Перейти до вмісту

Андерс Цорн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Андерс Цорн
Anders Zorn
Фото Андерса Цорна, 1886
При народженніAnders Leonard Zorn
Народження18 лютого 1860(1860-02-18)
Мура, л.Даларна, Швеція
Смерть22 серпня 1920(1920-08-22) (60 років)
 Мура, л.Даларна, Швеція
ПохованняMora old cemeteryd[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьшвед
КраїнаШвеція Швеція
Жанрпортретист
НавчанняАкадемія мистецтв (Стокгольм)
Діяльністьхудожник, скульптор, аквареліст, гравер, фотограф, художник-гравер, графік Редагувати інформацію у Вікіданих
Напрямокреалізм
Відомі учніHilding Nymand, Ingrid Ruind, Emil Westmand, Berta Wilhelmsond, Bengt Södermand, Alvin Stöhrd і Harriet Sundströmd Редагувати інформацію у Вікіданих
ТвориКоролева Софіяd, Morgonbadd, В ательє Вікстрьомаd і Gondola in Front of the Palazzo Barbarod Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоLeonhard Zornd[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиGrudd Anna Andersdotterd[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зEmma Zornd Редагувати інформацію у Вікіданих
Роботи в колекціїМіннеаполіський інститут мистецтва, Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Оклендська галерея мистецтвd, Фінська національна галерея, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Національна галерея Канади, Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк), Музей мистецтва Метрополітен[4], Музей витончених мистецтв, Thiel Galleryd, Музей Андерса Цорна[d], Національна портретна галерея США, Національна портретна галерея Швеції, Художній музей Сент-Луїса, Національний музей мистецтва, архітектури і дизайну, Гетеборзький художній музей, Національний музей образотворчого мистецтва[5], Музей мистецтв Карнегіd, Музей мистецтва Мальме, Музей Ізабелли Стюарт Гарднер, Вустерський музей мистецтв, Художня галерея Єльського університету, Угорська національна галерея, Музей образотворчих мистецтв, Вальдемарсуддеd, Стара національна галерея, Музей д'Орсе, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Mildred Lane Kemper Art Museumd, Смітсонівський музей американського мистецтва[6], Державний музей образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна, Нью-Йоркське історичне товариствоd, Державний музей мистецтв, Гарвардський художній музей, Національна галерея, Музей Андерса Цорна, Галерея Уффіці, Print Collectiond[7], Speed Art Museumd і Wadsworth Atheneum Museum of Artd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Order of the Polar Star - Commander's Grand Cross Кавалер ордена Почесного легіону Commander 1st class of the Order of Vasa
Автограф
CMNS: Андерс Цорн у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Цорн.

А́ндерс Цорн (Anders Zorn, повне ім'я — Anders Leonard Zorn; *18 лютого 1860(18600218), Мура, л. Даларна, Швеція — †22 серпня 1920, там же) — шведський живописець-реаліст, графік і скульптор.

Біографія

[ред. | ред. код]
Будинок у Мурі, в якому жив (зараз музей) А. Цорна

Андерс Леонард Цорн народився у 18 лютого 1860 року в місті Івраден поблизу Мори як Андерс Леонардссон. Його батько, Йоганн Леонард Цорн, був броварем німецького походження з Рейхенберга, а мати, Ґруд Анна Андерсдоттер, працювала сезонною робітницею в Упсалі. Батьки Цорна познайомилися в броварні в Упсалі, де обоє працювали в той час. Стосунки були короткочасними, про шлюб ніколи не йшлося, і Цорн ніколи не знав свого батька (який помер у 1872 році в Гельсінкі). Проте пізніше він вирішив взяти його прізвище[8].

Оскільки його мати через роботу в Уппсалі не мала часу на сина, Цорн ріс спочатку на фермі своїх дідуся і бабусі в Іврадені. Незабаром він переїхав до Енчепінга, щоб почати там навчання в школі. Його вчитель рано помітив надзвичайний художній талант молодого Цорна, який малював олівцеві ескізи портретів своїх однокласників, картини Енчепінга і створив кілька чудових гравюр на дереві, на яких зображені люди і коні. Багато з них сьогодні виставлені в Zornmuseet в Морі.

У 1875 році, у віці 15 років, Цорн почав студіювати в Королівській академії мистецтв у Стокгольмі, що йому, як вихідцююз бідної родини, було доступно лише завдяки невеликому спадку від батька та підтримці німецької броварної компанії у Стокгольмі.

Спочатку Цорн займався художною обробкою дерева, але незабаром, можливо під впливом відвідування меморіальної виставки, присвяченої нещодавно померлому Егрону Селліфу Лундгрену, він зосередився на живописі аквареллю. На студентській виставці в 1880 році він представив свою першу серйозну акварель «У скорботі» (I sorg), яка принесла йому велике визнання в мистецьких колах. Він швидко завоював репутацію талановитого портретиста і згодом отримав багато замовлень від заможних шведських родин. Під час виконання одного з таких замовлень він познайомився з Еммою Ламм, дочкою заможної єврейської родини. У червні 1881 року вони заручилися. Родина Емми Ламм полюбила молодого чоловіка, але фінансове становище молодого художника не дозволяло йому утримувати сім'ю, тому про шлюб на той момент не могло бути й мови[8].

Щоб продовжити навчання і заробити достатньо грошей для утримання сім'ї, Цорн покинув свою шведську батьківщину. Протягом чотирьох років, які він провів переважно в Англії та Іспанії, він значно вдосконалив свій стиль. Він присвятив багато часу вивченню руху і відбитків на поверхні води. З цими новими знаннями він пізніше створив такі твори, як «Літні розваги» (Sommarnöje). У 1883 році в Мадриді він також створив роботу «Німфа кохання» (Kärleksnymf), яка остаточно закріпила за ним репутацію відомого художника. Зображення оголених жінок також вплинуло на художника Бринольфа Веннерберга. Він отримував замовлення від різних представників португальської та іспанської аристократії, що приносило йому не тільки художню, а й фінансову вигоду.

Після повернення до Швеції восени 1885 року Цорн одружився з Еммою Ламм. Під час весільної подорожі до Угорщини та Туреччини Цорн важко захворів на тиф у Константинополі. Лише через три місяці він одужав настільки, що пара змогла продовжити свою подорож. Згодом Цорн здійснив багато інших подорожей до Іспанії, Північної Африки та Англії. У 1888 році він представив у Паризькому салоні свою роботу «Рибалки в Сент-Айвсі» (Fiskare i Saint Ives), а також портрети балерини Розіти Маурі та журналіста Антонена Пруста, які принесли йому значний успіх[8].

З 1890-х років Цорн намагався переконати німецький ринок мистецтва в якості своїх робіт. У 1890 році він отримав замовлення від директора Гамбурзької художньої галереї Альфреда Ліхтварка на створення акварелі з мотивом порту, яку Ліхтварк хотів включити до своєї «Колекції картин з Гамбурга». Картина «Гамбурзький порт» була завершена в 1891 році, але виставлена в Гамбурзькій художній галереї лише в 1901 році. Саме гравюри Цорна, які вже в 1892 році були представлені на двох виставках в Гамбурзі, допомогли йому досягти успіху в Німеччині. «Гамбурзький порт» був єдиним замовленням Ліхтварка у Цорна, але до своєї смерті він придбав у художника загалом 42 гравюри для Гамбурзької художньої галереї. Потім були інші виставки, переважно в Берліні, Дрездені та Мюнхені, завдяки яким Цорн став ще більше відомим у Німеччині[9]. У 1893 році Цорн почав створювати роботи на замовлення великих промисловців і політиків у США. У цей період він створив, серед іншого, відомий портрет 22-го і 24-го президентів США, Гровера Клівленда, а також 27-го президента Вільяма Говарда Тафта. У 1896 році він отримав Велику золоту медаль на Міжнародній художній виставці в Берліні[8]. У тому ж році він завершив портрети Марти і Макса Ліберманнів.

Пізніше Цорн повернувся до Швеції і малював переважно пейзажі та оголену натуру. Він також знову зайнявся скульптурою і створив такі скульптури, як «Німфа і фавн» (Nymf Och Faun) і статую Густава Вази.

А. Цорн помер у рідній Мурі 22 серпня 1920 року.

Творчість і картини

[ред. | ред. код]
Докладніше: Музей Андерса Цорна
Андерс Цорн. «Автопортрет з дружиною», офорт.
Андерс Цорн. «Портрет скульптора Паоло Трубецького», 1908 р.,офорт.

Андерс Цорн писав жанрові сцени з селянського життя, зазнавши відчутного впливу імпресіонізму, працював у вільній та віртуозній, майже ескізній манері, соковито і сміливо ліплячи форми широким мазком («Танець в Іванову ніч», 1897, «Тост», 1897, «Дівчата в лазні», 1906). Індивідуальність моделі, особливості міміки, жестів, мимовільного виразу обличчя гостро підмічені митцем у написаних портретах (актора Коклена, 1889, автопортрет з моделлю, 1897), багатою грою світла і тіні вирізняються його численні офорти («Омнібус», 1891, «Мадонна», 1900) і пейзажі. М'яка узагальненість пластичної форми властива створеним Цорном бронзовим статуеткам.

Картини Андерса Цорна зберігаються в Національному музеї Швеції, інших музеях світу, в тому числі і в Музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків (кол. Державний музей західного і східного мистецтв) в Києві (картина «Голова хлопчика»).

Картина Андерса Цорна «Літні задоволення» (швед. Sommarnöje) — акварель 1886 року, яка зображає Емму Цорн (дружину художника) і Карла Густава Дальстрьома біля міста Даларьо, була продана за 26 млн. шведських крон 3 червня 2010 року, ставши таким чином найдорожчою картиною в історії шведського живопису.

Обрана галерея творів

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Anders Zorns gravmonument vid Mora kyrka, Mora, Dalarna 1939 // DigitaltMuseum — 2009.
  2. ↑ http://gravar.se/forsamling/mora-kyrkogardsforvaltning/gamla-kyrkogarden/s/0/anders-leonard-zorn — Gravar.se.
  3. ↑ а б Swedish Census 1880 — Riksarkivet.
  4. ↑ Музей мистецтва Метрополітен — 1870.
  5. ↑ https://www.bellasartes.gob.ar/
  6. ↑ Smithsonian American Art Museum person/institution ID
  7. ↑ https://web.archive.org/web/http://wallachprintsandphotos.nypl.org/catalog/313645
  8. ↑ а б в г Anders Zorns Biografie (англ.) Zornmuseet, Mora
  9. ↑ Архівна копія на сайті Wayback Machine.

Джерела і література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Андерс_Цорн&oldid=46393966