Перейти до вмісту

Ангольська жирафа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ангольська жирафа
Особина в саванах Національного парку Етоша, Намібія.
Біологічна класифікація редагувати
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Парнокопитні (Artiodactyla)
Родина: Жирафові (Giraffidae)
Рід: Жирафа (Giraffa)
Вид:
Підвид:
Ангольська жирафа (G. g. angolensis)
Триноміальна назва
Giraffa giraffa angolensis
Lydekker, 1903
Range in maroon
Вікісховище: Giraffa giraffa angolensis

Ангольська жирафа (Giraffa angolensis[2] або Giraffa camelopardalis angolensis або Giraffa giraffa angolensis), також відома як намібійська жирафа або димчаста жирафа, є підвидом південної жирафи, яка зустрічається в північній Намібії, південно-західній Замбії, Ботсвані та західному Зімбабве, а з середини 2023 року знову в Анголі.

Таксономія

[ред. | ред. код]

Генетичне дослідження цього підвиду 2009 року свідчить про те, що популяції північної частини пустелі Наміб і Національного парку Етоша утворюють окремий підвид. Однак генетичні дослідження на основі мітохондріальної ДНК не підтверджують поділ на два підвиди південної жирафи.[3][4]

Цей підвид має великі коричневі плями з дещо зазубреними або кутастими краями. Плями поширюються на всі ноги, але не на верхню частину обличчя. Плями на шиї та крупі, як правило, досить маленькі.

Середовище проживання

[ред. | ред. код]

Ангольські жирафи населяють найбільш посушливі райони півдня Африки, такі як пустеля Наміб.[5]

Охорона

[ред. | ред. код]

За оцінками, в дикій природі залишилося приблизно 13 000 тварин;[6] і близько 20 утримуються в зоопарках.

Галерея

[ред. | ред. код]

Список літератури

[ред. | ред. код]
  1. Marais, A.; Fennessy, J.; Fennessy, S.; Brand, R.; Carter, K. (2020). Angolan Giraffe. IUCN Red List of Threatened Species. 2020: e.T88420726A176393590. doi:10.2305/IUCN.UK.2020-3.RLTS.T88420726A176393590.en.
  2. Groves, Colin; Grubb, Peter (2011). Ungulate Taxonomy (англ.). JHU Press. с. 68—70. ISBN 9781421400938.
  3. Brown, David M; Brenneman, Rick A; Koepfli, Klaus-Peter; Pollinger, John P; Milá, Borja; Georgiadis, Nicholas J; Louis, Edward E; Grether, Gregory F; Jacobs, David K (2007). Extensive population genetic structure in the giraffe. BMC Biology (англ.). 5 (1): 57. doi:10.1186/1741-7007-5-57. ISSN 1741-7007. PMC 2254591. PMID 18154651.
  4. Winter, Sven; Fennessy, Julian; Fennessy, Stephanie; Janke, Axel (2018). Matrilineal population structure and distribution of the Angolan giraffe in the Namib desert and beyond. Ecological Genetics and Genomics. 7—8: 1—5. doi:10.1016/j.egg.2018.03.003. ISSN 2405-9854.
  5. Flanagan, S. E.; Brown, M. B.; Fennessy, J.; Bolger, D. T. (2016). Use of home range behaviour to assess establishment in translocated giraffes. African Journal of Ecology. 54 (3): 365—374. doi:10.1111/aje.12299.
  6. Fennessy, Julian; Bidon, Tobias; Reuss, Friederike; Kumar, Vikas; Elkan, Paul; Nilsson, Maria A.; Vamberger, Melita; Fritz, Uwe; Janke, Axel (2016). Multi-locus Analyses Reveal Four Giraffe Species Instead of One. Current Biology. 26 (18): 2543—2549. doi:10.1016/j.cub.2016.07.036. ISSN 0960-9822. PMID 27618261.