Анджей Кшицький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анджей Кшицький
Andrzej Krzycki Primate of Poland.PNG
Народився 7 липня 1482(1482-07-07)
Кжицько
Помер 10 травня 1537(1537-05-10) (54 роки)
Скерневіце
Поховання Базиліка Успіння Пресвятої Богородиці (Гнєзно)
Підданство Корольство Польща
Діяльність політик, поет
Alma mater Болонський університет
Знання мов латина і польська
Посада Catholic archbishop[d], католицький єпископ[d], королевський секретар, diocesan bishop[d] і diocesan bishop[d]
Конфесія католицтво
Рід Кшицькі
Герб

Анджей Кшицький (пол. Andrzej Krzycki, 7 липня 1482 — 10 травня 1537) — католицький релігійний та державний діяч Королівства Польського, польсько-латинський поет.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив зі шляхетського роду Кшицьких гербу Котвич, народився у родинному маєтку.

За допомогою свого вуя Пйотра Томіцького — Краківського єпископа РКЦ — здобув освіту в Болонському університеті, де був учнем Філіпа Бероальдо Старшого і Кодра Урція. Повернувся до Польщі у 1501 році. Завдяки протекції вуя прийняв сан ксьондза, став працювавти у церковній ієрархії.

У 1512 році призначений секретарем польської королеви Барбари Запольї. У 1515 році став секретарем короля Сигізмунда I Старого. Після цього обіймав посаду єпископа РКЦ Перемишля до 1527 року, у 1527—1535 роках був єпископом Плоцьким. Слідом за цим обирається архієпископом Ґнєзна й примасом Польщі. Свою діяльність спрямовував на поширення ідей гуманізму у Королівстві. Вважається одним з найбільших гуманістів свого часу. Раптово помер у 1537 році. В останні роки життя взяв під своє заступництво сина простого селянина Клеменса Яніцького.

Творчість[ред. | ред. код]

Автор численних полемічних творів, спрямованих проти Реформації. Найвідомишим є «Панегірик Лютеру», де у сатиричній формі висміював догмати лютеранства. У трактатх «De Ratione ET Sacrificio Missae» і «De aflictione Ecclesiae» захищав католицизм.

Уславився своїми епіграмами, в яких не висміював королеву Бону Сфорцу, своїх колег-єпископів. У 1522 році з'явилася латинська поема Кшицького «Скарги Релігії та Речі Посполитої». У ній алегоричні персонажі таврують політичних крикунів, потопаючих в розкоші багатіїв, нерішучих сенаторів і проповідників «єретичних навчань». Всі надії автор покладає на короля, який один може врятувати Польщу від загибелі.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Bibliografia Literatury Polskiej — Nowy Korbut, t. 2 Piśmiennictwo Staropolskie, Państwowy Instytut Wydawniczy, Warszawa 1964, s. 424—428