Анджейовський Антон Лукіянович
| Антон Лукіянович Анджейовський | |
|---|---|
| пол. Antoni Andrzejowski | |
 | |
| Народився |
1785[1][2][…] Варковичі, Дубенський район, Рівненська область, Україна |
| Помер |
12 грудня 1868[1] Ставище, Таращанський повіт, Київська губернія, Російська імперія |
| Поховання | Ставище |
| Місце проживання | Польща |
| Країна | Російська імперія |
| Національність | поляк |
| Діяльність | ботанік, натураліст, зоолог, геолог |
| Alma mater | Віленський університет |
| Галузь | ботаніка, зоологія |
| Заклад | Імператорський університет Святого Володимира |
| Науковий керівник | Вілібальд Бессер, Францішек Шайдт |
 Анджейовський Антон Лукіянович у Вікісховищі | |
Антон Лукія́нович Анджейо́вський, власне Анто́ній Анджейовський (Андрієвський, Андржейовський; серпень 1785, Варковичі — 12[5] / 24 грудня 1868, Ставище) — природознавець польського походження[6], який працював в Україні. Ботанік, зоолог, професор, письменник. Псевдонім — Старий Детюк — походив від родинного прізвиська.[5] Учень Вілібальда Бессера.[7]
Біографічні відомості[ред. | ред. код]
Народився у збіднілій шляхетській родині Волинської губернії (тепер Дубенського району Рівненської області). Батько Лукаш — касир банку Антонія Прота Потоцького, мати з Собінських. Виховувався при дворах каштелянової Бержиньської в Людвіполі, воєводи Вавельського в Тучині, де батько був маршалком двору.[5]
Навчання розпочав у Корці, продовжив у Тучині під керівництвом професора Краківської академії Франц. Шоповіча, деякий час ходив до шкіл у Межирічі Корецькім. З 1801 року, за сприяння графа Олександра Ходкевича, навчався малярству (в Олешкевича), природничим наукам, ботаніці (вчитель Єнджей Сьнядецкі, опікувався ним) у Вільнюсі. Після короткого перебування в Ходкевичів у Пекалові почав навчатись у Вищій Волинській гімназії в Крем'янці (вчителі: Вілібальд Бессер, Францішек Шайдт). У 1809 році був гувернером дітей Гадомського у Завадинцях.
Закінчив Віленський університет. З 1818 року викладач ботаніки і зоології Вищої Волинської гімназії, з 1819 — Кременецького ліцею, тут також завідувач кафедри зоології та ботаніки. З 1834 року — ад'юнкт кафедри зоології Київського університету[8] і професор Ніжинського ліцею Безбородька з 1839 року. У відставку вийшов близько 1856 року.[5]
Після виходу у відставку у 1841 році жив у Житомирі, Немирові (у маєтках Болеслава Потоцького[5]) та Білій Церкві, де брав участь у насадженні садів.
В 1848–1868 роках проживав у Ставищах. Заклав у селищі парк, який зберігся до нашого часу, хоч і не в початковому стані. Парк включено до енциклопедичного видання «Зводу пам'яток історії та культури України», як пам'ятку садово-паркової архітектури[9].
Помер 12 грудня 1868 року у Ставищах. Похований на місцевому кладовищі.
Наукова діяльність[ред. | ред. код]
Праці присвячені вивченню флори південно-західної частини України (між Бугом і Дністром, від Збруча до Чорного моря) та колишньої Подільської губернії.
Займався також систематикою і морфологією хрестоцвітих. Вивчав флору та фауну Литви і України. Склав гербарій 10 000 видів рослин, з них 1 366 передано Київському національному університету імені Тараса Шевченка. Описав близько 100 видів і різновидностей української флори, з них близько 30 пріоритетних видів та форм. Результати вивчення родини Хрестоцвіті увійшли у «Prodromus» Декандоля.
Основоположник палеонтологічних досліджень в Україні. Польові експедиції присвячені збору та обробці переважно міоценової фауни і флори та мінералів і гірських порід території колишніх Подільської, Катеринославської та Херсонської губерній, а також вивченню геологічної будови західних частини України. Геологічний опис Волині та Поділля на початку XIX століття та палеонтологічне визначення зберегли у ряді випадків його авторство й досі.
З 1841 року займався садівництвом (акліматизацією рослин). Член Московського товариства дослідників природи, товариства сільського господарства Південної Росії (Одеса), російського товариства любителів садівництва та ряду інших науковий товариств.
Праці[ред. | ред. код]
Автор автобіографічної повісті (1861–1862) і історичних повістей:
- «Сини Владислава Германа»;
- «Добислав»;
- «Грамоти старого Детюка про Волинь».
Літературні твори у 4-х томах вийшли польською мовою (Вільно, 1861–1862).
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
На честь Антона Анджейовського названа гвоздика Анджейовського (Dianthus andrzejowskianus Kulcz.).
29 вересня 2018 року у католицькому кварталі центрального кладовища смт Ставище відбулася свята служба (меса) з освяченням символічного гробу-меморіалу Антонію Анджейовському (арх. Петро Пшевлоцький та Олександр Вартилецький, м. Богуслав).
Після освячення у Ставищі відбулися:
- наукова конференція за модерування Мирослава Шевери, кандидата біологічних наук, провідного наукового співробітника Інституту ботаніки НАН України
- польсько-український концерт
- презентація книги «Антоній Анджейовський: Талан і таланти відомого натураліста» (К., 2018).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #120133431 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- ↑ автор назви (ботаніка)
- ↑ Гарвардський індекс ботаніків — Harvard University Herbaria and Libraries.
- ↑ IPNI. Andrz..
- ↑ а б в г д Danilewiczowa M. Andrzejowski Antoni (1785—1868)… — S. 111.
- ↑ Енциклопедія українознавства та Пол. Словн. Біограф. стверджували, що поляк
- ↑ Kołodziejczyk J. Besser (Beeser) Suibert Jósef Gottlieb (1784—1842) // Polski Słownik Biograficzny… — Т. 1. — S. 47.
- ↑ в історію вишу увійшов як перший професор зоології.
- ↑ Жадько В. Український Некрополь. — Київ, 2005. — С. 117. — IBSN 966-8567-01-3.
Джерела[ред. | ред. код]
- Анджейовський (Andrzejowski) Антоній // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.. Словникова частина. — Т. 1. — С. 44.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Ханас В., Чернихівський Г. Анджейовський Антон Лукіянович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 37. — ISBN 966-528-197-6.
- Danilewiczowa M. Andrzejowski Antoni (1785—1868) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków — Łódź — Poznań — Wilno — Zakopane: Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1935. — Т. 1, zeszyt 1. — S. 111—112; Reprint. Kraków : Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989. — ISBN 8304034840. (пол.)
|
