Андерс Арбореліус
| Кардинал-священник Андерс Арбореліус швед. Lars Anders Arborelius | ||
 | ||
.svg) | ||
| Гасло: | In Laudem Gloriæ | |
|---|---|---|
| ||
| з 17 листопада 1998 | ||
| Обрання: | 17 листопада 1998 | |
| Церква: | Римо-католицька церква | |
| Попередник: | Губерт Бранденбург | |
| Альма-матер: | Лундський університет і Папський богословський факультет Терезіанумd | |
| Діяльність: | католицький священник | |
| Народження: | 24 вересня 1949 (73 роки) Соренго | |
| Священство: | 8 вересня 1979 | |
| Чернецтво: | 8 грудня 1977, вічні обіти в O.C.D. | |
| Єп. хіротонія: | 29 грудня 1998 | |
| В сані кардинала: | 28 червня 2017 | |
| Титулярна церква: | Санта-Марія-дельї-Анджелі-е-деї-Мартірі | |
| Проголошений: | Франциском | |
| Автограф: | 
| |
Ларс Андерс Арбореліус (швед. Lars Anders Arborelius; нар. 24 вересня 1949, Соренго) — шведський римо-католицький єпископ, кармеліт босий, єпископ дієцезії Стокгольма з 1998 року, голова Скандинавської єпископської конференції в 2005—2015 роках, кардинал-священник з 2017 року.
Життєпис[ред. | ред. код]
Андерс Арбореліус народився 24 вересня 1949 року в Соренго (Швейцарія)[1] у сім'ї шведів, а виростав у Лунді.[2] Він був вихований у лютеранстві, але завжди виявляв великий інтерес до контемплятивного життя, кажучи: «Я завжди прагнув до життя молитви та мовчазної адорації». У 20 років прийняв католицтво. Спочатку, після навернення, хотів стати дієцезальним священником, але після прочитання автобіографії святої Терези з Лізьє в 1971 році вступив до Ордену кармелітів босих.[1] 8 грудня 1977 року склав вічні обіти в Брюгге (Бельгія), де невдовзі отримав науковий ступінь з філософії та богослов'я. Вивчав також сучасні мови (англійську, іспанську та німецьку) в Лундському університеті.[1] Після здобуття докторського ступеня на Папському богословському факультеті Терезіанум у Римі він був висвячений на священника в Мальме 8 вересня 1979 року.[1]
Єпископ[ред. | ред. код]
17 листопада 1998 року Папа Іван Павло ІІ призначив Андерса Арбореліуса єпископом Стокгольма, а 29 грудня 1998 року в Соборі святого Ерика в Стокгольмі він отримав єпископські свячення[1] з рук Губерта Бранденбурга тоді вже єпископа-емерита стокгольмського.[2] Співсвятителями були Вільям Кенні, єпископ-помічник Стокгольма та Альфонс Носсоль, єпископ Ополя. Андерс Арбореліус замінив Губерта Бранденбурга на посаді єпископа дієцезії Стокгольма. Він став першим етнічним шведом[1] і другим скандинавським католицьким єпископом з часів протестантської Реформації.[2] У жовтні 2005 року став головою Скандинавської єпископської конференції і обіймав цю посаду до 9 вересня 2015 року.
Кардинал[ред. | ред. код]
21 травня 2017 року Папа Франциск оголосив про іменування Андерса Арбореліуса першим шведським кардиналом.[3] На консисторії 28 червня 2017 року папа Франциск проголосив його кардиналом-священником, а як титулярну церкву передав йому храм Санта-Марія-дельї-Анджелі-е-деї-Мартірі.[4] 6 грудня урочисто введений у свою титулярну церкву. 23 грудня 2017 року Папа призначив кардинала Арбореліуса членом Папської ради сприяння єдності християн,[5] а 6 серпня 2019 року — членом Конгрегації Східних Церков.[6] 13 липня 2022 року призначений членом Дикастерії у справах єпископів.[7]
Автор книг на кармелітську, релігійну та містичну тематику.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е Annuncio di Concistoro il 28 giugno per la creazione di nuovi Cardinali. press.vatican.va. Процитовано 8 грудня 2022.
- ↑ а б в Anders Arborelius, the Carmelite bishop who believes in young people. La Stampa (італ.). 29 травня 2017. Процитовано 8 грудня 2022.
- ↑ Papa Francesco annuncia la nomina di cinque nuovi cardinali. rainews (italian). Процитовано 8 грудня 2022.
- ↑ Pope Francis to Five New Cardinals: Jesus ‘Calls You to Serve Like Him and With Him’. NCR (англ.). Процитовано 8 грудня 2022.
- ↑ Rinunce e nomine. press.vatican.va. Процитовано 8 грудня 2022.
- ↑ Rinunce e nomine. press.vatican.va. Процитовано 8 грудня 2022.
- ↑ Rinunce e nomine. press.vatican.va. Процитовано 8 грудня 2022.
Посилання[ред. | ред. код]
|
