Анджейовський Антон Лукіянович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Антон Лукіянович Анджейовський
пол. Antoni Andrzejowski
Andrzejowski.png
Народився 1785(1785)
Варковичі
Помер 24 грудня 1869(1869-12-24)
Ставище
Поховання
Громадянство Російська імперія
Національність поляк
Діяльність ботанік, натураліст
Відомий завдяки ботаніка, зоологія
Alma mater Віленський університет
Науковий керівник Вілібальд Бессер, Францішек Шайдт
Вчителі Бессер Вілібальд
Володіє мовами польська
Заклад Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Andrz. є міжнародним науковим скороченням імені ботанічного автора: Анджейовський Антон Лукіянович.
Перегляньте таксони, приписувані цьому автору, в International Plant Names Index (IPNI).

Антон Лукія́нович Анджейо́вський, власне Анто́ній Анджейовський (Андрієвський, Андржейовський; серпень 1785, Варковичі — 12[1] / 24 грудня 1868, Ставище) — природознавець польського походження[2], який працював в Україні. Ботанік, зоолог, професор, письменник. Псевдонім — Старий Детюк — походив від родинного прізвиська.[1] Учень Вілібальда Бессера.[3]

Біографічні відомості[ред. | ред. код]

Народився у збіднілій шляхетській родині Волинської губернії (тепер Дубенського району Рівненської області). Батько Лукаш — касир банку Антонія Прота Потоцького, мати з Собінських. Виховувався при дворах каштелянової Бержиньської в Людвіполі, воєводи Вавельського в Тучині, де батько був маршалком двору.[1]

Навчання розпочав у Корці, продовжив у Тучині під керівництвом професора Краківської академії Франц. Шоповіча, деякий час ходив до шкіл у Межирічі Корецькім. З 1801 року, за сприяння графа Олександра Ходкевича, навчався малярству (в Олешкевича), природничим наукам, ботаніці (вчитель Єнджей Сьнядецкі, опікувався ним) у Вільнюсі. Після короткого перебування в Ходкевичів у Пекалові почав навчатись у Вищій Волинській гімназії в Крем'янці (вчителі: Вілібальд Бессер, Францішек Шайдт). У 1809 році був гувернером дітей Гадомського у Завадинцях.

Закінчив Віленський університет. З 1818 року викладач ботаніки і зоології Вищої Волинської гімназії, з 1819 — Кременецького ліцею, тут також завідувач кафедри зоології та ботаніки. З 1834 року — ад'юнкт кафедри зоології Київського університету[4] і професор Ніжинського ліцею Безбородька з 1839 року. У відставку вийшов близько 1856 року.[1]

Після виходу у відставку у 1841 році жив у Житомирі, Немирові (у маєтках Болеслава Потоцького[1]) та Білій Церкві, де брав участь у насадженні садів.

В 18481868 роках проживав у Ставищах. Заклав у селищі парк, який зберігся до нашого часу, хоч і не в початковому стані. Парк включено до енциклопедичного видання «Зводу пам'яток історії та культури України», як пам'ятку садово-паркової архітектури[5].

Помер 12 грудня 1868 року у Ставищах. Похований на місцевому кладовищі.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Праці присвячені вивченню флори південно-західної частини України (між Бугом і Дністром, від Збруча до Чорного моря) та колишньої Подільської губернії.

Займався також систематикою і морфологією хрестоцвітих. Вивчав флору та фауну Литви і України. Склав гербарій 10 000 видів рослин, з них 1 366 передано Київському національному університету імені Тараса Шевченка. Описав близько 100 видів і різновидностей української флори, з них близько 30 пріоритетних видів та форм. Результати вивчення родини Хрестоцвіті увійшли у «Prodromus» Декандоля.

Основоположник палеонтологічних досліджень в Україні. Польові експедиції присвячені збору та обробці переважно міоценової фауни і флори та мінералів і гірських порід території колишніх Подільської, Катеринославської та Херсонської губерній, а також вивченню геологічної будови західних частини України. Геологічний опис Волині та Поділля на початку XIX століття та палеонтологічне визначення зберегли у ряді випадків його авторство й досі.

З 1841 року займався садівництвом (акліматизацією рослин). Член Московського товариства дослідників природи, товариства сільського господарства Південної Росії (Одеса), російського товариства любителів садівництва та ряду інших науковий товариств.

Праці[ред. | ред. код]

Автор автобіографічної повісті (18611862) і історичних повістей:

  • «Сини Владислава Германа»;
  • «Добислав»;
  • «Грамоти старого Детюка про Волинь».

Літературні твори у 4-х томах вийшли польською мовою (Вільно, 18611862).

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

На честь Антона Анджейовського названа гвоздика Анджейовського (Dianthus andrzejowskianus Kulcz.).

29 вересня 2018 року у католицькому кварталі центрального кладовища смт Ставище відбулася свята служба (меса) з освяченням символічного гробу-меморіалу Антонію Анджейовському (арх. Петро Пшевлоцький та Олександр Вартилецький, м. Богуслав).

Після освячення у Ставищі відбулися:

Гроб-меморіал ботаніку Антонію Анджейовському
Гроб-меморіал ботаніку Антонію Анджейовському (1785-1868) у католицькому кварталі центрального кладовища смт Ставище, освячений 29.09.2018

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Danilewiczowa M. Andrzejowski Antoni (1785—1868)… — S. 111.
  2. Енциклопедія українознавства та Пол. Словн. Біограф. стверджували, що поляк
  3. Kołodziejczyk J. Besser (Beeser) Suibert Jósef Gottlieb (1784—1842) // Polski Słownik Biograficzny… — Т. 1. — S. 47.
  4. в історію вишу увійшов як перший професор зоології.
  5. Жадько В. Український Некрополь. — Київ, 2005. — С. 117. — IBSN 966-8567-01-3.

Джерела[ред. | ред. код]