Анджейовський Антон Лукіянович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Антон Лукіянович Анджейовський
пол. Antoni Andrzejowski
Andrzejowski.png
Народився 1785(1785)
Варковичі
Помер 24 грудня 1869(1869-12-24)
Ставище
Поховання Ставище
Громадянство Російська імперія
Національність поляк
Діяльність ботанік, натураліст, зоолог
Alma mater Віленський університет
Галузь ботаніка, зоологія
Заклад Київський університет[d]
Науковий керівник Вілібальд Бессер, Францішек Шайдт
Вчителі Бессер Вілібальд

Анджейовський Антон Лукіянович у Вікісховищі?
Andrz. є міжнародним науковим скороченням імені ботанічного автора: Анджейовський Антон Лукіянович.
Перегляньте таксони, приписувані цьому автору, в International Plant Names Index (IPNI).

Антон Лукія́нович Анджейо́вський, власне Анто́ній Анджейовський (Андрієвський, Андржейовський; серпень 1785, Варковичі — 12[1] / 24 грудня 1868, Ставище) — природознавець польського походження[2], який працював в Україні. Ботанік, зоолог, професор, письменник. Псевдонім — Старий Детюк — походив від родинного прізвиська.[1] Учень Вілібальда Бессера.[3]

Біографічні відомості[ред. | ред. код]

Народився у збіднілій шляхетській родині Волинської губернії (тепер Дубенського району Рівненської області). Батько Лукаш — касир банку Антонія Прота Потоцького, мати з Собінських. Виховувався при дворах каштелянової Бержиньської в Людвіполі, воєводи Вавельського в Тучині, де батько був маршалком двору.[1]

Навчання розпочав у Корці, продовжив у Тучині під керівництвом професора Краківської академії Франц. Шоповіча, деякий час ходив до шкіл у Межирічі Корецькім. З 1801 року, за сприяння графа Олександра Ходкевича, навчався малярству (в Олешкевича), природничим наукам, ботаніці (вчитель Єнджей Сьнядецкі, опікувався ним) у Вільнюсі. Після короткого перебування в Ходкевичів у Пекалові почав навчатись у Вищій Волинській гімназії в Крем'янці (вчителі: Вілібальд Бессер, Францішек Шайдт). У 1809 році був гувернером дітей Гадомського у Завадинцях.

Закінчив Віленський університет. З 1818 року викладач ботаніки і зоології Вищої Волинської гімназії, з 1819 — Кременецького ліцею, тут також завідувач кафедри зоології та ботаніки. З 1834 року — ад'юнкт кафедри зоології Київського університету[4] і професор Ніжинського ліцею Безбородька з 1839 року. У відставку вийшов близько 1856 року.[1]

Після виходу у відставку у 1841 році жив у Житомирі, Немирові (у маєтках Болеслава Потоцького[1]) та Білій Церкві, де брав участь у насадженні садів.

В 18481868 роках проживав у Ставищах. Заклав у селищі парк, який зберігся до нашого часу, хоч і не в початковому стані. Парк включено до енциклопедичного видання «Зводу пам'яток історії та культури України», як пам'ятку садово-паркової архітектури[5].

Помер 12 грудня 1868 року у Ставищах. Похований на місцевому кладовищі.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Праці присвячені вивченню флори південно-західної частини України (між Бугом і Дністром, від Збруча до Чорного моря) та колишньої Подільської губернії.

Займався також систематикою і морфологією хрестоцвітих. Вивчав флору та фауну Литви і України. Склав гербарій 10 000 видів рослин, з них 1 366 передано Київському національному університету імені Тараса Шевченка. Описав близько 100 видів і різновидностей української флори, з них близько 30 пріоритетних видів та форм. Результати вивчення родини Хрестоцвіті увійшли у «Prodromus» Декандоля.

Основоположник палеонтологічних досліджень в Україні. Польові експедиції присвячені збору та обробці переважно міоценової фауни і флори та мінералів і гірських порід території колишніх Подільської, Катеринославської та Херсонської губерній, а також вивченню геологічної будови західних частини України. Геологічний опис Волині та Поділля на початку XIX століття та палеонтологічне визначення зберегли у ряді випадків його авторство й досі.

З 1841 року займався садівництвом (акліматизацією рослин). Член Московського товариства дослідників природи, товариства сільського господарства Південної Росії (Одеса), російського товариства любителів садівництва та ряду інших науковий товариств.

Праці[ред. | ред. код]

Автор автобіографічної повісті (18611862) і історичних повістей:

  • «Сини Владислава Германа»;
  • «Добислав»;
  • «Грамоти старого Детюка про Волинь».

Літературні твори у 4-х томах вийшли польською мовою (Вільно, 18611862).

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

На честь Антона Анджейовського названа гвоздика Анджейовського (Dianthus andrzejowskianus Kulcz.).

29 вересня 2018 року у католицькому кварталі центрального кладовища смт Ставище відбулася свята служба (меса) з освяченням символічного гробу-меморіалу Антонію Анджейовському (арх. Петро Пшевлоцький та Олександр Вартилецький, м. Богуслав).

Після освячення у Ставищі відбулися:

Гроб-меморіал ботаніку Антонію Анджейовському
Гроб-меморіал ботаніку Антонію Анджейовському (1785—1868) у католицькому кварталі центрального кладовища смт Ставище, освячений 29.09.2018

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Danilewiczowa M. Andrzejowski Antoni (1785—1868)… — S. 111.
  2. Енциклопедія українознавства та Пол. Словн. Біограф. стверджували, що поляк
  3. Kołodziejczyk J. Besser (Beeser) Suibert Jósef Gottlieb (1784—1842) // Polski Słownik Biograficzny… — Т. 1. — S. 47.
  4. в історію вишу увійшов як перший професор зоології.
  5. Жадько В. Український Некрополь. — Київ, 2005. — С. 117. — IBSN 966-8567-01-3.

Джерела[ред. | ред. код]