландській англійській, а також у деяких варіантах американської, новозеландської та англійської англійської. Наприклад, слово white (білий) звучить не вайт а гвайт. У більшості діалектів звук [ʍ] злився з /w/, а в деяких шотландських — із /f/.

[161] Український правопис. — К.: Наук. думка, 2012. — С. 124. Архів оригіналу за 11 травня 2021. Процитовано 5 листопада 2012.

[FOOTNOTEBrintonBrinton201060-162] Brinton та Brinton, 2010, p. 60.

[FOOTNOTEKönig1994537—538-163] König, 1994, с. 537—538.

[FOOTNOTEInternational_Phonetic_Association199942-164] International Phonetic Association, 1999, p. 42.

[FOOTNOTEOxford_Learner's_Dictionary2015Entry_"contract"-165] Oxford Learner's Dictionary, 2015, Entry "contract".

[FOOTNOTEMerriam_Webster2015Entry_"contract"-166] Merriam Webster, 2015, Entry "contract".

[FOOTNOTEMacquarie_Dictionary2015Entry_"contract"-167] Macquarie Dictionary, 2015, Entry "contract".

[FOOTNOTEBrintonBrinton201066-168] Brinton та Brinton, 2010, p. 66.

[169] Sentence stress. ESOL Nexus. British Council. Архів оригіналу за 3 грудня 2019. Процитовано 24 листопада 2019.

[170] Lunden, Anya (2017). Duration, vowel quality, and the rhythmic pattern of English. Laboratory Phonology. 8: 27. doi:10.5334/labphon.37.

[FOOTNOTETrudgillHannah20024—6-171] а ^б Trudgill та Hannah, 2002, pp. 4—6.

[FOOTNOTELass199290,_118,_610Lass200080,_656-172] Lass, 1992, pp. 90, 118, 610; Lass, 2000, pp. 80, 656.

[FOOTNOTERoach200953-173] Roach, 2009, p. 53.

[FOOTNOTEGiegerich199236-174] Giegerich, 1992, p. 36.

[FOOTNOTEWells1982-175] Wells, 1982.

[FOOTNOTELass2000114-176] Lass, 2000, p. 114.

[FOOTNOTEWells1982xviii—xix-177] Wells, 1982, pp. xviii—xix.

[FOOTNOTEWells1982493-178] Wells, 1982, p. 493.

[FOOTNOTEHuddlestonPullum200222-179] Huddleston та Pullum, 2002, p. 22.

[Carter2016-180] а ^б ^в ^г Carter, Ronald; McCarthey, Michael; Mark, Geraldine; O'Keeffe, Anne (2016). English Grammar Today. Cambridge University Press. ISBN 978-1-316-61739-7.

[Baugh2012-181] а ^б Baugh, Albert; Cable, Thomas (2012). A history of the English language (вид. 6th). Routledge. ISBN 978-0-415-65596-5.

[FOOTNOTEPayneHuddleston2002-182] Payne та Huddleston, 2002.

[FOOTNOTEHuddlestonPullum200256—57-183] Huddleston та Pullum, 2002, pp. 56—57.

[FOOTNOTEHuddlestonPullum200255-184] Huddleston та Pullum, 2002, p. 55.

[FOOTNOTEHuddlestonPullum200254—55-185] Huddleston та Pullum, 2002, pp. 54—55.

[FOOTNOTEHuddlestonPullum200257-186] Huddleston та Pullum, 2002, p. 57.

[FOOTNOTEHuddlestonPullum2002530-187] Huddleston та Pullum, 2002, p. 530.

[FOOTNOTEHuddlestonPullum2002528-188] Huddleston та Pullum, 2002, p. 528.

[FOOTNOTEKönig1994540-189] а ^б König, 1994, p. 540.

[FOOTNOTEMair2006148—149-190] Mair, 2006, pp. 148—149.

[191] Huddleston, Rodney D.; Pullum, Geoffrey K.; Reynolds, Brett (2022). A student's introduction to English grammar (вид. 2nd). Cambridge University Press. с. 124—126. ISBN 978-1-316-51464-1.

[OEDthey-192] а ^б they, Оксфордський словник англійської мови (вид. 3-тє), Oxford University Press, Вересень 2005 (Необхідна підписка або членство в публічній бібліотеці Сполученого Королівства .)

[193] Singular "They". APA Style. Архів оригіналу за 21 жовтня 2020. Процитовано 24 листопада 2021.

[FOOTNOTELeech200669"Nominative_is_a_traditional_name_for_the_subjective_case"-194] Leech, 2006, p. 69, "Nominative is a traditional name for the subjective case".

[FOOTNOTEO'Dwyer2006"English_has_subjective,_objective_and_possessive_cases."-195] O'Dwyer, 2006, "English has subjective, objective and possessive cases.".

[FOOTNOTEGreenbaumNelson2002-196] Greenbaum та Nelson, 2002.

[FOOTNOTESweet201452"But_in_that_special_class_of_nouns_called_personal_pronouns_we_find_a_totally_different_system_of_case-inflection,_namely,_a_'''nominative'''_case_(he)_and_an_'''objective'''_case_(him)"-197] Sweet, 2014, p. 52, "But in that special class of nouns called personal pronouns we find a totally different system of case-inflection, namely, a nominative case (he) and an objective case (him)".

[FOOTNOTEJespersen2007173—185-198] Jespersen, 2007, pp. 173—185.

[FOOTNOTEHuddlestonPullum2002-199] Huddleston та Pullum, 2002.

[FOOTNOTEHuddlestonPullum2002425—426-200] Huddleston та Pullum, 2002, pp. 425—426.

[FOOTNOTEMcMahon2012182-201] McMahon, 2012, p. 182.

[202] Lee, Chelsea (31 жовтня 2019). Welcome, singular "they". American Psychological Association. Архів оригіналу за 14 лютого 2020. Процитовано 24 листопада 2021.

[203] Kamm, Oliver (12 грудня 2015). The Pedant: The sheer usefulness of singular 'they' is obvious. The Times. Архів оригіналу за 19 червня 2019. Процитовано 24 листопада 2021.

[FOOTNOTEHuddlestonPullum2002426-204] Huddleston та Pullum, 2002, p. 426.

[FOOTNOTEHuddlestonPullum200258-205] а ^б Huddleston та Pullum, 2002, p. 58.

[FOOTNOTEHuddlestonPullum2002598—600-206] Huddleston та Pullum, 2002, pp. 598—600.

[FOOTNOTEHuddlestonPullum200251-207] а ^б Huddleston та Pullum, 2002, p. 51.

[FOOTNOTEKönig1994541-208] König, 1994, p. 541.

[FOOTNOTEHuddlestonPullum200250-209] Huddleston та Pullum, 2002, p. 50.

[FOOTNOTEPeters2004"be"_p._66-210] Peters, 2004, "be" p. 66.

[FOOTNOTEHuddlestonPullum200275,_91,_113—114-211] Huddleston та Pullum, 2002, pp. 75, 91, 113—114.

[FOOTNOTEHuddlestonPullum2002208—210-212] Huddleston та Pullum, 2002, pp. 208—210.

[FOOTNOTEHuddlestonPullum200251—52-213] а ^б Huddleston та Pullum, 2002, pp. 51—52.

[FOOTNOTEHuddlestonPullum2002210—211-214] Huddleston та Pullum, 2002, pp. 210—211.

[FOOTNOTEHuddlestonPullum200250—51-215] Huddleston та Pullum, 2002, pp. 50—51.

[216] Finite and Nonfinite Clauses. MyEnglishGrammar.com. Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 7 грудня 2019.

[FOOTNOTEDixon1982-217] Dixon, 1982.

[FOOTNOTEHuddlestonPullum2002274-218] Huddleston та Pullum, 2002, p. 274.

[FOOTNOTEHuddlestonPullum2002565—566-219] Huddleston та Pullum, 2002, pp. 565—566.

[FOOTNOTEMcArthur199264,_610—611-220] McArthur, 1992, pp. 64, 610—611.

[FOOTNOTEHuddlestonPullum20021209—1219-221] Huddleston та Pullum, 2002, pp. 1209—1219.

[FOOTNOTEKönig1994553-222] König, 1994, p. 553.

[FOOTNOTEMüller2020666-223] Müller, 2020, p. 666.

[FOOTNOTEKönig1994550-224] König, 1994, p. 550.

[225] Cases of Nouns and Pronouns. Guide to Grammar and Writing. Архів оригіналу за 16 листопада 2019. Процитовано 24 листопада 2019.

[FOOTNOTEKönig1994551-226] König, 1994, p. 551.

[FOOTNOTEMiller200260—69-227] Miller, 2002, pp. 60—69.

[FOOTNOTEKönig1994545-228] König, 1994, p. 545.

[FOOTNOTEKönig1994557-229] König, 1994, p. 557.

[FOOTNOTEHuddlestonPullum200294—98-230] Huddleston та Pullum, 2002, pp. 94—98.

[FOOTNOTEHuddlestonPullum2002114-231] Huddleston та Pullum, 2002, p. 114.

[FOOTNOTEHuddlestonPullum2002786—790-232] Huddleston та Pullum, 2002, pp. 786—790.

[FOOTNOTEMiller200226—27-233] Miller, 2002, pp. 26—27.

[FOOTNOTEHuddlestonPullum20027—8-234] Huddleston та Pullum, 2002, pp. 7—8.

[FOOTNOTEHuddlestonPullum20021365—1370-235] Huddleston та Pullum, 2002, pp. 1365—1370.

[FOOTNOTEPeters2004"dummy_subject"_p._167,_"there"_p._537-236] Peters, 2004, "dummy subject" p. 167, "there" p. 537.

[FOOTNOTEHuddlestonPullum20021370-237] Huddleston та Pullum, 2002, p. 1370.

[FOOTNOTEHuddlestonPullum20021366-238] Huddleston та Pullum, 2002, p. 1366.

[FOOTNOTEHallidayHasan1976-239] Halliday та Hasan, 1976.

[FOOTNOTESchiffrin1988-240] Schiffrin, 1988.

[Finkenstaedt1973-241] Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою Finkenstaedt1973 не вказано текст

[242] What is the proportion of English words of French, Latin, or Germanic origin?. Ask the experts. Oxford University Press. 2008. Архів оригіналу за 17 серпня 2008.

[243] «Англійська мова належить до скандинавських мов, а не західногерманських?». Архів оригіналу за 5 лютого 2016. Процитовано 5 лютого 2016.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]

[14]

[15]

[16]

[17]

[18]

[19]

[20]

[21]

[22]

[23]

[24]

[25]

[26]

[27]

[28]

[29]

[30]

[31]

[32]

[33]

[34]

[35]

[36]

[37]

[38]

[39]

[40]

[41]

[42]

[43]

[44]

[45]

[46]

[47]

[48]

[49]

[50]

[51]

[52]

[53]

[54]

[55]

[56]

[57]

[58]

[59]

[60]

[61]

[62]

[63]

[64]

[65]

[66]

[67]

[68]

[69]

[70]

[71]

[72]

[73]

[74]

[75]

[76]

[77]

[78]

[79]

[80]

[81]

[82]

[83]

[84]

[85]

[86]

[87]

[88]

[89]

[90]

[91]

[92]

[93]

[94]

[95]

[96]

[97]

[98]

[99]

[100]

У соціальних мережах	Сабреддіт (англ.)
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво	LyricsTranslate
Література та бібліографія	Open Library
Тематичні сайти	Wolfram Language · Wolfram Language · Archive of Our Own · Quora · Quora · Yleinen suomalainen ontologia · Zhihu
Словники та енциклопедії	Башкирська енциклопедія · Большая российская энциклопедия · Велика данська енциклопедія · Велика норвезька енциклопедія · Велика українська енциклопедія · Енциклопедія сучасної України · Історичний словник Швейцарії · Універсальна литовська енциклопедія · Шведська національна енциклопедія · Энциклопедия Кругосвет · BabelNet · Britannica (11-th) · Encyclopédie Larousse · Encyclopædia Britannica · Encyclopædia Universalis · Internetowa encyklopedia PWN · Klexikon · NicoNicoPedia
Довідкові видання	Australian Broadcasting Corporation · Collaborative InterLingual Index · KBpedia · National Historical Museums of Sweden · UK Parliament thesaurus · WordNet · Nuovo soggettario · Fandom (рос.) · Fandom · Fandom (рос.) · Global Anabaptist Mennonite Encyclopedia Online · Namuwiki
Нормативний контроль	BNE: XX528236 · BNF: 119308987 · FAST: 910920 · Freebase: /m/02h40lc · GND: 4014777-0 · J9U: 987007545879205171 · KRNLK: KSH1998010150 · LCCN: sh85043413 · LIBRIS: jgvxwdb246f6r4z · LNB: 000048547 · NDL: 00561788 · NKC: ph114056 · NLI: 000678210 · SUDOC: 027219232

п о р Германські мови
Підгрупи	англо-фризькі (англійські) · західні · інгвеонські · північні · східні
Відтворені	прагерманська
Історичні	бургундська · вандальська · готська · гренландська · давньоанглійська · давньоверхньонімецька · давньоісландська · йола · кримськоготська · лангобардська · норнська · праскандинавська · ранній скотс · середній скотс · середньоанглійська · середньоверхньонімецька · середньонижньонімецька · середньонідерландська · середньонорвезька · старогутнійська · старонижньонімецька · старонідерландська · старонорвезька · староскандинавська · старофризька · старошведська · старофранкська · фінгальська
Сучасні	австро-баварська · алеманська · англійська · англо-шотландська (скотс) · африкаанс · вілямівська · данська · ісландська · їдиш · лімбурзька · люксембурзька · нижньонімецька · нідерландська · німецька · норвезька (букмол — нюношк) · фарерська · фламандська · фризька (західнофризька — затерландська фризька — північнофризька) · цимбрська · шведська