Андрій Потоцький (гетьман)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андрій Потоцький
Андрій Потоцький
[[Файл:|90px|]]
Дідич Станіславова
8 травня 1662 — 30 серпня 1691
Наступник: Йосиф Потоцький
Староста Галича
28 травня 1646 — 30 серпня 1691
Староста Коломиї
Староста Снятина
 
Народження: 1630
Кам'янець-Подільськ, Річ Посполита
Смерть: 1691[1]
Краків, Річ Посполита
Країна: Річ Посполита
Релігія: Католицизм
Рід: Потоцькі
Батько: Станіслав Ревера Потоцький
Мати: Zofia Kalinowskad
Діти: Юзеф Потоцький, Станіслав Потоцький і Катажина Потоцкаd

Андрій Потоцький (пол. Andrzej Potocki, пом. 30 серпня 1691, Станиславів або 1692) — шляхтич, військовий і державний діяч Корони Польської Речі Посполитої. Розбудовник, за деякими даними — засновник Івано-Франківська.

Життєпис[ред. | ред. код]

Кар'єра[ред. | ред. код]

Походив з магнатського роду Потоцьких. Син Станіслава «Ревери» Потоцького та його дружини Софії з Калиновських гербу Калинова.

У молодому віці брав участь у військових походах під керівництвом батька. У 1646 році був послом на вальний сейм від Галицької землі; 28 травня отримав Галицьке староство. У часи безкоролівщини (1648) був обраний ротмістром козацької корогви Галицької землі.

1649 року доручив полковникові Франсуа з Авіньйону відреставрувати, уфортифікувати Галицький замок. Брав участь у битві під Зборовом. У тому самому році отримав Коломийське староство. У 1651 очолював козацьку корогву в битві під Берестечком. 1655 року отримав Лежайське староство. У 1660 році брав участь у битві під Чудновом. Після капітуляції армії В. Шеремєтьєва, 27.10 — 1.11.1660 підписував умови договору.[2]

Учасник московсько-українсько-польської війни 1654—1667 рр. Будучи коронним обозним, командував польським загоном, висланим на допомогу гетьману Івану Виговському. Брав участь у битві при Конотопі та блокаді Києва. У грудні 1659 року його підрозділ розбили війська воєводи Васілія Шерємєтьєва.

19 січня 1660 року отримав від короля посаду великого коронного хорунжого. У лютому 1660 року разом із батьком невдало штурмував Могилів-Подільський. 1 травня 1665 р. отримав після смерті Стефана Чарнецького призначення на ротмістра козацької корогви. 3 березня 1667 р. отримав Мостиське та Медицьке староства. У 1668 році став київським воєводою. Був старостою в містах: Галич, Вишогруд, Лежайськ, Снятин, Коломия, Мостиська, Медика.

Під Єзуполем та Раківцем у 1667 році разом із загоном Ґабріеля Сільніцького на початку жовтня у битві переміг загін татарського війська[3][4]. 1671-го брав участь у битві проти козацьких військ під проводом Петра Дорошенка, при обороні Білої Церкви. Підтримував детронацію короля Міхала Корибута-Вишневецького і був прихильником Людовика XIV.[2] У 1674 році підтримав кандидатуру Яна Собеського на трон Речі Посполитої

Брав участь у Хотинській битві у 1673 році. Керував військами в битві під Калушем у 1675 році, де розбив кримсько-татарські війська. У 1676 році захистив Станиславів від нападу турків і татар.

1676 р. брав участь у битві під Журавним.[5] У листопаді 1682, керуючи кількатисячним військом, взяв в облогу зайнятий турками Язловець. Кримські татари разом з турками, та татарами-липками напали на українські землі по Заслав та Полонне. А. Потоцький настиг їх 28 листопада 1682 під Зіньковим, розбив війська та забрав ясир. Після того стояв з військом під Дунаївцями й перешкоджав турецьким військам, які стягували до Кам'янця-Подільського.[2] У 1680 році став краківським воєводою, у 1682 — краківським каштеляном.

1683 року під час походу короля Яна III Собєського призначений намісником короля в Речі Посполитій. 1683 р.: відвоював Гусятин у турків; з малим обозом стояв в околицях міста Язловця[6] безуспішно пробував здобути язловецький замок;[7] відвоював у турків кілька малих містечок, переслідував турків, дислокованих у Кам'янецькій фортеці, які чинили напади на міста та села Поділля.[6] 1684 році А. Потоцький став польним гетьманом коронним. У 1684—1685 роках здійснив походи до Молдавії з метою не допустити приєднання цих земель до держави Габсбурґів. 21 серпня 1688 р. керував військами в битві проти татар на p. Смотричі поблизу Жванця.

Помер 30 серпня 1691 у Станиславові[8] чи 1692. Був похований у крипті Станиславівської колегіати, де його рештки перебували до ремонтних робіт у храмі в 1960-х роках. Куди поділи звідси його прах (також сина Станіслава, невістки[9] Вікторії та інших похованих), точно невідомо. За однією версією, поховані на католицькому («польському») цвинтарі, за іншою — викинули на смітник. Є міф, що його череп опинився в морфологічному корпусі тодішнього медінституту.[10]

Заснування Станиславова[ред. | ред. код]

У середині XVII ст. Анджей Потоцький наказав спорудити в с. Заболоття фортецю та назвав її на честь Святого Станіслава — Станиславів. Перша писемна згадка про Станиславів (нині — Івано-Франківськ) датується березнем 1662 року. Доклав чимало зусиль для розвитку міста. Універсалом короля Йоана II Казимира Вази в 1663 році м. Станиславів отримало маґдебурзьке право.

Провадив політику сприяння економічному розвиткові міста, зокрема, залученню переселенців, домігся звільнення мешканців Станиславова та переселенців від сплати податків на 20 років. У 1668 році православній громаді міста дозволили побудувати церкву, заснувати при ній братство, школу і будинок для старих і немічних.

Заснував духовну школу (пізніше колегіум єзуїтів, РКЦ). У місті при ньому зводилися муровані будинки, культові споруди, палаци (1672 року збудовано палац Анджея Потоцького).

Меценат[ред. | ред. код]

Місце поховання
  • фундатор церкви святого Миколая у середмісті Франківська, яку розібрали на початку XIX ст.[11]
  • закладено костели в Отинії, Лисцi
  • побудовано в Козові (1669 р., дерев'яний, перебудований на кам'яний у 1901 році, знищений «совітами» 1977 року)
  • 1672 заснував в Станіславові Академію
  • збудовано замок (резиденцію) та костьол в Станіславі
  • 25 березня 1687 заклав місто Юзефув над Віслою (названий іменем другого сина)
  • 1667 відбудовано домініканський костьол Св. Анни в Галичі, надав йому поле Хоростків над p. Липою
  • 27 березня 1681 постановив закласти костьол в Головчині (Мстиславське воєводство)
  • 1684 подарував домініканам зі Снятина урочище Потічок
  • 1691 фундував бернардинам в Юзефові над Віслою костьол та кляштор.[2]

Родовід[ред. | ред. код]

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Миколай Потоцький
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Андрій Потоцький
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Анна Чермєнська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Станіслав Ревера Потоцький
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Флоріан П'ясецький
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Софія П'ясецька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
невідомо
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Андрій Потоцький
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Мартин Калиновський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Валентій Александер Калиновський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Софія Щавінська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Софія Калиновська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Георгій Струсь
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Єлизавета Струсь
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Маргарита Лущевська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Родина[ред. | ред. код]

Андрій Потоцький та Анна з Рисінських

Дружина — Анна з Рисінських гербу Лещиць, донька Фірлеївни,[12] каштелянка крушвицька;[5] як і чоловік, була похована у крипті Франківської колегіати.[13] Діти:

  • Станіслав — староста галицький і коломийський
  • Йосип — великий гетьман коронний
  • Єлизавета — дочка
  • Софія — дочка
  • Катерина — дочка (3 шлюби):
    • Людвік Ян Вєлопольський (Ludwik Jan Kazimierz hr. Wielopolski) — граф, староста краківський[5] коронний підчаший
    • Францішек Теодор Денгофф (Franciszek Teodor Dönhoff) — староста вісьліцький
    • Антоні де Ламот (Antoni de Lamott) — генерал військ саських.[14]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. NUKAT — 2002.
  2. а б в г Przyboś A. Potocky Andrzej h. Pilawa (zm. 1691)… — S. 773—779. (пол.)
  3. Nagielski M. Silnicki Gabriel h. Jelita (zm.1681) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków, 1997. — T. XXXVII. — S. 493. (пол.)
  4. За іншими даними — козацькі війська Остапа Гоголя[джерело?].
  5. а б в Niesiecki К. Korona polska… — S. 691.
  6. а б Barącz S. Pamiątki jazłowieckie… — S. 122. (пол.)
  7. Андрусяк Н. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 40.
  8. PSB… — T. XXV. — S. 777. (пол.)
  9. У джерелі помилково стверджується, що дружини.
  10. Загоровська Л. Івано-Франківську повернули «кістки» засновників міста // Високий замок. — 2016. — № 67 (5467) (14 черв.). — С. 4.
  11. Stanisławów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 194. (пол.) — S. 194. (пол.)
  12. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolnosci… — T. 3. — S. 925.
  13. Stanisławów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 193. (пол.) — S. 193. (пол.)
  14. Potoccy (02) Архівовано 5 березень 2016 у Wayback Machine. (пол.)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Історія України // Енциклопедичний довідник. — К. : Генеза, 2008.
  • Barącz S. Pamiątki jazłowieckie. — Lwów : Drukarnia «Zakładu narodowego im. Ossolińskich», 1862. — 230 s. (пол.)
  • Niesiecki K. Korona polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740. — T. III. — 938 s. — S. 690—693. (пол.)
  • Potocky Andrzej h. Pilawa (zm. 1691) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia, Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1980. — T. XXV. — S. 771, 777. (пол.)
  • Przyboś A. Potocky Andrzej h. Pilawa (zm. 1691) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia, Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — T. XXVIII/1, zeszyt 116. — S. 773—779. (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник
Марцін Контський
POL województwo kijowskie IRP COA.svg Воєвода Київський
1668-1681
POL województwo kijowskie IRP COA.svg Наступник
Фелікс Казімеж Потоцький