Андерсон Рібейро

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Андерсон Рібейро
Особисті дані
Повне ім'я Андерсон Мендес Рібейро
Народження 2 липня 1981(1981-07-02)[1] (39 років)
  Порту-Алегрі, Бразилія
Зріст 184 см
Вага 74 кг
Прізвисько Тука
Громадянство Flag of Brazil.svg Бразилія
Позиція нападник
Інформація про клуб
Поточний клуб Мальта «Ораторі Йос»
Юнацькі клуби
Бразилія «Інтернасьйонал»
Професіональні клуби*
2003—2004 Україна «Арсенал» (Харків) 41 (15)
2003—2004  Україна «Геліос» 2 (0)
2004 Україна «Металіст» 12 (4)
2005 Україна «Арсенал» (Харків) 15 (3)
2005—2009 Україна «Харків» 92 (15)
2009—2010 Мальта «Таркс'єн Рейнбоуз» 21 (11)
2010—2011 Україна «Металург» (Запоріжжя) 7 (1)
2011—2012 Мальта «Хамрун Спартанс» 30 (15)
2012 Мальта «Гіберніанс» 13 (3)
2013 Мальта «Наксар Лайонз»
2013—2014 Мальта «Зеббуг Рейнджерз» 6 (0)
2014—2015 Мальта «Керчем Аякс»
2015— Мальта «Ораторі Йос»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Андерсон Мендес Рібейро (порт. Anderson Mendes Ribeiro; 2 липня 1981, Порту-Алегрі, Бразилія) — бразильський футболіст, нападник. Більшу частину кар'єри провів в українських клубах, виступав за 4 харківських команди — «Арсенал», «Геліос» «Металіст» і «Харків», а також за запорізький «Металург».

Біографія[ред. | ред. код]

Андерсон Мендес Рібейро народився в місті Порту-Алегрі в Бразилії. Пройшов школу клубу «Інтернасьйонал», де тренувався з такими футболістами, як Даніел Карвальйо і Діого Рінкон.

У 2002 році тренер харківського «Арсеналу» Володимир Чумак помітив Андерсона Рібейро в Бразилії і запросив в український клуб. Незважаючи на те, що цей клуб тоді виступав у Першій лізі, Рібейро прийняв пропозицію в зимове міжсезоння сезону 2002/03. Таким чином він став першим бразильським футболістом в цьому клубі. Спершу Рібейро важко адаптовувався в Україні, але вже приблизно через один рік вивчив російську мову, полюбив українську кухню[2]. Швидко став улюбленцем місцевих уболівальників, які цінували його за відкритість у спілкуванні та ігрові якості. У сезоні 2003/04 став кращим бомбардиром команди, забивши 15 голів[3]. Всього у харківському «Арсеналі» він провів 56 матчів і забив 18 голів.

У 2003—2004 роках недовго пограв за харківські «Геліос» та «Металіст», але в підсумку повернувся до «Арсеналу».

З 2005 по 2009 рік виступав вищоліговий клуб «Харків», створений на основі харківського «Арсеналу», де був одним з лідерів команди і покинув його лише після вильоту «городян» до першої ліги.

У сезоні 2009/10 грав за мальтійський «Таркс'єн Рейнбоуз».

Влітку 2010 року підписав дворічний контракт із запорізьким «Металургом»[4]. У складі команди в чемпіонаті України дебютував 9 липня 2010 року у виїзному матчі проти київського «Арсеналу» (1:0). У жовтні 2010 року разом з клубом завоював Кубок Кучеревського, у фіналі обігравши дніпропетровський «Дніпро» (2:3)[5]. За підсумками сезону 2010/11 «Металург» посів останнє 16 місце і вилетів у Першу лігу України. У тому сезоні Рібейро провів 7 матчів і забив 1 м'яч (у матчі з «Оболонню») в чемпіонаті і 1 матчу в Кубку. Рібейро не зміг стати основним гравцем команди через травми у середині сезону[6].

З 2011 року знову став виступати на Мальті, де змінив низку клубів.

Особисте життя[ред. | ред. код]

У його родині шестеро братів, Андерсон є наймолодшим[7]. Зустрічався з українською дівчиною на ім'я Оля, з якою познайомився в Харкові[2]. Вільно володіє російською мовою.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Transfermarkt.de — 2000.
  2. а б Україна стала для мене другою батьківщиною
  3. Історія ФК Арсенал (Харків). Архів оригіналу за 3 серпень 2016. Процитовано 21 листопад 2016. 
  4. Рибейро: «Ещё зимой мог вернуться в Украину». Football.ua. Архів оригіналу за 27.03.2012. Процитовано 26.05.2011. 
  5. «Металлург» З завоевал Кубок Кучеревского. Football.ua. Архів оригіналу за 25.03.2012. Процитовано 26.05.2011. 
  6. Рибейро: «Мне нравится в Запорожье». Football.ua. Архів оригіналу за 27.03.2012. Процитовано 26.05.2011. 
  7. «Арсенал-OPEN» відкрито!. Архів оригіналу за 3 серпень 2016. Процитовано 21 листопад 2016. 

Посилання[ред. | ред. код]