Перейти до вмісту

Ангіографія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ангіографія судин головного мозку
КТ-ангіографія судин рук
Ангіографія синусових вен на МРТ

Ангіогра́фія (грец. αγγειον — судина і γραφω — пишу) — метод медичної візуалізації, що полягає в рентгенологічному дослідженні кровоносних судин різних органів шляхом введення в артеріальну чи венозну систему речовин, які дають різку тінь на рентгенівських знімках. Ангіографія без контрастної речовини також можлива за допомогою МРТ.

Процедури

[ред. | ред. код]

Залежно від основного методу візуалізації розрізняють різні методи ангіографії:

Окрім артеріальної (артеріографії) та венозної (флебографії) судин, також можуть відображатися лімфатичні судини (лімфографія) та неанатомічні судини, такі як судинні протези чи діалізні шунти. Дослідження коронарних артерій називають коронарною ангіографією, ангіографію варикозно-розширених вен після пункції — варикографією.

Коронарна ангіографія

[ред. | ред. код]

Історія відкриття методу

[ред. | ред. код]

У 1927 році португальський лікар Егаш Моніш розробив метод церебральної ангіографії, який полягав у введенні рентген контрастної речовини в кров та отриманні рентгенівських зображень кровоносних судин у мозку.

Коронарна ангіографія почала формуватися в середині XX - го століття.Доктору Мейсону Соунсу, американському кардіологу, часто приписують випадкове відкриття 1958 року.

Методика Соунса базувалася на вибірковому введенні контрастного барвника в коронарні артерії, що дозволяло точно візуалізувати артеріальні закупорки та аномалії.

У 1970-х роках відбувся ще один значний прогрес у розвитку метода у вигляді кількісної коронарної ангіографії.[2]

Опис методу

[ред. | ред. код]

Коронарна ангіографії - це тип медичної візуалізації, який використовують для діагностики кровоносних судин серця.

Під час ангіографії рентгеноконтрастну речовину вводять у кровоносну судину, і роблять рентгенівські знімки для отримання детальних зображень кровоносної судини.

Коронарографія проводиться під час катетеризації серця лівої половини серця, оскільки коронарні артерії відгалужуються від аорти одразу після того, як вона залишає ліву частину серця.

Лікарі використовують результати для виявлення закупорок ( наприклад, наявність ішемічної хвороби серця ) або спазмів коронарних артерій. Також вони можуть допомогти визначити, чи потрібна ангіопластика (відкриття закупорки за допомогою невеликого балона, введеного через катетери) та встановлення стента чи слід провести операцію аортокоронарного шунтування , щоб пропустити кров через ділянку закупорки.[3]

Показання

[ред. | ред. код]

Ангіографії в основному використовують для діагностики важливих судинних захворювань.

Флебографія при тромбозі глибоких вен

Дихальну систему можна досліджувати при легеневій кровотечі. Показаннями до діагностики шлунково-кишкового тракту є:

  • Мезентеріальна ішемія;
  • Артеріальна емболізація при критичній шлунково-кишковій кровотечі.

При діагностиці і лікуванні новоутворень показами для діагностики є:

  • Трансартеріальна терапія раку (наприклад, хіміотерапія та радіочастотна абляція)
  • Гепатома;
  • Колоректальні метастази в печінку;
  • Карциноїдні пухлини;
  • Нирково-клітинна карцинома.[4]

Іноді ангіографію використовують, щоб побачити хід важливих судин при плануванні операції.

Ускладнення

[ред. | ред. код]

До незначних ускладнень після ангіографії відносять:

  • Синці;
  • Нудота;
  • Біль у місці проколу;

Незначні алергічні реакції(висип,свербіж або кропив'янка); Тимчасове погіршення функції нирок; Транзиторні припливи або відчуття печіння.

Основні ускладнення

Значна кровотеча, гематома або хибна аневризма трапляються у <5% ангіограм, і 1 зі 100 пацієнтів потребує госпіталізації у відділення лікарні,також 1 з 500–1000 пацієнтів потребує повторного втручання або переливання крові для усунення кровотечі.

Також можливе виникнення значної алергічної реакції (анафілактичний шок) та виникнення гострої ниркової недостатністі.[4]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Axel Karenberg: Neuroradiologie. In: Werner E. Gerabek, Bernhard D. Haage, Gundolf Keil, Wolfgang Wegner (Hrsg.): Enzyklopädie Medizingeschichte. De Gruyter, Berlin/ New York 2005, ISBN 3-11-015714-4, S. 1046.
  2. The history of coronary angiography and the emergence of QFR. medisimaging (амер.). Процитовано 24 січня 2026.
  3. Cardiac Catheterization and Coronary Angiography - Heart and Blood Vessel Disorders. MSD Manual Consumer Version (англ.). Процитовано 24 січня 2026.
  4. а б Omeh, Demian J.; Shlofmitz, Evan (2025), Angiography, StatPearls Publishing, PMID 32491409, процитовано 24 січня 2026

Література

[ред. | ред. код]

Журнали

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]